Мистецтво бути дружиною (2)

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Мій дуже хвалить мене за мої досягнення поза сім'єю. У наступну суботу я йду на презентацію книжки, до перекладу якої долучилась. Він хвалить, аж перехвалює, дуже тішиться за мене. Тішився, що я цікавлюсь навчанням і гарно вчусь, він єдиний дійсно радів моєму заслуженому червоному диплому. Також, коли я займалась журналістикою - разом зі мною радів усім моїм публікаціям.
Не знаю, як би було, якби я сказала йому типу "вечерю приготуй сам, будь ласка, бо у мене творче натхнення" але такого і не траплялось поки. Наразі є час і на вечерю, і на натхнення...
Про соцмережі - я його вк зареєструвала. На ДП моя сторінка - стартова в нашому оглядачі. Але він реально читав ДП без мене тільки раз - коли мене забрали в ПБ з Вірунчиком

, і мене всі так вітали, що до сих пір червонію від перехвалення і від приємності, як згадаю

. Щоденник даю почитати деколи, коли він має час.
Не лізу в його пошту, він не лізе в мою. Але програмка поштова в нас спільна на компі, тож хто сів - той і прийняв листи...
тиха, спокійна, нецікава в нас сім'я, загалом

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

вихідні, якщо він вдома гуляємо всі троє десь чи по магазинам чи в макдональдс. Ввечері дуже рідко фільм, хоч смаки у нас різні, після вкладання малого то 11 вечора вкладатись спати обом, якщо я захочу "опосля" щось почитати починається...а нашо то тобі? роботу маєш, сімю маєш, що ще тебе має цікавити??? з малим деколи бавимся всі троє, а так нічого особливого.

---------- Додано в 14:25 ---------- Попередній допис був написаний в 14:22 ----------

та мені не тяжко показати, мова йде про те, що він не сприймає того, що жінка може з подружками шептатися так, щоб він не був вкурсі розмови...ну бувають ж з дівчата а-ля жіночі розмови..чоловік ж не має то всьо чути чи читати??? А як же жіноча таємничість тоді, яка має бути присутня у кожній жінці???
Висновок: він хоче щоб я повністю "розчинилась" і ньому, сімейних інтересах..а не цікавилась чимось, що не має відношення до сімї. Ось так якось...

---------- Додано в 14:26 ---------- Попередній допис був написаний в 14:25 ----------

абсолютно цього не потребую бо сама не є ревнивою

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Як на мене, хибний висновок. Не все так банально і просто. Проблеми значно глибші.

---------- Додано в 14:29 ---------- Попередній допис був написаний в 14:28 ----------

та то не в тому справа, що ви неревнива, просто змушуючи його ревнувати, підозрювати і т.д. ви самі отримуєте від цього моральне задоволення (ІМХО)...

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Во...що від мене вимагається...захоплюватись без перестанку ним і оте останнє теж без перестанку)))
Ну не згідна я з тим, що жінка має забути про себе після заміжжя. Нічим не цікавитись, не робити те, що любить.
Його захоплення: гра "пірати", я ігри не граю, бодібілдінг, він зранку ходить в спортзал, робота, гуляння (гуляємо разом). Гори інколи, з братом ходить в гори, мандрівки - подорожуєм разом. Мої - театри, музеї, книги, фільми - йому то не цікаво.
Будем шукати спільну "гру". Рахую мінусом, що у нього нема як таких друзів, просто колеги, з якими він дуже рідко бачиться поза роботою. А щоб хтось до нас з його оточення приходив, нема такого, тільки брат, який з ним спільних інтересів немає теж. А у мене купа друзів, то його мусолить.

