Відповідь: А я не хочу другої дитини! А мені дуже добре! Ревнощів нема як таких, бо саме старша дитина дуже хотів братика чи сестричку. Як йшли з гостей, де в сім"ї більше діток, пропонував когось із собою забрати. І таак дивився як старші молодших на санчатах катали чи дуріли... Ну, от і отримав. Звичайно, то не 2-3 роки різниці, що можна повноцінно побавитись разом, але нема й того діління іграшок. Старшому хоч і 7 років вже, але ж ще любить подурачитись, то він щось чудить перед малою, а та регочеться. Книжечки з нею розглядає, трошки їй читає. Забавляє малявку її іграшками і показує свої. Вже має плани як він її вчитиме конструктори збирати.. Ну, загалом, під час таких невеликих їхніх забав я маю собі спокій. І саме старший дивися за малечею, коли я з температурою 40 лежала. А народилася малявка як раз, коли малий пішов у перший клас. Я спочатку переживала як то буде, бо ж треба особлива увага старшому, раннє лягання і висипання. Пів року пройшло, і дивлюсь, ніби нормально впорались (на даний момент; як буде коли зуби полізуть - не знаю). Гуляти старший не дуже любить сам, як нема компанії. А тут під приводом того, що малечу треба вигуляти, і він подовше на вулиці. На гурток один поки ходимо. Але то, бо старший на інші не проситься. Звичайно, мушу наші гуляння з меншою підстроювати під час зі старшим. І зранку треба ранесенько вставати, а так ми би з малявкою дрихли довго. Але то дрібнички. Аби були здорові дітки! Мушу сказати, що простіше ставлюся до другої дитини. З першим постійно щось робили, чимось займались, кудись ходили, я щось вичитувала... А тут, просто насолоджуємось компанією. Загалом, я довго наважувалась на другу дитину. Але діти - це щастя!
Відповідь: А я не хочу другої дитини! Нас було троє в батьків . І зараз я неуявляю свого життя без сестер,таки підтримка рідної душі найкраще рятує в складнощах. Зараз в мене один син,то він вічно біткається що йому скучно,сумно. В той час як в моєї сестри двоє. І він бачить як вони разом бавляться і сам теж би так хотів.
Відповідь: А я не хочу другої дитини! а я хочу і другу, і третю))) от тільки трошки налаштуюся, ситуація в Україні зміниться надіюся, бо я з такими нервами не знаю як можна виносити і народити дитинку. В мене в голові весь час думки про майбутнє. Моя манюня вже просить Соломійку
Відповідь: А я не хочу другої дитини! Напишу і я. Ще до вагітності, я хотіла мати двох дітей. Признаюсь інколи в мене мінялась думка, і думала, що вистарчить мені і однієї. На щастя, Бог вирішив за мене, і подарував мені одразу двох діточок. А то хто зна, як би я думала, після пологів, народивши лише одну дитинку. Скажу про любов до дітей. Тут дівчата пишуть, що не зможуть любити другу дитину так як першу. Хочу сказати, що маючи двох дітей одразу, я б напевно мала їх любити однаково, бо як не крути, а одразу два первістка. Але ж ні, люблю я їх по різному. Але точно, не когось більше, когось менше. Я не раз замислювалась, чи люблю я когось більше. Ні, нема когось більше-менше. Просто в кожного з них інший характер, вони різні, але я точно знаю, що люблю я їх однаково. Думаю це саме відчуває кожна мама, в незалежності від того яка це дитина 1, 2 чи…….10. На рахунок того, що кажуть знайомі, родичі. З власного досвіду можу сказати, що будуть говорити завжди, і «вирішувати» скільки вам треба дітей. Ну а чим вони займуться, як на дадуть свої «цінні» поради вам. Мене також дратувало коли мені говорили «Ой, як тобі добре, відстрілялась за один раз, вже більше мучитись не треба». От вирішили всі кругом (без нас з чоловіком), що нам двох дітей достатньо, і все. І нікому й в голову не могло прийти, що ми ще хочемо донечку, ну або сина. Я не знаю чи народимо ми, чи ні. Життя покаже. Бо по-перше,ще дуже мало часу пройшло, і я зараз дуже виснажена. Бо направду дуже важко бути одній з двома дітьми цілий день. Але дівчата, від того ще ніхто не помер. По-друге, потрібно, щоб змінились умови нашого життя. Бо як би тут дівчата не говорили, але саме батьки мають подбати про освіту дітей. Я не говорю про вступ у ВНЗ, мова йде про садок, школу, різні секції. Бо малі діти з тим раду дати не можуть, як не крути. Єдине я точно знаю, що хочу щоб між дітьми різниця була максимум 5 років. Бо в мене багато прикладів є де різниця між дітьми 10 років. І для себе я знаходжу більше негативного ніж позитивного. Але це моя думка, я не кажу що це погано. Просто кажу, що не хочу, щоб між моїми дітьми була така велика різниця. А ще хочу сказати, що не важливо скільки дітей в домі, 1 чи більше. Важливо інше, щоб сім’я була дружня, і діти виховувались в любові. А тепер можите кидати в мене тапками.
