Відповідь: А я не хочу другої дитини! я ще не навчилась відповідати на питання "як то - у 26 років вже троє, коли в наш час є стільки засобів контрацепції". а взагалі, глупих питань є безліч...
Відповідь: А я не хочу другої дитини! А ви кажіть, що знаєте що не всім в житті так пощастило, але я заслужила такий дарунок і не треб заздрити. А в 30-т (коли виповниться) років мати майже дорослих 3-х діточок взагалі супер!
Відповідь: А я не хочу другої дитини! А ви думаєте мені дуже приємно, коли на мене роблять круглі очі, мовляв безвідповідальщина не забезпечені без власного житла і друге народили... Я до того веду, що людям не вгодиш, будуть прискіпуватися і задавати дурні питання в будь-якому випадку. Тут головне вгодити собі самому, своїй сім"ї . Бо не вистарчить нас на то все реагувати.
Відповідь: А я не хочу другої дитини! Сто відсотків : Одне- замало, троє- забагато)) . Двоє- ще рано)). Але я так думаю, що якщо ти в гармоніі з собою, щоб тобі сторонні не сказали, ти на це уваги не зверннш. Але як тебе той хрубачок гризе в середині- сприймеш висказування "як хворий мозоль". Але чужа родина- темний ліс і 100% кількість- відсутність діточок не гарантує спокою родини. Я для себе вибрала поменше спілкування з "тактовними", або якщо чую перші закиди .......мене для розмови не існую, я пішла в астрал))
Відповідь: А я не хочу другої дитини! наша няня НІМКА в 27 народила третю дитину. уявіть, як то дивно для німців, в яких середній вік народження першої дитини 28 років. навіть моя мама питала, якої вони віри.
Відповідь: А я не хочу другої дитини! Хі)) З моменту твого допису пройшло вже пів року)))) Такими темпами як ми плануємо 2-ге, пройде ще пів року, а там 9 місяців і нашим вже буде по 7 років! А це вже дорослі дітки. Особисто я в 7 років робила бабці уколи, внутрішньом"язево і підшкірні (бабця тяжко хворіла), вміла зварити бульбу і купити в магазині потрібні продукти, залишалася сама і по пів дня. Тоді ні компютерів, ні цілодобових мультиків по тв не було, а мобільні то взагалі з області фантастики))). Свою дитину привчаю до самостійності, вже залишаю на годину самого,моб. тел даю і можу вийти в магазин, від дивиться мульти чи бавиться в компютерні ігри. Ну але тут ще і від нього залежить, Ернест в мене чемнийв тому плані, тобто він ніколи не полізе до того що мама казала це небезпечно. Літом він вже ходив до хлопців по-сусідству бавитись. Танюш, я зараз більше не того боюся що ти описала,бо свою дитину готую до самостійності, я боюся знову залізти в ті памперси і тд. і тп. бо коли ще дітки малі якось лекше ще раз то перейти, а вже коли такі дітки що почуваєш себе вільніше.... але товже мій егоїзм.... я з ним борюся!
