Відповідь: Ми і наші мами і я так думаю. просто то така людина, їй так комфортно. Я можу деколи з ніг валитися, але ще мити якісь підлоги чи пилососити, бо мене нервує бардак. А комусь нормально так. Тому боротися з такими людьми безрезультатно. Сприймайте їх такими,я к вони є, тим більше, якщо ви з мамою живете окремо.
Відповідь: Ми і наші мами зустрічне питання: як пояснити людині що щоденне вилизування хати то не питання першої необхідності? моя мама саме така... а мене бісить ота параноя щодо чистоти.
Відповідь: Ми і наші мами якщо їй хочеться - най прибирає! лиш би вас не змушувала. Їй то треба - най і робить.
Відповідь: Ми і наші мами Щойно мала розмову з мамою. І так щось вона мене пригнітила (маму теж).... Ми з чоловіком потроху подумуєм з'їзжати. На власне житло ще не маєм змоги, то думали про винаймання. То все поки в планах. Поки мама після операції і ще одна буде (не раніше як за пів року). От я і спитала в неї, чи після того як поправиться від операцій вона зможе з бабою тут справлятись. І "понєслось"... Ми вам вже надоїли? Чим я перед вами завинила? І тд... На мою фразу що нема нічого дивного і поганого в тому що молода сім'я хоче жити окремо, мати щось своє, свій куток відповіла, що "інші якось живуть" Знову пригадала що я не знаю як то тяжко коли мама далеко і тд (баба жила в Росії). Але я ж не їду в інше місто Пояснюю, що ще брат постійно натякає що від дружини знов до нас переїде а тоді буде нам всім тяжко вжитись. Образилась і пішла з кухні навіть не випивши чаю що я їй робила...
Відповідь: Ми і наші мами то треба було відразу йти після одруження. А тепер треба думати як то зробити, щоб не образити маму.
Відповідь: Ми і наші мами Я щось не розумію різниці.. Думаєте тоді вона б не образилась? Дуже сумніваюсь. Ще колись, до одруження були розмови/роздуми, то слова про те, що "інші ж так живуть і нічого" вже звучали. І що "великою сім'єю жити разом" також.
Відповідь: Ми і наші мами думаю образ було би менше, якби відразу сказали що хочете жити окремо. Бо зараз
Відповідь: Ми і наші мами Не ображайтесь, але какой прівєт такой отвєт. Я і не дивуюсь, що в мамі все закипіло. Інакше треба було поставити запитання.
Відповідь: Ми і наші мами може говорити про себе і свою сім"ю? я не експерт, але в нас ще в процесі підготовки до весілля всьо вияснилося. тепер з чокнутих спросу мало)
Відповідь: Ми і наші мами З повагою, з розумінням, що ви маму дуже любите і за неї переживаєте, а то у ваших словах прозвучало так - "ти вже ітак ледво дихаєш, а я тут щей на тебе стару бабу кину. Не загнешся, карга стара?" Тому мама так і зреагувала - "що я вам зробила?" Перебудувати мишлення щодо мами. Вона ще молода і може ще ого-го скільки, а ви її списуєте вже на упокій. Важливо внутрішній настрій з яким це стараєтесь донести. Слова можуть бути різні, але я б сказала, що я маму дуже люблю, шаную, вона в мене надзвичайна жінка і вміє собі давати раду зі всім, а я чуюсь трохи незручно, що тепер буду сама, але знаю, що мама собі зі всім дасть раду.
Відповідь: Ми і наші мами ого... Щось Ви закруто виразились. Взагалі-то питалась в мами чи їй не буде тяжко. Якщо так, то про переселення не думалось би. Ось і все. Саме тому і питалась, що переживаю. А то в тому, як Ви то перекрутили я виглядаю не то що монстром без поваги, а взагалі монстрищем...
Відповідь: Ми і наші мами Воно саме так мамі прозвучало, хоч ви, я впевнена, навіть і не думали в тому напрямку. А ображатись не треба... ви не монстр, а просто висловити думку не зуміли. Я просто ввійшла в положення мами, так глибоко сильно її зрозуміла, і проаналізувала саме таку розмову. Ви не монстр, просто десь є на маму образа, тому думку донести не вдається. А мама у вас молода, не списуйте її з рахунку. Я он ще для своєї мрію про оновлення, а для тети про файного нового каваліра. Просто зараз у неї через особисті втрати трошки жага до життя не така як була, а так, то вона супер жінка.
