Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Погода бека, й в мене від неї знову соплі...й не тільки в мене а й в мого меншого, але в нього вже тиждень ті соплі, бідака мучиться, зле спить....В Сашки якісь перепади настрою. В мене від тих його коників фраза дня "хочеш дістати?". Розумію, що це непедагогічно й все таке, але тільки це на нього й впливає. Муж десь самоусунувся від виховного процесу, й в результаті є тільки мама-злюка й віртуальний тато, який все на роботі.
Сьогодні такий вітер, що ледве мене з малими не здуло. Швиденько набрали солодкого-печеньок й молока на йогурти в "Близенько" й назад додому.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Прокинулась від того, що Каролінка мене гладила по личку, так ніжно, своєю крихітною ручкою, відкрила очі, зразу ця її усмішка з ледь помітними двома зубчиками, подивилась на годинник - 6-та година. Відправила синочка до школи, чоловіка на роботу, а сама пробую прокинутись собі чимось подібним на каву Чоловік залишив мені тортика, не все так погано Голова болить шалено, доцік зараз солодко спить, а я вирішила написати одній дівчинці з Севастополя, зовсім мені не знайомій, (в "Сніданку з 1+1" зачитували повідомлення кримчан) захотілось її підтримати, бо і ми тут переживаємо і там є люди, які місця собі не знаходять.
Сьогодні потрібно себе пересилити і вийти на вулицю, а в таку погоду так не хочеться. Хочеться сонечка і тепла.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

День почався стресом і то таким,що мені руки тряслися, зуби цокотіли, ледво позбиралась до купи.

Щось в мене останнім часом до нашого форуму двоякі чуства)), хоч надіюсь то пройде.

В садок малого не відвела, бо реально геть кепсько себе чую. І натомість двоє всерівно по сценарію встали в 7,15 год і Святик задовбав питаннями чому я не відвела його в садок, чи то нині вихідний. Прийшлось сказати, що вихідний. Бо бачте там чекає його дівчинка Катруся і шо ж то буде, якщо вона його чекатиме, а він не прийде.

Чоловік нині має вирішити одне важливе питання. Трохи хвилююсь...
А так,загалом, весна прийшла. Хоч нічого доброго поки що собою не пренесла, але надіюсь то тимчасово.
Побуду я собі нині оптимістом.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

і мені! тільки так файненько розгулялися з донею по кілька годин і тут знову закурило-замело, зимно і противно.
дні в мене зараз доооовгі-предовгі, бо встаємо ранесенько і так той час тягнеться вдома довго. мала вредна і плаксива. капризує і жаліється. бавитися не дуже хоче... одне слово -ЗУБИ. тільк поки не розумію які. спить вночі паскудно. будиться, хникає бідоська. відповідно я зомбік з синцями під очима
вчора валялися на ліжку їли-спали на руках(і тільки на руках)-бавилися до 2ї години дня. бачу, що сьогодні прослідковується та сама тенденція- я досі в піжамі
але вже встигла спеки апельсиновий кексик(прощавай фігура. ніколи я не скину ті 10 зайвих кг)
в планах сьогодні - випхати себе надвір хоч на годинку. вирішила купити мінімальний набір в "екстренну аптечку"(про всяк випадок).
з врочистості(крім кекса )-потрохи завершую вишивати оберіг в подарунок для коліжанки. на черзі - рушничок на Великдень

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Вчора вся така ділова була! І на базар забігла, і прибрала, і потім вареники з мужем наліпили. Стомилася, як цуцик. Сьогодні вже батарейка сіла і я просто сиджу і не маю сили ніц робити.
А, ще мала сьогодні неприємний момент. Прийшла до мене якась "бамбулька" (бабуся ). Ну, я працюю, як завжди, а вона мені давай тикати гроші на взятку. Я їй кажу : "сховайте і навіть щоб я того не бачила". Ага, якби ж то, навпаки почала мені то пхати. Поки не нагримала і не сказала, що нічого підплачувати і що зараз її охорона виведе ні з чим на вулицю - не дойшло.
І от питання. Що ж то на психологія така? Навіщо? Чим мені ті її пару грн допоможуть та і для чого самому "споганювати" всіх, даючи гроші, а потім говорити - що то все корупція? То вона з отакого і починається.. Аж тріпає.. Прямо рабська психологія якась.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Ще вчора хотілось плакатись в жилєтку від постійного виснаження, а сьогодні я щаслива та усміхнена мама
Вчора до такої степені була виснажена, що валилася з ніг. На моє прохання чоловікові купити мені якесь заспокійливе приніс гору смачнющого шоколаду. Сьогодні після ще одної веселої нічки з Сашком, який яку вже ніч хниче і хоче колисання, я проснулась не від плачу дитини, а від поцілунка в щічку. Чоловік забрав малого, щоб я трішки відіспалась, приготовив мені сніданок, порозвішував випрані речі, попилососив хату, і виходячи на роботу витягнув ще одну чеколяду, як сам сказав: "Коли будеш валитись з ніг і впадати в депресію обов"язково з"їсти!".
Як же ж я люблю свого чоловіка. От так і пожалітись нема на шо))) П"ю кавусю, сижу на посиденьках і настрій пречудовий

