в школу можна не ходити

Відповідь: в школу можна не ходити

Не треба нічого розділяти.
Суть є така, коли ми не даємо дитину до школи, то саме школу в навчанні наслідувати й не треба, бо це є той стандарт, який нам не подобається і якого ми для дітей не хочемо.

У домашньому навчанні дитину вчать батьки, але найбільше вона вчиться сама.
Трошки згодом напишу про дослідження та статитиску, які мене змусили не просто задуматися, аби забрати Дарка зі школи, а вирішити, що школа йому тільки пошкодить.

О, власне! І що цікаво, конкуренція дітям тільки шкодить, і вони навпаки не будуть вчитися. Винятки є, але вони нечисельні. Діти після домашнього навчання більш працьовиті, мають внутрішню мотивацію до праці, пошуку додаткової інформації тощо.

А щодо спілкування, то насправді багатогодинне спілкування день у день з однолітками не таке й корисне, радше шкідливе, і зовсім не сприяє соціялізації, наприклад.

 

Відповідь: в школу можна не ходити

У домашньому навчанні спілкування не зникає, вона стає якіснішим.
І ще цікавий факт: дитині не треба спілкування поза сім'єю більше, ніж 12 годин на тиждень, і це не лише з однолітками, з різними віковими категоріями. У мене точно вийде навіть більше.
Чого можна уникнути, якщо дитина не ходить школи? Знущання, приниження, образ, насмішок, бійок. А в старшій школі ще й різних шкідливих звичок. Ну, і в Україні ще того нема, може, а тут роздають дітям презервативи задурно (і то в католицьких школах також). А потім дивуватися, що підлітки стають батьками або ж дуже рано роблять аборти.

Університет тут зовсім інакший, вчитися там цікаво і якраз діти з ДН більше підготовані до такого навчання, ніж школярі. Та й зрештою, до наших університетів теж краще будуть підготовані, бо самостійна робота в університеті - це і є те, що найкраще сприяє хорошому навчанню.

Школа цього не вчить. Навпаки, оскільки діти перебувають в колі однолітків, то вони не вчаться, як будувати стосунки з молодшими та старшими. Друзі - це однолітки, і то зі своєї "шайки", а решта - вороги.

Вдома це якраз природно засвоюється через саму специфіку навчання. Достукуватися не треба, вистачить просто вчити й не зосереджувати на ній весь свій час.
Цей професор, про якого я згадувала, саме тому вирішив свою доньку вчити вдома, що побачив величезну різницю між студентами після ДН і після школи.

Так, бо школа вбиває те бажання вчитися в принципі. Вона заперечує основні принципи, які потрібні, щоби розвинути в дитині любов до науки. На жаль.
І от що цікаво, для науки в школі, якраз і треба оте "товкти", аби були кращі знання та оцінки в дитини. Удома ця потреба не виникає, бо вдома ніхто не вбиває любові до пізнання всього нового, яка нам дана природою, бо власне бажання вчитися є природнім, якщо його не вбити і не притлумити.

 

Відповідь: в школу можна не ходити

Отже, трохи статистики.
Вона американська й канадська, але то матеріяли з конференції, де я була, відповідно, іншої інформації не маю. Стосується вона тих дітей, де саме батьки вчать дітей, а не вчителі приходять до учнів додому.

У цій табличці показаний аналіз, проведений щодо рівня знань учнів на ДН, залежно від величини заробітку батьків. Як бачимо, рівень високий, незалежно від того, чи батьки дуже багаті, чи бідні.


Порівняльний аналіз рівня знань учнів, залежно від рівня освіти батьків.
Синя колонка - домашники, червона - школярі.
Пояснення до колонок зліва направо:
- батьки мають науковий ступінь (закінчили університет)
- батьки почали науку в університеті, але не закінчили
- батьки закінчили мають повну шкільну освіту
- батьки закінчили лише 6 класів школи
(правда, правильніше говорити мами, а не батьки, бо саме вони і є тими, хто вчить в більшості випадків)
У випадку домашнього навчання освіта батьків (мами) майже не впливає на рівень знань, він є високим (вищим за рівень школярів, з якими батьки займаються додатково). У випадку школярів рівень знань дітей прямо залежить від рівня освіти батьків. Чим вища освіта батьків, тим більше вони присвячують часу навчанню дітей, тим вищий рівень знань у цих дітей, але, не вищий від домашників.


Порівняння рівня знань учнів:
червона лінія - домашнє навчання
фіолетова лінія - навчання в приватних школах
синя лінія - навчання в звичайних школах

 

Відповідь: в школу можна не ходити

Я в курсі, що програма сильно змінилась з часів мого першого класу, але все одно мене муляє питання - а що там такого в перших класах, чого мама (і тато ще є в багатьох дітей) не може навчити? Чи все настільки змінилось?

 

Відповідь: в школу можна не ходити

Читаю матеріяли щодо домашнього навчання старших дітей, то там дуже цікаво кажуть, що мама проходить певну еволюцію своєї ролі.
Спершу вона є вчителем, потім репетитором, а потім "сусідом по парті", бо вчиться разом з дитиною. Кажуть, що така еволюція якраз і є найефективнішою, якщо батьки хочуть виростити людину, яка буде думати сама за себе, буде мотивованою до самостійно пошуку та навчання.

 

Відповідь: в школу можна не ходити

Я не пам*ятаю чи постила, чи ні. БеркоШко - декілька сімей об*єднались. Як на мене, так ще цікавіше і простіше для батьків.

 

Відповідь: в школу можна не ходити

В Оттаві теж є асоціяція домашників.
Щотижня є зустрічі мамів із дітками одного віку.
Вони організовують спільні походи на плавання, у музеї, різні поїздки цікаві.
Ще раз на тиждень можна ходити на спец-заняття, де дітки вчаться в малих групах у кімнатах. Вчать теж батьки, але кожен за своєю спеціяльністю, хто чого вміє краще навчити. Там само можна знайти й фізиків, хіміків та інших спеціялістів, які можуть пояснити дитині щось, що не може мама чи тато. Багато із цих людей мають ступені магістра і вище в різних науках. І багато з них - домашники першого й другого покоління.

 

Відповідь: в школу можна не ходити

Альтернативні методики можна застосовувати з маленькими, але чим старша дитина, тим кращою є для неї класична модель навчання.
Це теж із статистики про рівень знань. Я думала займатися з дітьми за методами Шарлотти Мейсон. Але щось послухала, почитала й трохи охолола. Відмовитися зовсім не можу, бо дуже подобається, але то буде в нас швидше як додаткове, а навчання оберемо класичне, мабуть.

Виділені слова в цитаті мені дуже сильно нагадують уроки літератури в школі. Перечитувала книжки з обов'язкової шкільної програми в університетські роки - отримала масу задоволення. У школі половину не сприйняла. І то завжди з літератури мала ідеальні оцінки та їздила на олімпіади, ще й місця призові займала.