Відповідь: Мамо, не вбивай... Ось тут детальніше Духовне усиновлення розпочалось після об'явлень Божої Матері у Фатімі, стаючи відповіддю на Її заклик, щодо розарієвої молитви, покути та покаяння за гріхи, які найбільше ранять Бога та Її Непорочне Серце. Суть духовного усиновлення – це молитовна опіка над дитиною, відомої тільки Богу, що матиме загрозу смерті ще у лоні своєї матері. Духовне Усиновлення є випрошуванням Божих благодатей для людей, щоб здійснилася переміна сердець, щоб шанували життя, щоб найближче оточення несло допомогу і підтримку ненародженим дітям, потребуючим матерям і родинам. Десятки мільйонів зачатих життів щороку обриваються ще до народження. Ненароджені діти закликають до нашого сумління. Спробуйте врятувати від загибелі хоча б одне ненароджене дитя! Всиновіть його духовно. Ви не взнаєте його імені на цьому світі - воно відоме лише Богу. Дитя ще перебуває в лоні матері, яка кожної хвилини може винести їй смертний вирок, а лікарі одразу його виконають. Ненароджена людина чекає вашої до¬помоги. Моліться за неї протягом дев'яти місяців її розвитку в лоні матері, заступайтесь за неї думкою, словом і вчинком. Вона буде безмежно вам вдячна... Щоб не допустити аборту, розкрийте над своїм підопічним "охоронну парасольку" палких молитов, жертв і любові до неї. Ваша духовна дитина відповість вам любов'ю і ви відчуєте цю любов невідомої вам маленької людини. Як несправедливо, що діти поділяються на бажаних і небажаних. Вартість життя зачатої дитини по-варварськи відкидасться. Страта плода супроводжується середньовічними тортурами. Наука встановила, що плід відчуває наближення смерті і маленькі вуста відкриваються в німому воланні жаху і болю. Допоможіть бідолашній дитині та її матері, яка не знає, що насправді робить. Сила вашої молитви примусить її змінити своє рішення. Моліться також за прозріння сумлінь лікарів та медперсоналу. Духовними батьками ненароджених дітей можуть бути всі люди доброї волі, а особливо: ►матері і батьки; ►наречені і молоді подружжя; ►бездітні подружжя; ►молодь; ►ті, хто прагнуть допомогти ближнім; ►всі, хто хочуть відшкодувати Господу свої провини; Якщо зустрінеш налякану, розгублену вагітну жінку, то допоможи їй віднайти радість материнства і запроси до спільної молитви за ії зачате дитя. ВІДПОВІДІ НА НАЙЧАСТІШІ ЗАПИТАННЯ Якими можуть бути додаткові зобов'язання Духовного Усиновлення ненародженої дитини? Додатковими зобов'язаннями можуть бути наприклад: заказання Служби, часта сповідь і Святе Причастя, Адорація Найсвятішого Таїнства, читання Святого Письма, піст на хлібі та воді, боротьба із поганими звичками, допомога потребуючим особам, додаткові молитви. Потрібно приймати реальні зобов'язання, маючи на увазі індивідуальні можливості їх виконання. Чи можна здійснити Духовне Усиновлення без додаткових зобов'язань? Так. Додаткові зобов'язання не обов'язкові, хоча ті, хто усиновляють, охоче їх приймають. Скільки разів можна здійснити Духовне Усиновлення? Можна його здійснювати повсякчасно, за умови виконання попередніх зобов'язань. Чи треба кожен раз складати обітниці? Так. Чи можна всиновити більше ніж одну дитину водночас? Ні. Духовне Усиновлення стосується тільки однієї дитини. Звідки ожемо мати впевненість, що Бог вислухає нашу молитву? Наша впевненість опирається на віру у Всемогутнє і безмежне Боже Милосердя. Бог є Подателем життя і Його волею є те, щоб кожна зачата дитина жила та була огорнена любов'ю батьків. Які плоди Духовного Усиновлення? Духовне Усиновлення лікує глибокі духовні, внутрішні рани, спричинені гріхом аборту. Дозволяє матерям знайти віру у Боже Милосердя, яка приносить спокій у їхні серця. Як дуже