Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати

Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати

КОЛИ вони востаннє пікетували?

 

Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати

Тому що кращого у школах набагато більше! І вчителів хороших дуже багато! Я все таки вірю і бачу, що вчителями працювати йдуть за покликанням. Є звичайно, вийнятки, як без них.
Особисто я не стикалася, поки що, в школі з чимось дуже негативним. Старший в 7 класі, менший в 5, Анюта також піде в ту саму школу. Мене все задовільняє! Писала вже не раз у відповідній темі!
Поборів у нас нема! Школа чистесенька, туалети блистять, в їдальні все свіже готується кожного дня ( багато батьків купляють булочки чи котлети додому). Під час уроків дітям не дозволяється виходити зі школи. Навіть, якщо хтось захворів, то, або по домовленності з вчителем можуть відпустити, або батьки мають забрати. Класи чисті, поміняні всі вікна, за рахунок школи, а не батьків. Єдине, що ми збираєм, то на миючі засоби, охорону, але це не такі аж захмарні суми.
На випускний в 4 класі збирали по 100 грн., туди входило святкування і подарунок вчительці: вишита сорочка.
У мене зі всіма вчителями в школі хороші відносини, до репетитора в самій школі ходимо лише на англійську, але це я по своїй ініціативі попросилася, хоча вчитель казала, що в них проблем немає, але я захотіла, щоб вони знали краще.
Всі решта предметів вчимо самі, рівнем знань задоволена. З'явились зараз певні проблеми з французькою, вчитель занижає старшому оцінки, мабуть, тому, що вчитель відчуває, що діти займаються додотково в когось іншого, а не в неї((( Але я з того наразі проблеми не роблю, чекаю до кінця семестру, а потім, як треба буде подам на переатестацію. Але, кажу, що це перші наші проблеми і то, ще невідомо, можливо, це мій учень сам недопрацьовує.
Тому мені дуже дивно читати, що збирають по 200 грн. на 8 березня і вина в тому вчителя. Якщо батьки не захочуть, то вчитель з кишені сам не витягне.
Можна ще писати багато, але особисто в мене немає поганих вражень про школу в цілому: ні під час мого навчання, ні під час роботи в школі, ні, тепер, коли мої діти вчаться.

 

Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати

пікетували?
я не сильно дружу з гугл, але навіть мій недолугий запит ( коли вчителі пікетували ) показав таке
https://www.google.com/search?q=кол...&oe=utf-8&aq=t&rls=org.mozilla:en-US:official
там розкидка від 2004 до 2014. Просто про вчителя пам‘ятають, коли діло доходить до рідненького дитяти. А так...живуть собі та і живуть. Вчителі і пікетувати то не дуже можуть, бо діти залишаться поза навчальним процесом. І тоді ж мамочки деякі перші заведуть волинку про зажрались

 

Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати

Та з нуля не з нуля, але моя дитина в той туалет на понтах (ггг) буде ходити всього лиш рік, а грошики то тю-тю...

Мені щомісяця віддавати окрім проплати квитанції за харчування по 80 грн, плюс на всякі свята, то вже нервів не хватає...
Я розумію що щось тай треба підкупити, бо садки не фінансують, чи то не фінансують як належиться... ладно. Але не стільки. Я коли собі починаю рахувати, то мені в голову не лізуть ті суми.
Інколи говорять як садочок так дорого, то не води туди дитину. Так, можна, але чому ми з дитиною маємо відмовлятися від дит садка державного, коли малому там подобається і мені підходить, що мій старший в садку. Відмовлятися тільки через обдираловку, чи піти в наступ і поборотися трохи з тою обдираловкою- то є різні речі.

