Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? М-да...І ми вже 3 місяці окремо живемо....І все що я на даний момент зрозуміла,це те що просто змучилась від того всього.Вручила вчора йому свідоцтво і сказала щоб подавав на розлучення......Просто все вже змучило.А які вони тепер мої почуття-сама незнаю,так як з тією скринькою на горищі.Замахало мене те Його "не знаю що зі мною".Хай йде своєю дорогою ! і вроді все сказав що хотів,а розлучатись офіційно не хоче,хоч я настоюю.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? От і я сюди. Хоча ще не було, так би мовити, офіційної крапки, та все ж і розумом, і серцем розумію, що це все. І почуваюсь розгубленою, скривдженою неправильно. Виникає постійно питання- що я роблю не так? Я постійно підтримувала його, і плакала разом з ним, коли помер його брат, підтримувала, завжди була на його боці, не була стервом. От чому нормальне, добре відношення не ціниться? Що зі мною не так? Чому мені попадаються одні лише травмовані в голову, я що, притягую їх якось, флюїди в мене не такі як треба? Як то все набридло, мені вже 37, я хочу мати кохану людину, сім,ю, врешті-решт. Чому навіть не можна подзвонити і просто розставити всі крапки над і? Невже ці 3 роки для нього нічого не значать? я нічого не розумію, для чого я його чекала з заробітків майже половину з цих трьох років, навіщо треба було починати стосунки, якщо тобі це не потрібно?
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? А що вас стримує подзвонити і розставити ці крапки? Не сприймайте за докір. Це я швидше по собі суджу. Бо я би дзвонила і розставляла, чим успішно займаюсь Хоча навряд, чи доб"єтесь адекватної відповіді.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Та от, власне, було б легше, якби людина так само говорила, як і я. Коли є якась проблема, треба обговорювати, а виходить один мій монолог. Він просто не вміє дискутувати, чи що, йому легше закрити очі і вдати, що нічого не сталось. Ну але ж саме собою нічого не розсмоктується, правда ж?
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? А чому у вас виникає питання що саме ви щось робити не так.???? У тому що руйнуються стосунки винні обоє. Хтось більше хтось менше,але обоє! мабуть розбалували своєю добротой....ой не треба так, не треба по власному досвіді можу сказати що не цінеться то ані капельки
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? В офіційному шлюбі чи ні? А так не є, бо чоловіки абсолютно інакші, між нами колосальна різниця. Я вже починаю думати, що для мужчини взагалі нічого не варто робити (не знаю, чи зрозумієте), а викладатися, то взагалі - велика помилка. Потім вилізе боком. ---------- Додано в 11:02 ---------- Попередній допис був написаний в 10:58 ---------- Бо то ми хочем щоби то було оцінено (самі даємо авансом, чекаючи на повернення з відсотками), а чоловік сприймає як належне: сама віддає - значить їй так подобається і ніхто нікому не винен.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Та фактично так і є. Я сама дуже не люблю коли мені загинають пальці "та я те та я се". Вже якщо робиш добро - то не очікуй нічого взамін. Треба робити те що хочеш від щирої душі, а не для того щоб потім отримати результат. Досвід показує що тільки щире бажання щось зробити хороше не обертається боком чи розчаруванням в людині. Дивлючь по відносинах сестри з чоловіком - вони тільки прагнуть допомагати один одному, можна сказати, сперичаються хто що буде робити, постійно уступають))) І бачу що ніхто ніколи не робить це для галочки, чи бо так треба, чи щоб інший теж зробив щось приємне. Мабуть, таке рідко зустрічається.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Воно то варто,ще й як, але коли ти постійно робиш і робиш і робиш це входить в звичку для тебе, і що так має бути - для мужчини. Я до того що в моєму випадку ( і дивлюсь по близьких подругах в них теж) це сприймається за належне. от-от обоє. А при грі у одні ворота так не буде
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Ні, ми не були в офіційному шлюбі. Сяня, я пальці не загинаю, рахуючи свої добрі діла, я робила так, як би хотіла, щоб відносились до мене. Але дійсно, не варто таки прогинатися, об тебе просто-напросто витруть ноги. ---------- Додано в 11:37 ---------- Попередній допис був написаний в 11:20 ---------- В стосунках двоє дають і беруть, і це є більш-менш однаковим. Але коли ти весь час даєш, даєш, даєш, а береш майже 0, то наштовхує на певні висновки- навіщо битися лобом в закриті двері?
