Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

А я сьогонді така нагуляна-пренагуляна . Зайшла на "5 сек" до Мацьопи в одній справі, так умудрилась в неї і поїсти й чаю попити й дитину свою погодувати. Він взагалі в мене дуже мало їсть, але на Пасічній певне повітря якесь не таке, бо топче все . Потім ми разом гуляяяяяялиии енну кількість годин, облазили все що можна й пішли вже до мене на чай :D. Так як Сашко в бабусі, чоловік в Криму, то їсти готувати не тре - я доїдаю залишки з холодильника, та й в загалі...отако харчуюсь по гостях, дуже вигідна штука й посуд мити не тре й економно . Завтра ще десь пошвендяємо..

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Економістка, аднако.

Апетит нагулюємо? А

...

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

еммм. Багато думок виникає...

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

швиденько:
-хворію, горло болить, тура 37 і шось там
-пекла, дебютувала в темці про кулінарію ( таке було смачне і гарне шо не втрималася і сфоткала на тф)))
-ліпили зі солоного тіста, жовто блакитні бандерівські пусямусі)). сохнуть.
-завтра буду ( !) здорова
-завтра в малого ДН)
-хочу морозива.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

В мене теж...Переживаю страшенно за нього - мусів їхати по роботі ....Казав, що на з/д вокзалі багато військових, а так більш-менш все спокійно. .пс. Бронювала йому житло через букінг, то Reikartz Севастополь ( я чомусь думала, що то одна мережа з Reikartz?...) приймає тільки готівку й тільки рублі...

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

А мені сьогодні знову страшно, не знаю чому, але страшно... Після того, як на початку березня я, буквально, пережила в своїй уяві картини можливої війни, зараз мені знову погано... А два місяці намагалась про те не думати, майже не читати новин, жити звичним життям і в мене це виходило, а сьогодні я почитала нашу тему "Євромайдан" і мене накрило хвилею страху... Спілкувалась з чоловіком - він просто віджартовується, але для мене це якийсь чорний гумор... А більше нема з ким поговорити...
Мені навіть не хочеться нічого купляти в квартиру або з одягу, здається, що в будь-який момент доведеться все залишити і це все надаремно...
Я хочу жити в Україні, але я так боюсь, так боюсь, що готова вже їхати куди-небудь... Нема куди і за що...
Не патріотично, істерично, але я мушу це написати... Можливо, буде легше... Господи, скоріше б все закінчилось... Мирно!
Вибачте, що наганяю сум...

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

В хаті прибрано, ванна-туалет видраяні, щавлевий борщик готовий. І я готова, правда, не знаю, до чого Залишилось винести сміття, а мені вже то ліньки. Зараз трішки тут-там потусуюсь, і таки винесу те сміття.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

акція триває, чи вже сі скінчила? мені дуже треба
Засадили город, все що запланували, лишилась цибуля і розсада, їх ще нема)))
Рук-ніг не чую, спина озивається скрипом
Зараз треба їсти наварити, зняти перше прання-розвішати наступне, роботу поробити, сховати чоботи з далеку шафу і врятувати світ )))

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Всі щось роблять, а я така лінива, капець... Сьогодні всього лиш провела один урок, півгодини позаймалась (кошмар, можна сказати скрипки в руки не брала). Тепер от думаю заставити себе встати і трохи хату прибрати, але чоловік мене так смачно нагодував (це не часто буває), що мені так хочеться просто розслабитись.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

В мене день триває від вчора. Почався з облому в лабораторії (всі вічно плачуться, що нема обладнання, а при тому нове все-одно про*ирають) і випадкової і при тому дуже приємної зустрічі з форумлянкою Потім дзвінок і ми вже з іншою приємною форумлянкою поїхали на сушики. Звідти на стоянку, залишила машину і до мами на роботу. Забрала її і поїхали на вокзал. Ще забігли на ринок купити квітів на цвинтар і навіть там мене побачила ще одна форумляночка Поїхали до бабусі, потім ще тато приїхав. Класно так Шкода, що так мало.. Сьогодні приїхавши до Львова, забрала свою нову і дуже гарну білизну у форумлянки (гггг), поїхала ще до однієї форумляночки з чарівними котами і додомцю. Тут мене може хіба що одна форумлянка-сусідка побачити Все, марафон завершено. Чекаю мужа зі смаколиками і будемо відпочивати. На завтра планую привести себе в порядок, а ввечері маємо заплановані посиденьки з форумлянками і їхніми чоловіками Ось так от, ДП....

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Вже всьо. А чьо нада та? Я в танку?

