Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

А я? Де була я?!!

Настрій навіть не прозовий, а просто препаскудний. То би може і в жилєтку варто, але боюсь там поселитись.
Робота мене не чіпається. Половина дівчат офісу зі сльозами на очах, ну бо майже в кожної є діти. А я просто хочу ревіти, бо та країна і та влада доводить мене до сказу.
З врочистості: трохи тішусь снігу і морозцю, бо маю можливість нарешті вигуляти чоботи по повній.
Всьо, наразі ніц більше не розкажу. Йду на склад, там у нас "Катрусин кінозал", який транслює події в Києві.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

включаю телевізор, подивлюсь пару хвилин і виключаю. не можу спокійно реагувати на те жахіття, що твориться. а мені зараз нервуватись і плакати зовсім не можна.
щастя моє Матвійчик тішить мене дуже-дуже, але подивлюсь на нього і знову хочу плакати, бо стає страшно за його майбутнє...
Боже, поможи!

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

я дивлюсь і плачу, молюся за тих, хто зараз у Києві... Спробувала вийти з дитиною на вулицю, не можу відігнати думок, прийшли знову додому, знову молюся.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

аналогічно. Пішли з дітьми на барикади до військової частини, подивились-послухали і до хати. Знову дивимось майдан. Ніяка робота не береться

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Ми трошки подорожували на цих вихідних, отримали багато позитивних емоцій. Дівчата, уявіть мій шок, коли вперше за 4 дні я відкрила сайт з новинами...далі навіть нема сенсу щось писати. Молимось за Україну.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

абсолютно ..
тільки канали і переключаю, бо на роботі немаємо ані інету, ані телевізора.
маю купа роботи по своїй ком.темці, а я " смАтрю в кнІгу - Віжу фігу" - не можу зібратися та відігнати із свідомості сюжет 5 каналу про трьох вбитих активістів ( особливо декламування вірша Т.Шевченка)..
А ще доооовго думала, що це за Маруся іванова в мене в друзях - ото зашифрувалася о_дарочка)))))

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Шокована коли включаю новини, сльози навертаються самі... Але добре що ми все бачимо на власні очі хоча через ТВ а то би .... як колись люди жили без ТВ нічого нечули і незнали, а тепер від нас нічого ніби не приховати.
Але чула по новинах що на завтра хочуть вимкнути інтернет, кабельне і мобільні а планують залишити лише дротові телефони. Будемо насторожі.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Так приємно спостерігати за тим як росте дитинка. Дивитись в ті оченята, які стільки тобі говорять ,але без слів...... і також тішить, те що прийшла зима.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

То капець просто! Проза-прозище. Завтра в мого солодкого похресничка В'ячеславчика - рочок, а я хвора. Не зможу поїхати. І так мені образливо, бо вже давно планувала, бо так хочу його побачити. Ех.
Завтра в мене День Ангела, наступного тижня "стукне" мені 25 - настрою шось зовсім нема до святкування. В країна таке робиться.
Якось все так сопливо вийшло. Ну, нічо, будемо чекати врочистості.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Дуже рада, що не виключили того що вчора обіцяли. З самого ранку подзвонила до подружки щоб перевірити чи праццює мобільний, а якби виключили ТВ і нет то взагалі би лізла на стіну...
І ще чекаю священника сьогодні має ходити по нашій вулиці і кропити хати.
А наразі чекаю чоловіка з купою смаколиків.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

а мене аж ніяк сьогодні тааак примерзла на тому вітрі, що капці - називається дівка в спідницю вирядилася..
Зранку як вела малого в садочок, то аж розплакалася від відчаю, бо 70% діток поприїжджали на тих "чуках-геках" і мій давай і собі істерити, що його звичайні йому не підходять , а хоче такі як в тих діток.. Але я через хворобу мами та женячку брата аж ніяк не можу зараз дозволити собі витрати в 500грн
Коли ж вже настане той час, коли я зможу купити все своїй дитині - не дивлячить на цінник скільки там нуликів?!

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Не переживайте, вихід завжди є. В мене теж деколи постає питання, що все, що хоче моя дитина - я не можу купити, але справа в тому. що все й не треба - так можна і розбалувати дитину. А взагалі можна пошукати на сайтах та купити вживану річ - і дешевше і дитина тішиться. Сьогодні бачила як 2 хлопчаки спускалися з гори на таких санчатах на великій швидкості і зупинив їх паркан з сітки знизу, відламали половинку тої лижі, що посередині від керма. От так віддати 500 грн і так легко зламати. Тому ще один плюс купити вживану річ

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Я вас розумію. В мене хоч дитина ще зовсім маленька їй того всього не треба. Але по собі знаю як мені батьки деколи не могли щось купи і які це почуття викликало пам'ятаю. Але зараз бачу як багато вони мені дали. І так хочетьсь своїй дитині дати ще більше ніж дали мені мої батьки за що дуже вдячна, і думаю чи зможу я?! І бачу які мої батьки молодці, і як тяжко працювали........але думаю, що у нас все буде добре

