Відповідь: Методика виховання дитини Господи, я пізнаю себе. Як я пишалася, що мій старший син знав у 2 роки весь автомобільний каталог, всі столиці Європи, вмів прочитати прості слова, додавати і т.і. Але за всим цим ми пропустили щось дуже важливе для цього віку - він повинен був бавитися як діти, вчитися налагоджувати відносини із дітьми. А він був зацікавлений дещо іншим.
Відповідь: Методика виховання дитини Та нам в принципі і не бракує останнього, бавиться моя дитина, як має бути. Вона ж дитина. Занятя наші в загальній кількості складають хвилин 15 . А мамі ж за день стільки усього потрібно зробити! От і бавиться. Я оце згадала, мені чоловік розповідав. Що у дитинстві був диваком. В школі в початкових класах і десь до класу 7 взагалі не міг порозумітися із однолітками. Принаймі вони його не розуміли. Усі на перерві бігли на двір, а він сидів читав книжку на 200 сторінок без картинок! Проте у підлітковому віці став лідером у класі. Залишається ним і до тепер. І на кінець запитання до Вас, скільки вашому сину зараз років і в, що вилилось ваше навчання.
Відповідь: Методика виховання дитини Йому зараз 10 років. У нього труднощі у спілкуванні. Раніше він тягнувся до все нових і нових знань. Школа то все відібрала, йому там нецікаво. Подумайте про те, що Ви будете робити із дитиною, яку за знаннями у 6 років можна буде віддавати у 3-5 клас, а за психічним розвитком - ще можна і у дитсадочку побути? То для нас стало невирішеною проблемою. Мій молодший син розвивався за віком. Ми йшли до школи, вміючи читати, рахувати, трохи писати. Зараз він із задоволенням ходить до школи і полюбляє навчання, в нього багато друзів. Я би Вам радила звертати увагу на те як Ваша дитина спілкується із іншими дітьми. Моєму старшому сину десь до 8 років не потрібні були інші діти. Зараз ми намагаємось наверстать упущенное(не можу швидко перевести на українську). Думаю, треба знайти баланс. Щасти Вам!
Відповідь: Методика виховання дитини Як шкода Я в неділю говорила зі своєю товаришкою яка є вчителька в школі і її дитина зараз ходить в перший клас. Коли я розповідала про нашу школу її заткало, бо щелепа на підлозі лежала. Вона ніяк не могла зрозуміти як то дитина витримує в школі від 8:30 ранку до 3:00 дня. Але як не дивно вони витримують і їм подобається. Чому? Бо клас переповенений дедуктивним матеріалом і заняття не лише сидіння за партою а вчителька ходить і щось розпинається, а власне що вони працюють по-групах і виконують різні завдання а потім презентують це перед всіма. А хто найкращий цього дня отримує можливість посидіти на великому ведмедику або на кріслі режисера. Я б з задоволенням вчила маленьких дітей але в Україні постає питання а чи не спіонерять твоє приладдя тобі з класу?
Відповідь: Методика виховання дитини Моя донечкв ще зовсім мааленька (2 місяці) і я ще не дуже знаю як буду її розвивати. Навчити читати писати то ясно, а от як навчити правильно спілкуватися з людьми, бути комунікабельною? Мені чомусь здається що це не повьязані між собою речі. А комунікабельність це взагалі річ якій неможна навчити. В мене є старший брат, яким батьки багато займалися з малечку. В результаті він у 6 років пішов у 3-й клас. Відповідно отримав купу проблем у спілкуванні. І у школі йому було не цікаво, бо задачі там давали не такі і не так. Але батьки продовжували з ним займатися і тому рівень знань у нього завжди був дуже високий. І у школі мав тільки дві оцінки або 2(якщо ігнорував питання як недоречне і нецікаве) або 5. А от у соціальному плані він також десь до 10 років не хотів спілкуватися з однолітками(не цікаво) і у школі з ним спілкуватися не хотіли. Я усіх проблем незнаю алевони були і велекі. А далі останні роки у школі він був чимось на зразок талісману школи. Однокласники вже подорослішали і посерьознішали (бо підлітки то дуже жорстока спільнота яка "інших" не любить) а вже старші то його поважали (нікому не заважає і списати дає) і він був з усіма у рівних спокійних стосунках. Хоча близьких друзів не мав. В дома йому весь час повторювали що він найкращій і найрозумніший. І