---------- Додано в 14:41 ---------- Попередній допис був написаний в 14:36 ----------

та не отримую я від цього задоволення, навпаки така поведінка мене дратує. Наприклад: переписуюсь з сестрою по скайпу ввечері, наступного дня типу заявка, дай пароль від скайпа най почитаю, що ти з нею писалась. кажу, що сама тобі перекажу розмову вкратце..бо там є щось таке, що вона просила нікому не казати...а я що чужий??? а я кажу..я поважаю прохання сестри...і далі наїзди...(це не дослівна ситуація, а приклад-порівняння)...кому таке сподобається???
Може є якась книжка..як знайти спільні інтереси з чоловіком?
До шлюбу ми жили декілька місяців: обоє на роботі, вихідні кафе, парк, уборка туда-сюда...ніяких нестиковок не було, от після народження дитини стали "несумісні"

Він дитиною займається, заробляє, вже не сваримось, каву робить, бліни пече, як попрошу, більш менш розуміємось..а от цей пункт ніяк не сприймая, як те, що що воно потрібно. Що жінка має чимось цікавитись у житті, що вона від цього розквітає...

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

боїться аби ви були розумнішою за нього)

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

та я пропоную разом почитати, послухати в Ютубі, мені то не треба, що то дасть для життя, який толк (чоловік-практик), кажу збагачуються знання, стаєш впевненішим у різному оточенні. Он попадеш десь, тебе щось спитають, а ти хоч поверхньо, але будеш ознайомлений з темою. Відповідь: я буду читати чи цікавитись тоді, коли треба буде. як спитають і не буду знати, прийду почитаю ...кажу добре, давай почитаємо, що тобі цікаво...відповідь, нема більше чим зайнятись..нашо то читати взагалі)))))

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Ви мудро пишете, але є але. Є така межа, де можна дуже гарно втрати себе. Мені теж виглядає, що скорпіонша відгороджується, але це не просто так. В мене теж такий чоловік. Скажу так: є такі люди, що як їх пустиш за стіл, то вони і ноги на стіл. Відповідно є люди, психологічно дуже сильні, які подавляють іншу особистість. Це інстинктивне замикання, щоб не втратити себе. І їм мало спільних інтересів, хоч би щодня сидіти разом, чіхати спинку. Таким людям треба щоб інші люди були у їх власності. А інтереси, інше - відмазки. І я добре знаю такий типаж, он тільки не знаю як і з чим його їсти) Такі люди є дуже зранені в дитинстві і дуже потребують щось собі довести. Але способи в них дуже неадекватні. Ну от я не є альтруїстом, щоб своїм життям лікувати чиїсь комплекси. Але воно дуже гарно відчувається, ти просто при присутності людини відчуваєш шалений тиск на себе, наче тебе в клітку пхають. І тут волею-неволею замикаєшся.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Ну шо хоште говоріть, але бачив він, шо так є в мами, - значить, так і тіки так правильно! І все тут! +

тобто інших прикладів/варіантів сімей не спостерігає, і живе тою картинкою в голові.
Не хотіла того говорити, але йому треба розширювати горизонти...

---------- Додано в 15:12 ---------- Попередній допис був написаний в 15:03 ----------

А як доносите свої потреби, так щоб вони були почуті?

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

приклади є...розповіді колег про їхні сімї, бо в гості він теж ніде не ходить, крім своїх батьків. А до них теж ніколи ніхто не приходить в гості, крім синів і невісток. Принаймні за 6 років я там нікого не бачила нінаякі свята.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Трохи офтопне, але от просто гарно ілюструє, як з деякими чоловіками домовитися неможливо. На Різдво ми були в гостях в моєї мами. Мій чоловік впринципі не агресивний, але абсолютно не має почуття межі: що можна говорити в культурних рамках, а що є вже хамство. Ну і сказанув відповідно дещо не дуже приємне про доньку моєї тітки. Тітка відповідно "псіханула" і пішла. Ну ніби 2-є дорослих людей, можна ж якось знайти варіант вирішення. Ну нехай моя тітка не подарунок, зі своїми жирними мухами. Але що робить мій муж? Він вирішує взяти і зробити всіх винними: бо він же сказав правду, хоч і хамовиту. І пояснення логічні його не переконають, бо він такий логік, що і філософа переплюне і докаже, що чорне то біле))) Ну і далі "дотискання" по тексту: в тебе родичі неадекват, самі винні, що такі родились, і відповідно вершина: я не хочу щоб моя дитина з ними спілкувалась, тому давай не давати їх в суботу до твоєї мими. І вирішує собі одноголосо, що от саме зараз він зрозумів, що він може бавити малого лиш в суботу, а в інші дні - зась, типу або дитину мамі не води, або я не буду взагалі з малим бавитися. Тому всьо - спілкування з моїми родичами ми припиняєм, бо вони такі-сякі, самі все спрвокували. Ну хохма ще та. Але мені не смішно, бо я тепер маю терпіти оце все. І пояснення, що то мої родичі, краще іноді змовчати - не розуміє, бо він знає, як має бути і всьо тут. І так зі всім - я правий, бо в мене "аргумент" і я можу то всьо так логічно довести, що ніхто не переспорить))) Я вже все мистецтво яке знала перепробувала, ну ніц не діє, хіба з часом його "попускає". Але мені вже терпілка уривається, бо замість 1 дитини, маю в хаті 2.