Відповідь: Ми і наші мами Та власне, що я такого ж бажаю мамі. Але після того як у 2008 році тато від нас пішов до іншої, вона і думати не хоче про когось ще. І ще добавляє при тому що навіть якщо хтось і знайдеться, то як вона приведе сюди чужого дядьку. І хоч лобом бийся не докажеш, що якщо вона когось зустріне і вирішить жити разом, то означає що він вже не чужий. Що то її право. Ех... Іноді мені здається, що можливо від зміни житла (тобто не того, куди вони разом з татом переїхали) їй трохи стане легше.. Але вона вперто за цю квартиру тримається, робимо ремонт потроху.
Відповідь: Ми і наші мами То ваше бачення, а вона чомусь тримається. Чому? - ані ви, ані я не знаю. Я б порадила просто щиро розбудити в собі повагу і глибоку любов до мами, і якось сісти і просто поговорити, може вона і відкриється чому їй так важливо триматись за ту квартиру. Може вона боїться втратити пам’ять про ті щасливі моменти які вони разом з татом пережили, а може вона просто настільки зранена, що боїться нового життя. Я не знаю чому вона так поводиться і ви не знаєте. Не думайте, не гадайте, просто поговоріть.
Відповідь: Ми і наші мами У нас чомусь більшість прив'язані до речей. Старшим людям дуже важко змінити місце проживання. І це поголовно. Вони там прожили і все. І без жодних чому.
Відповідь: Ми і наші мами Я б так не казала. Моя мама, наприклад, пояснила чому для неї так важливо триматись за батьківське помешкання. Коли я почала з нею говорити, то я сама перша була проти щоб кудись шарпатись. Там стільки історії!!!
Відповідь: Ми і наші мами На жаль в нашому помешканні було мало позитивних історій і пам'яті А про те що чіпляються за речі то так... Найгірше, що пам'ятного мало, а переважає саме "знадобиться колись". І нехай хоч десять років лежатиме нікому не потрібним, та позбавитись не маєш права. Коли бабцю забирали з Росії, то там була паніка через те, що їй доводилось обирати що з собою забирати ((( і часто вибір падав саме за описаним вище принципом.... З пам'ятного забрались лиш фотографії. А при виборі між машинкою зінгер і телевізором, переміг останній (бо ж "що вона тут дивитиметься" і "нащо будете новий купувати")
Відповідь: Ми і наші мами А я сьогодні з мамою поцапалась. Кинула трубку, бо слухати, яка я погана мама і що мені дитина непотрібна, а потрібна тільки робота не могла вже. А все почалося з того, що пожалілась їй на малявку, яка сьогодні ну ніяк не хотіла бавитись сама, навіть на вулицю гуляти не пішли. Я була занята і прогавила час перед її денним сном (виходимо гуляти, щоб доця спала на вулиці у візку), а коли почали збиратись вона закатала істерику, зняла з себе шапку і повела в спальню (Мама-сіся і все). Попросила маму завтра побути з малою півдня, а вислухавши монолог про те, що я неправильно дитині режим організовую, вона сказала, що для мене робота головне, а дитина мені зовсім непотрібна. А ще 2 тижні тому, говорила мені, як їй було складно поєднувати сім"ю і роботу. Дитину на бабцю я не спихую, раз чи два рази в тиждень мама приїжджає до мене на півдня, деколи відвозимо доцю до бабці. Але не кожного дня, а по гострій потребі і то тільки останніх пару місяців. А сестра (яка є хресною) мені "порадила" взагалі роботу кинути. Працюю я вдома, за комп"ютером, провожу переговори по телефону і все. Може я маму і образила тим, що кинула трубку, але мені тоже прикро і боляче, як взагалі можна було таке не те що подумати, а сказати вголос?!Більше не буду нікого просити про допомогу, з заврашнього дня шукатиму няньку на пару годин. А бабця нехай приїжджає тоді,коли сама захоче.
Відповідь: Ми і наші мами Може передумаєте, бо як так поступите загострите конфлікт ще більше. Це так, моє відчуття ситуації. Ви вже вирішуйте самі.
