Відповідь: гроші: спільні чи особисті? В мене була така ситуація в першому шлюбі -і має то назву "економічне насилля". Дуже неприємно усвідомлювати, що людина тобі бреше і ховає гроші, як в моєму випадку, по банківським картам, а потім купує собі крутий комп"ютер, фотоапарат...і т.д. Жінку така ситуація дуже принижує. І скажу Вам, що то питання не в тому, що не навчили, а в його сутності. Вибачайте, якщо в людини є болотце в сердці, то від великих грошей вилазять всі бяки назовні. Словами тут не поможеш, можливо, якщо будуть винятки, коли чоловік видаватиме гроші на покупку чи спонсоруватиме в чомусь - хваліть його перед друзями/подругами/родичами, тоді у нього буде моральна сатисфакція витрат на Вас. Терпіння Вам й Удачі
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? ну то помити з тої купи собі і дитині. ну а що за їду з ним жити? якось ситуацію треба переломляти. Знаєте як скажіть - я не прискіпуюсь, просто не бачу іншого виходу.
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? Якби точно знала, змінила б свою власну багато років назад... Точних рецептів немає і не може бути... Якщо чоловік влаштовує у всьому іншому - шукаємо компроміс, звикаємо до цих його особливостей і "інтимних відносин" з грішми, шукаємо власне джерело доходу і т.д. Якщо ні, залишаємось без чоловіка, шукаємо власне джерело доходу і т.д. Зрештою, тема про бюджет, а не про мистецтво бути дружиною))) Бо якщо розмови не допомагають, чоловік не чує, то поради "як "змусити" його давати більше грошей" теж не допоможуть.
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? Копати того чоловіка на всі три сторони))) Рідним/друзям так і повідомити -морив голодом -на війні, як на війні... Подати на аліменти для Себе й Дитини, оскільки Формлянка в декреті та немає доходів, то Він змушений ще на неї буде платити... Ох, я так добре її розумію, але тут справа капці
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? в мого чоловіка теж мама все могла і тягла, але йому не пошкодило.
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? У нас з чоловіком завжди був спільний бюджет, такого поділу як твоє-моє не має, навіть не уявляю як це )) У мої обов'язки входить контроль над витратами (харчування, оплата комунальних, заначка на чорний день ), а так кожен знає, де лежать гроші і бере скільки йому треба (в тому числі і на подарунки/сюрпризи один для одного). Великі витрати обговорюємо разом. Якось так
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? я напишу із своєї "дзвіниці". Поняття "не вважає своїм обов язком" - дуже хитке. З прочитаного я зрозуміла, що він цей обов язок виконує- от лиш у своїх межах, які вважає за потрібне. Тобто це варіант, коли може, але не хоче ( за межі, ним передбачені). Можу сказати, що далі з віком це лише загострюватиметься ( досвід життя із "Скруджем Макдаком " маю). Тому , якщо фінасове питання- це основний камінь спотикання у сімейних відносинах ( все інше вас влаштовує і не є критичним), тоді ці обставини просто варто якимось чином повернути не те, що на свою користь, а по іншому себе поводити. Я так розумію, що основа цих фінансових теперішніх питанб виникла давно- грубо кажучи, самі привчили "до хорошого" ще на початках сімейного життя ( просто коли я свої колись аналізувала, то розуміла, що основу заклала і я- тобто якось самостійно вкладала у загальний бюджет суму, не меншу, ніж чоловік, хоч яйого заробітки були значно більшими. В результаті в певний момент вийшло так, що людина до цього звикає. І далі виходило, що у мене на свої витрати практично нічого не залишалося, а у чоловіка- досить велика "ничка" власне на свої витрати. Потім змінилися обставини- той же декрет. А звичка до іншого укладу то залишилася. Одним словом, в першу чергу довелося мізкувати мені, як цей уклад змінити хоч трішки. Одним словом, пішла по принципу є певна сума- з нею купується необхідне для дитини ( харчування, інші необхідні речі). Все, що залишилося- значить з цього і будеш мати харчування сам. Свої кошти не витрачаються ( тобто розставляються пріорітети- спочатку з того всього для дитини. потім- для загальних потреб) так. нема- значить нема. От макарони є- будь ласка тоді є такий ще варіант - домовляєтеся про інший порядок: видаєте йому ту суму на руки, пишете список продуктів, ін. необхіних речей і він вам купує на сім ю. Що купить- те і буде. З того купленого теж вже спочатку розприділяєте