Відповідь: Перші дні життя дитини Як знайомо Мушу вас засмутити, в мене це й досі не пройшло Особливо таке спостерігається по відношенню до свекра-свекрухи, мамі своїй трохи щодня даю, бо вона з нами живе. Благо зі свекрами бачимося раз на 3-4 тижні
Відповідь: Перші дні життя дитини Дівчата, а може це нормально свою дитину нікому не довіряти? От наприклад дзвонить сестра і питає: ти її вже потрохи садиш? В неї троє дітей до слова. Моїй ще і пів-року нема. Або тато мій: чого ти дитині їсти нічого не даєш? І як таким дитину довірити? Добре, що я далеко живу і маю спокій
Відповідь: Перші дні життя дитини Ага, я теж себе часто на такій думці ловлю. Виховую як вважаю за потрібне. Навіть за то що малий до 9 місяців практично нічого не їв крім ГВ перестала перейматися лише коли повернулись з України. Там на мене постійно тиснули з усіх боків - а чому він нічого не їсть? А от мої/сусідські/знайомі в такому віці... І т.д. Стосовно сидіння та сама історія. ---------- Додано в 17:03 ---------- Попередній допис був написаний в 16:58 ---------- Без страху дитину могла довірити лише татові, сестрі, хресній. І то тому, що вони знають мій характер - як я сказала, так і треба робити ). А от свекрам дитину давала максимум на кілька хвилин і очей не зводила той час. Потім обов'язково знаходилась важлива причина забрати дитину (змінити підгузник/їсти/спати).
Відповідь: Перші дні життя дитини Ой дівки читаю вас і себе бачу. В мене так само. Живем зараз з свекрами. Звичайно досить помагають ( кухня вся на них). Вони на 20 років старші за моїх батьків. Але як на руки беруть або посюсюкатись до неї я щось так ревнувати починаю, що то моє сонечко а не їхнє. А коли свекруха притулить та ще цьом їй в голівоньку дасть то просто капці якісь. Але себе стримую тим що вони досить старі під 70 і в них це єдина внучка. Думаю хай потішаться нею. Та і я маю вільну хвилинку коли знею носяться. Та й є надія що весна-літо-осінь менше будем бачитись. Надіслано від мого GT-S7562, використовуючи Tapatalk
Відповідь: Перші дні життя дитини Та ну. Буде так, як ви скажете, і крапка. Свекруха он лишалась на 3 години з малою в неділю - я трошки зцідилась, кажу: "погодуєте". То про пляшечку і мови не було (хоча вони в нас є, надарували). Питає: "з якої ложечки?" Але я все-одно була як на голках, і пригнала додому на годину раніше, ніж мала бути (не через свекруху, просто нас з чоловіком мало не бути 4 години, і я все думала "а як молока не вистачить? а як вона до мами захоче?" п.с. вдома все було добре, ніхто не плакав
Відповідь: Перші дні життя дитини і я всіх вас дуже розумію. Зараз не дуже-то хтось і хоче моїх дітей тримати чи бавити - може, тому і я спокійніша.
Відповідь: Перші дні життя дитини а я абсолютно не ревную малого, сама в шоці трохи мені навпаки приємно, коли його беруть, носяться, нахвалюють який він гарненький-чемненький-солоденький, а я так гляну з боку, подумаю, що він мій і така гордість нахлинає, аж розпирає а ще знаю, що його можуть тіскати скільки завгодно, але все одно приходить час, коли йому треба тільки я і ніхто йому мене замінити не може, отоді-то мій егоїзм і процвітає
Відповідь: Перші дні життя дитини і я. моїм батькам чи сестрі можу залишити доню без проблем на годинки 2-3 про потребі. більше циця "не дозволяє" якщо кудись з чоловіком йдемв довох, то таки надзвонюю час від часу але для мене таки потрібні такі вилазки в світ періодично. а от зі свекрами їнша справа.... живуть далеко і відповідно приїздять рідко. свекор поки на ручки не просить брати, а свекрусі даю але так трохи "зі скрипом")) не знаю чому... вона в мене хороша і все таке, але от якось так... ---------- Додано в 11:21 ---------- Попередній допис був написаний в 11:19 ---------- о і ще я дуууже люблю як хтось гуляє з донечкою, а я нормально-спокійно-не поспішаючи приймаю ванну зі всіма відповідними процедурами
Відповідь: Перші дні життя дитини Певно буду згадувати ці ваші слова тепер кожного разу як хтось буде брати мою дитину на руки. Бачу що із ци треба щось робити однозначно.
Відповідь: Перші дні життя дитини В мене також так було. Просто було радісно дивитись на наших батьків, як вони тішаться внучкою. Правда трохи злило, коли мала починала плакати, їсти, спати і т.д., то свекруха бралась до дитини, що вона краще, швидше заспокоїть її.
