Відповідь: Що читаємо? (2) О Боже,як мені соромно!!!Замість Роздобудько ,мала бути Забужко)))) Сорі, я якось на автоматі написала))))))))) встидно-встидно))))
Відповідь: Що читаємо? (2) Дочитала Винничука "Весняні ігри в осінніх садах" - а зря, краще було взагалі за то не братися.... Я чекала чогось більш вартісного після "Танго смерті", а тут таке розчарування... Щоб такого почитати з історичними описами Львова, може якимось легендами, але аби було не маленькими оповіданнячками? Поки наступне "Залишенець: Чорний ворон" Шкляра
Відповідь: Що читаємо? (2) Манускрипт з вулиці Руської Романа Іваничука - роман про середньовічний Львів. я читала давно, але таке відчуття присутності в тому часі пам"ятаю досі, цікаво гуляти містом сотні років тому, коли Львів був ще такий маленький і затишний. а ще реалії того часу, життєві перипетії, загалом цікаво. а мені сподобалось) це було моє знайомство з Винничуком ще в студентські роки, багато що мене тоді шокувало і здивувало))), а тепер просто знаю, що в тому весь Винничук, він просто любить в людях пробуджувати такі суперечливі відчуття. люблю його за те, що він наш, за те , що він любить Львів і багато про нього пише, за його гумор, а "груші в тісті" часто дістаю з полиці, щоб підняти настрій.
Відповідь: Що читаємо? (2) Дякую, навіть маю її завантажену. Колись почала читати але саме перед тим прочитала Мирослав Дочинець «Криничар. Діаріуш найбагатшого чоловіка Мукачівської домінії», тому "Манускрипт..." не пішов - вони фактично однаково починаються...
Відповідь: Що читаємо? (2) "Легенди Львова" Ю. Винничука. оповідання невеликі, швидше казкові, ніж історичні, але такі атмосферні, львіські-львівські. страшно люблю ту книжку ще й за ілюстрації Юрія Коха
Відповідь: Що читаємо? (2) прочитала збірку історико-авантюрних детективів "Таємниця Єви" Богдана Коломійчука. легке чтиво з цікавими історичними елементами. значно більше сподобалась ця книжка, ніж його хвалений "Людвисар". реально розслабилась під час читання п.с.. була на презентації "Таємниць..". прийшло доволі мало людей, але обстановка була душевна. і страшно цікаво було слухати Коломійчука, бо він історик за освітою ( і взагалі дуже ерудована людина) і розказував багато пізнавальних речей. і це все під супровід віолончелі. реальний кайф
Відповідь: Що читаємо? (2) Я все-таки напишу тут про "50 відтінків сірого" (як завжди, по п'ятах і за всім аспізнюючись ). Моя думка - абсолютного нічого значущого.... Якщо цікаво прочитати еротичні оповідання - нехай, але не більше. Особливого сюжету не бачу, та й розгледіти його ....хм....важко , особиво якщо вже набридлі сексуальні сцени стараєшся по діагоналі пропускати . Цікаво, чому ця трилогія взагалі стала бестселлером? Я другу книжку вже не можу дочитати . А я зараз менше читаю, а більше розглядаю -купила на розпродажі альбом Клода Моне із описом його життя і творчості - затягнуло . Але що тут будеш ділитися..... Ех.
Відповідь: Що читаємо? (2) Я на днях дочитала "Атлант розправляє плечі". Цікава книжка, але якась така нереальна. Не знаю, чи в сучасному житті можна було б щось подібне зробити. Але основна теза тої книжка дуже навіть правдоподібна, я на роботі це кожного дня відчуваю Ну і любовна лінія там така трохи притягнута за вуха
Відповідь: Що читаємо? (2) Прочитала в умовах відсутності інших книг. Примітивно, оце й усе. Хоча по діагоналі читається легко, але історія якась така явно передбачувана, поверхнева, мова - бідна. Одне й те саме у трьох томах. Про опис "еротичних сцен" говорити не буду, бо люблю власне ту еротику, якої в цьому романі немає: тонкі натяки, легкі відтінки, коли головне відбувається в уяві, а не за детальним, вульгарним описом. Прикро, що на той час не мала нічого цікавішого. Далі був період цікавої, легкої прози, без претензій на геніальність і високу інтелектуальність. Три книги Марка Леві: "Дивна подорож містера Долдрі" - невеличкий роман про англійського парфумера, яка вирушивши на пошуки кохання, також відкриває для себе і власне минуле. Книга зачіпає теми післявоєнного побуту, репресій проти вірмен, і, звісно, людських взаємин. Інші дві книги - "Піти, щоб повернутись" і "Сильніше, ніж страх" , як виявилося, складають дилогію, яку я умудрилася прочитати у зворотному порядку, що, звичайно, підпсуло враження, але то вже лише моя вина. Події розгортаються доволі динамічно: журналістські розслідування головного героя призводять до неочікуваних подій, які невідворотно впливають на його життя. Згодом настала черга для Гійома Мюссо. Теж, на разі, відношу його твори до легкої прози. Роман "Паперова дівчина" має гарно вигаданий сюжет, сповнений романтики, хоча я не можу сказати, що від книги тяжко відірватися. А от роман "Після" зачепив. На мою думку, він глибший, краще передає переживання героя - успішного адвоката, життя якого несподівано змінюється після зустрічі із загадковим вісником. Нині через безсоння прочитала половину його ж роману "Врятуй мене" - містична розповідь про доленосний збіг обставин. Найсмішніше, що натрапляючи в цих творах на фрази "вона закотила очі" або "вона закусила нижню губу", не можу позбутися враження, що Леві і Мюссо також читали "50 відтінків..."