Відповідь: А я не хочу другої дитини! моя мала, з першого дня і до пів року спала по 2 год. на добу, всі знайомі дивувались як таке може бути. До року вже десь 4-5, до чого веду, була схожа на зомбі, деколи приходила то одна мама, то 2-га покараулити вночі поки я вздрімну, малу постійно треба було "гаратати" на руках , бо колисанням того не назвеш, не хотіла їсти ні мене ні чогось іншого (з норми з"їдала третину), одним словом як згадаю то не вірю що перейшла через таке, як їй виповнилось 1 рік, казала, що ще одну дитину навряд чи захочу( мала такий страх до того), пройшов рік, чесно, вже не так страшно, хоч і мала в нас мега гіперактивна, але думаю що справилася б, ще одна дитинка має бути, недавно мала затримку, думала здурію за ніч, доня ще така маленька, я не дала їй ще так багато, боюсь що замало уваги потім буде,хочу вийти трохи на роботу, завершити ще одну освіту, але знаєте, що мене з того всього лякало найбільше, те що дуже важка фінансова ситуація склалась на сьогодні, ледве зводим кінці з кінцями,допомоги вже не дають. Знаю, кажуть якщо дає Бог дитину, то дасть і на дитину, але на даний момент і ще й з ситуацією яка склалась в країні я не готова до другої лялі, я не вважаю це егоїзмом, просто в мене в дитинстві було майже що потрібно дитині і своїм діткам я хочу дати все,ні, не тільки матеріальне але й духовне! Це особисто моя позиція, і я поділились нею з вами))))
Відповідь: А я не хочу другої дитини! Нуу... Старшій було 2 роки і 2 місяці, як народилася молодша. Впринципі, так, друга дитина йде мені як по маслу, хоч вона зовсім не така в плані догляду, як була старша. Але все одно оті, як ви кажете, памперси (хоч ми без памперсів практично) встигли добряче забутися за пів року, відколи старша без них, і треба було трохи мозок перенаправити в інше русло. Але нічо, гормони роблять свою справу. Мене дууже часто питають, як я сама даю раду з двома такими малими дітьми, якось аж нетактовно переконувати, що мені не в напряг Та й скільки там того, молодшій он вже майже 4 місяці, ще трохи поживе в мами на руках, а тм заміж піде
Відповідь: А я не хочу другої дитини! Мені не прсто не в напряг, я отримую від того задоволення, насолоджуюся кожним днем, коли вони ще такі маленькі, тішуся тими мацьопами, мені здається, що нічого кращого в житті не має за ті милі беззубі усмішки, хоча малий практично постійно на руках, Яна була набагато спокійніша(колись я думала, що вона в мене була неспокійна) В кожного є вибір, і кожен робить так як вважає за потрібне, ми з чоловіком завжди мріяли про двох діток, і дякувати Богу, наші мрії збулися.
Відповідь: А я не хочу другої дитини! і багато чого помінялося...але дитину другу хочеться. Як буде, побачимо.
Відповідь: А я не хочу другої дитини! Я сьогодні сказала чоловікові " мала б зараз двоє дітей, чокнулась би... "Малу неможливо лишити ні на хвильку, то просто капец, я така забігана з нею, ноги гудять, вона лазить реально ВСЮДИ.... А в деяких людей ( в багатьох) різниця між дітьми 1-2 роки, для мене то однозначно дуже зарано. Ми хочемо двоє діток, обов'язково, але не раніше, ніж за 4-5 років...
Відповідь: А я не хочу другої дитини! Ну, в нас три роки. Але Святославу роки шило не відбавляють, а тільки прибавляють. І фантазії на нові шаленні вчинки щораз більше і більше)), так що то все ще дуже відносно. Я тоже думала, що чим дитина старша, тим з нею легше. Ага-ага, счасс...))
Відповідь: А я не хочу другої дитини! зачекайте трошки вони ще почнуть закохуватиь, ходити в нічні клуби і дружити з поганими дівчатами)
Відповідь: А я не хочу другої дитини! тут важко в принципі на щось розраховувати. Мала різниця - страшно, чи впораєшся чисто з носінням-годуванням двох. 3 роки - виходиш з декрету, робота затягує, не хочеться ще раз всьо з початку. 6 років - до школи, дитині потрібно багато уваги, треба почекати з наступними... коротше, завжди є свої приколи. Я не розраховувала би на допомогу старшої дитини, якось принципово хотіла народити Дми дрібного друга, а не обтяжуючий фактор. Водночас, стараюсь заохочувати його ініціативу спілкування з лялями - прошу подивитись, що Віруся робить в даний момент, коли я на кухні. А часом він приходить гордий, бо помив Вірусі зубогризку і дав, і вона "посміхнулась мені і бавиться". Для нього усвідомлення того, що він найстарший - скоріше почесно, ніж обтяжливо. а от, народивши Вірусю у рік і 9 м Сергійка, я була готова до того, що то буде фізичний абзац. Але ні, все нормально. Звісно, не знай я , що таке слінг - абзац був би регулярно а так всі мають маму в достатній для кожного мірі. І при тому і мають що їсти, і в що чисте вбратись і де на чистій підлозі побавитись.
