Відповідь: Що читаємо? (2) Ура, нарешті видали таке довгоочікуване продовження роману Лорен Вайсбергер "Помста носить Прада". Прочитала тільки кілька розділів - перше враження позитивне, легкий і невимушений. Читаю поки на Кіндлі, але обов'язково куплю паперову книжку - так оригінально зроблена у вигляді клатчу.
Відповідь: Що читаємо? (2) Почала читати "Тысяча сияющих солнц" Халеда Хоссейні. Любовь - великое чувство. Глубоко укрытая, запрещенная, тайная, она все равно дождется своего часа. Об этом новый роман Халеда Хоссейни, в 2007 году ставший главным мировым бестселлером. В центре романа - две женщины, которые оказались жертвами потрясений, разрушивших идиллический Афганистан. Мариам - незаконная дочь богатого бизнесмена, с детства познавшая, что такое несчастье, с ранних лет ощутившая собственную обреченность. Лейла, напротив, - любимая дочка в дружной семье, мечтающая об интересной и прекрасной жизни. Между ними нет ничего общего, они живут в разных мирах, которым не суждено было бы пересечься, если бы не огненный шквал войны. Отныне Лейла и Мариам связаны самыми тесными узами, и они сами не знают, кто они - враги, подруги или сестры. Но в одиночку им не выжить, не выстоять перед средневековым деспотизмом и жестокостью, затопившими улицы и дома некогда цветущего города. Вдвоем они пройдут через страдания, вдвоем будут ловить нечаянные крупицы радости, вдвоем станут мечтать о счастье, к которому однажды попытаются прорваться. "Тысяча сияющих солнц" - мощная, драматичная и лиричная история, которая заставляет сердца сжиматься от боли и радости. Это благородная и великодушная книга.
Відповідь: Що читаємо? (2) Я читаю зараз. Вже більшу частину прочитала, мені нормально йде. Не те , щоб "ах", але написано добре, не нудно. До того прочитала два твори Хемінгуея. "Фієста" - не зрозуміла того роману зовсім. Купа п'янства, вульгарщини, замасковано під "кохання", мене взагалі пересмикує, коли в сюжетах люди зустрічаються, наступного дня "закохуються на все життя", проводять разом тиждень і розігрують трагедії з приводу "як вона могла так мене кинути". Примітивних діалогів в "Фієсті" дуже багато, спочатку напрягало, потім звиклося. Ну і справедливості ради скажу, що деякі місця було цікаво читати, якщо вони не стосувалися головної сюжетної лінії. "Райський сад" краще пішов. Про подружню пару, яку зруйнувало бажання жінки до інтимного різноманіття, про самолюбство, небажання розуміти свою другу половинку.
Відповідь: Що читаємо? (2) Ще десь 2 місяці тому почала читати Сесілії Ахерн "Посмотри на меня", була у великому захваті, але не було щось часу і закинула на половині. Носитись з книжкою не було можливості, а електронної версії не було, тож почала читати все що було на ноуті. Вчора вирішила завантажити електронний варіант і продовжити читання. Чесно, після "Танго смерті" взагалі не пішло...Якось скучно, затягнуто...читаю практично по діагоналі, бо тримає інтрига чим то все діло закінчиться.
Відповідь: Що читаємо? (2) Дочитала. Якась ніяка книжка. Насичена "життєвимі істинами" та "притчами", скидається на збірку афоризмів не підкріплених реальним сюжетом. Якесь воно отаке ніяке....."пофілософствувати".Про все і ні про що.Мені на трієчку.
Відповідь: Що читаємо? (2) для мене то відпочинкове чтиво, але була в захваті від її "Не верю. Не надеюсь. Люблю". Планую за деякий час ще раз прочитати, стиль написання мені дуже сподобався)
Відповідь: Що читаємо? (2) Прийшла подякувати форумлянкам, що відкрили для мене таку авторку, як Д. Мойєс. Прочитала її дві книги "До зустрічі з тобою" і "Корабель наречених". Дуже хороші враження від прочтаного, хоча після "До зустрічі з тобою" мало не впала в депресію. "Тонкая работа" Сара Уотерс - ледве домучила, дочитала лише тому, що нічого більше не мала для читання. Не пішло взагалі.
Відповідь: Що читаємо? (2) афігєнна книжечка Насті Байдаченко "Нічого особистого". про 4-х тіток-трудоголіків, які опиняються на психокорекції. дуже сподобалось як описані реалії роботи жінок, про конкуренцію, тупих начальників, відкати і т.п. авторка працює в сфері реклами, тож знає про що пише. + частина про жінку-письменника , мабуть, взята з власного досвіду( п.с. мені було дуже актуально прочитати. для зміцнення бойового духу, так сказать.
Відповідь: Що читаємо? (2) Бен Шервуд ''Подвійне життя Чарлі Сент-Клауда'' - прочитала на одному подиху.Така вже нереально солодка романтична історія покладена в сюжет цієї книги, але все одно вона мені сподобалась. Зараз для мене таке легке чтиво саме те, що треба Ну це вже не до теми, але все одно цікаво. На львівських зупинках будуть книжкові полиці
Відповідь: Що читаємо? (2) Перечитала Птичка Певчая щерез, оскільки останній раз читала напевно в шкільному віці - з кожнем роком розкриваєш її по-новому.