Але що тут говорити, загляньте в тему про дитсадок, там є батьки, які тішаться з того,що от я здав таку то суму і мене більше нічого не обходить. А куди пішла та сума... та яка різниця, головне шо мене нічого не обходить і амба)))

Я нещодавно зі своїм обуренням знайшла собі ще одну маму компаньйонку. Так мене підтримала, домовились що почнемо іти в наступ і присікати оті побори, вникати толком що куди пішло і т.п. І так ми перемовились, аж допоки я не зауважила, що мамуся мяко кажучи підвипивша. Ги, а я думала що то вона так за справедливість червоніє і розпинається. І що ви думали, підходжу до неї після того, нагадую що ми домовились, ніяковіє, ховається... Всьо, я знову сама і знову нікому ніц не треба.

 

Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати

Напишу тут свою думку. Я впринципі проти хабарів. Проти хабарів примусових. Вважаю, що всі зараз роботи в Україні однаково тяжкі і малооплачувані. Том не бачу нічого поганого в тому, щоб людина віддячилась за щось що їй сподобалось чи чим вона задоволена. Єдине що я вважаю показовим - це мотивація. Одне діло, коли людина дарує подарунок (хоч і дорогий) просто бо вдячна, а інше, коли дарує - щоб ставлення було інакше, краще. І ще гірше в тій всій ситуації, коли людину до чогось змушують. Нема смислу щось комусь доводити, бо люди завжди були при різних статках і комусь лишити чайові в ресторані на суму 300 грн - то мізер, а комусь здати 10 грн на квіти - то вже гроші. Я вважаю, що кожен має робити по-совісті і можливостям. Хоча зараз дійсно прогладяється в багатьох сферах ситуація, що нагло вимагають хабарі - податкова особливо тут відзначилась, як на мене. Я собисто не проти віддячитися лікарю, чи вчителю на свій розсуд, але категорично проти віддячень, щоб "вибити" собі щось краще. От на днях мала ситуацію. Йшла в одну фірму домовитися про бізнес-співпрацю. І мені натякнули, що я маю щось там ще директору нести. Нести я мала для того, щоб вони погодились в мене взяти мої гроші за послуги Абсурд чистої води. Це треба викорінювати в мозку людей. Бо таки зараз профілююче мислення ще совкове: щось треба дістати з-під прилавку за хабар, інакше не дадуть.

 

Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати

і всетаки я не згідна, що держслужбовцям потрібно доплачувати з кишені пересічних громадян. І порівлювати держслужбовців та приватні структури теж недоречно.
Ми зараз ведемо мову про вчителів, але так само можемо сказати і про ДАІ, суддів, військових тощо. Доплатити судді, щоб він "якісніше" виконав свою роботу, бо в нього ЗП мала? За перепрошенням це таки називається хабар.
Вирішувати це питання слід не коштом громадян, а на рівні держави.
А на рівні держави зараз дуже важливі питання і переконана буде ряд дуже важких та непопулярних рішень. Валенса підняв Польщу з бідосі, але не кожен поляк його любить за ті реформи, які він проводив.

 

Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати

о, такі аргументи мене завжди веселять. відповідь одна: не подобається? звільни місце і шукай кращого. чомусь такі мої слова вганяють опонентів в ступор. як то так? шукати кращу роботу, а не дерти хабарі на наявній. нашим людям така пропозиція як смертельна образа.
часто кажуть що от в держслужбовців мала ЗП, а жити якось треба. в мене тоді наступне питання: а ти коли йшла сюди працювати не знала яку ЗП пропонують? хтось змушував? ні! тоді чого жалітись?
я після декрету вже змінила енну кількість робочих місць. чому? бо мене щось не влаштовувало. спочатку співвідношення рівня ЗП і покладених обов*язків, потім мала ЗП і мала завантаженість, далі ставлення керівництва... перелік можна продовжити. але жодного разу я не змушувала інших вирішувати мої фінансові чи будь які інші проблеми. я шукала краще місце праці. таке, де мені буде підходити графік, завантаженість, рівень ЗП і адекватність керівництва. також важливим був момент мого особистого зацікавлення в даній роботі. я свідомо не йшла в школу викладати, бо знаю яка там ЗП, вимоги і навантаження. то чому би іншим так не робити? я не ставлю себе в приклад, просто мене дивує чому людина погоджується на роботу. яка по тих чи інших причинах їй не підходить, а потім жаліється... бачили очі що вибирали.