конкретний, безкорисний дар (молитва, піст, жертви), допомагає, особливо молодим людям, загартовувати характер, боротись із егоїзмом, відкривати радість відповідального батьківства, даючи можливість бачити любов і секс очима Бога. Вчить систематичної молитви і позитивних дій, поглиблюючи контакт із Богом. Допомагає відкривати глибокий сенс занедбаних аскетичних практик. Може стати чинником відродження спільної молитви і любові у родині. Чи є гріхом, якщо одного дня забудеться читання молитви? Якщо забуду, то це не гріх. Гріхом є свідоме та добровільне знехтування складеної Богу обітниці. Чи Духовне Усиновлення переривається, якщо занедбано молитву вже довгий час? Довга перерва (місяць, два) перериває Духовне Усиновлення. Потрібно тоді відновити обітниці і старатись їх дотримуватись. У випадку короткої перерви (коли є поважна причина), потрібно Духовне Всиновлення продовжувати. Чи Духовне Усиновлення можуть прийняти особи, що живуть у не сакраментальному зв'язку? Так. і розлучені особи також. Чи обов'язково обітниці Духовного Усиновлення повинні бути складені в урочистій формі, виключно у костелі, у присутності священика? Бажано ці обітниці складати урочисто, хоча можна їх скласти також і приватно. Чи обітниці можуть складати особи хворі, похилого віку? Так. Можуть складати приватно. Яким чином можна скласти обітниці приватно? Слід прочитати текст обітниці (найкраще перед хрестом або іконою) і з того дня протягом дев'яти місяців читати одну, довільно вибрану, таємницю розарію, а також молитву у намірі дитини та батьків. Рекомендується записати дату початку і закінчення молитви. СВІДЧЕННЯ Прагну дати свідчення про Духовне усиновлення ненародженої дитини. Отже, під час великопісних реколекцій парафіяльних 1997року мій чоловік приніс в костьолі присягу Духовного усиновлення зачатої дитини, що мала бути під загрозою аборції. Обіцяв щоденно молитись на розарії протягом дев'яти місяців. Однак він виконував своє зобов'язання лиш протягом двох або трьох тижнів. Я дуже переживала з цього приводу і просила його, щоб він надалі продовжував молитися. Обіцяла що буду з ним молитися на розарії, хоча я сама під час цих реколекцій побоялася включатися в Духову Адопцію. Проте через деякий час, мій чоловік прочитав в місцевій газеті про жахливий вчинок однієї матері, котра прийняла якісь сильні лікарські препарати і таким чином викликала собі викидень на 7 -му місяці вагітності. Тоді мені прийшла думка, що якби чоловік молився надалі, то може би не сталося таке нещастя і міг би цю дитину врятувати від смерті. Я дуже була вражена цією нелюдяною поведінкою матері, і вирішила молитись замість чоловіка в Духовному усиновленні зачатої дитини. Одного дня я дуже втомилася, і вирішила не молитися. Окрім того мене огорнули сумніви чи моя молитва є Богу мила. Спокійно лягла і заснула. В ночі мала дивний сон. Мені снилося, що на подвір'і перед будинком сидить на траві п'ятеро дітей, одне з них було новонароджене. Діти бідно одягнені ,а п'яний батько кричав: «Де є цей новонароджений!?» і шукав його кругом, щоб убити. Я схопила це немовля, притулила до грудей і прикрила своєю спідницею, а потім сховалася у будинку. Дитина була дуже маленька і беззахисна, ледве рухалась у моїх долонях і навіть плакати немала сил. Я, притуляючи його до себе, почала гаряче молитись до Ісуса, щоб зберіг це немовлятко від смерті. Я боялася щоб воно не заплакало, бо тоді батько його знайде і вб'є. Прокинувшись, довго не могла забути цей сон. З того часу не мала сумнівів, що до молитви за ненароджену дитину. Молилася систематично протягом девяти місяців. Щомісяця повторювався цей жахливий сон з дитиною –немовлям, яке