Діти в Церкві

Відповідь: Діти в Церкві

Я свою доцю вже брала до церкви, не зважаючи що їй тільки 3 з гаком місяці, вона така зачарована тим всім була, все уважно розглядала, а потім заснула. І на диво була дуже спокійна. А ще в мене є сусідка, яка не зважаючи на те що вагітна вже на великому терміні, веде ще своїх двох маленьких донечок. Я вважаю, що на таку сім’ю потрібно рівнятися. І дітей до церкви водити змалечку.

 

Відповідь: Діти в Церкві

Мому хоч шість, але час від часу не хоче довго бути у церкві. То даю розмальовувати. то машинки бере катає їх по підлозі тихо, то на вулицю вийде, але мама йдем і йдем. А цю неділю я просто сіяла від радості, були в церкві майже 2 години то стояв, слухав, молився, хрестився і на коліна ставав разом зі мною, свічки ставив за здоровя, каже мама не забудьмо Бозю поцьомати. Я сіяла від радості, щоб то так далі було. А в кінці каже, на мене так мало капнуло води, коли священик кропив...кажу, але ж капнуло і ти просто молодець. Сподіваюсь далі так буде.

 

Відповідь: Діти в Церкві

в нас така сама історія, моєму 4 рочки, вже давно разом ходимо до церкви, то вистояти, а інколи справді вистояти тих півтора години дуже важко, то машинки нас дуже виручають я не хочу, щоб він це асоціював з грою, тобто розумів, що в церкву не гратися ходимо, але я думаю то все переросте,бо чим дальше,тим більше всього розуміє, в церкві багато старших діток, то дивиться на них, вони вже ченіше поводяться,а синок хоче рівнятися на них))

 

Відповідь: Діти в Церкві

Ааааа, минулої неділі була така позитивна мала в Катедрі, досі тішуся )))
Така кругленька кнопка, вже сама тупцяє, але ще чіпляється за таткову руку. Ну але тут тато десь відволікся і мала впевнено потусувала до каплиці Кампіанів. А там приступка така досить висока про вході. Малявка стоїть, дивиться на ту приступку і МИСЛИТЬ. Нє, ну я не могла не допомогти тій мислячій істоті Взяла за ручку, ми зробили півколо пошани по каплиці, а потім дитина була здана на руки вдячному татові

 

Відповідь: Діти в Церкві

В нас на хрестинах малого була дискусія, з якого віку вартує брати дитину до церкви. Я до пологів 2 місяці була в батьків і щонеділі брала малу до церкви, то всі бабці в селі гуділи , нащо то таку малу дитинку за собов щей мама вагітна тєгати, щоб вона нікому не давала слухати Сл.Божу. Не давати слухати- для них означало, що 10 місячна дитина гортала книжку на підлозі або прото лягала і роззиралася, як вже їй ставало не цікаво, то включала "сирену" і ми відразу виходили на вулицю. Татова сестра мені постійно говорила, не бери дитину, бо баби так шемрают, шо шемрают ( воркотять ). Ніхто не думає, що коли ті баби повмирають, то в церкву не буде кому ходити, бо на Службі Божій окрім моєї малої, внука паламаря була лише ще одна дитина віку 4 років і все, а решта дітей то вже 10-12 років на пальцях можна полічити. А в селі дуже багато малих дітей ...
Але я вперта, як баран, то бабці мусіли сі змирити що я буду ходити з дитиною, а як народила малого, то ще два тижні ходила вже з двома .

Хресний малого священник, вислухавши всі думки щодо віку з якого варто починати водити дитину до церкви сказав дуже мудрі слова :
Відколи дитинку охрестили її місце є в церкві, а буде воно заповнене чи порожнє на початку залежить повністю від батьків дитинки, а на ціле життя від кожного з нас в недільний і святковий день.