 

Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати

Тут причина криється в мозку людей. Якась в нас така зараз тенденція цікава прослідковується, що люди хочуть щоб нічого не робити і мати багато грошей і щоб пенсії були великі, і соцвиплати і ще купа всього, але особливо не напрягатися, бо їм мають дати. Я теж глибоко дивуюсь, чого 8 з 10 моїх подруг по універу пішли викладати на мізер хто куди, і жаліються, ну ж бо "а куди ще?". Завжди є куди. Хоча, я так теж бачу, що люди таки звикли отримувати мізер, тягнути того важкезного воза і тільки жалітися про себе, а воза не впускати. І то проявляється в багато чому, навіть на рівні очікуваних цін за послуги я недавно почула таке: "а чого так дорого коштує товар?" "ну воно, звісно, може так коштувати, хіба якщо собівартість така" (це була ручної роботи річ, де левова доля ціни - власне робота майстра, тобто людина вважає, що робота людини ніц не варта ). Може тут і зарита собака? Не вміє в нас більшість гідно оцінити свою працю, от і працює за копійки. Ну а що? Якщо, наприклад, до мого друга підприємця прийде людина влаштуватися на роботу, і просить 800 грн, то з чого йому палтити більше, якщо людина сама себе так оцінила. Я знаю особисто небагатьох людей, які оцінюють себе адекватно, і просять адекватну оплату. І вбільшості отримують таки.

 

Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати

Угу, тільки в мозку? І зовсім не в середньому рівні заробітньої плати у нас в Україні?
ну-ну...

Ну, де ти такі тенденції виділа?
Чи то мені якось виглядає зовсім навпаки- більшість працюють як прокляті, а отримують за то копійки. І це не тому, що людина не хоче, а тому що економіка у нас така. Який у нас ринок вакансій? Попитай дівчат, чоловіки, яких шукають роботу. Що їм пропонують, які зарплати, які вимоги, що потім з того виходить? А всі вони здорові хлопці, ладні гори зносити і що, на тобі, хлопче папюрки, стій роздавай, шукай клієнтів дурнів, які погодяться купити на фірмі двері/вікна в рази дорожчі. Ну, і так далі по списку.

Та може, але, людина, котра залишається без роботи дорівнює без засобів до існування

про виплати нашого ЦЗ взагалі мовчу, то хіба так, жиби з голоду не здох і то, поки оформлять, поки здійснять перші виплати є всі шанси скласти лапки)))

не має широкого вибору.
У нас таки з тим геть кепсько, тому ця тема відповідно і тягне за собою тему про хабарі, подачки і т.п. Яка у нас зарплата лікаря, вчителя? На кого іти вчитися, щоб мати більші шанси на гідну, чесну оплату праці у нас в країні? Я вже сама заплуталась в тому питанні.

---------- Додано в 15:38 ---------- Попередній допис був написаний в 15:04 ----------

До слова. Моя свекруха все життя пропрацювала на одному підприємтстві. Робота не з легких, ще й дуже відповідальна, ще й в три зміни і в результаті має зараз аж 1000 грн пенсії.
І таких прикладів маса...

 

Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати

Такі "перспективні" думки про майбутнє існують в головах багатьох студентів. Комусь так виходить працювати, а хтось розуміє, що лиш наполегливою працею та відданістю можна заробити на життя.

 

Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати

Я б сказала, що студенти власне більше здатні бачити "світле" майбутнє, аніж допоки не стикнуться з реальністю, що без батьків/зв"язків/домовленостей самому пробитись надто складно. Хоч звісно в деяких випадках можливо, але чи повинно так бути?

