Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

я теж була в цьому впевненна, особливо після допису про допомогу в вересні, де вона дякувала за підтримку і писала, що усе на покращення. Чому??? Наталочко, вічна тобі пам"ять, спочивай з Богом. Плачу...

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Я не можу повірити, як так сталося? Я познайомилася з Наталею та її синочком на одному майстер класі, ми часто з нею спілкувались, останній допис від неї в мою карму: "Зоряночко, дякую, що молишся за мене, мені стає краще"...
Вічна Тобі пам'ять, в моїй пам'яті ти залишишся такою світлою і доброю назавжди.

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

не можу підібрати слів, шок і нерозуміння, я вірила, що вже все добре
Наталя завжди радо відповідала на питання і хотіла допомогти, дуже щира і добра людина, саме такою я пам"ятатиму Тебе, вічна пам"ять, спочивай з Богом

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

не віриться... Вічна пам"ять.

Якби хто збирав гроші киньте в пп рахунок. Бо я не часто заходжу на дп.

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Ще не усвідомила до кінця, бо знала трошки особисто, тому повірити.....вічна пам"ять та спочивай з Богом

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

особисто не була знайома...але десь так за два чи то три роки до хвороби я її випадково зустріла біля Шевченківського гаю.... таку раду, приємну, усміхнені з чоловіком і синочокм йшли, що навіть на мить було шкода увірвати ту смакоту тепла і любові, яка від них всіх лунала.....я так і не познайомилась...так ревно була впевнена, що все буде гаразд....дякую за дописи, за увагу твою і за те шо просто була з нами і вибач за те, що не змогли...

Також вважаю потрідно допомогти, напишіть куди і кому...такий дивний час тепер...

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Познайомились з Наталею якось на форумівці. Надзвичайно приємна людина...
Молилась за неї. Вірила, що хвороба подолана. Не віриться що сталось таке горе, не хочеться вірити. Спочивай з Богом Наталю...

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

так, це Натка75- була знайома з нею заочно(але рада від такого знайомства) ми купляли в неї балдахін, коли була в роддомі ще й подарунок отримали - мені дууужее шкода аж не віриться.((( Була вражена звістокою про її хворобу, а тепер....

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Ніяк не можу зібрати букви, щоб сказати хоч пару слів. А згадати є що... Я познайомилась з Наткою в чаті, і часто там я зависала. А потім ми познайомились вживу і оскільки я переїхала в район де жила Натка то ми разом гуляли. Такі гарні, веселі і душевні прогулянки були з Наткою і її синочком Ігорчиком. Я була в них в гостях, ми ходили разом на піцу, коктелі...ми часто спілкувались в скайпі...Наталя приїжала до мене в гості. Це дуже щира і добра людина, дуже позитивна, дуже сонячна. І ніяк я не можу зрозуміти, чому так сталось? Чому? Чому я читала її повідомлення в скайпі де писало що лікарі дуже задоволені курсом лікування, що все йде на поправку, а сьогодні я читаю що перестало битись серце Натки? Не можу зрозуміти, не можу повірити, не можу....

 

Якийсь злий сарказм долі: в сусідній темі вітають іншу Наталю з ДН... Пробачте. Говорю не в образу іменинниці - вона ж в тому не винна. Просто мені воно як злобний жарт долі

Не можу підібрати слів... В шоці з ранку, як повідомили в темі про молитву. Написати тут зібралась з духом лиш зараз.
Познайомились давно на ГВ форумівці...

Вічная пам'ять...

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Я ще досі не усвідомлюю. що сталося, мабуть усвідомлю коли побачу на власні очі. Наталя проходила лікування в Італії, спочатку ніби ліки були дієвими, в кінці липня вона повернулася з Італії, лікарі казали, що ніби лікування йде добре , стан був стабільний, потім в жовтні їй стало гіршати, хоча курс лікування не припиняла. В жовтні ми наполягли щоб вона знову їхала до Італії, хоча вона і планувала їхати, але пізніше. Там в Італії їй ставало дедалі гірше, гемоглобін критично низький, її там відкапували вітамінами і ще чимось. Коли зробили повне обстеження, то вже лікарі побачили, що ситуація погіршилася, метастази розповсюдилися. Про це знала лише її сестра, Наталі цього не казали. І в Україну вона повернулася десь 17 січня, коли ми поїхали її зустрічати - то від побаченого плакали. Вона дуже подалася, але морально трималася дуже добре до останнього, вона взагалі була дуже мужньою людиною. Їй змінили ліки, але на жаль ні одні ні другі вже не діяли. Останні дні її поклали в лікарню, капали вітаміни, підтримували як могли. В середу дівчата ще їздили до неї в лікарню , вона просто лежала мовчки, вже нічого не говорила, але болів не мала. І цієї ночі покинула цей світ.
Спи спокійно, наша Наталюся, любимо, памятаємо, сумуємо...