---------- Додано в 15:25 ---------- Попередній допис був написаний в 15:24 ----------

Та ніяк. Самозадовільняю їх Хоча впринципі він деякі мої потреби розуміє, і підтримує, але от потребу мати свої інтереси і життя відвойовую.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

по-перше, "краще 1 раз побачити ніж 10 разів почути" ,
а, по-друге, в стосунках важливо "дозволити іншому бути іншим", навіть якщо ти не докінця розумієш ту "інакшість". Я про це.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

є таке, я воопще права ніколи не можу бути))))і мої родичі теж дай дорогу)))
Питали не мене, але і я скажу, як навчилась доносити свої потреби: говорити прямо, що і як хочу і що мене не влаштовує. Зато чує тепер)))

---------- Додано в 15:29 ---------- Попередній допис був написаний в 15:28 ----------

як відвойовуєте??? розкажіть методику

---------- Додано в 15:32 ---------- Попередній допис був написаний в 15:29 ----------

що Ви маєте наувазі?

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Було б добре, якби ваш чоловік це зрозумів)))

тоді в чьом проблема??? до компромісу - рукою подати.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Я не воюю, не доказую нічого. Так як сказали вище - просто і чітко, мені то треба. Йому не подобається, і якщо я зваживши всі за і проти бачу, що він десь має рацію тоді вже вирішую чи поступитись тим чи ні. Он тільки на зло, а бись знав!!!, ніколи не роблю. Якщо в даний момент він мені сказав - лиши то що робиш, бо воно дурне. Я лишу, бо подумаю чи треба доводити щось на пустому місці. Тільки пізніше я йому скажу, що "мені боляче коли ти так до мене говориш і воно мене ранить. Нажаль не можу тобі тут уступити, бо мені це потрібне як повітря, і мені прикро, що ти мене не підтримуєш. Ну щож... на сім і порішили." Наразі він все розуміє.

А те, що ваш чоловік зараз почав так сильно вас контролювати просто показує, що він боїться. Він боїться вас втратити, тому таке випитування про всі паролі, ітд, ітп.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Поділюсь.. Дуже для мене цікавою стала лекція Нарушевича "Так розмовляють леді і джентельмени" (То лекція №5 (здається таки 5) із "Школи леді і джентельменів").

5 принципів спілкування.
1) Говорити ВСЕ, але НЕ ВСЕ ВІДРАЗУ. Викладати порціями.

2) Чоловік може слухати тільки 10-15 хвилин. У рідких випадках 20 хвилин. Говорити довше - морально вбивати чоловіка.

3) Сказане повинно принести людині (до якої говориш) користь.

4) Сказане не повинно бентежити розум співбесідника. Тобто говорити те, що співбесіднику зрозуміло. І ще мається на увазі, щоб сказане не викликало у співбесідника надмірних емоцій (надмірної злості, або надмірної радості).

5) Те що ми говорим, повинно підтверджуватись авторитетними джерелами. Правило трьох джерел - достовірність інформації варто перевіряти з трьох різних джерел. Батьки не завжди можуть бути авторитетним джерелом.



А ще.. Чоловіче ЕГО подібне до отруйної змії . І з ним варто розмовляти як з отруйною змією (з его ). Деколи чоловік може наговорити жінці купу всього, жінка заплаче, а чоловік думає "Вот блін, ЩОСЬ вкусило мою жінку. А я нічого такого і не сказав. Ніби." Він сам не розуміє, що його ЕГО є отруйна змія, яка і жалить його жінку.

