Відповідь: Що читаємо? (2) Порадьте якийсь історичний роман, чи серію романів, щось на зразок Моріса Дрюона " прокляті королі". З таким захватом прочитала, хочу ще чогось подібного.
Відповідь: Що читаємо? (2) Вчора прочитала за день Ірен Роздобудько - Гудзик. Дуже легко читається. Але все одно для себе я там хеппі енду не побачила. Не буду її більше читати. Мене ця авторка чомусь розчаровує. Люблю читати ще Андрія Кокотюху. Все що могла в бібліотеці знайти то перечитала. Особливо сподобалася його книжка "Легенда про безголового"
Відповідь: Що читаємо? (2) Дочитую з частину Е. Л. Джеймс "50 відтінків сірого" -3-тю частину ніяк не має часу щоб дочитати))
Відповідь: Що читаємо? (2) В захваті від "Атлант расправил плечи" - дуже мені подобається, як на мене, то багато аналогій з нашими реаліями. дочитала до 3 частини, і підозрюю, що сьогодні спати не ляжу . рекомендую!
Відповідь: Що читаємо? (2) З прочитаного за останній час: Ще одна книга, яка зараз перебуває на піку слави, але залишила мене байдужою. «Если бы ты знал» Эльчин Сафарли Як би ви знали… як довго я її читала. Аж надто вона нереальна. Абсолютно не життєво, дуже розчарував кінець. Нічого корисного, крім кількох красивий цитат для себе не знайшла. Мені відверто не сподобалося, але ймовірно, за певних обставин, якщо потрапити в настрій, то вона може припасти до душі. З плюсів - непогане знання жіночої психології і чудові описи тих місць, де відбувається дія роман. Даниэль Пеннак «Школьные страдания» Дивно, що викладач французької мови та літератури, всесвітньо відомий письменник, - колишній двієчник. Безнадійно тупий, патологічно нічого не розуміючий, людина без майбутнього, як любила казати його мама. Автору дуже важливо донести до батьків - це дуже гіркий досвід, прикро бути єдиним не розуміючим серед тих, хто все розуміє. Болісно бути учнем, якому кожного дня нагадують про те, що у нього немає ніякого майбутнього. І звичайно він пише, щоби вказати на можливі виходи з цієї ситуації як для учнів, так і для їхніх батьків. Бо йому вдалося "виплисти", а сотні інших - "потонули". Рекомендую батькам школярів та вчителям. Тони Мориссон «Возлюбленная» Дуже глибокий роман. Читати було не легко. Сюжет на реальних подіях не може залишити байдужим, порушено багато болючих тем: насильство, расизм, війна, діти, материнська любов ... Що може бути сильніше материнської любові, чи можна любити своїх дітей всім серцем, де межі цієї любові?? Габі Кьоп «Навіщо я народилась дівчинкою» Це перша німкеня, яка наважилася під власним іменем написати спогади про пережите сексуальне насильство з боку радянських солдат. 1945 року 15-річна дівчинка Габі була багаторазово ґвалтована, і лише у 80 вона змогла нарешті перетворити написані влітку 1946 року щоденники на цілісну книгу. Ми багато знаємо про «подвиги» радянських визволителів. Це факти, які ніколи не струться з історії нашого народу. Але німці і їх союзники творили точно таке ж, як і совєтські війська. І як одні, так і другі були окупантами. Ніхто не зможе виправдати звірства німців на нашій землі. Немає значення, під чиїми знаменами робились ці жахливі події. Страждали всі без виключення. Мені важко уявити, як можна ґвалтувати 15 річну дитину. У книзі немає осуду та ненависті до радянських солдат. Написано не дуже емоційно. Вражаючими є також спогади про німецьких жінок. Вони використовували Габі, як своєрідний щит перед червоноармійцями. Проте дівчинка не плаче у щоденнику, не записує імен, не описує сексуальних чи насильницьких сцен – вона просто записує факти. Загалом книга торкається питання насильства під час війни. Я вже сама колись обдумувала це питання. Мені здається, що за мирного життя чоловіки ніколи б так масово не пішли на такі звірства та ґвалтування. Війна ламає свідомість людини, змінює її психологічний стан. По-іншому це пояснити неможливо. Я глибоко вражена великою кількістю негативних відгуків про книгу. Ніколи не думала, що хтось зможе написати «так її і треба» та іншу гидоту. Це трагедія окремої людини, і вона мала право написати про це. ---------- Додано в 09:42 ---------- Попередній допис був написаний в 09:32 ---------- Маю "Інферно" українською мовою в doc та txt.
Відповідь: Що читаємо? (2) нарешті придбала собі книжечку "Хто зробить сніг" про сімейку кротів. дуже мені сподобалась фраза : " Тато-кріт попрощався і вийшов надвір. Аж раптом щось голосно забамкало в нього за спиною. Німа Куниця стояла на порозі і била ложкою по металевій мисці. - Мармеладки, - подумав тато. - От дірява голова!" тож треба таке придумати Німа Куниця - власниця магазину солодощів:xaxa:
Відповідь: Що читаємо? (2) Моїй сестричці її на ДН подарували - казала, що супер. Треба і собі взяти почитати Джоджо Мойес "До зустрічі з тобою" - ех...