Відповідь: Перші дні життя дитини та й нам щось не до ревнощів. Добре, що є ті бабусі і дідусі, гірше як нема. Для них то така радість,яку ми теж зможем відчути лише через покоління. Мої перші дні не пхались аж так, впринципі, а тепер єдине,то війна з догодовуванням( бо ще не давала). Найближчим часом будем воювати, щоб не дали чогось"такого смачненького цукерочка, бо так діти ростуть і від того не вбережеш". Може є якась відповідна темка, а то залізли з тими ревнощами.
Відповідь: Свекруха-бабуся (2) Дівчатка, постарайтесь знайти позитив у тому що ваші батьки тішаться внуками! Невже ви хочете щоб ваші діти от так надіялись що будете менше бачитись, щоб не брали їхніх діток на руки? Це ж навпаки приємно що батьки радіють! І діти привикають до бабусів/дідусів, це ж тільки великий плюс. Я з свого дитинства бабцю/дідуся не памятаю, якось їм було не до мене, не памятаю щоб мене хтось балував. Я виросла, так, але думаю що діти, які більше проводили часу з дідусями і бабцями мають тепліші спогади про дитинство
Відповідь: Свекруха-бабуся (2) Ну то так вони говорять поки малявочки зовсім маленькі ))) чим далі тим легше відпускати. А коли дітьо тільки-тільки народилось і мама сама ще не нарадувалась, не надивилась, та дитина тільки її і все(!)... Сама була здивована коли вперше відчула ту ревність до дитини. Спокійно давала тільки чоловікові і думала що мені ніколи не перейде... А тепер ))) о! До бабці пішов, добре маю пару вільних хвилин ні, все рівно "я краще знаю як то-то і то зробити, чи чим забавити, відволікти і тд" ---------- Додано в 10:16 ---------- Попередній допис був написаний в 10:14 ---------- І розумієш те почуття тільки коли народжуєш.. До того тяжко уявляєш що тобою може оволодіти таке)))
Відповідь: Свекруха-бабуся (2) Я наприклад не проти але кожен день то занадто Надіслано від мого GT-S7562, використовуючи Tapatalk
Відповідь: Свекруха-бабуся (2) Сьогодні свекруха-бабуся принесла нам кукурудзяні палички (нам 8 міс) зі словами, а що, ти хіба ще не даєш?? То ж вже можна!......
Відповідь: Свекруха-бабуся (2) ой, дівчатка-дівчатка... Представте собі на хвильку (тільки так реально представте!) себе років через 20-25. Ви вже лише двоє з чоловіком (а хтось може бути і один-тьфу-тьфу( ), у дітей своє життя, а вам не вистачає якогось всплеску, бо потрохи чахнете і чахнете в тому одноманітті. і тут з"являється той всплеск-внук чи внучка. Як ви себе будете вести? тільки не кажіть, що будете спостерігати за розвитком своєї кровиночки по телефону). Якщо дивитись правді у вічі, будете шукати будь-яку можливість побачити лялю, пообнімати, дати якісь поради, хоча вони часто й будуть недоречні, але так захочеться відчути себе ще комусь потрібною!!! Не ображайтесь, але оті вислови щодо бабусь: що вона тут робить, що вона знову принесла, чого знову припхалась, і т.д. прибережіть для своїх вух, які зможете колись почути від невісток. Хоча я вам всім бажаю такого ніколи не чути. Любові вам всім, терпіння і взаєморозуміння!
Відповідь: Свекруха-бабуся (2) Ви дуже гарно все написали. Тільки треба розрізняти прояви любові і бажання бути корисною та дати пораду щодо внуків із проявами бажання показати, що все знаю і роблю краще, аніж батьки дитини. На жаль не всім дано грамотно любити - в т.ч. своїх внуків (так аби не нашкодити внукам і дітям). До прикладу може то для вас норма, що дитині дають кукурудзяні палички у 8 міс, які невідомо з чого зроблені, але з мед. точки зору права мама, котра дитині не даватиме то їсти, аніж та мама, що нагодує тим дитя лиш би вгодити свекрусі в її прояві турботи. Навряд чи знайдеться хтось такий, хто б не хотів, аби до виховання і спілкування з дитиною не долучалися бабусі й дідусі, лиш є бажання, аби той вплив був позитивним для всіх. До слова я неймовірно вдячна своїй свекрусі, що вона вміє давати поради саме так, що відчувається, що це власне порада, і малій вміє приділити увагу саме тоді і так як це пасує для комфортного спілкування (нас усіх)
Відповідь: Свекруха-бабуся (2) Для мене то зовсім не норма, і не раз бабусі могли принести щось таке, що не можна ще давати дітям. Але я з того не робила трагедію, просто спокійно пояснювала, що ми ще замаленькі для такого, от підростемо і тоді вже потішимо бабусю тим їдженням, і питання було вичерпане: бабуся спокійна не ображена, і мої нерви цілі. Я знаю лише одне: перш ніж критикувати інших, завжди треба починати з себе, тоді часу на інших не стане)
Відповідь: Свекруха-бабуся (2) Ну принесла бабуся палички, дитина їх не ість. Бабуся ж не напихала ними дитину? Чемно подякували бабусі, сказали, що потім дасте, а коли бабуся пішла , самі з задоволенням їх з"їли.