Відповідь: Що читаємо? (2) То "Сильніше, ніж страх", то продовження, бо я зараз в процесі "Піти, щоб повернутися"? Прочитала десь відсотків 40, поки зацікавив сюжет.
Відповідь: Що читаємо? (2) Не зовсім продовження, але спирається на події з "Піти, щоб повернутися". Тому однозначно варто читати по порядку . Взагалі, Марк Леві - для мене "відпочинковий" автор. Хоч з часом твори його призабуваються, але читаються зазвичай на одному диханні.
Відповідь: Що читаємо? (2) В мене попередній літературний місяць був місяцем розчарувань. "Понаехавшая" Наринэ Абгарян - наскільки я в захваті від роману автора "Манюня", що мені аж не віриться, що це теж вона написала. З надією до останньої сторінки на хороший жарт або на хоч якусь сюжетну лінію - ледь дочитала. Тупо, невишукано, нецікаво. Не рекомендую. "Вилла в Италии" Элизабет Эдмондсон - може бути, але як на мене, то стиль написання трохи примітивний. Задумка непогана, але я люблю більш інтелектуальну прозу. Напевно, ідеально підійде для тих, хто хоче щось ненавязливе і легке почитати у відпустці. "Сумерки" Стефани Майер - вирішила почитати, щоб знати, що ж за роман став культовим для молоді. Або я не молодь, або я не люблю вампірів, але написано дуже примітивно, дуже нецікаво (деколи такі попсові молодіжні романи бувають, що за вуха не відірвеш). Добре, що дочитала - буду мати поняття про "Сумерки". Рекомендувати таку книгу нікому б не стала.
Відповідь: Що читаємо? (2) 1) Люко Дашвар «На запах м'яса» - це було таке собі знайомство з автором. Досить мало читаю сучасників, душа більше лежить до класики. Але цього року потроху почала виправлятись. Прочитала її досить швидко, тобто було справді цікаво. Книга «тримала», для мене це дуже важливо. Але те, що події відбуваються в таких чорних, брудних і гнітючих тонах – викликало певний внутрішній спротив. Закінчення добило остаточно, здалось нелогічним, навіть штучним. Знайомство з Люко Дашвар планую продовжити, на черзі «Село не люди». 2) А поки читаю Карлос Руїс Сафон "Тінь вітру" - взялась за цей твір, бо дуже сподобалась назва, якась така невагома, ніжна і романтична. Поки що прочитала лише половину. Спершу книга була моїм снодійним, початок видався мені в'ялим і вже починало з’являтись легке розчарування. «Апетит» прийшов в процесі . Зараз мене за вуха не відтягнеш від читання. Сюжет закручений, заплутаний і чим більше читаю, тим більше хочеться вияснити чим закінчиться вся ця історія.
Відповідь: Що читаємо? (2) "Село не люди" - класна книга. Ще прочитайте "Мати все" і «Молоко з кров'ю». Тоді вже точно "розберетеся" з автором
Відповідь: Що читаємо? (2) Прочитала 3 частини "Голодних Ігор" - читається легко, але таке... підліткове Подивилась фільм. Книга на його фоні реально цікава
Відповідь: Що читаємо? (2) Знайшла для себе нового автора. Ева Гата "Сюрпризи долі, або змагання між Аполлоном і Паном". Рекомендую як легке чтиво для відпочинку. Книга щедро збагачена висловами на латині, тож і для інтелекту пожива буде. Думаю варто почитати її дівчатам, які перебувають в депресії з приводу розриву з коханим. Обнадіює!!!
Відповідь: Що читаємо? (2) а я ніяк третю частину не можу домучити. вже так хочу закінчити, але не затягує))
Відповідь: Що читаємо? (2) Так, третя трохи пріснувата.. Першу "ковтнула" за день, другу за декілька днів, а третю домучила, щоб не кидати
Відповідь: Що читаємо? (2) завантажила собі дві частини Щоденника Бріджит Джонс. хоч фільми "задивлені до дірок" хочу ще почитати першоджерело. ну і поки вагаюся між оригіналом та перекладом(на жаль, російською) ---------- Додано в 14:37 ---------- Попередній допис був написаний в 14:36 ---------- захотілося якогось вар*ятвства і романтики...
