Відкрита велика жилєтка (4)

Відповідь: Відкрита велика жилєтка (4)

Це правда! Я наче в якомусь сні пролетіла той солодкий період до року в обох діток. Нещодавно, лежала в лікарні з меншим, познайомилась з прекрасною жінкою. Так от, її старшому сину 26 років, а зараз в неї річна малявка. Як ця мамуся вирізнялась на фоні інших мам! Вона насолоджувалась кожною хвилиною з малюком! Це довгоочікувана дитина. Їй не вдавалось завагітніти, хоча проблем із здоров"ям не було.Тоді вона стала відвідувати святі місця, займатись благодійністю, переосмислила своє життя. І сталося диво! Любувалася цією жінкою, насправді, тільки від нас самих залежить оце відчуття щастя. Сьогодні я мегащаслива :radist:! Мої малята одужали!

 

Відповідь: Відкрита велика жилєтка (4)

Це не думка сусідів- це думка моєї мами...Економічно я обгрунтувала,що мені не вигідно садити і обробляти той город,алеюююЗараз ще ведемо дискусії будемо садити чи не будемо..А як не будемо садити картоплю,то що тоді будемо садити? Земля не повинна простоювати і пустувати ..ВО!

 

Відповідь: Відкрита велика жилєтка (4)

У нас така сама баба... Постійно вимагала, аби ми кидали все і їхати в село обробляти плантації картоплі, кормових буряків і т. п. Потім деякий час сіяли пшеницю, а далі вона на те плюнула і на "зайвих" полях просто травичка росте. Раз на рік косять родичі, яким то потрібно, та й усе.

 

Відповідь: Відкрита велика жилєтка (4)

Чоловіку сьогодні доня впала з качелі.
Плакала, вроді зараз все гаразд, якщо не враховувати синця на чолі.
Але в мене чуть серце не зупинилось...

 

Відповідь: Відкрита велика жилєтка (4)

Про окреме житло...

відповідаю на те що в карму написали, бо також частина жилєтки і мого морального стану

Раніше чоловік був проти винаймання - вважав то зайвою тратою грошей. Зараз вже і не проти, але фінансовий стан не дозволяє. У нього на роботі повний застій, нової знайти не може.
Та й мама після операції не може дуже навантажувати свій організм, а в серпні буде ще одна. Тож, якщо б і могли собі дозволити, то не раніше як вона поправиться після останньої.

 

Відповідь: Відкрита велика жилєтка (4)

щодо жілєткових дописів на тему "нема шо розказати чоловікові ввечері" - а шо, тре шось робити весь день щоб було що розказати? краще робіть що хочете - почитайте, кінушко подивіться, яке давно хотіли, а з чоловіком можна полялякати і про політику, і про плани на майбутнє, і про все на світі, не мусово ж звітувати що робили весь день. Головне не мати що розказати, а мати про що поговорити.
А щодо романтики - головне почати, навіть якщо не дуже то й хочеться, влом, ітеде. Часто апетит приходить во время єди, якшо ви розумієте про шо я
ну і по темі - я знову закинула схуднення((

 

Відповідь: Відкрита велика жилєтка (4)

і я Не можу ту похудальну хвилю вловити.

 

Відповідь: Відкрита велика жилєтка (4)

може в тому проблема основна? не бійтесь, він же ваша 2-га половинка, у вас дитина спільна, мені здається, що все він зрозуміє. Головне почати.

---------- Додано в 23:52 ---------- Попередній допис був написаний в 23:46 ----------

розумію вас, у нас зараз навпаки - гроші є, але все йде на зйом житла і кредити..живемо за рахунок моєї мами - її пенсії маленької, та й то там то сям..Важкувато, але все минуче. То просто в нас весняна криза.
Мені колись сподобались 10 уроків Будди
http://www.ridnavira.org/index.php/...viti-buddizm/368-10-urokiv-14-zapovidej-buddi

І то правда!