Відповідь: Що читаємо? (2) Я Вербера обожнюю в принципі, а Кассандра мені десь рік тому теж абсолютно не пішла. Я рідко кидаю книги недочитаними, а цю після кількох десятків сторінок таки закинула.
Відповідь: Що читаємо? (2) І я нарешті дочитала "Алхіміка" Стиль викладу і справді нестандартний, але для такого типу книжки саме то)) Сюжет простий, але присутні філософські вставки які підходять на всі випадки життя, напевне, які і роблять книгу цінною і цікавою. Книга про сенс і цінність життя (кожної його хвилини), про місце людини у цьому світі, про наші бажання (їх справжність) і способи їх здійснення до речі, для мене стало багато що зрозуміло саме з цього приводу, про те, що все в житті взаємопов'язане, про те, як Всевишній дає нам шанси змінити своє життя і як часто ми цього просто не бачимо, про те, як насправді все просто, а ми робимо з того складне)) Можу ще багато написати, але якщо коротко, то мені "Алхімік" сподобався Зараз почала читати "Музей покинутих секретів" О.Забужко.
Відповідь: Що читаємо? (2) Шмітт"Оскар і Рожева пані"-про всі етапи життя хвороі ,маленькоі людини,простого хлопчини з тягарем ,що непідсилу витерпіти дорослому...
Відповідь: Що читаємо? (2) Я маю таку читальну болячку, встигаю дуже прирости—прикипіти до героїв книжки, потім важко з ними приходиться розлучатись, а коли беру читати щось нове, то довго ще маю несприйняття нових . Через то трохи важко мені дається кожен початок книги. Так і почала я Ребеку Дафни дю Морє, і то було моїм снодійним 2 тижні ))), я могла за вечір осилити хіба 2-3 абзаци, а за 2 тижні 3% книги ))), але врешті освоїлась і смакую-кайфую. Така вона мені спокійна і затишна, мрійлива, хоч розумію, що до зав'язки я ще не добралась.
Відповідь: Що читаємо? (2) Прочитала "Три товариші". Як же мені радісно, що я не читала цю книгу раніше. Як же мені сумно, що я вже її прочитала. Геніально і просто про найважливіше: правдиву дружбу, неждану любов, глибоку людяність і сумні втрати.
Відповідь: Що читаємо? (2) дуже важка психологічно книжка. гнітюча атмосфера невідворотності долі і т.п. через те не люблю авторів, які пройшли війну і воювали. в них все безрадісне ---------- Додано в 22:39 ---------- Попередній допис був написаний в 22:30 ---------- недавно прочитала "За чверть десята" Юрія Макарова (того, шо телеведучий). сподобалось, легко читається, але є над чим подумати. ось наведу цитати: "Була людина членом партії, але не такої, як ваша республіканська чи демократична, а закритого клубу садистів і мазохістів, основною діяльністю яких була цілковита демонстрація покори. У тій партії вважалось, що всі не просто мають право, а зобов"язані лізти в твоє особисте життя." "Не можна вимагати від кожного ставати героєм. Вимагати можна лише одного: не брехати собі, не дурити себе. А йти на ешафот, як я тепер розумію, річ непродуктивна. Якби ви знали, скільки я бачив героїв - не таких, як на наших плакатах малюють, а справжніх героїв, які по 10-15 років зі шмайсером по лісах бігали! Всі вони рано чи пізно потрапляли до табору. Зазвичай, звідти живим ніхто не виходив. А вони мали б вижити, народити дітей, вивчити їх, випустити в світ. Тоді, можливо, такої жахливої пустелі не спостерігалося б навколо. Тут же, дивіться, нема на кого глянути, самі пролетарії..."
Відповідь: Що читаємо? (2) Я якось сприйняла цю невідворотність долі зовсім під іншим кутом. Осмислення того, яка мужність і сила необхідні для того, щоби бути поряд із дорогою людиною до кінця; не скласти руки, а жити, розуміючи, що нічого не вдієш і будеш змушений відступити. Нести дрібки радості і полегшення тій єдиній людині, яка змінила усе твоє життя. І все це автор змальовує якось так природно, не банально, без діагнозів й умовностей, без істерики й гніву. І таки, справді, безодрадісно, немовби припорошено сумом, стерти сліди якого не під силу і найміцнішому алкоголю.
Відповідь: Що читаємо? (2) Весь квітень я провела в компанії роману "Апрельская ведьма" Майгулль Аксельссон. Сильно, емоційно, відверто. Спочатку важко розібратись в тих сестрах (і навіть не зрозуміло, скільки ж їх в тому сюжеті є), але потім роман так коасно розвертається і захоплює, що відірватись неможливо. Можливо це тільки моє враження, але через весь роман тягнеться почуття материнської любові - а скоріше, її відсутності і надважливості в житті кожної дівчинки. Книга - в улюблені, оцінка - 5/5, рекомендую.
Відповідь: Що читаємо? (2) Відкрила для себе заново Ремарка "Ніч у Лісабоні". Зараз ця книга має зовсім інший відтінок... рекомендую перечитати.
Відповідь: Що читаємо? (2) от самек цю книгу я не дочитала, здається. Ремарк то моя любов, але якось в певний момент перенаситилась. Зараз читаю "Повелитель мух", щось навіть і не знаю що сказати. Про хлопців, які потрапили на острів в результаті авікатастрофи. Поки все так сумбурно.