Я дякую Богові, що дав нам відваги ходити з донечкою з 3 тижнів на Літургію, а Синочок був в церкві наступного дня після хрестин на 8- й день свого життя. Недільна Літургія є точкою опори в Бозі для нашої родини і є моменти, які неможливо потім наздогнати. Я бажаю кожному брати свою дитинку на Літургію не думаючи про те, що скажуть інші, чи про те, що вона ще дуже маленька, для Бога вона найдорожча і найбільша з усіх присутніх в церкві

 

Відповідь: Діти в Церкві

В нас: "Та во, веде ту дитину до церкви, жиби всі виділи, жи вона має дитину" Певно що так, чого б інакше з дитиною до церкви йти

 

Відповідь: Діти в Церкві

Дуже хочу розповісти всім про одну дівчинку Катрусю, що ходить в нашу церкву. За віком вона така ж як мій Матвій - 3 роки, але темперамент цієї дитини - просто ураган, там енергії, напору і лідерства через край. Цю дівчинку водить до церкви то мама, то баба постійно ще з немовлятка, так як і я Матвійка, але починаючи з перших її кроків в церкві її ніхто не міг не помічати. Вона і кричала, і пищала, і билась, і бігала, і штовхала всіх, і валялась по підлозі і багато іншого, то тій мамі не раз робили зауваження і було багато злих на неї і знервованих, казали їй сидіти в хаті з дитиною, але вона водила свою дитину в церкву попри все це. Ви би бачили ту Катрусю зараз - приходить, гордо стає наперед зі своєю маленькою сумочкою, строго слідкує чи всі діти чемні і наказує бути тихо тим, хто шумить і співає вона голосніше від всіх . Це так мило і неможливо не посміхнутись коли чуєш той голосочок, що перекрикуючи хор, співає Отче наш. Вона звикла ходити до церкви і почувається там комфортно. Особливо це було помітно сьогодні, коли в церкві було багато мам з дітьми, що ходять тільки на "Баську" і на "Паску" і ті діти нудились, вередували і дуже дратували своїх мамів, які, я впевнена, скажуть потім, що з їхніми дітьми неможливо ходити до церкви. А вони просто не звикли і не навчені, так як КАтруся, бо якщо з її характером дитина вистоює всю Службу, то я впевнена, що може і кожна інша дитина.
Тож все залежить від батьків, якщо для них важливо ходити до церкви і водити туди дитину.

 

Відповідь: Діти в Церкві

о, це як про сьогоднішніх нас написано. Надзвичайно не люблю

коли і мої і чужі діти так роблять, мене це дратує хоча намагаюсь віднестись з розуміння. Сьогодні Володя поводив себе так як та дівчинка і чесно нервів моїх не стало, чоловік поїхав з ним додому десь на середині відправи(не хотіла створювати дископфорт їншим людям які прийшли на службу послухати, подумати, набратись душевного спокою). З усієї служби я чула лише Вірую і Отше наш. І якщо колись я виходила після служби в піднесеному настрої то сьогодні я вийшла зла і чесно навіть не відчула що я була в церкві бо постійного бігала за дітьми. Тому особисто моя думка що краще таку дитину привчати до церкви по буднях коли мало людей, а не створювати комусь незручності(тому і забрала свою дитину)

 

Відповідь: Діти в Церкві

а ви впевнені, що це через то що її водили змалечка, може просто був такий період, а потім вона переросла

і є прохання щодо іграшок, які беруться в церкву, може не все варто: сьогодні натрапила на дитину якій дозволили взяти автомат з якого йшов звук стрілянина

ну і мала іншу неприємну ситуацією з тією дитиною:
відбувалась на подвірї церкви, оця дитина ще з одним хлопцем, кривлялись людям і товклись по клумбі з квітами
жінка з боку зробила к-ка разів голосне зауваження до батьків, щоб забрали дітей з клумби, батьки морозились чия це дитина
жінка спитала що ж то за батьки такі, що не реагують
тут озвалась мама, яка стояла на сходах і покликала того хлопця з автоматом, але дитина не зреагувала, жінка зробила зауваження ще раз, та мама розвернулась до жінки, що все таки це дитина і якщо та немає своїх, то нема чого іншим вказувати
але от зі сходів спуститись і забрати свою дитину мама не важала за потрібне, певно ближче до дверей церкви стояти, буде більша благодать а ніж дивитись за поведінкою дитини

тут вже не витримала я, чемненько взяла малого під руки і забрала з клумби з фразою, що по клумбі ходити не можна
цей хлопчик певно налякався або не очікував і побіг до мами, яка вже потім таки забрала в нього автомат і правда ще довго було чути як вона кожну хвилину до нього казала стій спокійно і тд
іншого хлопчика я взяла за руку і попросила злізти з клумби, там як оказалось з боку була бабця, яка вже тоді почала йому пояснювати що не треба топтати квіти