я ховаю перед батьком. Хоча пройшло вже декілька років, а я надалі маю перед очима страшне обличчя батька - вбивці. Коли закінчився дев'ятий місяць молитви Духовного усиновлення, я замовила Службу Божу за цю дитину. Просила в Бога про щасливе народження і щоб батьки його любили. Тоді Господь дав останній сон пов'язаний з цією дитиною. Я опинилася в певному будинку дуже світлому і чистому. В кімнаті були маленькі ліжечка і жінки опікунки теж у білому. Біля одного ліжечка сиділа моя подруга (у цей час вона була вже покійна),що тримала на колінах немовля: 8 або 9- місячного хлопчика, гарно одягненого. Подруга подала мені дитятко і сказала: «Броню, візьми цю дитину, воно є твоє». Я подивилася на нього у захоплені, взяла на руки, пригорнула до серця і з недовірою, але й з радістю крикнула: «Воно є моє? Насправді моє?» Як тільки прийшло зрозуміння цього факту, моє серце наповнила велика любов і щастя. Від цього часу, кожного 25 березня, в свято Благовіщеня, я вклучаюся в молитву, щоб духовно адоптувати якусь зачату дитину, яка знайдеться під загрозою смерті, і прошу Господа, щоб щасливо прийшло воно на світ. Молюся протягом 9 –ти місяців одну таємницю розарію. Хоча більше не маю вже таких снів, то однак вже ніколи не сумніваюся в міці і потребі такої молитви. Я переконалася, що Господь потребує нашої співпраці з Ним через молитву, щоб урятувати ненароджену дитину. Розумію, що це Господь хотів мене саму переконати, щоб я була вірна молитві протягом 9 місяців. Тому я і отримала досвідчення цього надзвичайного сну. Сьогодні я переконана в наступному: від самого початку Господь хотів, щоб власне я, а не чоловік, прийняла цю дитину в духовну адопцію. Здається, що Господь в своєму великому Милосерді дав мені це досвідчення, щоб навчити смиренню, терпеливості і витривалості. Сьогодні досконало розумію, що якщо люблю Господа Ісуса цілим серцем, то усі перешкоди можна подолати. Я тільки довірливо звернулася до Пресвятої Діви, щоб випросила для мене благодать витривалості в постанові Духовного усиновлення зачатої дитини. Слава Ісусу!Тепер я не боюся віддатися для служби Богові. Через ці молитви прагну винагородити Богу за гріхи дітовбивства. (Броніслава) ОБІТНИЦЯ Пресвята Богородице і Мати Доброї Поради! Обіцяю Тобі з очима, зверненими до Вифлеємської колиски, що відтепер стану на захист життя, що пробуджується. Буду протягом дев'яти місяців молитися за своє духовне дитя – за його спасіння і майбутнє щасливе і безгрішне життя. Почуй мене, Господи, і відверни руку вбивці від мого чада. Хай не вб'ють невинного! Задля цього я буду згадувати в своїх молитвах батьків, лікарів і всіх, від кого залежить життя цієї дитини. ЩОДЕННА МОЛИТВА Господи Ісусе! За заступництвом Твоєї Матері Марії, котра народила Тебе з любов'ю та за заступництвом Святого Йосифа, який опікувався Тобою після народження, прошу Тебе за ту ненароджену дитину, яку я духовно всиновлюю і яка є в небезпеці смерті. Прошу - дай батькам любов і відвагу, щоб вони залишили своїй дитині життя, яке Ти Сам їй призначив. Амінь
Відповідь: Мамо, не вбивай... якщо врахувати, що часом і у 8р починається менструація, то цей вік не є раннім щоб говорити про таке. Часто ми не недооцінюємо наших дітей. Правда, треба про це говорити, зважаючи ще й на психоемоційний стан. Тобто інформації в міру для вразливих. Для підлітків часом варто показати і оті фільми-ужастіки про аборт, про жінок з постабортним синдромом зазвичай, у свій вік вони ще й не таке дивляться але інформація закарбовується на все життя.
Відповідь: Мамо, не вбивай... І ще, окрім цієї основної молитви я молюся Отче наш і десятку розарію (тобто 10 раз Богородице Діво).