Відповідь: Що читаємо? (2) Однозначно це книга, яку не варто читати, коли всі навколо дарують валентинки і ведмедиків:no:
Відповідь: Що читаємо? (2) А я дорвалася нарешті до "50 відтінків сірого")). Перша частина "пішла" за 2 доби. Я як зомбі перечитувала і уявляла того Кристіяна. Зараз лише на 200 сторінці 2 частини.... І навіть на роботі у вільну хвильку перечитую. Щось є в цій книзі таке)) Вчора пробувала заглянути в 3 частину. А щось було між Аною та її шефом? і на 1 сторінці писалося про дитину. Крістіян і Ана мають доньку? Так мене вже заносить))
Відповідь: Що читаємо? (2) перша мене теж затягнула...хоч трохи важко давались менi отi "еротичнi" сцени Але кiнцiвка мене заiнтригувала i я вирiшила взятись за другу "На пятдесят вiдтiнкiв темнiше"...ну тут принаймi якась iнтрига, розвиток сюжету, а не просто сама еротика (якоi, як на мене менше нiж в першiй частинi). Але третю поки читати не маю бажання, може пiзнiше мене таки замучить цiкавiсть, але не зараз....шось все надто приторно....аж нудно....
Відповідь: Що читаємо? (2) Щодо тієї еротики- справді забагато.. Читаю ту 2 частину і радію, що вони разом, за цей компроміс))
Відповідь: Що читаємо? (2) Чи є різниця в якому порядку читати Дена Брауна? Прочитала "Янголи і Демони", а тепер от не знаю що наступне читати.
Відповідь: Що читаємо? (2) Таки зацікавиви мене Джо Мойес, вирішила ще щось з його творчості почитати . Потрапила мені першою "Последнее письмо от твоего любимого", то спершу не могла розібрати що і до чого, а потім мене так зачепило, що вчора ледве змусила себе таки в 2-й ночі книжку відкласти, бо вранці таки тре на роботу вставати . Книга справді цікава, сподіваюсь, що вона таки не буде такою трагічною, бо інакше через ту печаль у творах біше до цього автора не повернусь
Відповідь: Що читаємо? (2) Вчора почала читати... Цікаво, але реально страшно... В мене від тої книги більше мурашок ніж від Кінга..:shok::shok::shok:
Відповідь: Що читаємо? (2) Ура))) Дочитала трилогію П*ятдесяти відтінків)))) Цікаво)))Класно, що з кожною частиною "тих" сцен все менше, а є почуття двох закоханих людей))))Третя частина сподобалась найбільше і кінцівка така класна))))
Відповідь: Що читаємо? (2) Sunnylife, Ви мене заінтригували)))) Я почала пропускати вже ті сцени. А та Лейла І Елена.. напористі я б так сказала
Відповідь: Що читаємо? (2) Прочитала на одному подиху, надзвичайний роман. Раніше хтось написав про сподівання на щасливий фінал, але як на мене то закінчення таке як має бути - правдиве і логічне як для такої ситуації. А мені її такий відомий роман "ЛСД" взагалі не вразив, щось ніяк не могла зрозуміти суті цього твору. Ще один її твір "Если бы" - подорож героїні в своє минуле (дитинство) для того, щоб розібратися в причинах виникнення заікання, в загальному нецікаво. Напевно Роздобудько просто не мій автор. Почала читати і на перших сторінках закінчила. Банальний і нудний сюжет, розтягнутий невідомо для чого на 3 частини, забагато еротики (хоча мені більше підходить слово порнографія) і більше нічого цікавого. Питер мейл "Год в Провансе" легке, цікаве і ненав'язливе чтиво. Ще хочу прочитати "Хороший год", сподіваюся теж сподобається. І я зараз це читаю. І такі самі враження, спочатку трошки заплуталася хто є хто, але все швидко стало ясно і читаю з задоволенням. Вірю все-таки в хеппі енд.
Відповідь: Що читаємо? (2) Ну не все так банально. Якщо читати далі, то побачите, як пояснюється дитяча психологічна травма головного героя і її наслідки, а ще як жінка і почуття до неї можуть змінити збочену уяву. Звісно сила кохання трохи ідеалізована, в житті таке не факт, що трапляється. + елементи детективу, що додають інтриги. Теж пропускала еротичні сцени, бо читати їх було нудно і не цікаво. Але у другій і третій частинах їх справді набагато менше. Мені теж більше сподобалися останні дві частини, особливо третя з хеппі-ендом Подруга теж закинула читання після 2/3 першої частини, то я її переконала дочитати усю трилогію