він всіх у тому переконов. Останні роки у школі до нього всі зверталися тільки на ВИ і викладачі і учні Зараз він одружений має 2-х дітей. А я хоча вундеркіндом не була і у школу пішла як усі в 7 років у 1 клас, але проблем у спілкуванні мала не набагато менше. Мені також було нецікаво з однолітками(я воліла з братом спілкуватися). Я також немогла порозумітися з колегами у школі і не мала друзів ні у школі ні навідь у інституті. Свої підліткові роки навіть згадувати не хочеться. Додано через 8 хвилин Доречі у садочок я ходила з 2 років і у гуртки різні, а от кумунікабельною так і нестала і навідь якось хочаб без конфліктно спілкуватися тільки у інституті навчилася. Що я хотіла цим сказати. На мій погляд ранній розвиток дитини у плані(читати писати) ніяк не повьязаний зі здатністю дитини спілкуватися. І навчати дитину тому треба (без фанатизму звичайно) Але ось як навчити дитину спілкуватися з іншими дітьми якщо їй не хочеться і не цікаво? І чи взагалі можливо навчити дитину комунікабельності? Чи це всетаки спадкова риса характеру і ніц з тим не поробиш? Чи може можно на то якось впливати? Ось це досить цікаво. Додано через 25 хвилин ото я теж сиділ книжки читала Але значно довше ніж до 7-го класу. Я і у інституті сиділа на перервах книжки читала, замість того щоб останні "сплетні" студентського життя обговорювати
Відповідь: Методика виховання дитини Можливо потрібен дитячий психолог. І думаю треба на це звертати увагу раніше, щоб хоч якось запобігти тих труднощів у спілкуванні, які виникнуть у школі. Знаєте, я помітила, що мій старший син до деяких емоційних речей доходить головою, і те, що наприклад молодший розуміє само по собі, старший дістає розуміння тільки через інтелект. Зрозуміти емоції для нього набагато складніше, ніж математику, чи англійську.
Відповідь: Методика виховання дитини Я ось сьогодні поспілкувалась зі своєю товаришкою, вона гарний психолог, на данну тему і ось, що дізналась. Виявляється, що дітей котрим , для прикладу, 6 років і вони мають іти до школи, не варто віддавати у 2, чи 3 клас до старших дітей. Тому, що у цьому віці різниця у 1 рік, дуже сутєва і має велике значення. А щодо вашого сина Омо, я подумала, а чому він має бути такий як всі? А може варто подивитись на світ його очима. Думаю ви побачите багато цікавого...
Відповідь: Методика виховання дитини Дворічний хлопчик навчив прабабу читати http://ua.korrespondent.net/main/90840/
Відповідь: Методика виховання дитини Думаю, що в цій гілці доречно запитати... Вчора чоловік ні з того, ні з сього спитав: "А ми будемо вчити дитину звертатися до нас на "ви" чи на "ти"?" Я задумалася... Дитина скоро має народитися, про звертання до неї я думала, а про те, як вона мала би звертатися до нас - ні... Чоловік був навчений говорити "ви", а я - до тата-мами на "ти", до дідуся-бабці і старших - "ви". А як ви вчите дітей звертатися до себе, батьків. До старших людей - зрозуміло, що на "ви". А от до батьків?... І як все-таки краще? ***Англійською все просто, а от українською... :cowboy:
Відповідь: Методика виховання дитини У нас на "ти". До інших намагаємося вчити на "ви", але він до всіх зараз на "ти" говорить. Мені оте "ви" до батьків якесь таке неприроднє та далеке, як до чужого має дитина говорити. Якби до мене моя дитина так говорила, я би почувалася, як якоюсь тіткою для власної дитини. Ні, у нас колись аргумент був такий, що до Бога на "ти", то й до тата і мами на "ти". Додано через 1 хвилину А в мене ще одне питання. Не знаю, де тут відповідно, на якій гілці, бо не дуже слідкую, але от нам треба моторику розвивати, бо пише малий не дуже ручку натискаючи і букви криві якісь дуже, танцюють всі. Порадьте, як можна дитині ручки розвивати, аби він писав упевнено.
Відповідь: Методика виховання дитини повністю згідна В мене в родині тільки на ТИ говорили і мама для мене завжди була як найкраща подруга і спілкувалася зі мною як з рівною. Як на мене коли звертаються на "Ви" то вже позіціонується не як рівний. А я вважаю що з дитиною від народження треба спілкуватися як з особистістю, як з рівною.
