Відповідь: Ми і наші мами Перечитала тут багато сторінок , і це дійсно гарна порада. Яка підходить до багатьох ситуацій.
Відповідь: Ми і наші мами Знаєте, як не можеш змінити ситуації, зміни ставлення до неї. Я змінила. Хоча не просто мені це далось, це я в плані керування своїми емоціями. Бо перше, що я відчула після тих слів, як в мене вибухає мозок. Думала, ну як, як так можна сказати рідній доньці, а потім попустило. Це вона напевно так любов до мене проявляє, переживає що мої не здорові нирки несправляться ще раз з таким навантаженням. Хоча повторю, я сама все розумію і не плануєм, хіба би була така Божа воля, тоді звичайно буду лише рада. Та й мама буде рада, просто з часом))).
Відповідь: Ми і наші мами Ну то значить треба донести їй свої особисті границі. І то чим пошвидше. Чесно- різниці не бачу. Ніхто не вправі вилазити на голову.
Відповідь: Ми і наші мами Іноді буває що просто якась фраза вирветься з рота, а на думці й не було образити вас...Знаю по собі , що варто себе стримати і переспати ніч , а на ранок емоції стихають , і все не здається таким вже страшним.
Відповідь: Ми і наші мами дівчата, послухайте себе: А мама те, а мама се, а вона каже/думає/робить... От хоча б цей допис : Та ж ви керуєтеся всім маминим - поглядами, вчинками і т.д. Як ви добре знаєте, як мама відреагує! А мама так само добре знає ,як відреагуєте ви? Знає, що Ви відчуваєте від її слів, так часто дошкульних, ніби й ненароком? поки ви ставите "во главу угла" все мамине - вона матиме над вами владу. любити маму - не означає не любити себе і нехтувати своїм життям. знаю про що кажу, сама мала таку маму. стосунки після від'їзду стали тільки кращими, хоч їхала мама з закопиленими губками і півроку на мене гнівалася. ці роки окремого життя - найкращі у наших стосунках, хоч і не безхмарні. почитайте "Материнскую любовь" і так болісно дивитися, як одна родичка псує життя своїй дочці з зятем, вважаючи, що це вони псують її життя, а вона їм помагає...
Відповідь: Ми і наші мами Так, я то стверджую, але з певною ймовірністю. Бо багато жили поряд (з невеликою перервою), і мали довірливі відносини. Зараз відносини теж довірливі, але звичайно я набагато менше мамі розповідаю. Знаєте, є багато в житті чинників, які не завжди легко вирішити самим лише встановленням власних меж. Саме тому багатьом вдається вирішити проблеми роз'їздом до прикладу, чи потребують професійного консультування. Дякую всім за поради!
Відповідь: Ми і наші мами Роз'їзд- найкраще рішення імхо. Бо можна хоч все життя консультуватися. А роки то йдуть... А діти то всмоктують оті негаразди з дня в день... Бажаю вам якнайскорішого і найкращого для вас обох вирішення вашого питання!
Відповідь: Ми і наші мами Дівчата, недавно відкрила для себе соціоніку http://www.socionika.info/ , нове про відносини людей між собою. Виявляється не так все просто. Є 16 типів поведінки, і люди в спілкуванні з іншими ведуть себе відповідно до свого типу. В мене теж тяжкі відносини з мамою ще з дитинства (зараз ій 78).Багато думала чого так і хотіла це змінити, не знала як. А коли взнала, що я по типу "Габен", а мама "Гамлет", і що між цими типами можуть бути тільки конфліктні відносини, і там пояснюється чому, - мені стало легше. Я по іншому сприймаю її вислови і поступки. А з нею мимоволі, не напрягаючись (якось само получається), говорю так, що вона вже не сприймає мої слова як призов до конфлікту, відповідно й я її. Також стало легше і цікавіше спілкуватися з іншими людьми. Колись думала - бо та людина така є, а яка не розуміла. А тепер знаю, хто яким є і що від нього можна чекати чи потребувати. Почитайте, не пожалієте. П.С. А ще там є про наші "половинки" ( по легенді про розподіл людей навпіл і як вони все життя шукають одне одного). Відкриттям стало, що зі мною рядом завжди була людина того типу, який є моєю "половинкою"-дуалом.
Відповідь: Ми і наші мами Цікава тема. Знаю, що дуали найкраще підходять в якості підлеглих. Коли треба все чітко робити і перекривати мінуси начальника.
Відповідь: Ми і наші мами Потрібна допомога. Бо я вже просто не витримую. Після літа в мене з мамою якийсь маразм почався. контроль кожного кроку, що години дзвонить п.с. мені вже 23 роки, не підніму трубку - скандал. Взяти мій телефон і перечитати смс -це також нормально, а потім ще тиждень пуляти чого ти так відповіла, а чого ні. Якщо пробую поговорити що хватить отого всього - скандал, тижнями можем не говорити. Я завдячую мамі всім, вона багато чим пожертвувала заради мене, зараз сидить сама вдома. Знаю що їй важко, що сама не дає раду з тим всім. Мені її шкода. Стараюсь не говорити про свої проблеми, бо вона вже їде до Львова, щоб щось рішати. Вчора завершило. Було вручення дипломів. Я організатор того всього дійства і від 9 год навіть немала як трубку підняти. ГОворила за день 3 рази і то по пару секунд - все добре і я маю бігти. о 20 00, передзвонила, такий був скандал що ого-го. Що я погана, що я взагалі маму не ціную, що вона все для мене, а я навіть не можу їй слова сказати. Що на фіга мені ті всі одногрупники, що в мене тепер своє життя і що мені не треба було з ними іти на піцу. А потім почалось "а що ти будеш робити?", як сказала їсти...краще б не говорила. півгодини скандалу, як то можна їсти, якщо я 4 години була на піці. Зі мною тепер взагалі не розмовляє. Подзвонила - "маєш одногрупників і з ними говори" І як то противно на душі. Просто не знаю що робити.
