Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? я думаю навпаки в ті часи ще більше батьки , баби і діди щемили своїх дітей і їх сімї, вчили жити і вмішувались у відносини подружжя, адже діватись дітям нема куди. Батьки знали, що діти ніде не дінуться і виходу в них немає, мусять слухати. А тепер навпаки постійне пхання у відносини подружжя мотивує нормальних людей бігти на окрему квартиру. Тому не думає, що в родинах, що жили разом тоді (баби, діди, батьки, діти), все було мирно і кожен в хаті робив, що хотів.
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? В нас було нормально. Ми жили з татовою мамою в двох кімнатній квартирі. Все було спільне, баба нас гляділа, їсти варила. Носа нікуди не пхала, а якщо пхала то тихенько, щоб ніхто не знав))) А зараз, коли живем з чоловіковою бабою, то таке враження, що живем з лютим ворогом, який тільки і придумує, як нас дістати)))
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Ця тема для мене чи то про мою ситуацію. Відкрила її для себе з вашої дискусії. Не хотілось то починати, а вже не маю з ким про це поговорити, нажаль. Вибачайте, що встряваю у вашу бесіду. Але от читаю-читаю...а що робити у ситуації, коли якось годі залишати жити одну маму у величезному домі?! ---------- Додано в 16:08 ---------- Попередній допис був написаний в 16:07 ---------- в мене так з рідною мамою((((і що робити?! і я також, думаю, що то велику роль відіграє, від характеру батьків, їхнього життя до появи ще однієї новоствореної сім"ї.
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? навіть не знаю, як то сказати. Кажу як є - вирішили жити разом, розпочали капітальний ремонт. З"Їхати=відмовитись від мами. І якщо пояснювати, що хочем будувати своє життя - відповідь "а хто вам не дає". Проблема в моєму сприйнятті, яке потім дає відбиток на наших з чол. стосунках. Змінити своє ставлення до ситуації певно не можливо, бо так було з часів мого раннього дитинства.
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Ситуація ідентична. Тільки в нас баба. Ставлення змінити не можу бо було занадто багато ,,гидоти,, на мене вилито.
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Я вважаю, що зробила велику дурницю, коли перелякавшись труднощів (дитина на підході, чоловік втрачає роботу, передродовий страх), переїхали жити з чоловіком до моїх батьків. Жили ми з ними 1,6 року, далі при першій можливості, якими б це фінансовими труднощами нам не обернулось, ми переїхали на орендоване житло до Львова. Які це мало наслідки для нашої молодої родини? 1. У мого чоловіка катастрофічно зіпсувалися стосунки з моїм батьком (останній - таки проблемна людина) 2. Батьки, вирішивши, що в скрутну хвилину, нам допомогли, значить тепер мають право вимагати у нас надто багато - частого приїзду, вибір мого місця роботи і навіть проживання дитини в них, коли я вийду на роботу. Все це аргументується тим, що ми ж з собою не заберем, то ж вам лишиться, отже підтекст такий - значить зараз мусите прогинатися і догоджати. У проживанні з батьками значно більше мінусів, ніж плюсів. І тепер я впевнена, що якби ми тоді так не вирішили, то певних проблем у стосунках вдалося б уникнути - того ж кожноденного відстоювання свого права на своє життя у своїй родині. Але головне, що зараз ми живемо окремо і, хоч би довелося все життя жити на орендованому житлі, до спільного проживання з батьками ми не повернемся.
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? а чоловік що вам на то каже? Ну і якщо ви пишете, що в вас великий будинок, то можна хоть на деякий перод трошки обмежити спілкування. Ну типу, пересікатися по можливості менше? Чи вона просто до вас пхається з порадами і повчаннями? Ми на разі теж живемо з моєю мамою. Але ніяких таких конфліктів нема, якось стараємся то згладити. Знаєте, час так швидко йде, цінуйте, що мама поруч.
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? розслабся (бо то ж не його мама і він преспокійно робить "морду кирпичем"), ну і деколи може вирватись, що я сама "того хотіла", при виборі вирішальне слово мало бути від мене. так впринципі і є. Ніби і не пхається, не особливо радить. Та все ж вічно невдоволене обличчя псує настрій вже з самого ранку. А ще важливим фактором є те, що я зараз постійно вдома з дитиною, трохи в тому грузну (раніше в хаті практично лише ночували, то й не відчувалось того, що живем не самі.) дуже хочеться, а виходить: гар-гар. Вирішити якось за врівноваженої розмови не можливо. (Пригадую, коли жила мамина мама у стосунках було те самісіньке, але жили вони не разом)
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? а ви не питали ніколи чого саме вона недовольна? а якщо вона така недовольна весь час, то просто сприймати то ніби то так нормально. Ну бюо інакше можна здуріти, весь час задумуватися, що ж то сталося, що мама така. А скільки їй років? може знайдіть їй якесь хоббі, щоб вона чимось займалася, цікавилася, від вас відволікалася.