 

Відповідь: Відкрита велика жилєтка (4)

основне, щоб було бажання його послухати увечері. Ну і щоб він мав бажання розповісти. І тоді зникає проблема "немає що розказати чоловікові"- по ходу його розповідей завжди можна вести діалог. Заодно і для себе щось дізнаєтеся. Гірше, коли немає бажання чоловіка слухати ( чи просто не цікаво), а у нього- немає бажання розповідати. Бо насправді все простіше, ніж здається: чоловіку важливіше, щоб його вислухали і підтримали, ніж те, щоб йому щось розповіли .

 

Відповідь: Відкрита велика жилєтка (4)

ой, я вас прошу
я коли ще не мала дитини і працювала на роботі, то зі співробітницею в нас була вічна тема - хата-чоловіки-її 6-літій син-дорога родина-шмотки)))), стандартна жіноча тема . ну зрідка ще про начальство і дуже-дуже рідко про роботу.
я зараз найбільше кайфую від декрету в дощові непогідні дні, коли валяюсь в теплому ліжку до 10 ранку і можу взагалі з хати не виходити, коли мені не хочеться.
дозвілля своє теж можна організувати по власному смаку, а для розмов на високі не тривіальні теми можна читати книжки )). навіть якусь корисну справу для суспільства можна придумати, будучи вдома з малюком.
мені от за 3 місяці на роботу виходити, а мене аж морозить від однієї думки, не хочеться. а на мамських форумівках я кайфую .
про чоловіків дівчата вже написали і нічого додати.
коротше, мамусі, вище ніс!

 

Відповідь: Відкрита велика жилєтка (4)

нуууу...все мине...після 2 декрету

 

Відповідь: Відкрита велика жилєтка (4)

ти просто не була на наших форумівках там дехто після третього ще продовжує кайфувати .

 

Відповідь: Відкрита велика жилєтка (4)

Дівчатка, викиньте з голови цю всю хандру. Я зараз повністю насолоджуюсь декретом і донечкою, тому, що в перший раз мені не вийшло, не дали цього зробити, не змогла зберегти ГВ, не запам'ятала всі ці солодкі миті дитинства мого солодкого хлопчика, мені ще й прийшлось вийти на роботу, коли дитині був 1р. і 3 міс., як я за ним сумувала, як я плакала на роботі... часом хочеться порівняти, як розвивався Юльчик, а я не можу пригадати, бо через усі "проблеми", які мені створювали "дорогі" родичі, я зациклювалась не на тому, це зараз я така розумна, а тоді мені було страшно.
В мене дні також одноманітні, я гуляла в центрі вперше після виходу в декрет, місяць назад Для мене це було таке щастя, я сіяла... я вперше вийшла в люди, коли була винниківська форумівка, я була така щаслива, окрилена. Бо усі будні дні я прогулююсь по одних і тих ж самих вулицях, бо інших в нас тут не має, з одними і тими ж мамочками, розмовляємо на одні і ті ж теми, вихідні ми проводимо у свекрухи, розмовляючи на одні і ті ж теми Чоловік приїжджає з роботи пізно, інколи встигає лише донечку покупати, а інколи-коли вона вже спить. Хоч живу я з мамою/татом, сестрою, бабою/дідом, але вони мені дуже рідко допомагають, не знаю, можливо не хочуть, вони з Юльчиком насиділися, тому і на цьому їм величезне дякую. Інколи встигаю приготувати і перше/друге/десерт, інколи чоловік сам готує, інколи приберу, а частіше - ні, бо в доні лізуть зубки і в неї не має настрою. Але все так не буде, я насолоджуюсь декретом, бо 2,5 роки пройдуть швидко, і працюючи я з ностальгією буду згадувати ці, фактично, безтурботні мамські будні. Основне, щоб всі були здорові

 

Відповідь: Відкрита велика жилєтка (4)

Чуюся такою спустошеною і безсилою. Написано ж в Євангеліє, що не тре сипати перли перед свинями... а от хочеться вірити, а раптом то не є свиня... А потім ще та свиня виявляється, і так в душу насвинячить... Поплакати чи що... Є позитив - кожна така свиня нас чомусь вчить і робить сильнішими. Але так хочеться, аби в житті було менше свинства.

