Відповідь: Перші дні життя дитини Я з малим теж така була, і взагалі перші пів року Андрійка пам"ятаю як в тумані,а з малою нічого - ввійшла в нормальний ритм дуже оперативно, і на руки даю, і взагалі спокійна і вмєняєма, на людей не кидаюсь люди, правда, не сильно нариваються. Видно, перший раз ще не забули
Відповідь: Перші дні життя дитини А на мене сьогодні найшов дивний стан - синочок плакав, нічим не могла заспокоїти, аж розізлив мене. І це таке страшне відчуття - як ж можна злитись на ту крихітку, йому ж щось певно чи боліло чи що, а я не могла зрозуміти чим йому допомогти. І такий розпач мене охопив. Сиджу, реву, сама на себе злюсь що якось так все не виходить. Ех, коли ти цілодобово з малюком, досі незвично. І не можеш кудись вирватись. Як ці тяжкі дні подолати і пережити??
Відповідь: Перші дні життя дитини Варвара, а може слінг спробуєте? він руки розв'язує і дітки спокійніші
Відповідь: післяпологова депресія - міф чи причина до хвилювання Коли в мене була депресія після малого, то я ще і не знала про таке поняття "пысляпологова депресыя". Я думала, що сходжу з розуму і тримала все в собі. Думки були СТРАШНІ в голові і це був клінічний випадок. Досі дивуюся як я з того вилізла сама. Малий правда відпочити не давав взагалі. До року часу я не знала, що таке вночі висипатися, ходила як сонна муха, жили самі і допомоги ні з якого боку не було, хіба раз в тиждень бабусі приїздили з внуком побавитися і щось трошки допомогти з кухнею. Інтернету тоді не було, навіть мобільного не мала. У Львові подружок/знайомих теж не було, чоловік працював до ночі...одним словом, то собі уявити не можливо Після других пологів я вже чекала тої ж картини. Ще як вагітна була мала страшний страх, що знову все повториться і думаю, ну все, без псіхушки не обійдеться))) Але та депресія так і не прийшла, на щастя.
Відповідь: Перші дні життя дитини Порадьте де цей слінг узяти та коли в ньому носити малюка?? ---------- Додано в 16:59 ---------- Попередній допис був написаний в 16:55 ---------- Оце щось схоже у мене. Сьогодні малий плакав а в мене предістеричний стан. Досі звикаю що вже малятко з нами. Може зі мною щось не так - ніяк не звикнусь з станом мами. Правда зараз вже легше ніж в перший тиждень. Іноді вночі як малий спить встаю по інерції, перевіряю як він там. Ех, то велика наука бути щасливою мамою
Відповідь: післяпологова депресія - міф чи причина до хвилювання Ось тут є тема http://posydenky.lvivport.com/showthread.php?t=46223&page=18 там в першому дописі є телефони Наталі подзвоніть їй вона усе розкаже покаже і може дати на пробу. не соромтесь я малого в три тижні намотала і пішла гуляти- життя стало веселіше і легше
Відповідь: післяпологова депресія - міф чи причина до хвилювання І в мене був такий дивний стан... Комусь розказати - засміють... Або скажуть, що дійсно якась чокнута... При чому, при першій вагітності це противне відчуття пройшло десь в місяць малої... Вдруге це тривало десь до 3 місяців... Здавалося, що життя закінчилося, що вже НІКОЛИ не буде так, як було ДО того, і тепер все завжди буде крутитися навколо того кричащого комочка, яке всі чомусь називають моєю донькою ))). Дуже собі докоряла, що я молодшу доньку люблю менше за старшу... Бо старшу я просто боготворила! Ви собі навіть не можете уявити, наскільки потім все помінялося, коли пройшла депресія... Я їх обох люблю більше за життя... Повітре, колись будете дивуватися самі собі. Як Ви так могли думати про свою дитину . А подолати депресію мені допомогла, як це не дивно, весна! Діти ж у мене осінні... А там - перевід годинника, швидко наступала темнота, морози, сніг... Як тільки виглянуло сонечко, ми почали гуляти мало не весь день! Завели знайомства з іншими мамочками з малюками ( Женічка, привіт ) і дні стали пролітати значно цікавіше і веселіше і депресії як не бувало!
Відповідь: післяпологова депресія - міф чи причина до хвилювання вам треба поміняти підхід залягти з дитям в ліжко і розслаблятись)). маля під боком, циця, улюблені книжки і фільми. і всі думки геть! і дитина буде спокійніша, і вам не треба зриватись. і спати будете разом з дитям. а там дійсно і весна не за горами. все налагодиться. поставте пріорітетом зараз спокій мами і дитини, а решта на задній план.
Відповідь: післяпологова депресія - міф чи причина до хвилювання в мене так було... то перша дитина насправді заспокоїти крихітку неважко, просто треба, щоб і мама не була знервована я зараз так шкодую, що тоді сердилась, замість того, щоб покласти її собі під бік, дати цицю і лежати цілий день (ну часом їсти/пити/туалет) але то - такий період дурний, втома, гормони мені найважче було звикнути, що я не можу собі нічого спланувати, а я ж так люблю наперед розписати, що і коли я зроблю я от "знала", що я дитину вклала, і в мене є мінімум година, думаю: швиденько помию, а потім чаю поп*ю... а пройшло 20 хвилин, я не домила, а Аня - в плач... гррр... і чаю не попила.... але так швидко до того звикаєш! за перших 3 тижні я призвичаїлась уже до всього І хоча коліки в нас проходили дуже важко, часом я дні рахувала до 3 місяців, але зараз те все згадується з посмішкою А на рахунок вийти кудись - ходіть з малечею, коли не дуже сильний мороз, он дівчата мало не зразу після ПБ ходять і гуляти, і в торгові центри, і в маркети. Починайте вже - не закисайте вдома.