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

У мене в телефоні з"явився новий контакт : ДОЦЯ Такого ще мій телефон не чув і не бачив.
А доця ходить зі своїм телефончиком, дуже важна дама, чемно починає розмову, ввічливо закінчує
Вчора йшли з гуляння і Мар , по діловому, задзвонила до тата, замовила чай .
Ах, як зручно з телефоном - задзвонила і вдома вже мене чекає чайок до шоколадки ( сказала /намікнула хитрунка Мар).
Так що пішли ми ще і за шоколадкою :xaxa:

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

мдя. Я прочитала зовсім інакше. Кому шо
моя врочистість сьогодні - це чоловік. Прибрав квартиру, кухню, наварив їсти. Во!

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Минулого тижня закінчили ремонт і вернулися в звичне русло, бо та їзда з дому до мами кожен день мене вже дістала. Все перемила, одяг весь перескладала в шафах, лишнє повикидала, тюлі і штори попрані і вікна помиті . Казала моя мама: "Ну все, ти вже можеш і паску пекти" А ще я почала ходити на курси і закінчила вишивати картину...
Зараз вся на нервах через ситуацію в країні і мобілізацію, дуже переживаю з цього приводу, бо чоловік колишній військовий і учасник бойових дій. І самопочуття не дуже, зранку кров з носа ішла, довго не могла зупинити. Але потім все минуло і ми з малою пішли гуляти. В результаті Тетянці дісталися розмальовки, Ані спідничка, а собі купила класні мокасини.
Зараз положу малу спати і сама трохи відпочину, бо щось мій організм від такого ритму і переживань починає здавати.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Проза - магазин ФУРШЕТ на Б. Хмельницького. Там завжди безлад, дивний персонал, поганий товар і антисанітарія. Але цьогоднішня ситуація мене добила. Там де холодильники внизу відкрита полка, і три ввімкнені мотори. Це так близько - що дитині запхати і відрізати пальці - елементарно! Люди добрі, там здоровенний коридор з тих холодильників, і одна людина яка біля них щось вигружає (не слідкує за безпекою!). Я зняла відео, підійшла до адміністратора, сказав що там є наглядач, і камери ремонтують. Але там не було ніяких майстрів, просто відкрито працювали мотори. Порадьте, куди можна звернутись щоб написати якусь заяву, мене вже дістало ставлення того магазину до своїх покупців.
Щодо врочистості - скоро потепління

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Дівчата, дякую всім за вітання з хрестинами
Мені нині трошечки краще, вночі вже не було температури 40. Але ще слаба трохи. Добре що є люди, які готові допомогти, бо хворіти маючи 2х дітей не можна

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Це в мене були такі ж відчуття, коли в мене з'вився контакт Синулічка Я ще на нього поставила дзвінок - Петрик П'яточкін Настрій піднімався з кожним його дзвінком. А ще любе ввечері пообдзвонювати усіх і порозпитувати як настрій, як день пройшов. Росте...



Отправлено с моего kf026 через Tapatalk

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

....я мабуть прочитала те, що і Ви
Моя проза за останні 5 місяців одна і та ж...мені НАДОЇЛО вночі під час годування доці вмикати мобільний і вичитувати новини з думкою: а раптом ЩОСЬ, а я не знаю. Вже так дико хочеться СПОКОЮ у всіх його проявах. Ніколи не думала про зміст слів які говорять на всіх "Місс Всесвіту"......"Я хочу, щоб був МИР у світі". от і я...я так хочу того миру, щоб кожного дня думати, що зварити, що купити, що зробити на подвір ї , а не про те, як би то ХТОСЬ приспав прИзедента РФ.
Але є і врочистість доця після ніченьки з настроєм встала і ми ще цілу годину валяємось в ліжку і дуріємо а ще дощик вгамувався, підемо дихати весною!