в мене є питання: от що дійсно робити в такій ситуації? якщо батьки не реагують
бо то що я зняла чужу дитину з клумби, теж не дуже добре як на мене

але на іншого виходу не знайшла на той час, клумбу шкода, людей що нервувались

ps. вже от думаю може то печенька з собою носити чи кіндери дітей з клумби виманювати
або як мамі пояснити, що їй таки варто спуститись і забрати дитину з клумби, бо певно вона не дуже розуміє що дітям не можна ходити по квітам тільки тому що це дитина чи в церкву брати автомат, навіть якщо це найулюбленіша іграшка

 

Відповідь: Діти в Церкві

та ви не переконаєте!, кожен має свої погляди на ситуацію і все. Чоловіка сестра веде себе так як та мама "зі сходів", її погляд: "я собі стою і слухаю а те що моя дитина вам заважає це ваші проблеми". І коли був випадок що її дитина пригнала в церкві до нас і почав тягати малого за собою і показуваи дурості(дитина 10 років)я просто його відправила до мами від нас подальше.

 

Відповідь: Діти в Церкві

Так, я впевнена, бо бачу як поводяться діти, що ходять змалечку і як ті, яких просто привели у велике свято раз на рік. Розумієте, в тієї Катрусі характер не змінився, вона така ж енергійна і нестримна, просто вона зараз навчилась скеровувати цю енергію в потрібне русло, а це відбувається тому, що вона знає куди йде і що таке Служба Божа і що там роблять і як співають.

Я теж вважаю таке неприпустимим, мій малий теж часто робить спробу вхопити якусь велику іграшку йдучи до церкви, але ми не виходимо з дому, поки не переконаємо, що цього не можна (через це часто запізнюємось, на жаль), взамін пропонуємо хіба якісь маленькі іграшки з кіндерів, але зазвичай, він в церкві навіть не витягує їх з кишені, бо може собі наприклад знайти якусь ниточку і цілу Службу мотати собі її тихенько на палець.

З клумби мама би мала забрати дитину, звичайно. Мене теж часом дивує така вседозволеність для дітей, але є ситуації, коли мама в церкві навпаки занадто сильно реагує на кожен рух дитини і починає виховний процес, а це відволікає не менше, ніж вчинки дитини. Я намагаюсь контролювати поведінку Матвія жестами, тобто притуляю палець до губів і він розуміє, що треба заспокоїтись, коли не допомагає, спокійно беру його за руку і ставлю біля себе, а коли і це не діє - беру на руки. На крайній випадок - можна вивести з церкви, поговорити спокійно очі в очі, домовитись про гарну поведінку - і заходити знов, але давно в нас вже до того не доходило, бо малий зазвичай не галасує, може ходити, може підскакувати, може повзати чи ін., але все це мовчки, тому на це не звертаю уваги.
І ще, влітку, коли стоїмо надворі, помічаю, що діти переважно просто бавляться, вони не відчувають себе в церкві, тому думаю, що діти повинні бути на Службі напереді в церкві, щоб бачити що робить священик, а не спини (чи інші частини тіла, залежно від росту дитини ) інших людей. Поцілувати Євангеліє, клякнути коли треба, піти до причастя і т.д. - діти люблять бути задіяні в чомусь, а надворі вони цього не бачать.
І у великі свята завжди багато людей, тому вірю, що дитині яка не звикла, є некомфортно, але в інші неділі переважно атмосфера спокійніша, тому варто починати з простих неділь.

