Відповідь: Мати-одиначка А хто буде запитувати? І щось мені здається, що дітям без різниці, чи живе з однокласницею тато разом, чи окремо. Моя мала цього року закінчує 4-й клас. За 4 роки навчання таких розмов між дітьми не було. Ну є в них у класі дівчинка, в якої батьки розлучені. Тільки вчителька один раз спитала, і все. І хлопчик є, в якого батьки розлучені. Але між дітьми такі теми не обговорювалися (Яна мені все розповідає). Та ну. Ніякою неповноцінною дитина себе не буде почувати. Адже тато є, дитина з ним бачиться, контактує, просто він живе окремо, і все. Чоловіка і дружини нема, але тато і мама залишилися)
Відповідь: Мати-одиначка а чому вона буде себе почувати неповноцінною? якщо ви самі не будете на цьому акцентувати увагу, то нічого не буде. Дітям у школі все-рівно, є тато чи ні. Це хіба дорослі можуть звертати увагу і культивувати. В кожному класі є діти з різних сімей- і повних і неповних. У мого малого в класі є дітки з розлучених , є дитинка, де мама померла, а тато вдруге одружився.... Повірте, що це знають більше батьки, а дітям- все-рівно, навіть якщо теж щось знають. За 4 роки ніяких нюансів не виникало п.с. ну і ще до теми:Жінка, у дитини якої є юридичний тато- це вже не мати-одиначка.
Відповідь: Мати-одиначка Не скажіть. діти тим цікавляться. Подруга водила дочку в садочок, то через деякий час діти стали ту дівчинку питатись - а що, в тебе батька немає? Тільки мама водить? Розлучені?? Подруга попросила чоловіка, щоб пару раз завіз малу сам до садочку, щоб діти більше таких запитань не ставили.
Відповідь: Мати-одиначка Я працюю з дітьми, тому з впевненістю можу сказати, що їм то не в голові, навіть якщо питають такі речі один в одного... Є повні сім"ї, але водить-забирає тільки один з батьків, бо так їм виходить Розлучені батьки в наш час не така рідкість, щоб хтось дивувався. Головне, щоб дитина сама не відчувала себе якоюсь обділеною. Це вже мають постаратись і мама і тато Одного разу при грі моїх дітей почула: -А мені мій тато дозволяє... А тобі? -А в мене нема тата. -Як нема? -Так - нема. Гра продовжилася... Ця дитина не спілкується зі своїм батьком, вітчима у неї нема... Вона не відчуває себе якоюсь "не такою", а це - найголовніше!
Відповідь: Мати-одиначка Ну я розповідаю ситуацію з життя. Чи тримають це діти в голові, чи ні - не знаю. Знаю тільки, що та дівчинка, яка мала і маму, і батька в якийсь час , бо до садочка тільки мама заводила. Все індивідуально.
Відповідь: Мати-одиначка Та є таке, але я думаю, що то все на рівні нема - то нема, одна дитина запитала - інша відповіла, і через 5 хвилин все забулося. Щоб через то хтось когось аж цькував, а хтось почувався неповноцінним - такого не повинно бути. В нашому класі є така дівчинка, яку напротязі трьох (!) років тільки тато відводив-приводив і на всі батьківські збори ходив. Я вже грішним ділом подумала собі щось і так обережно спитала Яну, чи є в тої дівчинки мама... Яна здивувалася. Сказала, що на те, що три роки маму не бачили, ніхто уваги в класі не звертав і собі такими питанями голову не забивав (ото мудрі діти!) Згодом виявилося, що мама в тої дівчинки таки є, просто в неї графік роботи специфічний.
Погортала дописи в цій темі. Насмілюсь написати,що мене мати виховувала одна,так була "мамою-одиначкою".Колись таке не сприймалось...зараз таких багато. Дійсно я багато років себе відчувала не такою,як іньші діти,десь до 5 класу ніяк не могла зрозуміти,чого у мене немає батька,чому не приходить на шкільні свята...от у всіх є батько,а у мене немає. Я ніколи не любила ту тему,навіть зараз. Визнаю,що мені би було набагато легше в школі,якщо би було свідоцтво про смерть. Принаймі у моєму випадку. Вважала себе ущемленою,довго з тим боролась. Хотілось батька,як і всім дітям,щоб гуляти,проводити час разом,але мене навіть не вітав з ДН,немаю фотографії. Це відображається на формуванні характеру та побудові стосунків з чоловіками. Але мама не приділяла тому значенню,не пояснювала мені чого так... Було важко,адже раніше були копійки від держави,а Ющенко один рік взагалі зняв ту виплату. Якось не розумію мам,які живучи з чоловіком-мають статус "мати-одиначки",думають,що пару сотень гривень від держави не помішає,хай буде Гірше,коли чоловік забуває,що має дитину і все лягає на плечі матері. Але може і краще,що потім на старості років не обходжувати біологічного батька. Зараз багато мам-одиначок,то уже простіше сприймають люди і діти,а от коли я була мала,то часто чула "байстрюк","нагуляна". P.S.хотілось би подивитись на кого я схожа,на моїх сестер по-батькові і взагалі чекала довго,що все ж таки хтось позвонить в двері...Просто би хотілось підтримувати зв*язки,розумію,що дороги з мамою розійшлись,але дитина все ж таки не винна.