Відповідь: Мамо, не вбивай... Дітей з такими віршами треба випускати в неділю по центрі гуляти. Може шокова терапіє поможе нашим ,,горе-матерям,, Ніц страшного не бачу в тому, що дитині в 7-8років пояснити, що таке аборт і чому то погано. Може хоч покоління наших дітей буде більш обізнане і не буде робити абортів. Знаю жіночку (їй зараз 55р) яка зробила 13!!! абортів. То це нормально??? Я страшно зла
Відповідь: Мамо, не вбивай... знаєте, серед жінок її покоління це було поширеним. Тобто навіть актриси кіно, яким зараз біля 60 часто у інтерв ю зізнаються, що мали по 5-10 абортів. Раніше не було такої пропаганди, жінкам навпаки казали, що на таких строках там ще "нічого немає, просто згусток крові і т.п.". Враховуючи атеїстичне виховання, мало хто заморочувався питаннями гріха ... Чимало з таких жінок зараз про це жалкують. поганого нічого немає. питання лише у тому, наскільки конкретна дитина у конкретному віці здатна усвідомити ту чи іншу інформацію. Тому це дуже індивідуально. Бо одна справа- вислухати, інша- сприйняти і усвідомити.
Відповідь: Мамо, не вбивай... Звісно індивідуально. А шкоди точно не буде. Бо Той хто захоче почути і усвідомити зробить це, кому до того нема діла-ненадасть цьому уваги.
Відповідь: Мамо, не вбивай... справді, діти одного віку різні по світосприйняттю... і я думаю батьки відчувають чи їх дитина готова до такої інформації тепер чи треба ще почекати. і в якій формі подати, так щоб дитина такого віку зрозуміла. я взагалі прихильник того , щоб говорити з дітьми про серйозні речі у будь-якому віці,не обманюючи, без "виростеш , про то поговорим" але треба вибрати формат розмови(можливо навіть порадитись з психологом) , щоб дитині було ясно, і вона зробила правильні висновки
Відповідь: Мамо, не вбивай... В мене була одногрупниця вагітна на 5 місяці. Їй тоді було років 17. Сама вона дуже хотіла ту дитинку. Але її мама вирішила сама за неї, що робити з цією дитиною. Пішли до лікаря, сказали що йдуть на огляд, там їй дали щось. В кінцевому результаті вона повернулася без дитини Пам'ятаю, як вона розказувала, як вона потім плакала. Казала що ненавидить свою маму за те що вона зробила. Пішла вона з дому з того всього. Десь через рік вона вийшла заміж. Народила гарного синочка. По її очах замітно, як вона чекала на цю дитинку.))) Просто не можу зрозуміти, як рідна мати може вчинити таке з рідною дочком. І в мене теж колись був випадок: була затримка КД, можливо була вагітна, бо тести всі були позитивні. Сказала про це своїй мамі, хлопцеві. Моя мама видала мені геніальну фразу: Ну нічого, підемо до лікаря, вколимо "гарячий" укол і все. Хлопець памятаю теж про це щось там собі під носом булькотів. Але той стан мій не забуду. То було так не приємно, почути від своєї мати таке.!
Відповідь: Мамо, не вбивай... власне це біда поколінь наших мам- усвідомлення того, що це "раз і все". Як казала моя свекруха, раніше і "мазню" та ін. симптоми загрози вагітності до 12 тижня В ЖК ніхто не зберігав. Це зараз- УЗД, гормональна підтримка і т.п. А раніше- виділення до 12 тижня? Значить нічого там немає- буде викидень. Тому направлення на внутрівенний укол хлористого кальцію ( "гарячий укол") або чистку ( залежало від строку). Моя бабуся розказувала, що їй теж таке рекомендували, вона відмовилася. Щоправда в 16 тижнів у неї таки стався викидень прямо на роботі ( і теж так тоді це "жутковато" виглядало- стало погано, в туалеті на виробництві просто стався викидень, швидка навіть в лікарню не забирала. Все тоді було "просто"- природній відбір і все". Тому мене і не дивує така "холодність" до цього процесу старшого покоління.
Відповідь: Мамо, не вбивай... Раз таке зробиш, і все...і по дітях, і по щасливому життю. Я розумію що те покоління легко було переконати в аборті. Вони робили свій вибір. Але тепер вони той вибір вбивають в голову молодшому поколінню. Тобто дають "добру" пораду. Потрібно мати свою голову на плечах і думати про наслідки. Так що ту їхню я засуджую. Це жорстоко.