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Проза - муж зрівняв мої квіти з газоном. Шкода, бо через місяць мали б цвісти. Добре, що хоч троянди встигли вирости більшими і помітнішими

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

як чьо нада. Приїхати до мене і по акції щось помити)))

врочистість прийшла) старший миється ввечері сам. Сам взяв перевдягачку, рушник. Помився і пішов спати.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

А шо я? А шо я? Вже сі збираю. Видиш, яка я жвавенька

По темі. Пропав у мене настрій весняний. Дивлюсь Титаніка, може сплакну легойко. А то давно не було.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

В мене так два роки тому грядка суниць накрилась, 30 кущів. Густим шаром скошеної трави. "Зато як рівненько!" сказав муж.
Я вже досьорбую чайчик і йду спатки. В мене сьогодні була врочистість. Ходила в гості до похреснички. Кажу їй "Лілюся, я тебе люблю", а вона мені "Хлесна, ну я ше з минулого лазу не забула, як ти мені то казала!" Кексик мій солодкий
Завтра знову піду до неї, може вмовлю її батьків на трошки ту пампушечку мені лишити. Находились, нагулялись, втомились. Хлопченята самі вмились, дуууже попросили їсти, поїли і відразу пішли спатки. А я ще з коханим поговорила, глянула одну серію серіалу, помучила Мілана, паличками для суші. Ага, так-так, він в нас і суші любить їсти і паличками побавитись не проти

Ну якось так

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

А може на концерті "Океан Ельзи???"

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Мала сьогодні приємну несподівану зустріч. По дорозі з церкви додому зустріла знайому. Колись ця жіночка жила по сусідству з моїми батьками. Син у неї загинува в підлітковому віці, донька вийшла заміж, а тьотя Віра поїхала в Італію на заробітки. Придбала квартиру у Львові. З часом квартиру в Раві продала і постійно замешкала у Львові. Виявляється, що ми з нею та її донькою майже сусіди. Я та її донька - на Топольній, а тьотя Віра - на Хвильового.
Правда, спочатку, вона мене не впізнала. А коли впізнала, то ми обійнялись і поцілувались. Якось так приємно стало. Відразу послідувало запрошення в гості на обід. На разі я коректно відмовилась, але обов"язково її відвідаю. Львів - то маленьке село. І стежки людські переплітаються
Тьотя Віра була з братом, наговорили мені купу компліментів, передали вітання батькам. Бо брат навчався з моїм татом. І так тепло на душі стало!
Пи.Си. Заодно обіцяла засватати мені "женіха"

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Я вже 5-й день сиджу/лежу вдома, і починаю бути злою, ну шо такоє, ну скільки можна хворіти, ще й під час такої кльової погоди. В мене таке враження, що той вірусяка не хоче "уйті прочь" і покинути мене...Тому в мене нудна проооооза. А саме більше, що мені зараз хочеться, то сісти в авто, і нехай мене муж везе, кудись далеко в Карпати, де я ще не була, щось так за ними скучила

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Мій день сьогоднішній якийсь тойво.. неспокійний. Спочатку забилася мені мойка, і так як нема кому мені її налагодити, я зробилася супермайстиня ггг. Товклася я під нею, все порозкручувала, прочистила- ні холєри. Так що ніфіга я не супермастер)) тепер маю квеста - накручую метраж з кухні у ванну, а то ну дуже незручно. Потім взялася варити домашній плавлений сир, ну, ви пойняли- сиру 200 гр, каструля підгоріла, чи відчиститься, хз. І шось я нать не знаю, що вдягати на таку погоду, на вулиці всі на короткий рукав, а я морально не готова) легше накинути плащик) і фігура нівелюється опять же.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

отак, діти ростуть, і мені якось незвично, що дітки так підросли, особливо зараз це дуже помітно, оскільки мало не щодня відкладаю якісь замалі одежки.
Чому так швидко пролітають вихідні... і відпустка чоловікова вже підійшла до завершення.
В суботу якось все на купу, і прибирання і походеньки на заняття і знову заняття і закупи і розваги, а вдома увечері і такі втомлені, що я заснула мало не швидше від дітей. Але ще перед тим спекла на прохання чоловіка величезну піцу.
Сьогодні наче і погода гарна, але урочистості не вийшло. Були в церкві, де я трохи знервувалася через поведінку своєї дитини, а потім ще трохи погуляли і обідній сон тривав надто довго, щоб потім ще вирушити туди, куди було заплановано, тому я відправила тата з дітьми на прогулянку, а сама вирішила трохи відпочити наодинці перед важким тижнем... бо маю в планах і стоматолога, і термінову роботу, тому відпочивати не вдасться. Діти повернулися щасливі, бо тато виконує всі капризи, ну через один, на відміну від мами.