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

День почався о сьомій ( хоча попередній закінчився о другій ночі), муж йшов на роботу.
Попри збирання ще маску собі на волосини зробила, і о 7.45 ( це важливо) запхалася під теплу Марусіну спинку досипати. І, за 15 восьма, сусіди почали червоточити стіни. Звуки " вжжжжииигггг" і " джжжиииггггрррр" мене не дуже тішили (((.
Прийшося виключати сон.
І включати робітність.
В результаті напрацювалася. В хаті повний розгардіяш, бо доці дозволялося все те , що неотруйне, негостроріжуче, не сильно крихке.
На форумівку побігли вдвох, шкода що ненагламурились , а я про це мріяла- гарно підготуватися до зустрічі з милими красунями
Та то таке.
от що мене добило, сьогодні:

йдемо з Мар, а на тротуарі лежить п"яний вуйко, а його колєга волає : "вставай, Андрійцю, вставай". А мала моя : "мам, мені страшно, то його беркути вбили, ми що , на Майдані? "от точно, мені аж сльози навернулися.. Ми хоч і дозуємо, і ненаголошуємо, але все рівно, дитина чує, бачить уривки, повністю її не вбережеш, інформація всюди.. Ну і за що нашим дітям таке? для чого їм такі знання? Вибачте..але мене накрило до сліз..

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Врочистість: мене вже виписали з лікарні, я вдома.
Проза: за час родинної "самоволки":
- чоловіком була зварена і успішно підгорівша горохова зупа
- вищезгаданим чоловіком на заправці затанковано бензин замість солярки, що призвело до близького знайомства з працівниками автосервісу і додаткових дурнуватих витрат
- дитина заробила трояк з математики

Врочистість: на наступний день мого перебування в лікарні, я кожних 5 хв отримувала sms " нам без тебе каюк, повертайся"
Було дуже приємно, чесно!
Всім бажаю міцного здоров"я і душевного спокою

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

і Ви мабуть озвучили не лише мою думку... теж по ночах читаю, хоча б твітер
Видно таки більше прози в моїх буднях, бо навіть писати нема про що і нема коли.
Хоча ні, тільки вихідні були насичені, аж 2 дитячих дні народження, то вже для моєї донечки щастя. Хоч трохи відволіклися від неприємних думок.
Вчора мама бавилася. Набавилася, як у дитинстві. Під приводом прибирання іграшок. Було викинуто усе поламане і непридатне, перемито увесь пластик, випрано усі "пилозбірники" (не знаю, як в кого, а мої діти не бавляться мякими іграшками, і я їх не купую, зате є декілька подарованих ще мені колись, які шкода викинути, бо нагадують про щось там, добре, що їх небагато). В лялькових будиночках повний порядок - донечка пів пачки вологих серветок використала . Є ще невеликий кульочок чогось такого всякого, в якому слід розібратися, але до того мене вже не вистачило.
Діти хворі, я вже на диво здорова, триває "боротьба за соплі", бо інакше я вже не назву оте моє тепер вже тижневе "воювання" за прочищення носиків. Малий ну дуже бореться, відпихає мене, коли я тільки підношу руку до носика, а мучиться ж біднесенький, якщо носика не почистити і не промити. Старша сама хоче давати собі раду і коли намагаюся допомогти, то нервується, сьогодні до плачу дійшло: "то мої соплі" і так 10 хв. Сподівалася, що чоловік купить краплі, які закінчилися, сказала назву, він приніс судинозвужуючі, замість морської води - тут хіба було писати в Забилам би, бо як так вийшло - загадка. Вже б ті хвороби закінчилися, бо сил більше нема.
Попереду хрестини мого племінничка, а що подарувати ідей не маю досі. Нічого не замовляють, усе є, ніхто нічого не підказує. А моя фантазія дрімає. Маю хіба гарний альбом памятку таїнства хрещення, але то так, на додачу до ЧОГОСЬ, чого у мене ще нема.
Загалом якийсь такий стан, що важко будувати якісь плани, мене вистачає лише для рутинної роботи, яка забезпечує потреби сьогоднішнього дня... коли б вже знову відчути впевненість у завтрашньому дні.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Хоч то вже сьогодні і четвер (то ж четвер, правда, ще ж не п*ятниця? Чи п*ятниця? Менше з тим) , хочу вам нарешті розповісти про наш недільний виступ, який був присвячений 200-й річниці з дня народження Т.Г. Шевченка і вшануванню Небесної сотні. Виступ був просто вражаючим.
Церковний хор урочисто співав "Тече вода з-під явора", зал підспівував "Думи мої", дівчата і хлопці зробили постановки різні, і так щиро увійшли в свої ролі, що мороз по шкірі йшов. Дітки-першачки так наївно розповідали вірші, кожного разу все швидше і швидше, щоб не пропустити хто за ким говорить, і нарешті розповісти свій віршик, щоб мама з залу грізно не махала пальцем. Всі у вишитих сорочечках, урочисто, світло, святково. Зал був просто забитий людьми, навіть стояти не було місця, не те, щоб вільно сидіти.
Виступ закінчувався, вийшов хлопчик на сцену. Маленький, рочків може 5 мав. Всі затихли.
"Мамо, не плач. Я повернусь весною...."
Так щиро, так чесно і так зі слізьми на очах....