Відповідь: А я не хочу другої дитини! Перечитала свої дописи 5-річної давності) Нічого не змінилося )))) Як не хотіла другої дитини, так і не хочу. І тепер вже навіть не відчуваю докорів сумління, бо впевнена, що роблю все правильно і всьому свій час.
Відповідь: А я не хочу другої дитини! А в мене дещо інша ситуація. Мій чоловік не хоче другої дитини. Власне, раніше хотів, я була вагітна вдруге. Але сталося так, напевне так вирішив Бог, що я не змогла народити другу дитину. Після того випадку, чоловіка ніби перемкнуло, і він навіть чути не хоче про другу. Мені трохи важко з цим змиритися, але ж не буду я розводитися з ним через це? От так і живемо. Поки що втрьох. Але я відчуваю, мені бракує тої другої, ненародженої дитини. Забагато ніжності маю, тепла такого, якого не можу подарувати ні чоловіку, ні старшому сину. Розумієте, такого тепла, яке ти віддаєш немовлятку.... Ось така моя історія... Я нікого не засуджую і всіх дівчат, які тут пишуть свої історії, намагаюся зрозуміти і підтримати. Комусь достатньо одної дитини, а хтось не зупиняється і на трьох...
Відповідь: А я не хочу другої дитини! Маю знайомих, де троє дітей, сім'я дуже заможня, є свій бізнес, з ними живе постійно няня цілодобово, мама не працювала довший час поки старший в школу не пішов, і все одно бачу як то виснажує, і родичі допомагають, бо живуть в особняку з батьками, всі з машинами. Ясно, що і з одною дитиною треба постійно займатись, вивчити, дати добрий старт в життя, а уявіть як з двома-трьома в наш час, ще й без достатньої матеіальної підмоги? Хоча, як кажуть є дитина, буде і на дитину, але розраховувати треба на себе, і відповідальність лежить на батьках за виховання дітей, тому на все треба реально зважати, ІМХО. І, звичайно, діти - то велике щастя, ще знаю жінок, що жаліють що не народили другу дитину, але при тому мали свого часу всі умови для цього))
Відповідь: А я не хочу другої дитини! Ааааа....як побачила цю тему,то аж зраділа! Не я одна такоі думки!Чесно,я себе відчувала "фріком" коли в компаніі коліжанок-мамаш всі говорять шо вже хочуть знов і знов дітей...а потім дивляться на мене з коса і дивуються чому не підтримую жваву розмову((((а з чоловіком ше гірше,я просто боюся йому поро таку позицію сказати... Sent from my ST27i using Tapatalk 2
Відповідь: А я не хочу другої дитини! Я не про себе а лиш про досвід спілкування зі старшими жінками . І 95% відсотків з тих з ким мені доводилось розмовляти а доводилось багатенько всі після 45 років шкодують і про аборт якщо був , і по те що одна дитина .
