Відповідь: ЗАбилам би! (2) чула, що між вчителями є така приповідка: похвали хорошу дитину і вона стане ще кращою, похвали погану дитину і вона стане ще гіршою. Думаю, що на доросле життя воно також якось переноситься те правило... не хочу нікого образити, то тільки думки... Але іноді оті заклики про постійну похвалу мене трохи насторожують
Відповідь: ЗАбилам би! (2) Не знаю, що там у вчителів, але сторіччями чи тисячоліттями працює метод "кнута і пряника". Десь похвалити, десь нагримати... ... Колись, випадково занесла доля в дитячий табір. В гості до виховательок - практиканток. Повезли дітей на "трудову терапію" - щось десь прибрати і т.п. Бардак повний. Розбив 30 дітей (школярі) на три групи по 10. Кожній групі дав конкретне завдання. В двох групах старшими зробив двох "хуліганок". Причому, решта дітей обурювалась - як так? За що їх старшими? Так от, з цього дня, чемніших і надійніших ніж цих дві "хуліганки" - не було!
Відповідь: ЗАбилам би! (2) І вчителі далеко не всі з такою приповідкою погоджуються (наприклад я )... Щодо чоловіків – не знаю, а щодо дітей – це не діє. Вважаю, що і тим «поганим дітям» теж іноді потрібно почути похвалу. Тоді у дитини з"являється віра у себе, вона починає розуміти, що не все і не завжди вона робить погано, з"являється стимул працювати. От тільки похвала не має бути сліпа, на пустому місці. Бо це дійсно може дати зворотній ефект. Хвалити слід заслужено, коли дитина справді старалась і прикладала зусилля. Добре знаю про що говорю. Колись мала нагоду 2 місяці працювати із учнями 7 класу. Коли тільки прийшла у ту школу – їх класний керівник одразу сказала: «Ви навіть не витрачайте даремно сил. То дурнуваті діти» . Так вони були складні! Саме складні, але аж ніяк не "дурнуваті", чи погані. Просто на них усі махнули рукою. Від них ніхто не очікував ніякого результату. Спочатку було дуже важко налагодити з ними навчальний процес. Але вони відчули, що я в них вірю. Бо я справді дуже вірила в кожного з них. І щиро хотіла, щоб і вони повірили в себе. Я з радістю хвалила двієчника, якщо бачила, що він старається. Бувало, що ми залишались після уроків і я по 100 разів пояснювала їм одне і те ж. І уявіть собі, ті діти яких назвали дурнуватими – хотіли вчитись! Вони не рвались швидше додому, а сиділи і розв"язували сотні прикладів, купу разів повторювали одні і ті ж формули, щоб запам"ятати. Я бачила, як важко їм дається моя алгебра, але разом з тим бачила, як вони стараються, щоб мене не розчарувати. До тепер з теплом згадую цих дітей і "дурнуваті" слова їх класного керівника. Коли я мала у них останній урок – ми усі плакали, дітки мені принесли навіть листівки на пам"ять . Але найбільшим подарунком стали їх покращені оцінки. Коли я через тиждень прийшла у школу за документами і зайшла їх відвідати – вони усією юрбою несли мені свої контрольні зошити із алгебри і хвалились. Як зараз пам"ятаю замурзане обличчя смішного Івана, який ніколи більше 4 балів за цей предмет не отримував. Він написав підсумкову контрольну по темі, яку ми вивчали - на 7 балів і дуже собою пишався! А вже як я ним пишалась – то зайве говорити! Не знаю, чи допомогли їм мої уроки у вивченні цього предмету надалі, але тему «Формули скороченого множення» - вони засвоїли на УРА !!! І вважаю, що кожна моя похвала – додала їм впевненості і зробила їх «кращими» (це якщо повертатись до тієї приповідки).
Відповідь: ЗАбилам би! (2) ЗАбилам би свого муженька. Вроді хороший чоловік і татусь, але інколи доводить до істерики Вночі постійно тільки я встаю до дитини по 20 раз на ніч, він спить, а коли просинається в 08,00 ранку (лягаєм в 23,00), жаліється що бідний, замість 10 годин спати, спить 8.:babruysk:
Відповідь: ЗАбилам би! (2) ну то це сказано надто загально, то кожен розуміє по своєму. Я то розумію так, що старанну людину коли хвалиш, то вони ще більше хоче старатися і добре щось робити. Натомість є люди , які часто люблять викручуватися, хитрувати, і якщо така людина шляхом обманів-викрутасів щось та зробить і її ще похвалять, то вона і далі думатиме, що можна в такому стилі жити...
