Відповідь: Вырастет из сына свин...? Є така правдива поговірка "як би ви своїх дітей не виховували і вчили, все одно вони будуть схожі на вас". Тому вважаю, щоб не виросли "свини", зміни треба почати робити з себе.
Відповідь: Вырастет из сына свин...? не завжди, інколи навпаки, інколи трошки вдома криків...дещо таки попускаю, але такі речі як хочу а не можна у нас не обговорюються. Тобто якщо я сказала що відкривати вітрину з посудом не можна значить не можна,1-2 попередження а далі дупа буде бита. Мене вседозволеність, а особливо стосовно хлопців дуже лякає, тому стараюсь їх тримати в рамках.Хоча в мене Іван в принципі не проблемна дитина, а Володя в такому віці що ще багато на що закриваю очі
Відповідь: Вырастет из сына свин...? От моя мама постійно так каже. що хлопців потрібно тримати в руках з маленьких, бо потім буде дуже важко. В мене Андрій дуже не чемний, для нього "ні" чи "не можна" просто пустий звук. якщо щось не можна то зразу крик, сльози, істерить дууже довго. навіть часом не знаю як я маю з ним раду собі дати. Во-во, в мене так сестри чоловік на роботу не ходив бо "його напрягає графік від 9 до 6 ", так і ходив в майже 30 років в метро газети продавав ( в Києві), бо там вільний графік.
Відповідь: Вырастет из сына свин...? В нас "дупа бита" - не варіант, як і "не можна". Від агресії і силового вихавання робить хіба на зло, як не зразу, так потім. Як вдарити по дупі, мало того що образиться, так щей від свого не відступить. Тому отово "по дупі" - то хіба виплеск моїх нервів, який до виховання ніц не має в нашому випадку. Не можна - те саме. Не доходить. От якщо докладно розжувати, що не рухай, бо такто і такто, то матиме такіто наслідки - о, тоді подумає і послухає. Десь так. Мого пацана в всіх випадках можна переперти тільки розмовою і поясненнями. В випадках з істериками - обнімашками і лагідними словами з розясненнями. Тільки тоді щось виходить з того виховання. Решта методів - таке враження що не вперед рухають нас а назад, деградація. Не впевнена що то на 100% правильно щодо хлопчиків, може їм треба сили, ремня і крику? Не знаю... Ну не в нашому варіанті точно.
Відповідь: Вырастет из сына свин...? І не в нашому. Читаю допис - як про мого малого. Всі діти різні, і картати себе за те, що не луплю по дупі і не ричу, я не збираюся. Бачу позитивний результат того, що - от і славно. Ще два слова про Тібет, монахинь і т.д. Я волію бути реалістом, і вважаю, що навіть монахиням не завадить деяка організованість (до того ж, ще не тільки в професії, але й в сімейному житті всім дуже допомагає). Крім того, вважаю, що професію треба обирати за покликанням і здібностями, а не тому, що в лом рано вставати чи цілий день в офісі сидіти. Буде фрілансером - прошу дуже, але перспектива виростити зацьоманого батьками і загубленого в житті хіппі з гітарою в переході з півасіком мене теж не радує.
Відповідь: Вырастет из сына свин...? Та то нікому не треба ні ремня\ні сили\ні крику. ---------- Додано в 09:30 ---------- Попередній допис був написаний в 09:26 ---------- Деяка організованість- то точно не вставання в 6 ранку на неулюблену роботу чогось там і не вивчення предмету, від якого тошнить мяко кажучи. Я такої ж думки. І по моїм спостереженням, якраз у фріланс в більшості йдуть вільні люди, які ну не можуть запхати себе в рамки офісу з 9 до 18, та ще й по суботам. Ну і так ,до слова- фрілансери дуже часто організованіші за офісних працівників. Бо вдома немає начальника, який всіх построїть\за всіх порішає і т.д. Тут самому треба за себе дбати.
Відповідь: Вырастет из сына свин...? І не в нашому. Коли кажу Данилкові "Не чіпай", то відразу запитання "А що буде?". Крикнути можу, хіба коли дуже нашкодили. А з виховною метою - не бачу змісту. Мама мене лупила аж поки я заміж не вийшла. Такого виховання для своїх дітей я не хочу, і таких методів не застосовую. Я хочу щоб мої діти мене любили, поважали і розуміли. З першого дня їх життя я їм це пояснюю. Зараз в Артемка проскакує щось таке, типу капризів, але то швидко минає після гарних роз*яснень. Сіли, поговорили, прояснили ситуацію чому зараз треба зробити так, а не інакше, і кожен зайнявся своєю справою. Все мирно і спокійно. А силою - ні. Хочу, щоб діти в старості згадували як їх мама цьомала і гладила, а не лупила за найменший промах.
Відповідь: Вырастет из сына свин...? не треба плутати луплення і недозволяння. А також крик і строге виховання. Луплення і дикий ор - то не строгість, а істерика.
