Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати З досвіду чоловіка - лише на початках роботи взяв родича - були проблеми в основному з тим, що колектив його не сприймав і усі промахи чи погрішності відразу доповідались, тоді коли в інших на це б ніхто не звернув увагу. Тому навіть слухати не хоче не те що про родичів, про знайомих, хто б не просив. Взагалі навіть при теперішньому безробітті і малих зарплатах є проблема з кадрами - мала досвід переконатись, допомагала підбирати персонал - найчастіше при вичерпному переліку вимог до посади - в реалі - того не вмію, того незнаю, але якщо ВАМ треба то навчусь... І це про серйозну посаду, не робітника чи референта, де дійсно можна по ходу навчитись. Або при співбесіді на 3 абсолютно різні посади приходить людина, яка по вимогах на менеджера наприклад не підходить і каже - ну кого там ще Вам треба, давайте я там спробую... А найбільше вразило, що половина кандидатів-чоловіків на запитання - як дізнались про пропозицію чесно відповідали - жінка знайшла... Мол їй більше треба, вот і прийшов. Чесно була в шоці від того, що знайти на посаду відповідного вимогам працівника виявилось довго і складно, хоча вимоги були середньостатистичні, без переборів і з\п пропонувалась адекватна. Позитивно вразили студенти -я не думала що в такому віці можна так багато знати, прагнути, викладатись.
Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати Але коли на людину тисне тягар проблем і обставин, а пошуки не приносять результату, гроші катастрофічно тануть в нема запасу- то розпач. Якщо паралельно ще працюєш і вимотуєшся надзвичайно важко. Я особисто не була в такій ситуаціі але дуже чітко її розумію. Так треба міняти- шукати але це дійсно без зв"язків у Львові зробити вельмитяжко. Навіть поглянути статистуку оплати робіт 2000-2500. Від 4000 пропонують лише торговим з авто або керівникам (така статистика на сайті робіт). Я завжди дивувалась де у нас у Львові платять від 4000 грн хоча б (треба знати рибне місце пеано) Звичайно бояться, там звільнився- а на новій роботі стільки нюансів вилізло .....підводних течій і шукай знову.... Я знаю, що будівельники отримують від 4000 грн, треба ходити по великих об"єктах і питати прораб за роботу, пообіцявши "Дякую". Тоді є шанси. Але то мають бути великі будови- вони перекидають люде з об"єкта на об"єкт
Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати Важко-важко і болото засмоктує. Я маю наглядний приклад своєї мами, яка вкалує і гнобить здоров"я важкою працею, бо "де мене візьмуть"... І з одної сторони я її розумію,бо в житті мусить розраховувати лиш на себе, а спекається того що має і не дай Боже не повезе з роботою. Все. В мому оточенні є багато випадків, коли люди покидали роботи, а потім поверталися назад. В кожного свій досвід. Ви не прочитали р"ядком вище якої самецитати стосувалось написане. Мого чоловіка фірму розфурмували, коли мені також до пологів залишалось не багато,плюс ще одна дитина, плюс орендована квартира, плюс кредити... Шукали роботу ми йому довго. Мені до цих пір нагадуються ті часи і стає млосно. Знаю,що то був період, який просто треба було пережити і не здохнути. По ночах ми сиділи насайтах з пошуку роботи, днями чоловік бігав по співбесідах. Підписка на вакансії, постійна розсилка резюме,ходіння по відділах кадрів різних підприємств, де або записували телефон і не передзвонювали, або просто не було ніякої роботи... Десь тут на форумі я описувала тодішні часи достеменно. Перебивався тим,що клеїв оголошення, роздавав рекламки і то навіть на такому мізері бувало що надурювали. В газетах тьма різних оголошень можуть зводитися до одного і того ж -дистрибюторства, хоч пишуть щось накшталт "фірма шукає працівників різних спеціальностей..." чи типу того. Можна писати довго, але нащо, всерівно хтось зробить висновки типу якшо так було, знадчить вас все влаштовувало і амба...))
Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати Ще додам кілька слів Чоловік був готовий лишити стару роботу давно. Його тормозила я. Як воно буде? Як платити не будуть? Як звільнять? Дитина хворіє... і тд. Тобто за 3-4 роки саме я не давала знайти чоловікові нову роботу. Завжди казала "та нічого, лиш би не гірше". А чоловікові зовсім не це було потрібно. Йому бала потрібна моя підтримка. Просто щоб я була поруч. Тоді я переборола свій страх і сказала, що підтримаю його рішення і просто буду поруч, буду просити Бога про допомогу. Це подіяло супер позитивно. Чоловік став більш впевненішим і рішучим. Я тихенько переживала і не казала йому, а навпаки говорила, що все буде добре. А коли не складеться з новою роботою, то ми якось разом це пройдемо і переживемо. Що я хотіла чим сказати? Треба вірити у своїх чоловіків Я все про чоловіка пишу. Про мене нема чого написати. Я вже в декреті 7 років. Знаю, що важко буде починати пошуки роботи. Готова до того, що велика конкуренція і після тривалої перерви буде складно.
Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати Дуже влучно сказано!!! Хоча, на жаль, не завжди так є. Буває, що людина старається, б"ється, як риба об лід, а результат або немає, або він не пропорційний тому, що вкладено. Тому що у наш час для того, щоб чогось добитись, крім знань, уміннь, досвіду потрібно ще бути НАГЛИМ(закон виживання, як не крути), а далеко не всі так можуть чи вміють. Особливо це стосується людей старшого покоління, які виховані на моральних засадах, далеко кращих, ніж сучасна молодь. Та й і молодих, але не наглих теж вистачає і багато з них знаходяться в тіні в той час, як ровесники "по трупах" добиваються успіхів. І ще одне. Багато тут писали, що хто хоче, той знайде кращу роботу. А якщо не шукає, а тільки жаліється на теперішню, значить - так "хоче". Дозвольте не погодитись. Тому що чинники є як суб"єктивні, так і об"єктивні. Існує таке поняття як середня ЗП в галузі чи по регіону, кількість потенційних претендентів на твою вакансію. Наприклад, я працюю бухгалтером. Я незадоволена своєю ЗП, але знаю, якщо попрошу більшу, то скажуть, що не можуть більше заплатити і запропонують звільнитися. Тому що є люди, які готові виконувати мою роботу за ті ж або й менші гроші, і рівень ЗП входить в межі середньої ЗП бухгалтерів у Львові. І тому я мовчу, а не тому, що мені дуже добре. І ще - на іншому підприємстві мені запропонують таку ж роботу за ті ж гроші, а міняти шило на мило - не варто. Звичайно, я паралельно займаюсь самоосвітою і підшуковую кращий варіант, та поки що результату немає. Пригадалось - в одній з музичних передач була така фраза - "Да за такую работу Оскара взять можно! - Взять то можно, но кто тебе его даст?" Отак і у нас - оцінити себе можна дорого, але чи хтось стільки заплатить?
Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати пережила схожий шок коли мені довелось набирати персонал. В загальному вималювалось декілька категорій шукачів: 1. нічого не знаю, не вмію, але хочу захмарну ЗП 2. нічого не знаю, не вмію, але заплатіть хоч щось 3. стою на біржі, хочу працювати неофіційно, бо маю виплати з біржі - не хочу їх втрачати (одним попом на двох стільцях) 4. щось трошки знаю, щось трошки вмію, але хочу сам не знаю що; прийшов на вас подивитись, себе показати 5. дещо знаю, мало вмію, але дуже хочу працювати і навчитись 6. знаю, вмію, але мені тут ще одну співбесіду призначили ))) на останній співбесіді попалась людина, котра нам дуже б підійшла. Ми були згідні підняти ЗП аби задовільнити її вимогам. Та паралельно їй призначили іншу співбесіду і я її відпустила. Ми знайшли іншу людину, її багато довелось вчити. А та влаштувалась на іншій фірмі. А саме цікаве, що розійшлись після співбесіди ми полюбовно і зараз доля розпорядилась так, що шляхи фірм перетнулись, зараз між собою працюють двоє: та, котру взяли, і та, котру ми відпустили. А саме цікаве одкровення було для мене, коли я вирішила звільнитись. Всі мене відмовляли: ти що? де ти зараз роботу знайдеш? і т.д. Зрештою чоловік сказав "як вирішиш, так і буде, хоча без твоєї ЗП на перших порах буде важко". І?.. мене не відпустили Тому інколи дуже корисно повідомити керівництву пункти, котрі тебе не влаштовують. Це можна цивілізовано обговорити.
Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати Ну, я якраз і працюю в цій галузі) Так, зошити - це пекло. Але, масова перевірка зошитів стосується переважно вчителів молодших класів, української мови та літератури, зарубіжної літератури (вони перевіряють зошити ледь не щодня). Погодьтесь, що вчителі англійської мови чи біології не дуже то зошитами і перегружені (контрольних і лабораторних не рахую) До занять готуються хіба початківці (такі як я). Невже ви думаєте, що вчителі з 30-річним (і більше) стажем готуються до уроків???? А такі переважно у школі і працюють. Молоді дуже мало. В жодному разі не вважаю вчительський труд легким, чого тільки вартує моральна віддача дітям. Але, в мене неповний робочий день, маю час на особисті справи (це дуже зручно людям, у яких діти в садочку-школі), якщо дають заміну і, відповідно, цей час втрачаю, але маю можливість підзаробити, вас не викличуть на роботу у вихідні дні чи на канікулах. Канікули - 2 місяці (літні+зимові+весняні+осінні), можливість отримувати пенсію+зарплату (до цього мені далеко, але все ж). І ще, чомусь дуууже вже важко знайти роботу вчителем. І чого б це???? Ще раз повторюсь, що робота справді не легка, але не треба говорити, що важча, ніж інші.
Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати Жанно, то позиція людини, яка ніколи не працювала на керівній посаді. Тому так видається.Тому що стосовно ж "кумівства-дружби" теж погоджуюся На власному досвіді знаю, що ні родинні ні близькі родинні стосунки ніколи не підключалися. Був один випадок,який на щастя не довівся до кінця. запускалося виробництво і треба терміново було людину на одну посаду. Знали, що один з родичів ( молодий, до речі, чоловік)вже давно сидів на якомусь загниваючому п-ві і постійно плакав, що шукає роботу. Запропонували. Почав довго і нудно думати, перше питання, до речі, було " а що я з того буду мати" ( не специфіка роботи, не те, чи його знання можуть бути корисні...). В результаті відмовився ( на щастя) , пояснивши , " а раптом у вас бізнес закриється, а тут у мене хоч місце є. Я не буду ризикувати". То нащо , питається, було плакатися, що не влаштовує робота і шукає щось іншого? До речі, і досі числиться там же, і дальше плачеться. Після того остаточно переконалися у тому, що ніяких родичів-близьких друзів у бізнесі бути не може. чому хтось заробляє більше або працює "не тут"- це вічне питання, яке веде в нікуди. По суті, кожен працює на тій роботі, яку може собі дозволити. От як би це не звучало. Я теж можу питати: чому я працюю тут на .... грн, а моя коліжанка та одногрупниця- адвокатом у всесвітньовідомій компанії у Бельгії на.... євро? А все дуже просто: в певний період кожна з нас обрала свій шлях, розставивши свої пріорітети. Комусь довелося щось свідомо втратити тут, ризикнути, пройти кілька проміжних етапів і отримати ту роботу, яку має зараз. Комусь- не готовність відмовитися від того, що мала на той період, обережна тактика і свій шлях. Тому кожен має ту роботу, яку може собі дозволити . Або, якщо не працює, або працює на мізері, не шукаючи іншого- значить теж може собі дозволити на цей час такий стиль життя. ---------- Додано в 20:17 ---------- Попередній допис був написаний в 20:07 ---------- у нас в школі вчителями груп продовженого дня працюють молоді спеціалісти -профільники ( іноземна філологія, українська філологія, математика) . І то вже після того на цю роботу погодилися, коли пробитися у школи по профільному викладанню ніде не змогли. Пенсіонери в школах мають по 1,5 ставки і тримаються за них "руками і ногами". У нас тьотя теж, якби не казала, як їй та школа набридла, на пенсію не спішить (навіть коли була змога на своє місце невістку після декрету влаштувати. Так ні- за своє місце руками і ногами ( хоч уже далеко за 60), невістка після декрету ( іноземна філологія) ще два роки шукала роботу, щоб хоч у якійсь школі зачепитися. І врешті знайшла на 0,25 ставки.
Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати Колись була в тому впевнена. Хоча і зараз більше згідна, ніж не згідна. Всякі ситуації бувають. Але - дивлюся зараз на компанію, де колись працювала - фіг туди так просто попадеш, я була просто везунчиком. Хоча пресують досить круто. Але - офіційна робота, повністю біла хороша зарплата на картку без затримок, лікарняні, відпустка - все по закону. От і тягнуть по можливості своїх. Зараз там нікого чужого нема - всі знайомі знаоймих. Не скажу, що дурні, ні, дурний там довго не протримається. Але останню "чужу" зараз там всіма силами виживають. а як попадають там в центральний офіс - то взагалі загадка. Хоча - маю вже іншу роботу і доволі непогану, знайшла по оголошенню.
Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати Своїх це більше "знайомі" чи "рідні"? Цікавить степінь кровності. Бо знайомі це ближче з розряду рекомендацій. Я теж свого часу рекомендувала людину, але лише ту, за котру дійсно могла поручитись. Дуже виважено ставлюсь до рекомендацій, бо ризикую своєю репутацією. А щодо центрального офісу - там може бути цілком інша атмосфера. Я працювала багато і різно. Влаштовувалась 50/50. Де по співбесіді, де за мною дзвонили/приходили. Тому однозначного варіанту "все вирішують знайомства" немає. Одного разу (на 5 курсі) до мене підійшов викладач і запропонував роботу у свого друга (той шукав секретаря). Це влаштування "по знайомству"? Той викладач вів в нас лише лабораторні раз в тиждень і на той момент він був для мене малознайомою людиною, одним із багатьох інших викладачів
Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати в школі біля мого дому є вчителька початкових класів, котрій вже біля 80 років. вона ледве ходить, говорить незрозуміло, недобачає. але вона не йде. питання: чому? відповіді нема... а молоді спеціалісти не мають місця праці. дійшло вже до того, що батьки ставили умови: будь яка інша вчителька, тільки не ця. а звільнити її ніхто не має права... і все таки їй дали першокласників минулого року. то нормально? я не проти працюючих пенсіонерів, але треба дивитись реально на речі, їй самій вже няньку треба. така сама ситуація з нашою дільничною лікаркою. вже давно пенсіонерка, адекватного діагнозу, а тим більше лікування від неї не дочекаєшся. діти її бояться, деякі батьки теж (сусідка народила малого і наступного дня дільнична прийшла до них додому. чоловік закрив перед нею двері, бо подумав що то якась бомжиха. вони новенькі в нашому домі, тому мали такий сюрпрайз). і вона теж не збирається на пенсію. сидить собі в кабінеті. зате коли починаються медоглдяди в садок/школу чи сезонні епідемії вона завжди на лікарняному. і тепер ще раз питання: навіщо так триматись якщо робота така важка? іди на заслужений відпочинок. дай дорогу молодим. і не треба казати про малі пенсії і вимушеність працювати. от саме через таких спеціалістів молодь і змушена шукати і погоджуватись на будь яку роботу і зарплату. і це сумно...
Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати то точно. Мій чоловік 2 рази раптово звільнявся ія ні разу не перечила йому, бо знала, що він знає, що робитть. Останній раз в лютому, забирав мене з роботи і просто сказав, що більше на свою роботу не повернеться. до того були теж протиріччя з начальством, а щось стало остнньою каплею То цікаво, якби йому було, якби я його почала пиляти. А так, довго не сидів вдома, кілька днів і пішов на роботу іншу. Тому віра в себе, наполегливість і вміння не миритися, а щукати краще.
Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати Не знаю, чи коректно це тут писати, але, зрештою, це форум тому припускаю, що нічого "приватного" в цьому немає, якщо інформація є загальнодоступною для всіх форумлян. Jalla пише, що одна з форумлянок, яка є чоловіка "начальничка", яка свого часу нібито допомогла із працевлаштуванням. Я не знаю обставин за яких це все було, але на мою думку, не дуже є некоректним тут писати про "мізерну" платню чоловіку на форумі та про "бездєлія" його керівництва. По-перше, це мінімум нерозумно, бо вона може про це прочитати, що є неприємним, неприпуститмим та непотрібним (а я впевнена, що з/п обговорбювалась, коли йому пропонувалась робота), по-друге, Ви так і не написали, КИМ працює Ваш чоловік. 2,5 тис. грн. "на руки" - не рідкісна заробітня плата навіть для спеціалістів інженерно-технічних посад. Якщо ж він - "звичайний" робітник (прибиральник, підсобний робітник, вантажник, ін.), то це - заробітня плата вище середньої, оскільки 2,5 тис. грн.*1,2% - це 3 тис.грн. до вирахування податків, + Ви пишете, що весь додатково відпрацьований час - опчлачується окремо! Знаєте, Жанно, Ви або переоцінюєте рівень знань/можливостей Вашого чоловіка, або ж прийміть цю роботу, яка свого часу Вам допомогла у скрутний період і нехай іде на кращу, високооплачуванішу, де керівники працюють на рівні з робітниками, а Вашому чоловіку будуть платити по 7 тис. грн. щотижня! Мені це нагадує мам, які себе в груди б*ють, які в них діти розумні та талановиті, хоча це може бути просто сліпа материнська любов!
Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати я про чоловікове керівництво не писала взагалі Я писала про керівників зі СВОЄЇ роботи. Для чого ви перекручуєте?! Щодо чоловікової роботи, то було написано ---------- Додано в 09:58 ---------- Попередній допис був написаний в 09:56 ---------- Не малося на увазі чому йому, чи мені так платять, бо це від керівництва не настільки залежиться... Ішлося про рівень заробітних плат у нас в державі і чому він такий низький. Я про це писала, а не про те, що ви перефразовуєте. І про так зване вами "бєздєлія" я не писала. Писалось, що керувати легше, ніж працювати і то тільки в на прикладі бригадира з укладки бруківки.І то було моє IMXO, не більше. ---------- Додано в 10:16 ---------- Попередній допис був написаний в 09:58 ---------- Чому свого часу? Ми і зараз за ті гроші живем. Чоловік, як не як годувальник. Він там працює, надіюсь виконує свою роботу добре, ну, бо по-іншому малоймовірно що хтось би його тримав. Я писала про синицю і журавля і що віддаю перевагу стабільній невисокій зарплаті, аніж навпаки. Ну, але то вже лишнє тут причитати. Якщо комусь цікавіше переходити на особистості, глибоко рити і трошки додумувати, то не мені судити.
Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати дівчата, давайте дійсно не переходити на особистості. Це дискусія всього навсього. Кожен вправі думати субєктивно. Для обєктивності потрібно спробувати дві сторони, як мінімум.
Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати ну так-так, звичайно, я теж про загальні речі просто за приклад взяла. Ну і щоб не офтопити. На сьогоднішній день у зв*язку із падінням гривні, заробітні плати навіть якщо й були більш чи менш стабільні відносно цін, то тепер стали на 30% фактично нижчими.. Не впевнена, що роботодавці планують таке значне їх підняття. Відповідно, задоволених поточними заробітніми платами стає все менше, проте пропозиція незмінна.
Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати Легше тоді, коли людина опиняється на своєму місяці. Тобто вона робить те, що вона найкраще вміє. Мій чоловік, як залишався за керівника, то були його найгірші робочі дні. Це йому дуже важко давалась.
Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати ніколи в житті керувати не є легше. хіба як то якийсь керовнік на державній роботі, якому все рівно результат праці, йому шголовне процес. Я маю на увазі, коли дійсно керівник - професіонал своєї справи, сам зробив свій бізнес. Не всім це дано, треба бути дуже гнучким, розумним, мати ту "жилку піждприємницьку". Тому так буде завжди , одні будуть працювати руками, а інші головою. От і рівень зп теж різний, в залежності від відповідальності. бригадир з укоадки бруківки теж перед кимось відповідає, тому він має слідкувати за роботою тих укладчиків, бо відповідати перед начальством будуть не ті працівники, а саме бригадир. аналогічно прораб на будівництві. В нас як мурували будинок, ми говорили про результат роботи саме з прорабом, ане з виконавцями, бо він за них відповідає. Гроші теж йому платили, а він розділяв між робітниками.
Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати Це - в компанії працювали брат з сестрою, племінник чоловіка сестри, дві подруги сестри (одна - дуже розумна, без перебільшень, круте підвищення отримала заслуженно, але не без допомоги), потім племінник привів кума. Брат і кум - працівники дуже посередні, сестра і племінник - дуже хороші. Брата таки звільнили, кум пішов на підвищення. Про нижчий персонал я мову не веду, але навіть там знайомі вже в основному(бо для такої посади хороші зарплати), брали по рекомендаціях, одна я, коли собі людину шукала давала оголошення і шукала.)) Знайомі - не завжди з розряду рекомендацій, коли береш собі підлеглого, то вже не рекомендація.)) Я і сама туди попала можна сказати що по рекомендації, їм горіло, я мала відповідний досвід і мене взяли, навіть до підвищення дослужилася. Не мала на увазі що все вирішують знайомства, анітрохи... А персонал - дійсно тяжко. Знаю, навіть продавця хорошо тяжко знайти. Я шукала працівника, насиилу знайшла, хоча то була найнижча ланка і тут мені нове керівництво стало впарювати свого земляка, я відмовилася, але не прогадала, той хлопчина досі працює і коли мене вже нема там.)) Мені "допомогли" звільнитися звідти, було дуже неприємно, але я не шкодую вже. Рости далі мені там було нікуди, зогляду на зайняті родичами посади. Зараз схожим чином виживають ще одну дуже толкову людину. Ось саме зараз по інету допомагаю їй писати пояснюючі на голому місці. В центральному офісі все не настільки круто, здається, але "кришування" своїх присутнє, чужих з"їдають легко і просто, без рекомендації ніяк. Я претендувала на роботу там, спочатку брали з руками і ногами і навіть чекали, а потім на мене накляузнічали і ніхто не став розбиратися - відмовили, хоча кляузніка всі добре знали що то за людина і також дуже швидко звільнили. І - в великих системних компаніях так багато де.(( те ваше працевлаштування не вважаю по знайомству, мабуть, ви тоджі себе гарно показали. Таке і в мене було типу по знайомству.)) Але - такий пошук призводить до того, що на сайтах по пошуку роботи мало толкових вакансій от і кажуть - роботи нема. ---------- Додано в 10:24 ---------- Попередній допис був написаний в 10:18 ---------- І в жінок.)) Знаю, що чоловік переживав не менше мене, коли я лишилася без роботи, а може й більше, бо ж все на його плечі лягало, а то забагато, я заробляла так само як він, а інколи і більше, моя зарплата грала важливу роль в нашому бюджеті. Але він тоді дуже-дуже мене підтримав, я й не сподівалася, чесно кажучи. Я трималася дякуючи йому і подрузі.
Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати Ну, теоретично, якщо людина має необхідні навики і добре працює, то що тут поганого? Я до цього відношусь з розумінням. ---------- Додано в 10:45 ---------- Попередній допис був написаний в 10:38 ---------- До речі, я завжди знаходила роботу по оголошенню, і щиро рада за людей які мають батьків, знайомих щоб пробитись і мати хорошу роботу. Не всі, кому допомагають - лінтяї і нахлєбніки.