 

Відповідь: Діти в Церкві

Були ми в четвер з малим в церкві. Ходили на вечірню з метою посповідатись. Людей було в церкві стільки, що дихнути не було чим. Чоловік стояв в довжелезній черзі, а нас мав покликати, коли вже перед ним людей залишиться небагато, і я зможу помінятись з чоловіком і по черзі посповідатись, при тому хтось інший в той час тримає дитину.
Зайшли ми в церкву, і тепер розумію свою помилку. Дитина ніколи всередині в церкві не була. Ми стоїмо завжди на дворі. Церква в нас велика, і щоб зайти в середину потрібно піднятись по сходах. Тому ми ніколи не тягнули візок, а чемно стояли на дворі.
Ну от ми зайшли. Людей гора, що ледве просовуюсь, йде служба Божа, а отже співає хор, і голосно проповідує священник. Побачила нас бабця, до якої ми не змогли додзвонитись, щоб залишити Сашка, і говорить ти йди, а з ним тут постою, щоб не тягнути всередину. Я пішла. Не пройшло і 2 хвилини, як мого Солодкого було чути на цілу церкву. І роблячи тунель людьми мені його торжественно вручили. Сіла з ним на лавку щоб заспокоїти, а він аж в захльоп ридає, зупинитись не може. Люди вигнали мене вперед, і сказали ідіть сповідайтеся перші. Короч ми почалапали сповідатися разом. Зайшли в сповідальню, і перші 5 хвилин з священником заспокоювали дитину
Попричащатися зразу так і не вийшло, бо тільки як вийшли з сповідальні, він знову перелякався того натовпу. І ми в пришвидшеному темпі вибігли з церкви. Жаль, що так, бо надіялась попасти з ним ще на миропомазання.
Зробила висновок, що привчати до церкви потрібно поступово. Надіюсь будемо спочатку відвідувати вечірні, коли людей не так багато. Зараз це в принципі не проблема. Йде літо, можемо бути на дворі, а вже осінню надіюсь він підросте і вже не з таким острахом буде заходити до церкви.

 

Ну от про впертість:
вчора ходили на службу до церкви, а перед тим довго розмовляли з малим, розказували як він має поводитись і т.п.(бо в нас кожної неділі поведінка в церкві бажає кращого..(. Не встигли переступити поріг церкви, як малий розвернувся і побіг в сторону качель, що знаходяться на подвір"ї храму. Чоловік побіг за ним і почав переконувати, що потрібно йти в церкву, на що почалась істерика, виривання з рук і знову побіг до качель. Закінчилось все не зовсім позитивно:

чоловік не витримав і шльопнув по попі, силою забрав з майданчика, зайшли за ріг, заспокоївся і тоді вже зайшли в храм..

Як впоратись без покарань з майже 2-річною дитиною, яка вже розуміє, що робить не так, як просять батьки, але все одно "командує парадом"?

 

Мабуть тому я дитину до цих пір силою в храм не веду. Ми ідемо якщо він хоче, стоїмо доти, доки він хоче і повертаємось назад. Я особисто вважаю, що отаке насильне тягнення дитини до церкви відіб"є дитині охоту ходити в храм взагалі. тут інколи дорослому важко встояти, ну, але ми дорослі, свідомі, молимося, слухаємо службу. Поясніть шо така маленька дитина має робити в церкві?

Тому якщо я маю серйозний намір вистояти службу я або іду без дітей, або маю когось на підміну, хто може прийти і малих забрати, інакше тільки доти, поки діти не почнуть казитися.

Ви спокійно могли по черзі піти помолитись, щоб хтось один міг побути з дитиною на тому майданчику.

Я розумію, що є різні ситуації, але щодо церкви я категорична, не місце там дитячим істерикам, таким мацьопам тим більше в церкві нудно. Краще поступово, під настрій привчати дитину ходити в храм, а не шльопанням по дупці. чесно, то моя така думка.

 

ми якраз поступово це і робимо: часами всередині, часами під церквою на вулиці стоїмо, я теж дуже проти дитячих істерик в церкві і цього насильного стояння.. В церкві ми стоїмо до тих пір, поки йому не стає нудно

стоїмо з самого переду, то йому спочатку цікаво: піти декілька раз поцілувати образ, позапалювати з татом чи мамою свічки, між дітками потусувати трохи і т.п., потрохи все таки потрібно вчити, про це недавно навіть священник на службі говорив

, виходимо, трохи гуляєм, потім можемо назад вернутись, малий вже до цього звик. Тут справа в іншому - це його впертість, бажання зробити в даний момент саме так як він хоче і все! От сьогодні на вулиці: я його в одну кличу сторону іти, а він задався ціллю, що йому потрібно в супермаркет і тупо собі звертає йти туди і все..