Відповідь: А я не хочу другої дитини! Ги)). Той вік я вже на мужа спихнула)). Хіба переживати буду)). ---------- Додано в 12:18 ---------- Попередній допис був написаний в 12:15 ---------- Власне ці причини я би взагалі не враховувала. Бо ніхто в шию то робити не жене. Чогось схильна орієнтуватися суто на комфорт дитини і мами.
Відповідь: А я не хочу другої дитини! Коліжанка має двох діток з різницею у 8 років. І зовсім їй не легше. Ну хіба старшу фізично таскати на собі не потрібно . Ревнощі старшої, ніякої допомоги, свої вікові бзіки. Менша весь час плаче, гв в них напряжне і т.д. В нас різниця 3 роки. Найбільша проблема була вкласти Діму спати бо Антон весь час заважав. Діма перший рік був дуже плаксивий. Сусідка має різницю між дітьми 4 роки. То на початках теж мали те саме, менша не могла вдома спати. Мама вздихнула з полегшенням коли старший пішов в садок (коли друга дитина народилась садки якраз закриті були). Знайома має трьох діток з різницею 4 роки. То їй відносно легко бо старший цілий день в школі, а середній в садку. І там бабуся трохи на підмогу приходить. Ну і чоловік теж не в сторонці стоїть Я можу за себе сказати, що мені особисто з двома дітьми важко. Не раз в мене виникала думка, що з однією дитиною мені було б значно комфортніше. Хоча я люблю обидвох своїх дітей. Я просто видохлась як мама. Я дуже активно проводила час зі старшим - активні ігри, хатня робота разом, в пісочниці бавитись завжди мали разом і говорила-говорила-говорила. А з меншим мене навіть гуляння дратували. Мене взагалі оці гуляння по кругу дуже дратують. Зі старшим ми часто виходили кудись подалі від дому, а з меншим поїздки в транспорті - це був справжній екстрім. І навіть те, що моя мама була щодня в нас якось не дуже полегшувало мені життя. Бо в одних моментах бабуся - це плюс, а в деяких - мінус. І діти все рівно обидвоє хотіли лише маму. Добре пам"ятаю наші гуляння. Бабуся везе візок, Діма верещить в мене на руках (на вулиці цицею рот не закривався ), Антон кричить, що хоче до мене на руки, мама моя намагається відволікти його і роздратовано свариться... Как вспомню так вздрогну... До речі, моя мама тепер має особисте життя і до нас навідується дуже рідко і на кілька хвилин. І так, в мене була ситуація яку боїться багато дівчат - коли раптом захворівають діти і нема кому вийти в аптеку. Недавно теж дружно перехворіли - діти просто швидко відтемпературили, а в мене стрімко почала підніматись т-ра за 39 і я почала відчувати, що можу втратити свідомість. Подзвонила мамі, що мені зле і щоб вона передзвонила нам через кілька хвилин, провела лікбез малому, щоб відповів на дзвінок бабусі якби я все ж втратила свідомість. І нічого, пережила. Встигла заварити колдрекс і збити т-ру. Можливо, якби старший ходив у садок - мені б було значно легше. Але я не планувала цього робити бо ж бабця є, та і він став готовий до колективу після 4-х років. Але вже зараз, коли Дімуліку майже два, я відчуваю значне полегшення. І навіть не можу пояснити з чим воно пов"язане бо діти в мене активні, скоріш за все з тим, що мої таракани в голові заспокоїлись (чоловік, побут, невдоволеність собою) і я спокійніше сприймаю дитячі вибрики. До речі, незважаючи на всі труднощі, я не знаю, що таке недоспані ночі. Ну хіба стоматид в меншого, коли він кілька днів не міг смоктати цицю вночі. Я зовсім не шкодую, що маю двох дітей. Менший такий дуже цікавий, він зовсім інший ніж брат, артист малий, повторюха. А старший - мамине сонечко хоч і нечемне Всі труднощі з часом забуваються. Згадала, ще коліжанку одну. РІзниця між дітьми 3 роки. Меншому зараз рік. Щодня до 4-ї год є няня. Двічі на тиждень приходить жіночка прибирати квартиру. Чоловік харчується переважно за межами дому. Мама коліжанки приходить майже щодня. Свекри старшу доньку забирають до себе через день. На гуртки возять всі по черзі. І коліжанці важко...