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Трохи не так, ви говорите, виходячи з розуму. Іноді це відбувається і без такого розрахунку. Треба брати до уваги наші комплекси, стереотипи, закарбовані в підсвідомості, наші незнання. От я й сама не знала (навіть і подумати не могла), що колись захочу чогось взамін (!!!) Чесно, все було від душі і щиро, мені було приємно доставляти іншій людині комфорт і радість. Звідки мені було знати, що колись ці сили закінчаться, а психіка скаже: всьо більше нічого нема, ні краплі, віддавала-віддавала роками, а взамін 0! Ти мені винен мільйон!!! ---------- Додано в 11:53 ---------- Попередній допис був написаний в 11:44 ---------- Послухайте, може кому знадобиться http://www.youtube.com/watch?v=1aXIVqZCBf0
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Якщо не хочете, то не робіть. Дивіться, чоловіки не роблять - і не паряться, а жінки терплять і далі думають, що б ще такого зробити аби йому було добре, і щоб він так само зробив для мене? Та не зробить він нічого. Чоловік думає що якщо Ви хочете йому кожного ранку робити каву - то робите, і так - це належне. Чому він має це теж робити, якщо не хоче? Якщо він просить - і Ви робите - це неналежне, це його прохання, і він тут більше розумієш, що Ви стараєтесь. Однозначно. Робіть те що хочете, і буде Вам щастя! Ну чесно, обіди не буде ні на нього, ні на себе (що я зробила не так? я ж все робила!). Так, але гра починається, коли щось хороше робиться дійсно не спеціально, а по власному свідомому бажанні. Ну. це моя така субєктивна думка.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Дякую, я вже знаю. Тільки я от навіть хотіла, а робити всеодно не треба було (і це не тільки про готовки-убоки), шкода, шо років так з 10 тому ніхто не притормозив... але то таке. Що було - то загуло.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Та ж не йдеться, в принципі, щоб вилазити з себе, а про нормальне, людське відношення!!!
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? робити треба для себе, а не для когось. Бо якщо робиш з установкою лише для когось, підсвідомо починаєш очікувати на віддачу. Навіть якщо голова розуміє, що її не буде, "глибоко в середині" очікування є. А його може і не бути ( вірніше так, найчастіше і не буде). звідси образи. особисто для себе я давно вибрала тактику: я або роблю і не чекаю на віддяку, віддачу, бо це я роблю для себе в першу чергу, а не для когось. Або не роблю взагалі. Претензій стало менше. А от те, що образливо за все, що робилося у попередні роки, то це треба забути. Пройшло і пройшло. Це- хороший урок і досвід. Йому "подякували" і пішли далі.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Та і я не говорю про якісь подвиги. Мова йде про будь-що. Не хочете - не робіть, хочете - робіть. Спробуйте, побачите різницю І тоді можна зрозумієти краще себе. Або чоловік не ваша половинка, чужий, або навпаки, потрібен і без віддачі.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? А якщо давалось якраз нормальне, людське відношення, наприклад, моральна підтримка в складній життєвій ситуації, і не лише з власної ініціативи і бажання, потребу отримати цю підтримку було озвучено, і прийнято. А в результаті: пройшло не так багато часу після складної ситуації, і - "витерли ноги", причому доволі жорстоко. Очікувань віддачі за ту підтримку (і ні за що інше, тим більше) не було ніяких, але і "витирання ніг" так само. Робити - не робити, не завжди вгадаєш. Тому, якщо вже зробили, напевно, треба бути готовою до будь-якого розвитку подій. І, образи після вищеописаної ситуації нема, тільки глибоке нерозуміння.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? але ж давалося не через силу, а теж по власному бажанню. Звісно, що подальший розвиток подій може бути різний. Мабуть, недарма, з явилося прислів я- " не роби добра, не буде тобі зла". Суть у тому, що будь-який розвиток подій- це досвід, з якого робляться висновки і вже подальші стосунки ( з цією чи іншою людиною) будуються з урахуванням цього досвіду.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? А мене, певно, ніц не вчить)) кажу собі- все, от тепер точно буду трошки пофігістичною, так нє, не виходить. Все вертається на круги своя, як не прикро.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? На мою думку, не можна бути трошки пофігістичною, егоїстичною, доброю. Тобто, маю на увазі, що це риси характеру, які або є, або нема. І раптом не можна стати трошки якось там. Треба міняти характер. А якщо не виходить, то міняти ставлення до ситуації. Я не маю пофігізму, і тому й надалі підтримую Рудого, і роблю так, щоб він думав про мене лише хороше. ТОму що така в мене натура. А вимагати щось взамін - то пуста справа. Бо я так поводжу себе з власного бажання.