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Як по правді, то таки сумно без хлопа в хаті.
Але вчора я відчула, що мій душевний спокій повертається і не всьо патєряно. Приємні спогади заховані далеко і наразі я тої схованки не чіпаю.
А події в Києві не дають розслабитись і думати про всяку ф...ю.
Троха зашмаркалась і на губі поробились якісь дивні пухирці, як стоматит. Мама каже, що то може бути від температури. І тепер в мене болить носяка і варга (то губа )
На тижні заїжджала до мене древня коліжанка, щоб поплакати. Нє палучілась! :rus: Палучілась пореготати. Як завжди.
Нині нарешті прибрала в хаті, по-людськи, а не як небудь. Замутила борщику смачненького. Через той борщ два дні як затуркана. Полізла в магазин вчора, накупила всього, а про буряк забула. Згадала, як прийшла до хати. Ще раз повторила похід в магазин. ПОтім пів ночі воювала на Майдані. Через три години після війни прокинулась, бо прийшли КД, а з ними біль. Зжерла таблетку, полежала, почекала, поки накриє. Накрило і я вилізла з ліжка. Поставила ребра варитись на той борщ, і виявилось, що немає сметани. Купую польську, то прийшлось гнати за нею на Балатон. Попутно згадала, що ще би здалось олії, а потім моркви, а потім ковбаски. Коротше, гонилась по магазинах, а вітер гонив мною. Знов притарабанила повнісінький пакет...

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

так вийшло, що цілий день прибирала. зробила невеликі перестановки в кімнаті. викинула деякі зайві речі. пішла до баби за куртками на Майдан. ще з того всього перескладала шафу речей.
п.с. сміття я виносила 3 рази : 4 мішки старих бабиних мештів + гора погризених молями пальт і т.п.
і ше є 3 шафки з барахлом. але я вже не мала сили і мішки на сміття закінчились)

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Я змучена і щаслива водночас)Вчора мали важливу подію - хрещення нашої донечки, не затьмарило свята ні моє неспання до четвертої ранку,ні дорога,ні мороз,ні трошки невдале оформлення торту) Малеча була дуже чемна,всі дивувались,що мала вже тримає голівку і пнеться десь йти і сидіти)А як сказали,що вона в нас пірнає і плаває з кругом, то за голову брались) Забава пройшла на ура, були тільки близькі нам люди,друзі,так легко,невимушено,весело...Ех...давно я так не відпочивала)

На питання в кармі) Назвали донечку Надійкою)

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

П*ю кавусю, їм печиво, з якоюсь резиновою начинкою. Артемчик в школі, Данусик не хоче прибирати іграшки, чоловік на роботі, Мілан влігся посередині кімнати, в сам епіцентр бардаку і солодко спить, похрапуючи
Треба йти прибирати, мити посуд, готувати обід, а мені тааак лінь.... Хочу лягти в ліжечко і щоб мене хтось цьомав і гладив. А нема кому. Данилко сам хоче, щоб його цьомали і гладили. Так і сидимо в хаті обидвоє без цьомчиків і всього решту.
Маємо сьогодні невеличку врочистість. Я вже вручила чоловікові подарунок, тепер чекаю вечора і свого подаруночка. Будемо трошки святкувати, згадувати, як то було 7 років тому
Ой, треба йти щось робити, бо так в бардаку і весь день пройде, а я такого не люблю. Всім гарного, теплого дня і приємних емоцій

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Мене сьогодні стільки всього чекає зробити...і теж напала лінь Першочергово перебрати Надійчині лашки,бо ми ростемо як на дріжджах))) Скласти надаровані лашки,а їх вчора ледь доперли) Зробити мужу салат,бо до того печеного-вареного з хрестин, що так само приперли до Львова, йому якраз салату і бракнуло А шо дєлать,мус робити...там дивись і я щось буду клянчити...річниця скоро как ні как І зібратись з духом піти на пошту,а я так не люблю тих тітоньок,то ж зіпсутий настрій на весь день...нє..піду десь надвечір...І ввечері забрати презент від фірми з нагоди народження малечі) Всьо...і коли я то маю встигнути з маленькою непосидою))

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Нарешті ці вихідні ми провели вдома, а не в дорозі, ну хіба по магазинах за продуктами з'їздили і в парк, але то не рахується. Наготувала всякої смакоти, такщо сьогодні відпочиватиму від готування. Підемо гуляти з малечею, в нас вже дерева зацвіли. Не знаю, чи це добре, що так рано, але гарно. А ще ввечері матимем міні зустріч з родичами з України. Будуть в Сан Франциско проїздом. Не можу дочекатись нашої зустрічі і зустрічі наших донечок, які є ровесницями. Життя триває попри всі події на Батьківщині і революцію...

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Поки малий спить, сіла випити кави. В хаті бардак - діти розтягли по всій квартирі обрізки тканини, нитки. На пальці натерла майже мозоль від ножиць. Маю щовечора таку зарядку, що спортзал відпочиває. Вже 2 тиждень щовечора маємо прогулянку по барикадах. Ходимо скоро, щоб не замерзнути. На ноги навантаження, бо доводиться ходити через сніги. Додому приходжу така сона, що відразу вирубуюсь, а це значить не напихаюсь на ніч))) Коротше, наразі чую кожен м"яз. Зараз піду щось варити їсти, бо в нас тепер на одну людину більше. І далі берусь до шиття.