Тихенько хор почав співати "Плине кача...", на сцену почали виходити дітки зі свічками в руках, дорослі хлопці, з хрестом і прапором, на якому була чорна стрічка. Ніхто ніде не оглянувся, всі як струни рівненько стояли, тільки носами шморгали час від часу.
В залі запанувала тиша. Бабусі вже не перешіптувались, чия то дівчина стояла вчора так пізно біля Марусиного плоту, чоловіки не перепитували чи точно в магазин завезли свіжу таранку, жіночки не сміялись, що Ганя з Італії приїхала і не хтіла Вользі позичити сто єврів. Всі забули свої розмови, сиділи і тихенько витирали сльози. Потім була хвилина мовчання. Сільський голова всім дякував за виступ, якось його вже майже ніхто і не слухав. Люди мовчки виходили з залу і йшли додому. І в кожного в серці було щось своє. В когось слова з Шевченкового "Заповіту", хтось собі мугикав " Запануєм і ми браття...", а хтось так і далі собі думав про Ганю, про таранку і про ту дівчину, яка чогось там собі стояла.

Бо всі ми різні.......

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

:khomyak::8: В мене вона теж триває. Я вже замахалась з ними.В одного пройде - в другого починається + я періодично теж підключаюсь. От і зараз- голова квадратна, горло дере, ніс вже червоний, нічого ним не чую..І бридкі остогидлі соплі течуть річкою й течуть...Один з тих моїх паскудних станів, коли я ходжу по хаті в халаті, з брудним немитим волоссям, по всій хаті носові хустинки й мені дуже зле. А ще тре готувати їсти, робити з Сашкою уроки й кудись його вести. Ну й менший при мені.
Сашка зовсім від рук відбився, не слухає мене...Я через те зриваюсь й кричу. Вже давно відчуваю, що треба з собою щось робити, бо це не діло, все криком вирішувати Пробувала сьогодні з ним спокійно поговорити, та де там...він зразу ж на голову лізе й нічого не робить.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

День почався з того, що я побачила на постелі кров і швидко знайшла обидва її джерела. першим був мій ніс, і чого це з носа в мене при тискові 90/60 закровило? хз, перестало і ладно. а друге - Віруся жахливо роздерла обидві щічки. Це просто щось жахливе: оченька мої солодкі з того роздертого личка дивляться і ляля сміється на всі 2 зуба, а мені плакати хочеться.
Втім, плакати я не стала, а приготувала чоловікові обід на роботу, зібрала Дми в садочок, запропонувала Їжачкові сніданок, він подзьобав кефір з хлібом, я попила чай з тим же хлібом... потім малюсики "догнались" моїм молоком.
маю прибирати, пекти хліб, прасувати і розвішувати білизну, ще гуляти з дітьми, на 12.30 - за Дми в садочок. Маємо їхати нині з ночівлею до свекрухи, щоб завтра разом - на дачу... а я не хочу. і свекрів щиро люблю, і розумію, що городній сезон вжн повним ходом, а я просто не хочу. реально нічого. як мішком по голові вдарена сиджу і впрошую Вуцика з'їсти ще хоч крапельку молочка (останнім часом вона неуважно так нямцяє, що попробуй нагодуй)
Врочистість - нині Дні народження у двох моїх близьких людей. І я їх щиро привітаю, бо люблю їх.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Повна врочистість- першу ніч ми спали. Дитина пішла на поправку! А ще ура-ура канікули. Трохи відправлю на село хвости козам крутити. Хоч і не дуже хочу, але ж малий живе тими канікулами в селі))))


Отправлено с моего PAP4505DUO через Tapatalk

---------- Додано в 10:11 ---------- Попередній допис був написаний в 10:11 ----------

А, ще роздаю сьогодня гарний настрій)) просто так!

Отправлено с моего PAP4505DUO через Tapatalk