на дитину, решта- на вас та чоловіка. На свої потреби,з урахуванням обставин на даний час,заробляєте сама ( навіть вдома мінімальний приробіток можна знайти), але ці кошти- виключно на ваші потреби, а не на сімейні. І чоловіку не обов язково знати, про ваші якісь доходи. до речі, на декого теж такий варіант діє. Але то хіба в тому випадку, коли чоловік узагалі ніяких коштів не залишає чи купує мінімум продуктів. Або тоді розписувати: ось ти дав стільки-то. з них я купила на ... грн, приготувала дитині, дитина з їла- в хаті пусто. а то не один раз має бути. За раз ніц і не буде. От як місяць у кафе похарчується- тоді "скрудж" почне рахувати теж, що йому вигідніше. Ну або коли місяць на яєшні посидить з макаронами, які сам собі і приготує і захочеться чогось смачненького. Тобто свої доходи на утримання всієї сім ї не витрачайте. Бо нащо напрягатися чоловіку і щось змінювати , якщо жінка все і сама може. Одним словом- не може бути універсальних порад. Це все так індивідуально в кожній сім ї- і поняття "смішної виділеної суми" і власне "потреб". От лиш єдине- чим далі те запускати, тим далі то культивуватиметься. І з ні того ні з сього чоловік по добрій волі протилежно не зміниться. Звичайно, велике значення мають ще і взагалі відносини у сім ї. Бо інколи отаке "скруджство" то не просто економія, а банальне пофігістичне ставлення до усіх, крім себе. п.с. можу сказати, що свого мені вдалося змінити. Звісно не так. як би мені того хотілося в ідеалі, але прогрес був значний. Щоправда, на це пішло дуже багато часу, терпіння і обмірковувань різних варіантів. Ну і повторюся- велике значення у тому має загальна атмосфера у сім ї. Бо якщо чоловіку на дружину давно " все-рівно", то ній з того не вийде. ---------- Додано в 13:41 ---------- Попередній допис був написаний в 13:36 ---------- у мого чоловіка якраз був протилежний приклад: тато, який дбав за всю сім ю від "А" до "Я". Мама ніколи не знала. що таке навіть на базар сходити. А на свої потреби завжди могла вільно брати із загальної купки і навіть не питати. Тим не менше.Ще маю приклад сім ї найкращої подруги: її чоловік виріс у сім ї, де все тягнула мама ( тато досить пив і жив у своє задоволення. Мама з батьком прожила до 16-річчя сина і розлучилася ). То вже у своїй сім ї син зосім по іншому вибудував стосунки: незважаючи на те, що дружина заробляє не менше нього, усі її доходи- це виключно її і витрачаються тільки на свої потреби. Всі решта матеріальних питань вирішує лише він і лише із своїх доходів.
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? А я взагалі не розумію в чому прикол в цій всій історії. Подружжя то ж ніби двоє найрідніших собі людей. То ті найрідніші люди не можуть говорити відверто , прямо? Висловлювати претензії? Якщо чоловік до одруження обіцяв піклуватися про свою дружину, то чому йому про це зараз не нагадати? Змінити ситуацію можна тільки розмовами, але так, прямо і все по факту, а не боячись його образити. Мені потрібні гроші та й все- нема, ну то знайди, що за такий чоловік, який грошей немає? Встидно має бути. Якщо ви є його законною дружиною, то маєте повне право на його гроші! А взагалі то все лиш підтверджує, що жінка сама згоджується на такі умови, допускає до того, ну бо ж на ту суму ви колись таки погодилися?
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? У мене чоловік спочатку теж ,намагався щось там ..типу шкода своє збережене віддавати, але я наполягла і сказала ,що бюджет буде спільний, і привчаю,що як зняв гроші,щоб приніс жінці і віддав у руки. І той момент присікла зразу , сказала що то за така сімя де все окремо. Як хотів окремо, то нащо женився? Тепер не винекає ніяки проблем.
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? Мені здається , що скупердяйство то щось вроджене Голлумів треба або жорстко в лапах тримати, а для цього і самій треба бути моцною штучкою, або гнати. Саме так. Подати на аліменти можна і будучи в заміжжі. Пригрозити цим теж можна . Як варіант ( якщо є позитив у інших ситуаціях) можна перечекати момент декрету, підстрахуватися опорою, а далі вже дивитися як діяти. За їду точно чоловіка терпіти не варто. Але можна враховувати інший вклад в сім"ю , т.ск. інтелектуально-фізичний , якщо такий є от він і говорить, відверто і прямо : НЕДАМ
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? ну так Не бачу сенсу такого терпіти. Жити в рабстві? Підкорятися тому?