Відповідь: Методика виховання дитини Я з першого класу ходила в музичну студію, вчилася грі на фортепіано (але то з 7 років...) А в три роки і далі - хіба конструктори (де треба зафіксувати пластикові деталі), складати мозаїку (дрібні деталі на дошці - якщо дитина вже більша), розмальовки, або "ігри на папері з батьками" (лабіринти, або коли треба з'єднувати цифри від 1 до 10, не перехрещуючи лінії з'єднання і т.ін.). це перше, що прийшло на думку
Відповідь: Методика виховання дитини я думаю, що розвивати дитину треба, але легко, щоб це не було обтяжливо та приносило задоволення двум сторонам. ознайомитись добре з різними методиками, але вибрати власний "курс", враховуючи особливості своєї дитини. далі я процитую свою статейку з "бебіблогу"про те, як я займалась з донькою (в загальних рисах). вибачайте, що російською. ...Мне хотелось, чтобы мой ребенок был умненьким, тогда для меня это было приоритетом. (Сейчас я думаю, что хоть интеллект очень важен, духовное равновесие все же важнее.)И благодаря Никитину я поняла, что все дети от природы гениальны, только надо помочь им раскрыться. И хотя в будущем я сама придумывала методики занятий, подстраиваясь под возрастные особенности доченьки, из книги я взяла игры с кубиками, рамки Монтессори, таблицу сотни, упражнения на память и внимание, но самое главное, что начинать занятия никогда не рано. Я не боялась перегрузить ребенка, ведь мы игрались, а не учились. А дети больше всего любят наше внимание. А сама я интуитивно дошла до того, что с ребенком нужно много общаться. Я постоянно с ней разговаривала, читала стишки, все показывала и называла. В семь месяцев она осознанно сказала "ли" на листики и "ада" на собаку Альфу. А в 9 мес. сказала такое сложное слово - "татики"(часики). Дальше пошло-поехало. В 10 мес. стала обращать ее внимание на буквы везде, где они были: в журналах, книгах, на вывесках итд. Марго (дочка) стала узнавать и называть их "буками". Тогда сделала картонные таблички с буквами. Гласные красного цвета, а согласные - синего. И просто показывала их каждый день, называя, начиная с одной буквы и добавляя по одной каждый день. (начала с гласных, они легче произносятся.) Таким образом, к 1году3мес она знала все буквы. Я у нее не спрашивала, только сама говорила, а доча сама стала их узнавать. Так же с цветами. Я все называла в цвете: синий кубик, желтая кастрюлька, зеленый карандашик итд. В 1,5 года мы поехали жить на дачу. Вот где раздолье было! Я впала в детство и целыми днями играла с доченькой. Мне удалось поймать волну ее мышления и от возни в песочнице получала не меньше удовольствия, чем она. Делая пасочки, мы считали их. Добавляли новые и отнимали разрушенные. На проходящего котика говорили "один котик", на (например) собачек - "две (три, четыре) собачки". Таким образом она стала считать. Потом я увлеклась методикой цельного запоминания слова, а не чтения его по слогам. Мы все кирпичи на доме записали короткими словами (мама, папа, каша, баба, деда, рука итд). Было удивительно, как ребенок в 1г и 7 мес. "читает" слова. Но с появлением похожих слов и более длинных Маргаритка стала путаться и мы отказались от нее (методики). Затем я придумала "женить" буковки. Мы брали дядю "М" (например) и тетю "А" и фамилия у них получалась "Ма". И снова только я это проделывала, дочку не просила повторять. А для нее это было как волшебство: две разные буковки сливались вместе и она целыми днями бегала за мной и просила "позаниматься буковками". (я намеренно использовала термин "заниматься", чтобы вызвать позитив по отношению к этому слову, но школа-таки испортила представление о нем.) Параллельно мы играли в кубики, "спасали принцессу" закрывая "окошки" Монтессори, целыми днями читали вместе книжечки и рассказывали стишки, строили города из объемных геометр. фигур. И я постоянно ей все рассказывала, объясняла. На ее вопросы не отмахивалась, а давала научные ответы в доступной форме. Этому, кстати, меня научила одна молодая мама, когда мы с ней вместе лежали в глазной больнице (мне было 17 тогда). Она говорила, что никогда не отвечает своей дочке (5 лет) "не знаю". А дает глубокий ответ. А если не знает и правда, отвечает что-то общее, а потом сама находит информацию на тему и рассказывает дочке. Это была такая харизматичная женщина, что хоть мы были знакомы всего три недели, я до сих пор ее помню и рассказываю стишок 6 месячному сынишке, услышанный от нее. У меня была возможность сидеть с доченькой и мы вошли в азарт, занимаясь. Потом я делала много лишнего, обучая ее тому, что в школе только узнают. А с сыночком буду, по мере возможности, заниматься, вспоминая свои методы. Но теперь мне не хочется всех обогнать, пусть идет развитие своим чередом. К тому же теперь у меня меньше времени и хуже нервы. Зато дочка обещала его всему научить... щодо школи: так, як розумово доця була готова до школи в дуже ранньому віці, я хотіла її віддати на рік раніше, але для цього треба було спеціальний дозвіл психолога. ми пройшли обстеження (звичайне), лікар написав "відповідає віку" (хоча питаннячка бкли й для мене складні, а донька майже на все відповідала). та це не пройшло. треба було пройти якусь ще спеціальнішу перевірку. тут до мене дійшло, про що йдеться - моя доня розумна - да, але ще така дитина, що просто не впорається з шкільним режимом. й покинула цю ідею. тепер вчиться у школі, але маємо купу проблем з тим, що вона була перепідготовлена. частково я писала про це в темі про дітей-"Індиго". не відмінниця зовсім, бо має проблеми з аккуратністю, а це в молодших класах важливіше за знання. та й уважність у нас "кульгава", бо в садочок не ходили й звикла доня сприймати інформацію в індивідуальному порядку, а хто ж буде в школі на це зважати. розвивайте діток, та не переборщить...
Відповідь: Методика виховання дитини Ой і я так хочу чогось навчити свою малечу:radist: (нам 8 міс.), от тільки не знаю з чого почати. Підкажіть чого можна вити в такому віці. Додано через 1 хвилину Мала на увазі ВЧИТИ а не вити.
Відповідь: Методика виховання дитини У нас ніби нема більших проблем із ручками. Малює, пише, конструкторами постійно бавиться. Але от чомусь йому важко писати рівно, з натиском. У мене постійно підозри, що він лівша. І лівою часом з ним пишемо, то пише краще. У школі сказала про це, а вони, що ні, що то ще не так очевидно. І все йому в праву дають. Він вже звик ніби, але з письмом і далі проблеми. Раніше він усе робив двома руками, тобто, в яку руку взяв, тією й писав, чи малював, чи їв. Знову ж таки, він більшість часу поза хатою, я на роботі, відповідно ніхто про те не дбає, а вихідних мало. Я вже зовсім розгубилася і не знаю, як йому в цьому допомогти.
Відповідь: Методика виховання дитини А мені здається що тут це не має ніякого значення. В Монтессорі вони не дуже переймаються каліграфією. Мій малий коли ішов до школи то також букви гуляли в різні сторони, але в школі, особливо українській, його вчили писати прописом і почерк виправився. Хоча каліграфія не дуже потрібна. Може він в тебе буде адвокатом або лікарем а в них знаєш який чудний почерк :D:D:D:D
Відповідь: Методика виховання дитини Так тут така справа, що він на клавіатурі пише без проблем, а от ручкою... :D:D:D І взагалі то дитина така, що більше до техніки пхається. Он радіо наставив, воно мені ввімкнулося квадранс тому, а я його вимкнути не можу. І зволожувач мені постійно наставляє. :D:D:D А лаптоп вже сам обслуговує собі. Тільки диск мушу йому дати, бо в нашого татка такий почерк, що я ледве читаю, куди вже дитині.
Відповідь: Методика виховання дитини Та то зрозуміло. Мій малий також сам і включає і виключає компютер, і зайде де треба і знайде що хоче і буде бавитись... Одним словом він в свої 7 набагато краще обходиться з технікою ніж його батько. А про ручку я тобі казю, як пішов до школи треба було писати багато і вирівнявся почерк.
Відповідь: Методика виховання дитини Е-е-е-е-е, мій малий з 2-ох такий мудрий. :shy: А зараз собі сам на youtube переглядає різні кліпи. Тільки просить "мама, напиши humpty-dumpty". :D:D:D Та я зним пишу, маємо книжечки, де по пунктирах пишеться, але поки я повторюю "міцніше", то пише міцніше, а як вже сам - то знову так ледве-ледве притискає.