Поняття відносне.
На те, щоб суто прохарчуватись, оплатити к/п і ще там дещо по дріб"язку- згідна.
А на більше... Всі хто не можуть- знадчить не вміють, чи не хочуть наполегливо працювати?
Не вірю...
А то виходить, що геть ми якийсь лінивий народ, раз так живем (більшість). Я категорично це запаречую. Те, що потрібно все міняти в корінь і економіку загалом- згідна, бо так не має бути.

 

Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати

Спілкуючись практично кожного дня з студентами, часто чую такі речі, повірте. Хоч, не спорю, є люди, в свідомості яких вже прокинулась та думка, що хто як не ти сам повинен чогось добитися в житті і не просто відсиджувати години/дні на роботі, а ефективно працювати. Але...таких менше. Принаймні в колах студентів, що я знаю.

 

Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати

Наполегливо це як? Щодо фізичної праці - вона, на жаль, завжди оцінювалась мінімально. Щодо розумової - наполегливості замало.
Щодо лінивого народу - таки так. Мова не про всіх. Але ми звикли до халяви, що якось буде і т.д. Можу порівняти, бо працювала і тут і за кордоном.
І ще, пройдіться ввечері в центрі - яблуку нема де впасти. Всі щось святкують. В нас так багато закладів, і більшість забиті, навіть в будній день, і навіть вдень
І взагалі, я коли відпрошуюсь з роботи, і кудись ходжу, помічаю як багато людей не на роботах, при чому середнього віку.

 

Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати

Ну чого ж тільки Просто одна з причин. А чому з/п такі в нас, а не вищі? На мою думку, якби всі ті, хто зараз працює, як проклятий, за мізер, таки взяв і кинув ту роботу і шукав іншу, то було б менше знахабнілих роботодавців, які пропонують той мізер. Я, звісно розумію, що казати легко, а робити тяжко. Є багато обставин і причин, це комплексне питання цін, але. Якщо взяти таки тих людей, які не мають ще дітей, а ідуть таки на ту державну роботу, то це доволі показово. Тобто навіщо напрягатися і щось шукати, можна всістися і чекати авось щось впаде з неба. Я знаю і тих хто сидить, і тих хто шукає. Другі таки знаходять, з часом, але знаходять.

Ну це суто мій досвід і моє коло спілкування. 80% моїх знайомих держпрацівники, які для того і йшли на таку роботу, щоб копійка капала, а робити особливо не треба. Та он моя тітка, погано писати про рідних таке, але тільки і думає, як би то від роботи відлиняти, але як грошей справа стосується - то такі крики піднімає, коли з/п затримають....

100%. Але дивись, тільки зараз люди піднялись, нарешті. Проти влади, проти свавілля... А до того? Сиділи і їли ті об"їдки, що їм кинуть. Тому кажу, що то комлексне питання, але одна з причин таки в людській голові і самоповазі. Бо люди чомусь бояться сказати, бояться заявити про свою вартість. А дадуть мізер - пашуть. Жаліються і пашуть. Я знаю, що зараз можрна сказати, що коли є діти, то і не за такий мізер будеш робити, аби їсти було що. Але ж у нас не повально всі з дітьми за мізер працюють? Приблизно половина без дітей. Вони б і могли щось змінювати, починати. Але ж не починали.

Згідна, кепсько. Але знову ж таки, чого кепсько? Чого економіка така? Мовчали і їли ми то все задовго. Пора міняти. Я, до прикладу, он теж зараз намагаюсь щось змінити. Теж тяжко, бо кожен день стикаюсь з системою. Мене теж женуть часто, як паршивого кота Але я таки вірю, що якщо я робитиму так, як треба, рано чи пізно я таки щось зміню. Бо я хочу і мати достойні гроші, і могти забезпечити їх комусь. Але таки так, система гнила, ще поки гнила. І люди не розуміють багато чого.