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

А ми (дівчата з чату, котрі спілкувлися з Наткою майже завжди лише віртуально) навіть не знали що їй гірше.Наталя завжди навіть з лікарні в Італії писала що критично низький гемоглубін то не страшно і все буде добре! Коли ми щодня жалілися одна одній на побутові проблеми, на поведінку дітей, чоловіків, на нестачу грошей, на поганий настрій ітд.,то Натка завжди писала що то все не є важливе, що потрібно просто заспокоїтися і помолитися і все пройде. Вона писала що цього літа переосмислила повністю життя і почала цінувати кожен день як останній. Натка все зрозуміла і радила, а ми не слухались(((. За стільки років спілкування з нею можна було зрозуміти те, що вона намагалася донести, але якось важко було перейти від несерйозних розмов про зайві кг до розмов про вічне. Просто не хотілося думати про погане, про ТАКЕ(((
НАТАЛОЧКО, ми тебе любимо і завжди будем пам"ятати!
чат опустів на одну Людину!!!!
Вічная пам"ять!

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Тут багато дівчат пишуть, що знали особисто. Я не знала. Коли натрапила на тему про збір коштів, долучилась і читала новини. Так тішилась, що лікування дієве... В той період такі захворювання були дуже особистими для мене...
На ФБ мені постійно пропонувалось додати Наталю в друзі і я весь час забувала спитати в Іспанки хто то, а сьогодні відкриваю цю тему і не вірю своїм очам... Так боляче і страшно. Шкода її близьких, це така нереальна втрата. Хай земля буде пухом і хай ця тема не поповнюється новими історіями...

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Ця новина така несподівана, бо ж була переконана що Наталя йде на поправку, хоча особисто теж її незнала, але слідкувала за новинами про її здоров"я. Наскільки вона була сильною, жодного жалю не виказувала.... Вічна пам"ять.

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Знала Наталю особисто, познайомилась, як і kati - потрібно було засіб від іржі на одязі, а в неї був дуже хороший італійський, сестра передала, Наталя зразу відгукнулась, допомогла, ще казала, що буквально перед мною Катя за тим же зверталась, дуже проста й весела була Наталя...Кілька раз бачилась на форумівках, та й так переписувались, її Ігорчик, ровесник мого Сашки..Наталя теж писала, що їй краще, я раділа, що все внормовується опмаленьку...Пам"ятаю її весільні фото, фото малого Ігорчика, чоловіка, перипетії з житлом...Якось так вийшло, що Наталя - та людина, дописи якої я все читала. Заходжу на ФБ сьогодні - й такий удар. В голові не вкладується....Навіть попри свою хворобу вона все одно намагалась допомогти й іншим...
Спочивай, Наталю, з миром.......

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Важко таке писати, але я знала, що справи погані... хоча не знала Наталю особисто. Моя свекруха, знає її сестру Лесю. Вони бачились в Неаполі в лікарні і та їй розказала, що біда не відпускає, що лікарі кажуть, що надії нема...
Але, знаєте, як то є, я вірила, що все буде добре. Заходила на ДП, бачила, що ніхто не пише поганих новин і тішилась, що, можливо, справді все буде добре...
Як жаль...всіх рідних, а особливо синочка, який буде рости без матері, нехай Бог ним опікується, а Наталя нехай спокійно спочиває.

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Я особисто з Наталею не була знайома, але завжди читала її дописи, переживала за її стан здоров"я, молилася про одужання. Дуже тішилась новинами про те, що Наталочці ставало краще, що лікування дає результат, а вчора така страшна новина... все,вже нічого не болить, не турбує.залишилась маленька дитина, залишився згорьований чоловік, похилі батьки, які повинні хоронити свою дитину. Це жахливо, несправедливо і неймовірно болісно. Спи спокійно наша форумляночко, ДП завжди Тебе пам"ятатимуть. Вічна пам"ять.

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Вічна пам'ять Наталі!
Це дуже страшно і боляче, втрачати рідних, дорогих нам людей. Для мене це найгірше що може бути. Молімось за те щоб Ісусик і Матінка Божа взяли їх під свою опіку.