Відповідь: Мамо, не вбивай... Лежала якось зі мною в лікарні дівчина, так у неї теж така історія була. В 15 років завагітніла, на 5-му місяці мама завела до лікаря ніби то на провірку, їй щось вкололи, вона пішла в туалет і там стався викидень. Коли вона розповідала про всі деталі, там була жесть. При чому та мама дуже віруюча жінка, вчителька історії в школі, на вигляд досить нормальна людина, але вибачте мені, то треба мати конкретну бубу в голові, щоб таке вчудити, та ще й з власною дочкою і власним внуком. Нам показували монашки, які приходили в школу. Мені тоді десь 15 років було. Повірте, на ціле життя в пам"ять в"ївся той жах побаченого. Це дуже дієво, підтверджую.
Відповідь: Мамо, не вбивай... То напевне мама вважає що дочка не дасть собі ради, що ще замала до того. Бо моя мама взагалі вважає мене маленькою дитинкою, яка нічого не вміє, не вміє готувати, працювати Хоча то далеко не так. Та й мені вже не 15 років
Відповідь: Мамо, не вбивай... молодше покоління теж має свою голову і повинно думати про наслідки. Тому звинувачувати у цьому тих, хто жив у інший час, не мав доступу і до половини того, що маємо зараз ми ( інформація, засоби контрацепції, вільна можливість з дітьми і між собою говорити про інтим і т.п.)- я не можу от з цього і проблеми. відносин мами-доньки. З яких і випливає те, що немає довіри у таких питаннях, дитина не може мамі довіритися. З другої сторони, якщо донька вважає себе достатньо дорослою, щоб вступати у інтимні відносини, значить вона повинна бути достатньо дорослою, щоб відповідати за можливі наслідки без участі мами. До 18 років усі медичні маніпуляції не можуть проводитися без згоди батьків. З 18- жінка сама відповідає за своє здоров я. Відповідно, якщо розумієш, що сама не зможеш нести відповідальність за себе, значить не достатньо ще доросла. Тоді треба думати, чи лягати з тим чи іншим хлопцем у ліжко, поки тобі немає 18
Відповідь: Мамо, не вбивай... Говорити ніколи не зарано, але по одному ви поясните 5-и річній дитині, а по іншому 7-8, чи 12 річній. Хто б що не говорив, але ДІТЕЙ з такими віршами взагалі не можна "випускати". На дану тему можна знайти і світліші вірші. Показати можна, тільки ключове слово тут "підлітки", а не діти 7-8 років. Ми в інщих темах сперечаємось про те чи варто дитині в 6 років іти в школу, підклуючись про її морально - психологічний стан. А чомусь тут, над цим не задумуємось. Одне і те саме питання можна по різному подати. ---------- Додано в 13:25 ---------- Попередній допис був написаний в 13:19 ---------- Щось не впевнена, що ви в 7 років, виведете свою красуню - донечку в центр міста, з віршами про те що її четвертують, вона є труп, і четвертованою її викинуть на смітник. Тим більш, що для того щоб виступити, вона має вивчити на пам"ять цей вірш, і проникнутись ним. Мова буле не проте, щоб взагалі розмовляти з дітьми на цю тему, а про "вік - форма подання"
Відповідь: Мамо, не вбивай... особисто мені і в 13 було зарано чи то просто психологічно зажорстко дивитись фільм про аборти. Мені потім було дуже погано... а це ж було всього за пару років до початку мого власного статевого життя і моїх власних рішень... загалом, не знаю, яка форма подачі такої інформації взагалі є дієвою і адекватною
Відповідь: Мамо, не вбивай... Якщо це врятує чиєсь житя, то виведу і сама піду. Вважаю, що то якраз і треба ракарбувати жах аборту. Треба втовкмачити дітям, що то жах і крапка. Щоб навіть думок не виникало робити такий вчинок.
Відповідь: Мамо, не вбивай... до речі...Оскільки тема планування актуальна і для мене, то я зараз читаю багато інформації. Зокрема, я прочитала, що за кордоном і досі мало практикують гормональну підтримку вагітності на ранніх термінах. Цікаво чи це правда?