 

Відповідь: Відкрита велика жилєтка (4)

безперечно,але думаю,що життя продовжується і після декрету

і по темі....держполіклініки-то заклад,де вкорочують третину життя і нервової системи,яка не відновлюється: вимагали відмене естетики в лабораторії,де здавала кал малого,бо принесла не в спецконтейнері.....блін..ніби то картинна галерея,а не лабораторія..

 

Відповідь: Відкрита велика жилєтка (4)

я декретної хандри не розумію в принципі. І взагалі, кожен день,в якому ми живемо - прекрасний.
Мені зараз дуже тяжко. Поплакати не можу. Заспокійливого випити не можу, бо засну і не зможу прокинутись на прохання дітей. Трусить мене дрібно... Весь світ якось через подушку.
я виберусь, і витягну за собою всіх і я це прекрасно знаю. Просто зараз так...

 

Відповідь: Відкрита велика жилєтка (4)

мені трохи дивно читати про ту хандру декретну... я ще розумію коли дітки одне за одним і то непросто.. ну і хворі дітки це дуже важко
а решта...організуйтесь, організуйте допомогу чоловіка, родичів, друзів, сусідів, найманий персонал, щось одне з того точно є в кожної
я собі все згадую, як десь читала аля чат, як би котра хотіла щоб її зустрічали з пологового, одній скромно достатньо, інша оркестр, подарки і сюрпризи
а одна написала, що після того як пережила реанімацію з перших днів життя своєї дитинки, а потім спеціальний догляд, то хотіла би просто вийти з пологового з дитиною на руках... та й зараз багато мамів хотіли би просто бути вдома, а не переводитися з такими мацьопками з однієї лікарні в іншу
встряхніться дівчата і дякуйте Богу за те, що маєте

 

Відповідь: Відкрита велика жилєтка (4)

Чиста цікавість- а чого так важко попросити про допомогу? Кому потрібен цей постійний героїзм?

---------- Додано в 16:09 ---------- Попередній допис був написаний в 16:07 ----------

Це дивно читати тим, хто її або не мав або чимось заглушив імхо.

 

Відповідь: Відкрита велика жилєтка (4)

от часом і я так собі думаю... і

що? прошу-прошу, і думаєте, що є черга охочих... а коли й хтось зголоситься, то часом мені складніше виходить, бо той хтось не вміє впоратися з дітьми, боїться їх плачу чи капризів, треба вибігати разів 5 до них надвір, замість стати і щось зробити... так що дитину в слінг, другу чимось зайняти або залучити до роботи і так живу. Решту по ночах, якщо хочу встигнути щось таке, що з дітьми ніяк.

в декреті важко, бо одноманітно, треба собі вміти влаштувати свято, змінити обстановку, але й в робочих буднях такого не менше, я вже перед декретом така втомлена від роботи була, що декрет мені був такою радістю!
зламала собі нігті на трьох пальцях правої руки...як мені то вдалося - сама не знаю, але ж болить... вже другий день...

 

Відповідь: Відкрита велика жилєтка (4)

А ви думаєте, в мене черга? Мабуть так, як і у всіх. Причому більша половина взагалі в мої критерії не вписується. От сьогодні допомога мене більше вибісила, ніж допомогла. Та то вже мої граблі. Прийму до уваги та й піду далі. Просити.
Як дуже треба- завжди хтось знайдеться. Головне просити. І давати людині право на відмову. САМ ніхто не здогадається. Суджу по собі.
Щодо праці по ночах- особисто мене на довго не вистарчило.