Мій висновок: якщо чоловік не вміє справлятись зі своїм его, а жінка його частенько дразнить, то катастрофа для обох.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Жіноче також не краще!!!

Доречі ЕҐО поділяється на дві частини - правдиве і лживе. Всі образи, обурення, еґоїзм - це лживе еґо. Якщо людина говорить з претензіями то вона говорить своїм лживим еґо і підгодовує лживе еґо свого співрозмовника. Це і є те, що потім призводить до того, що ви кажете - зміїний укус. Щоб у жінок не панувало лживе еґо, яке у нас не менш розвинуте ніж в чоловіків, ми постійно повинні генерувати в собі енергію радості. Будемо щасливі в цьому житті менше будемо звертати увагу на чоловікове еґо.
Саме лживе еґо нас штовхає на вияснення відносин на те, щоб ми хотіли довести йому якусь свою правоту ітд, ітп, і робити це емоційно і довести і показати йому де він помиляється. Воно йде не від внутрішнього задоволення собою. Буде у вас внутрішнє задоволення собою, буде вам легше розрізняти його лживе еґо і не будете говорити до нього так, що це провокуватиме одні конфлікти, навіть внутрішні. Затаяна образа гірше відвертої.

А те, що у чоловіків еґо не просто ЕҐО а ЕҐОЩЕ, ну то це правда.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

у мого чоловіка теж такий пунктик є. Але я вже зрозуміла, що сперечатись нема чого, він то говорить погарячкувавши, і коли охолоне, то починає розуміти вже мої аргументи, чому він не зовсім правий.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Ну а мій не починає. В нього хіба щось згладжується-призабувається з часом. Але він полюбе завше правий)))

Я просто іду і роблю, без особливих випрошувань. Але він в мене не такий, що там в двері кинеться і не пустить, але тихо сопе і злобно дується на мене. Останнім часом постійно. А причина в тому, що раз на місяць ходжу на свої заняття (це аргументується як "постійно") ну і творчо співпрацюю зі своїм кращим другом. Останнє його бісить, бо він пояснює це тим, що я не можу спілкуватися з іншими мужчинами без нього. Бо у всіх чоловіків інстинкт власника. Ну най, а я що маю робити, коли в мене потреба мати друзів без чоловікової присутності Пару разів хотіла йому якось то пояснити, але він завалив мене своїм "аргументом")))

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

а я, наприклад, коли чоловік щось радив, ми зробили по його і все получилось - я кажу, що ти правий, як завжди. А як облажаюсь в чомусь, не послухавши його - використовую момент і своєму чоловікові сама кажу: ти був правий, як завжди, буду слухати тебе уважніше.
І нічого, що в решті 70% випадків я роблю так, як вважаю за правильне я і все гут головне - що він впевнений в собі і своїй правоті не на шкоду мені.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

я так кажу.. коли мені тре конче дописати якусь статтю, то вручаю чоловіку доню, кухню, хату, бардак, і все-все-все, а сама сиджу в компутері і строчу-строчу.. ну але то буває вкрай рідко - десь раз в 3-4 місяці.. але він знає, що мені то дуууже важливо.. і, відповідно, коли йому дуууже важливо відіспатись після відрядження (автомобілем), то я забираю малу, зачиняю двері і бавимось в іншій кімнаті стільки скільки треба, або йдем гуляти..

А ще поділюсь.. В розмові з чоловіком я стала використовувати один із принципів позитивного батьківства: стараюсь фразу із часткою "не", замінювати фразою з позитивним твердженням. Приклад: замість "Я тобі не служка, зроби сам", говорю: "Я тобі кохана дружина, дуже потрібна твоя допомога". Зовсім виключити часку "не" я не ставлю собі метою, але деколи контролюю те, що говорю..


Забула з вищезгаданої лекції Нарушевича сказати, що найвищий пілотаж духовної практики - це НЕ сказати те, що хочеться і дотримуватись усіх 5-ти принципів одночасно. Що ходити по вугіллю, спати на битому склі, і т.д. - це "дєтскій лєпєт" в порівнянні з умінням змовчати.