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? якщо власне отак поставити питання, то якраз викличе іншу реакцію. Тим більше, що в описаному випадку форумлянка пише- питання не в тому, що тих грошей не заробляє. а в тому, що пріорітети у їх витрачанні на сім ю розприділяються по іншому та от власне- кожен виходить із своєї ситуації. Тобто тут теж задається собі питання: справа лише у коштах чи узагалі у сімейних відносинах? Якщо у другому, тоді люди розходяться, і в цьому випадку дружині точно так само доведиться думати про те, як утримувати себе і дитину. Розраховувати на аліменти- це все рівно не буде основним джерелом доходу. Якщо психологія чоловіка така, що йому "пофіг" у загальному, то він знайде способи, як мінімізувати витрати і по аліментам. Якщо проблема не у загальних сімейних відносинах. а у фінансовій стороні- беруться обставини "справи", обмізковуються і придумуються способи, як "з цим жити далі" і що можна все-таки зкорегувати ---------- Додано в 13:58 ---------- Попередній допис був написаний в 13:54 ---------- вірите, якби я колись от так сказала. то не мала би того, що маю зараз. Але то враховуються різні обставини ( писала вище). Можна сказати, що "пішов ти лісом", а можна все-таки пробувати щось змінити. Це не означає. що жінка тупо підкорюється чоловіку та обставинам. Лиш інколи не кожен захоче на це витрачати час ( часом і не один рік). Але якщо є бажання і є хоч найменший шанс спробувати щось змінити ( знов-таки- враховуються загальні відносини у сім ї)- варто пробувати. І не методом "Дай гроші, бо ти чоловік". Вигнати можна завжди.То діло нехитре
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? от власне , то є най простіше. Невже він не хоче зробити вам радість ,щось приємне.Складається таке враження що між людьми немає душевної теплоти.
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? Мені здається, що форумляночка і так розуміє, що може чоловіка покинути і залишитись з дитинкою, але раз тут пише, то не втрачає надію на зміну у поведінці чоловіка і надіється певно на нормальний спільний побут. Саме легше написати кидай, іди від нього. Але ми ж всієї картини не бачимо, тому і радити такі кардинальні міри я б не стала. ІМХО
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? На мою думку, чоловіку якось треба вбити в голову ,що утримання дитини і жінки, особливо, коли вона в декреті-це його прямий обов'язок! Навіть при розлученні, якщо жінка перебуває в декреті аліменти нараховуються і на дитину і жінка так само має право на аліменти на себе на час перебування в декреті. Інше питання, якщо жінка не працює і не бажає працювати, або за спільною згодою не працює, то тут вже кому як зручно, так ті гроші і розподіляють. Якщо чоловік твердо впевнений , що хата і дитина -це обов'язок жінки, то йому теж не завадить виконувати свій прямий обов'язок- утримувати свою сім'ю. Може поставити питання таким чином, що я тоді так само виходжу на роботу, а ти вирішуєш питання з дитиною( няня, баба і т.д.).
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? Безмежно вдячна вам за змістовні поради. Буду пробувати коригувати ситуацію)))
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? то ваш бувший чоловік? якщо теперішній- то мені таке дивно читати, вам така модель сім"ї підходить? вибачте, якщо образила.
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? Наразі так. Тепер, мій чоловік у вихідні і свята часто варить їсти на всю родину. Вміє і м"ясо і рибу запекти...Борщ у нього дуже смачний виходить, дітям подобається більше, ніж мій)))...А щодо іншого я вже не заморочуюсь, не хочеш їсти - не їж...А в кафе ходить вже рідше...Доходи скоротились... Взагалі, як пояснює зараз мій чоловік, для нього утримання сім"ї -це сімейний обов"язок, який треба ділити навпіл. І іншого він не розуміє...Тому і досі сперечаємось, чий вклад в добробут сім"ї є більшим - він і далі продовжує оплачувати комунальні і купувати продукти, на мені- одяг дітей, гуртки, мої потреби, частково продукти, подарунки, вклад у великі покупки, ремонт і відпочинок... А свій попередній приклад привела для того, щоб показати, до чого може призвести оце - готувати лише для себе, мити свою тарілку , і т.д. Хтось, менш пристосований і більш мирний, може піти на поступки, зрештою зрозуміти свої помилки, а хтось - на тривалий конфлікт, який вже стосуватиметься не лише грошей.
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? А чому дивно? Якщо жінка не хоче готувати і чоловік не робить з того кумедії, то чому комусь в таких відносинах має бути зле. У кожного свої відносини. ---------- Додано в 10:21 ---------- Попередній допис був написаний в 10:20 ---------- молотком? Та той чоловік хоче щось показати. Я погоджуюсь, що може спосіб не з найкащих, але це не на пустому місці сталось - бац і не даю гроші, іди сама зароби. Це вже результат. Причина в іншому. І вона на сьогоднішня. ---------- Додано в 10:24 ---------- Попередній допис був написаний в 10:21 ---------- Та 100%. Легко сказати кидай, але чи справді там треба кидати і чи може якщо жінка задумається і справді проаналізує ситуацію, то побачить де була зроблена помилка. Тай говорити треба вміти. Більшість з нас не вміє спілкуватись. Все починається з емоцій і претензій, а потім а чому він так, я ж до нього по-доброму.