Щоб мати чесну, треба зробити чесну. Ще рз повторюсь, я розумію тих людей, котрі не мають що їсти і мають дітей, вони мусять іти на те, що є. Але ж не всі такі. Якби хоч половина тих, хто може, взяла, звільнилась та заявила про себе, то воно б зарухалось. А так всі сидять, тай сидять...

Для мене держпенсія то окреме питання. Як на мене то держпенсія така як в нас взагалі не має змісту. Треба зробити доброчинні пенсійні внески і нормальні з/п. Тоді коден зможе відкласти стільки, скільки заробив. А не пропрацювати каторжно все життя і врезультаті отримати 1000 (якщо ще отримати)

 

Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати

Не хочу нікого з форумчанок коментувати, щоб було без образ...Але 2роки тому саме позиція на ринку молодих спеціалістів "я готова працювати зі знижкою в 50%" сприяло тому, що я пішла з роботи. Бо приходять молоді спеціалісти або й матусі з декрету, але з позицією прохача "ви мене тільки візьміть, а я готова вдвічі менше мати" і роботодавець починає тебе пресувати, і то нічого, що ти знаєш іноземну мову+ курси підняття кваліфікації проходиш... Низька самооцінка+ нульові знання=відсиджуванню 9 годин на робочому місці...А це слабенький сервіс і низька якість товарів і ще багато чого недо... Може досить бути недо: недоспеціалістом, недоспоживачем...?

 

Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати

Всюди потрібно шукати гармонію)

 

Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати

От така позиція зараз рна ринку є дуууже поширена. В мене особисто зараз волосся дибки стає від того, що коли я бачу пропозицію послуг в певній галузі і ціни на них, то я не можу уявити в який збиток має працювати підприємець і які з/п мати працівник, щоб "протримати" такі ціни. Тут саме і підприємців чекає такий собі "гаплик". Бо хтось з конкурентів ставить ціни "ніжче плінтуса", аби тільки були покупці, а інші, які хочуть надати якісний сервіс, відповідні зарплати - лишаються з носом, бо не витримують отого "подешевше впівціни".

 

Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати

Ну, тут вже проблема в тому що має бути комісія, що моніторить ринкову вартість. Мають бути межі. В нас надто багато послуг, ринок перенаситчений. Ви гляньте, на кожному кроці одні аптеки, перукарні і бари. А кіоски?? Так, ті страшні будки забрали, але на їхньому місці виросло купа маленьких магазинчиків, а місту вони краси точно не додають.

 

Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати

Ага. Ну і адекватні податки і їх контроль. Бо наприклад, підприємець хоче платити податки, чесно. Але починає отак працювати і бачить, що він має заплатити державі зі всім мало не половину виручки. Треба ж цей податок в ціну послуг врахувати? Треба, щоб не працювати взбиток. Але є ж купа таких, які податок не платять, або платять неправдивий податок, ставлять занизькі ціни. Виходить замкнене коло. Треба-треба це вирішувати, але з якого кінця починати?

 

Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати

Це точно...особливо у Львові, процвітає здебільшого торгівля+сфера послуг. а виробництво в застої...В нас як для міста-майже-мільйонника немає жодного нормального заводу чи виробництва.

Ну щодо цього, то це не зовсім наслідок нашої ліні, це наша ментальність. Ми більш динамічні ніж європейців, більш емоційні, бо наше життя значно більш непередбачуване і бурхливе. Ми більше від стабільних європейців звикли тішитись кожній миті, бо ніколи не знаєш що буде завтра. Ми більше цінуємо стосунки з оточуючими, бо в нас саме вони допомагають по житті, а не держава, як в Європі.
Подруга казала, що на цілий Рим один (!!!!!) цілодобовий магазин, а у Львові я в першій ночі заїхала за молоком в цілодобовку і в будній день стояла в черзі хвилин 15!!!! Але як на мене, це прекрасно))))