Відповідь: А я не хочу другої дитини! Нас з сестрою мама народила в 18 і 19 років, між нами різниця 1 рік і 2 місяці(!!!). Тому мені смішно читати скарги дівчат, про те, що важко і не можуть дати собі раду. Жодного разу не чула від мами, щоб вона про щось жаліла, вона ще умудрялась вчитись в інституті і працювати. Кожного літа нас обидвох возила на море, сама! І хворіли ми часто, і добряче їй нерви тріпали. Не раз питала маму, чи не було їй важко, в неї одна відповідь - я тоді про то не думала. Хтось скаже, що тоді часи інші були - повна фігня. Часи завжди одинакові і до нас хтось це саме вже 1000 разів говорив. Мені здається, що це все не що інше як оправдання. Не хочеш другу/третю/.... дитину, ніхто не заставляє, але скиглення типу 'важко', 'нема де жити', 'нема грошей' то відмазки для самозаспокоєння, щоб совість не мучила. П.С. Різницю між нами мама ніколи не робила, в нас все і завжди було одинаково. І виховала нас так, що ми одна без одної ні на крок, всюди разом. Горло будь-кому готові одна за одну перегризти, якщо треба. П.С.2. Я тут не намагалась нікого осуджувати, кожен має свою голову на плечах. Я вважаю, що не потрібно оправдовуватись за свої погляди і бажання чи небажання. Просто потрібно називати речі своїми іменами. Все, готова до капців
Відповідь: А я не хочу другої дитини! та нехай вам буде неправда, я ж написала ІМХО, тобто особисто мені ваш допис здався осуджувальним. процитувати? прошу
Відповідь: А я не хочу другої дитини! От якби це написала Ваша мама, тоді ок. І цікаво скільки у Вас дітей і з якою різницею?
Відповідь: А я не хочу другої дитини! а мене от дивує коли починають порівнювати, типу от в мене/родички/подружки 2-3-5 і вона справляється-тішиться, а хтось другої дитини не хоче якось так, ніби народжують роботів, копії з одинаковими функціями та всі такі різні, що не зрівняти.. я вже мовчу про те, що є жінки які з 5 років думають про діток, а інші ніколи й не думали, просто сталося так що серед карєри вийшла заміж і захотіла дитину суто від цього чоловіка а діти.. темпераменти/болячки/наявність помічників/участь чоловіка... а ще от, в мене подруга, все встигає.. ну але дитина не знаю з якого віку перед теликом мультики годинами дивиться... так що таке не рівняється, одна з пологового відлучила і бабусі по ночах кормлять сумішами, а інша роки годує і не висипається, хіба то одинакове?!
Відповідь: А я не хочу другої дитини! Взагалі ми дуже раді за Вашу маму. Але всі жінки різні. А виховання робити то важка робота(хоча і приємна), хтось може взяти на себе лише одну дитину і фізично і морально і матеріально, а хтось має сили і натхнення і до шести. Чому жінка за це має оправдовуватися мені якось не зрозуміло? Питання риторичне. Я завраз би могла теж розписати демагогію про те що мати червоний диплом це дуже легко треба просто не лінуватися і вчитися,а всі хто цього не зробив просто випрадовують свою лінь і шось в тому роді, але...але всі люди різні, і те що мені вийшло досить легко не означає легко для інших.
Відповідь: А я не хочу другої дитини! А то якими? Бо я так і не вкурила якщо чесно. Та нє, чого, краще хотіти і робити цілу купу дітей і хай ті діти скиглять потім, які батьків днями і ночами не бачать, поки ті заробляють на "жити".
Відповідь: А я не хочу другої дитини! Дівчата, про себе скажу, перша доцька народилась в 2005, дуже довго лікувалась-готувалась-сподівалась перед тим. І всі сили, енергія, натхнення були присвячені лише одній дитині, про другу дитинку навіть думки не було, садочок, потім перший клас, в дівчат такий вік цікавий, 7-8 вони ще дітки, а 9-10 - то вже дєвушки. В мене якась ломка прямо почалась, прийшли з чоловіком до взаємного бажання мати другу лялю, Бог почув наше бажання і в цьому році подарував нам солодку принцесу. Дівчата, я не агітую, але це абсолютно інші відчуття, я не можу насолодитись тими ніжками-ручками, цьомочками, обніманням-притисканням. Як швидко час біжить.....ех.....