Мене мама виховувала сама.Батьки розлучилися,коли мені був лише рік.Але ніколи через це не переживала і не почувала себе обділеною.мені завжди вистачало маминої любові,бабусь та дідусів.Сімя мого батька ніколи моїм життям не цікавилася ,але я цього ніколи і не потребувала.
Особисто мого малого однокласники за тата не питають, та й він ще мені таке питання не ставив. Якось шість років минали тему "а де тато?" Є мама та й усе. Знаю, що відповім, не буду нічого видумувати, скажу все, як є. Не буду робити з тата космонавта, пілота, героя АТО, мовляв, загинув,нема. Є, він, скотин..ка, просто наплювати йому, сину, на нас:-(
тут трохи ще подумайте, бо малий може не зрозуміти як то просто наплювати татові...,може він не такий чи що не так зробив, може загрузитися дитина рішенням такої складної не по роках задачі...
в таких делікатних питаннях інколи варто спитати поради психолога, як правильно подати дитині інформацію відповідно до конкретного випадку. Бо, в принципі, обидва вищенаведені випадки- це крайнощі: перший- це бажання мами захистити дитину поданням спотвореної дійсності, а в іншому- проектування свого відношення до екс-чоловіка. Дитина виросте і сама зробить свої висновки. Адже може бути і таке, що колись вона захоче чи буде мати можливість налагодити зв язки із батьком. А з призми, коли росте із образом, що він .... і йому наплювати ( навіть якщо і дійсно зараз не цікавиться), зробити таке важко. ТОбто спеціалість може підказати, як краще подавати дитині на її запит інформацію про її батька відповідно до ситуації, а вже висновки із часом дитина зробить сама. Не варто проектувати своє відношення до біологічного батька дитини через призму власної ненависті до екс-чоловіка.Бо дитина тоді не свої висновки робить, а власне- висновки мами ( п.с. у моєї близької коліжанки батько дитини їх покинув 9 років тому. І не давався чути. Вона за цей час уже вдруге вийшла заміж.Зараз її хлопчику 14 років і 2 роки тому він вирішив налагодити зв язок із батьком. Знайшов його через ФБ. Склалося так, що дійсно, через багато років батько пішов на контакт із сином. І вже оці 2 роки у них дуже хороші відносини- вони спілкуються, зустрічаються, а мама "переступивши" через своє несприйняття і образи їм це дозволила. Зараз каже, що це було дуже правильне рішення, бо хоч поруч із сином постійно є чоловік , але вона бачить, що йому потрібне спілкування і з батьком. І якщо вони обидвоє пішли на контакт, то хай дитина спілкується і робить свої висновки.
не завжди. Я також прожила все життя без батька, пам'ятаю тільки 1 раз коли в дитинстві мене запитали де тато, я відповіла що не знаю і не хочу про то говорити і більше ніхто цього питання не піднімав. Зараз інколи це питання спливає, я відповідаю: виховувалась без батька і розумні адекватні люди змінюють тему розмови, був один не приємний випадок коли хотіли допекти (мені вже тоді було 22), я відповіла дуже грубо, але рот людині закрила. Я думаю що діти, які обділені любов'ю до цього питання ставляться болючіше, я відчувала себе у повній сім'ї, була мама, бабуся, дідусь і тому від питань про батька ніколи не відчуваю дискомфорту. Правда я і сама ніколи цього питання не ставила, хто ця людина знаю через свідоцтво народження, але нікого про нього не випитувала, в житті стикалась не одноразово, але лише через його спеціальність.
Я теж не відчувала нестачі тепла чи уваги і відсутність батька мене не зачіпала.тому можу порадити лише одне помаксимуму оточити дитину любов'ю і турботою. Надіслано від мого Lenovo A319, використовуючи Tapatalk
Мене теж мама виховувала одна,так як тато помер коли мені було 3 рочки.В школі ніхто навіть не запитував ніколи,знали тільки друзі.Просто якось тема не заходила про це.Хіба вже пізніше,коли були всі старші,то тоді вже всі інші взнали.Але я не можу сказати,що це якось відбилось на мені в школі.Тому не потрібно на цьому зациклюватись і давати дитині стільки любові,щоб бути і за маму і за тата))