Відповідь: Вырастет из сына свин...? в мене асоціюється з тим, що ця тема - про дві крайнощі: вседозволеність і строге виховання. Не знаю чистого прикладу ні одного, ні другого. Для своїх дітей шукаю баланс десь посередині. А луплення і крик це до психолога мамі, а не в цю тему
Відповідь: Вырастет из сына свин...? Був у мене досвід спілкування з сім'єю англічан. Протягом п'яти років бачила як вони виховують своїх дітей. То за якусь шкоду, що дитина могла зробити, а там були діти різного віку, ніколи батьки не били своїх дітей. Завжди пояснювали все спокійно. І всі вони завжди були чемні.
Відповідь: Вырастет из сына свин...? Але бувають і вийнятки, дуже неприємні. От у мене знайома - кравчиня від Бога, золоті руки, уява, смак, робота її улюблена. Але.. От сьогодні в неї немає мелодії кроїти/шити. І вчора не було.. І ще тиждень може не бути.. Чоловік її - то взагалі окрема тема - міг дивитися цілий день ТБ, грати на гітарі і розмірковувати про вічне, не працювати ніде місяцями.. Про рівень достатку свідчить факт, що діти ходили на обід до бабусі.. На щастя, їй прийшло прозріння, і вона таки влаштувала собі життя (правда, далеченько) і на "каторжну працю" якось не жаліється. Деколи таки варто зробити над собою зусилля ( не вважаю це насильством над особистістю )) ) "бо треба". А про вивчення неулюблених предметів - не обов"язково знати їх досконало, чи зациклюватися на добрих оцінках, але повністю ігнорувати теж не варто - хоча б для загального розвитку.
Відповідь: Вырастет из сына свин...? до мого допису про роботу і навчання це стосунку не має, бо я про "неулюблену" і "тошнить" не писала ніде. Потрбні гроші - ідеш і заробляєш. І попрацювавши навіть зовсім потрошку санітаркою, офіціанткою, прибиральницею, розумієш, для чого потрібна освіта. Ідеш вчитись. І вже на останніх курсах тобі потрібні стають ті предмети, призначення яких ти не розумів на першому курсі. Відкриваються нові перспективи, з'являються нові гроші. І дякуєш Богові, що не перервав свого часу навчання, а продовжив і закінчив. Фріланс - ето вещь. Але ще 10 років тому він не був такий розповсюджений.А гроші були потрібні. Без вихованого "треба" важко було почати це не офтоп. тому що вседозволеність чи все ж таки виховання з існуючими рамками - це формування людини і її перспективи реалізації в суспільстві. Вседозволеність передбачає всевідповідальність, тому що у кожного вчинку є наслідки. Я не можу покласти на дитину всевідповідальність. І не буду постійним амортизатором між дитиною і світом. і не буду створювати окремого світу для своїх дітей, а навчу їх жити в нашому світі так спокійно і впевнено, як живу у ньому я. що ж до виховання хлопчиків і дівчат - я не роблю ніякої відмінності. Всім дітям потрібна любов, і вони всі її матимуть. А для того, аби доця з часом засоціювала себе з мамою, а синуся - з татом - нічого особливого робити не треба. Це процес природній. Діти мають перший приклад жінки - маму, перший приклад чоловіка - тата. Я була б щаслива, щоб вони нас наслідували. Хоч і не вимагатиму того в плані копіювання. А все решта - освіта, друзі, робота - потрібні і хлопцям і дівчатам однаково. Звідси і мої думки про успішну інтеграцію у зовнішній світ, звідси і все, про що я вже писала вище
Відповідь: Вырастет из сына свин...? Винятки бувають усюди. Та тільки багатьох творчих діток глушать ще в дитинстві, опираючись на такі винятки. Нашо? Цікаві висновки. Оце все я сприймаю суто як досвід. Твій досвід\мій досвід і т.д. Для чого дитину наперед програмувати на негативні сценарії? Вони можуть бути, а можуть не бути. Нащо ще з дитинства закладати тему "як тяжко жити"? Це мені попахує фразою- "Бачиш двірника? От не будеш вчитися- теж двірником будеш". Дитина любить малювати, а математика їй не йде. Хтось віддасть дитину в худ.школу, а за математику домовиться. А хтось всі дитячі канікули потратить на підтягування хвостів по ній. Мені ближча перша категорія. Не знаю, звідки пішла ота штука- замість розвитку плюсів тратити час на підтягування мінусів.
Відповідь: Вырастет из сына свин...? не тяжко. Просто щоб щось мати, треба щось робити. Гроші не "приходять", успіх теж не приходить. Це все заробляється. Розвиток творчих навичок теж потребує вимогливості до себе. Отже, в якийсь момент мусить відбутись переключення з Абсолюту на Відносне. І для своїх дітей я роблю все, щоб то переключення не було в один момент і не було болісним. Але в усіх нас відрізняється бачення бажаного майбутнього своїх дітей. Так-так, бажаного. Це на форумі можна писати, що ми їх просто відпустимо у 16-18 - і хай приймають життєво важливі рішення. А взагалі-то всі ми можемо дати щось конкретне дітям, і при всьому потенційному плюралізмі варіантів їхнього майбутнього мусимо мати якусь більш-менш готову версію їхнього старту в житті. Бо ми - батьки. І от в залежності від того, якими є ці уявлення і побажання, ми і будуємо навколо своїх дітей коридорчик зі світу сім'ї у світ Великий.