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? На мою думку це тут нідочого. На вагах стоїть благополуччя молодої родини, а там вже є проблеми, бо Маму можна любити і цінувати на відстані нічим не гірше, аніж живучи разом під одним дахом, що і в даному випадку буде найкраще. Повірте можна вічно жертися, живучи в одній хаті, а чи то замовчувати своє невдоволення, товкти в собі нерви з поваги до мами, що мабуть і нічим не краще для морального здоров"я... А можна просто роз"їхатися і підтримувати прекрасні відносини. Дайте мені відповідь ЯК ТАКЕ можна сприймати нормально??? Посміхноло. І шо то дасть. Вирішить проблему? Ой, не думаю...
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? 100% то виходить, що одружувати треба, як батьків нестане?
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? не знаю, можливо би переключилася, мала би інші інтереси, цікавіше їй би було жити, відчепилася би від доньки.
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Вік, як кажуть дівчата, тут ні до чого, бо все такою була ( в силу склавшихся обставин у її нелегкому житті)+характер. Хоч пенсійного віку, але ще працює, протягом 2тижнів на міс. і то для нас рай. я це розумію, але наразі, ситуація ще не настільки критична. І тому поки буду якось вчитись "з тим жити". Я питала чол., чи йому нормально і чи добре живем - каже, що я близько все беру до серця, "забєй"і тд.. Але ж хочеться якось нормально жити, по-християнськи. Не скажу ж я прямо: "Мамо, ми з тобою не можем жити, ти нас нервуєш" (вона не вважає, що робить бодай щось не так і думки міняти не буде), тому ми тебе залишаєм доживати віку саму на всі кв.м., а самі йдем віддавати більшу част. доходів на оренду, бо хочем спокою" (мама без чоловіка 23роки). ---------- Додано в 23:48 ---------- Попередній допис був написаний в 23:42 ---------- мені дуже важко її сприймати, на все реагую дуже гостро, ледь себе контролюю, бо знаю наперед реакцію чи в-дь мами. Вже й не знаю що то собі таке дивитись/читати, щоб поміняти хоч трохи свою свідомість і ставитись до всього оптимістичніше.
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Справа ваша звісно. А що у вашому розумінні *критична ситуація*, бо як на мене ваша ситуація з мамою вже серйозний привід задуматися.? Я не зовсім розумію при чім тут залишати саму? У вас окрема сім"я, мамі треба подякувати за те, що народила-бавила-виховувала-годувала. Маму треба любити і поважати, з нею спілкуватися і любити, але про "залишити саму" я не второпаю. Чи то всі, що ідуть собі орендувати квартири назавжди відреклися від батьків? Тут треба пріоритети в голові змінювати, бо інакше ніяк... Скажіть собі чесно- ви хочете жити окремо, але боїтесь образити маму?
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? В мене було саме так. Бо на мене з дитинства багато хотіли навішати. Часто були розмови про те, що я буду жити з мамою і т.д. І мені оце рішення далося дуже важко. Їй ще важче. Та якби я його тоді не прийняла- певно дано би вже тусувалася в темці про розлучених. Або мінімум про нещасних жінок. ---------- Додано в 11:55 ---------- Попередній допис був написаний в 11:42 ---------- Як про нас пишете)). І ремонт в 2\3 квартири величезної зробили. І про "хто вам не дає".
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? з"їхати = вберегти свої нерви і стосунки в сім"ї Ви ж не в будинок перестарілих маму віддаєте Грошей на ремонт, звісно, шкода, але себе треба жаліти більше
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? та певне, що хочу. Але й хочу жити в тому будинку, де живу, тобто місця проживання не міняти.
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? можливо мама тому і сумна щоранку, оскільки розуміє, що донька хоче жити сама, з родиною в хаті, де живе мама? поділити будинок, з окремими входами, може бути варіантом, який влаштує всіх, та й не буде так переживатись, що мама доживатиме віку сама "на всі кв.м"