Відповідь: Ми і наші мами говорити-говорити-говорити. бажано спокійно. пояснювати мамі, що Ви вже доросла і т.д. так, батькам ми багато чим завдячуємо, але це не означає, що вони мають право псувати нам життя. можливо мама боїться, що ви віддаляєтеся від неї(бо у Вас почалося активне життя поза додмом). спробуйте поговорити відверто, як кажуть "по душах"
Відповідь: Ми і наші мами Я уже не знаю як говорити. Це вже триває майже півроку. Аргументація одна - "я погана, бо мама для мене старається, а я їй навіть подякувати не хочу. Навіть слова сказати. Що я не даю їй чим тішитись". Так, проблема в тому що я віддаляюсь, що в мене є своє життя. Я на цю тему говорила і не раз. Інколи навіть нормально доходили згоди. але через пару днів і знову та ж істерика. Мене це морально добиває. Вже просто опускаються руки.
Відповідь: Ми і наші мами Це мені не зовсім,але трохи нагадує мою маму. Моя не так часто дзвонить, але буває діймає дзвінками, типу: що готувала, що робила, куди ходила, що їла,.... але як це все через те що в свій час ми з сестрою самі до цього привчили маму (після смерті батька я почала частіше телефонувати мамі щоб вона не відчувала надлишок уваги), а вилилось все в те що тепер також постійно мушу бути з нею на звязку, бо інакше обіди, погрози, не браття телефону,.. Яке вирішення ви скажете?! Потроху привчати маму до меншої кількості дзвінків на день, до меншого контролю, поговоріть поясніть де ви з ким, щоб вона не хвилювалась. Категорично не говоріть, бо це тільки більше усугубить ситуацію, і окрім обіди більше нічого не принесе. Кожного дня повторюйте мамі, що ви уже доросла, і цінуєте її туроботу, думку, але це ваше життя і ви прислухаєтесь до її порад, але самі хочете нести відповідальність, щоб потім не казати: от ти мені нарадила. Вам варто потроху привчати до цього свою маму, а то на своєму гіркому досвіді можу сказати, що коли мама б не втручалась в моє життя, з своїми порадами що вона краще знає, і їй видніше, то зараз я була заміжньою за люблячою людиною і відчувала б себе найщасливою мамочкою, а так в свої 27 не маю друзів, не має коханого, зате я жила не своїм життям, а маминим: постійно мамині проблеми, обіди, поради... ви не подумайте що я не вдячна їй за все, але всьому має бути своя межа і своя думка, часи як було колись уже давно пройшло, і варто прислухатись до свого серця і своєї думки, бо одного дня можна про це дуже пожаліти!
Відповідь: Ми і наші мами а вона пояснює як Ви маєте "дякувати"? сидіти біля неї в хаті і тримати за руку? а якщо спробувати "шокову терапію"? тобто навпаки не дзвонити так часто і трохи обмежити спілкування?
Відповідь: Ми і наші мами З нею спілкуватись. Тобто по 100 раз на день. Щось їй розказувати. Щось досить схоже до опису Serceedka. То їй то не подобається, як я зробила, то ще щось. Вона інколи сама собі суперечить. То треба щоб я приїжджала, то нашо тобі їхати... тобі треба вже заміж іти, а чого ти кудись пішла гуляти в тебе купа роботи. Говорити я вже не знаю як...чи то вже "старческий маразм" може то не гарно і не культурно, але я не можу знайти іншого пояснення. в мене мама старша, їй 60 років уже..і чим дальше, тим важче знайти спільну мову.
Відповідь: Ми і наші мами Як можна заставити людину тримати порядок в хаті? В мене взагалі не вкладається в голові, як то можна жити так, щоб постійно залишати після себе гармидер?! Ніколи не тримає хату в порядку...мене то а ж з розуму зводить. Я прошу щоб прибирала, вона каже що то її хата і робить що хоче....дурдом якийсь. Я вже не маю сили. Як то можна бути настільки неорганізованою. От як можна вплинути на таку людину?
Відповідь: Ми і наші мами не всі люди - педанти, звихнуті на чистоті. я от теж ще та гармидниця. прибиранням в нас займається чоловік. я лиш на кухні тримаю порядок, бо я там хазяйную. настрій поприбирати в мене з'являється хіба раз в місяць. Просто прийміть ту її рису. Хата таки дійсно її, і вона має повне право робити в ній що їй заманеться.
Відповідь: Ми і наші мами підтримую - ніяк є люди, яким простіше раз на місяць розгребти завал, а потім знову його влаштовувати, але це - кращий випадок в гіршому - в хаті завжди срач і людині з ним комфортно