Відповідь: Вырастет из сына свин...? Оооо, ніби в Європу хочемо, а тут за математику "домовимся". А якщо по-чесному, в худ. школу віддати, а з математики нехай двійки приносить? Я теж творча особистість і математика, фізика і хімія - не моє. Але робила над собою зусилля, щоб не бути двієчницею з тих предметів, на "5" не старалася і не розраховувала, але шоб знань було хоч на 4- треба було своє "не хочу" пересилити. Про що зараз не шкодую А таланти треба розвивати - це так. Але це не означає, що на все решта треба "забити", бо я "художниця".
Відповідь: Вырастет из сына свин...? та хай приносить. Багато тої математики в житті треба? Додавати-віднімати до 10 класу точно навчиться. а що би сталося якби були двієчницею. Зараз коли ви дорослі яке це має значення. (я свідомо не поставила знак питання). життя навчить що головне,а що ні. І коли дорослі жінки з дітьми пишуть про жах коли 13-річна дитина не йде в школу , бо не хоче (по-секрету, вона якщо сильно не хоче і ще катком батьківським не переїхана, так чи так той день змарнує і ще один - для рівноваги), чи (о ужас) незнання логарифмів, таблиці Мєндєлєєва, чи чогось такого, мені спочатку стає страшно, потім смішно, а потім дуже страшно. ---------- Додано в 14:03 ---------- Попередній допис був написаний в 13:57 ---------- домовитися можна по-різному. Пояснити вчительці, що пріоритети інші. Ну то не для наших вчительок задача, в них кікоз на цьому місці станеться. Я так бачу, що і не для мамів.
Відповідь: Вырастет из сына свин...? Тоді не бачу сенсу взагалі ходити до школи, ну бо нащо? Любить дитина малювати - нехай малює, а все решта - в сад Ну, для таблиці Мєндєлєєва не треба мати математичний склад розуму Просто є поняття бажання і здібностей. От я за те, щоб дитина вчилася по своїх здібностях. А якщо я знаю, що моя дитина може і має здібності (ну навіть вивчити математику на "3"), то я буду просити і сприяти тому, щоб таки вчила. Бо дуууже часто, за отим "не можу" - стоїть звичайна лінь. От напр. має бажання дитина вчити тільки фізкультуру і малювання А решта - не хочу, не можу і т.д. Я про це. Коротше, я за те, щоб не впадати в крайнощі. І не забивати на предмети і "відмінником" не прагнути бути понад усе. Десь має бути той баланс
Відповідь: Вырастет из сына свин...? О, наболіла тема... Я вважаю, що сина ми виховуємо строго, застрого, але і вседозволеності не розумію. Мій малий файна дитина, але ото його постійне "зараз" нас вивожить з рівноваги...істи - зараз, уроки робити- зараз, зуби чистити -ай зараз, тільки до компа вже і до мультфільмів аж бігом. Але він відмінник, уроки вчить усі і англійську плюс додатково посилено хоч не хоч. Мене не було кому муштрувати, от я і вирішила, що мені воно не тре. В нас існує правило, якщо ти чемний, зробив уроки, повчив слова з англ. чи почитав якусь книжку, тоді можна грати, дивитись тб, іти до друзів і т.д. Якщо ж поведінка в щоденнику, непослушність продовжується після зауваження, тоді ігри, компютер під забороною на певний час. Ще ніяк не справлюся з невмінням складати і ставити на місця своі речі. Шкільну форму де знімає, там залишає Але загалом я не знаю, що таке істерики, добивання свого любими методами. Ніколи не вимагалися якісь забавки, якщо є гроші- купую, а нема, то так і кажу. Зараз чи то такий вік, чи що, але може до мене трохи ротика відкривати, сперечатися, доводити, що я не права, але не думаю, що то не добре. ---------- Додано в 14:27 ---------- Попередній допис був написаний в 14:22 ---------- Маю ще приклад чоловікового плимінника, хлопчику 4 роки, вся хата під його дудку грає. Навіть коли хочуть щробити дисципліну, то після плачів все одно все по його, бо то такий характер і вони не будуть його ламати.
Відповідь: Вырастет из сына свин...? Дівчата, от маю питання. А хіба не буває таке, що дісйно такий характер? Чи завжди якщо істерить, значить панує вседозволеність і дитина розбалувана? Плутаюсь, чесне слово. Бо моя дитина частенько істерить. При чому часто без суттєвої на то причини. І в мене таке враження, що просто не може дати лад своїм емоціям. Минулого тижня так впав в істерику. Я кажу заспокійся, а він плаче каже "Я не можу, допоможи мені". Є правила, яких дотримуємось в більшості випадків. Але отаке проскакує, коли він хоче уваги в кокретну хвилину, а я через певні причини не можу її дати. Через це в нас суттєве загострення тепер. Через купи, дай, хочу істерик нема і не було. Тому всетаки схиляюсь до думки, що характер грає таку немалу роль.