Відповідь: післяпологова депресія - міф чи причина до хвилювання якщо є відчуття саме тривоги і знервованості - варто сходити до ендокринолога і перевірити щитоподібну залозу.
Відповідь: післяпологова депресія - міф чи причина до хвилювання Я от також чекаю теплішої погоди щоб погуляти. Бо в чотирьох стінах тяжко весь час. Та й постійно себе заспокоюю що то скоро минеться. Діти швидко ростуть. Минеться той період. Буде синок більшенький, буде легше. Бо іноді коли він плаче, а я не знаю чого, то такий відчай. Але це усі дітки такі помалу синок росте ---------- Додано в 08:54 ---------- Попередній допис був написаний в 08:47 ---------- Дякую. Якраз консультувалась. Каже лікар, що після пологів мусять усі гормони прийти в норму. В когось це за тиждень внормовується, а в когось і місяць. Зараз пю засплкійливий чай з пустирника. Бо ж ми на ГВ, жодних ліків і гормонів вживати не можна.
Відповідь: післяпологова депресія - міф чи причина до хвилювання згодна на 100%. З першою малою я не знала як заспокоїти, за все переживала, все з рук валилось, перевтома сильна, але дитина виросла і все пройшло. Коли ж народився синок - все стало з точністю до навпаки. Я це ще в пологовому помітила, коли сусідка метушилась коло свого первістка, а я помалу, розмірено, спокійно і впевнено все робила. Дитина відчуває стан мами і, коли мама спокійна і впевнена в своїх силах, то й дитина спокійна і все вдається. Потрібно побільше часу приділяти дитині і відпочивати з нею самій, а побут... якось буде, це не головне. І чоловік може посуд помити чи з вечерею допомогти. Для жінки робота по дому - це рутина, а для чоловіка - зміна виду діяльності, а це, в свою чергу, відпочинок. То ж хай відпочиває
Бачу тема не дуже розвинута воно і добре певно. Маю підозри на такий стан, якщо хтось проходив через таке з фахівцем скиньте, будь ласка, координати в пп. Сама з собою не справлюся, а до знайомих іти не хочу
Колись побувала на одній лекції в клініці Св. Параскеви щодо післяпологової депресії, то казали ніби такі спеціалісти є в Інтерсоно і в УКУ ( Католицький університет). Може зверніться до них. Особисто 3,5 роки тому мала післяпологова депресію, і то таку конкретну. Спробуйте почати пити валеріанку, побільше спілкуватися з рідними з ким живете, висловлюйте їм свої страхи, проблеми і не соромтеся просити про допомогу. На мою думку якщо є підтримка рідних, то з того стану можна вийти без спеціалізованої допомоги.
ага щаз бугага, нєа прєкращайтє це нормальний післяпологовий психоз. Ну тобто після народження дітей, жінки стають більш обережними. Якщо були тяжкі пологи і ще мільйон причин це переростає в післяпологову депресію (про яку є окрема тема) з гострими і різними проявами. Лікується у відповідних спеціалістів. І я зараз не жартую. Тема в нас замовчувана і/або візьмисебевручна. Хай, я всьо сказал.
Післяпологова депресія в тему багатодітності. Воно ж додається, після першої, після другої, питання, після третьої хтось живим лишався?
В свекрухиному селі дружина священника так покінчила з собою після 5 (чи то 6) дитини. Після попередніх дітей теж мала певні проблеми, але власне після останньої її всі рідні дуже настійливо намагалися відправити на лікування, бо явно бачили, що то таки зле. Але вона і її мама були категорично проти допомоги психологів і лікарів нажаль...
А чого додається? Я після перших двох взагалі проблем не мала з емоціями і самопочуттям. Після третьої таки щось було. Мені довго було зле і часом крило, хоча до дитини це прив'язати не можу аж ніяк, з нею мені якраз в кайф було з самого початку. В мене зате тепер досвід, плюс чисто випадково зазнайомилася з класною психотерапевткою і в разі чого вже їх не боюся. Я не думаю, що то аж так залежить від кількості дітей. Хіба як та мама народжує не так з власної волі, як з волі виховання чи обставин, а фізична і емоційна втома накопичуються і не мають виходу. В тему страхів. Я менопаузи боюся ужааасно. Нє, я розумію, що то ще довго і не факт, що буде кінець світа, але я такааа гормонозалежна, що труба. Стаю часом зранку і думаю: "Шо за ...? Знов той тормоз тарілку за собою не помив, розетку не поміняв, про відпустку не спитав на роботі і взагалі лізає тут і псує мені життя. Чого все на купу і якраз сьогодні? Потім згадую, що через 3 дні місячні, ага.
Моя прабаба мала депресію, баба має, мама мала двічі діагностовану та, та, та тенденція мене лякає. Не післяпологову, а таку пожиттєву. То прабабу возили по лікарях, ще за Австрії. Дохтір їй казав родити багато дітей і все пройде. Баба мала 8 дітей і ті хто її застали розказують, що жінка була весела, позитивна, оптимістка і ні разу не депресивна. Казала, що «після шестого та зараза відступила»)