Відповідь: ЗАбилам би! (2) Будь-яку річ кожен розуміє по-своєму! Не можуть всі мати одинакові погляди і думки. І це дуже добре, я вважаю. Але у виділеній Вами цитаті не бачу нічого загального. Все дуже навіть конкретно: малось на увазі, що не треба ділити дітей на "хороших" і "поганих", на "старанних" і "нестаранних". В такому випадку, останнім не залишається жодного шансу виправитись і стати кращими. Ми все ще про дітей говоримо, правда? Бо якщо про чоловіків – я пас . Це крайність. Хитрувати і викручуватись може будь-яка дитина. І старанність тут ні до чого. Відмінники теж вміють списувати, коли це потрібно, чудово вміють обманювати про забутий вдома зошит із домашнім завданням і т.д. Ну і один раз заслужити похвалу обманом – не означає, що такі "викрутаси" будуть спрацьовувати завжди. Тому рано чи пізно доведеться визнати, що за такий стиль життя їх не будуть постійно "гладити по голові". Моя думка незмінна. Хвалити дитину потрібно не за її колишні досягнення (а це, власне, і передбачає умовний поділ на "хороших" і "поганих"), а за її успіхи, за прикладені зусилля, за зроблений крок вперед у певний момент. Тоді з"являється мотивація і бажання продовжувати далі у такому ж дусі.
Відповідь: ЗАбилам би! (2) Забилам -би ту людину, що вже тричі мені за останню годину дзвонить на мобільний та тупо мовчить. Якщо немаєш що сказати, то навіщо видзвонювати??
Відповідь: ЗАбилам би! (2) Дуже я зла! Пішла в аптеку дещо купити, з моїх побажань майже нічого зараз немає. Прошу крем Деситин (найкраще малій від почервоніння)- на перереєстрації (скільки ж його будуть перереєстровувати ), на заміну йому Судокрем - теж перереєстровують, собі хотіла мазь від тріщин Мефенат - нема, на перереєстрації, від бронхоспазму тримаю на всяк випадок Бросал - на перереєстрації. Купила, що там треба було, все почали складати в прозорий кульочок, і тут починає чути противний "запашок", а це пробивається до віконечка тьотя-бомж. Провізор питає, що треба (їй треба було якусь спиртову настойку, якої не було), всі сахаються в бік від того "аромату", я біля віконечка теж. І тут ця тітонька починає пальцями з адськими нігтями щупати мій складений кульочок з покупками і, врешті, виходить. Поки розвіювався її "шлейф", все акуратно повитягала з того кулька в сумку (лишила там його), ну не можу таке собі в сумку поставити.
Відповідь: ЗАбилам би! (2) А я забилам би себе за те, що якась я зла-презла стала. Колись більше могла терпіти, і відповідно - більше тішитись, а тепер не просто злюсь, а зла тьотка... Ех, забити б ту злу і вернути ту добру та веселу...
Відповідь: ЗАбилам би! (2) Я б забилам би продавця на Стрийському ринку. Хотіла надурити мене на 10 грн.
Відповідь: ЗАбилам би! (2) надоiло вже менi слухати вiд чоловiка - ти поправилась (де???), почала качати прес (ну правда, пора вже). кажу - я прес вже 2 деi качаю! а вiн - правильно, а то жиром запливеш! ЗАБИЛА БИ!
Відповідь: ЗАбилам би! (2) Цікава розповідь жінки! Вірю що комусь допоможе, хто знаходиться у відчаї, подивитися на ситуацію зовсім з іншої сторони...
Відповідь: ЗАбилам би! (2) Мушу трохи випустити пару... сусідка ставить кип'ятити воду, чи щоб щось зварити. Йде собі в кімнату і вода кипить-кипить. Я часом виключаю, часом накриваю аби не кипіло, часом кличу її. Вже після стількох випадків горіння того, що вона забула, википання води, залитої плитки - а їй все "по цимбалах". Ще й вислухала щойно від неї обурення і попередження, щоб я більше не виключала її воду. Кажу вже не раз, що треба за тим слідкувати. ЇЇ аргумент - вона собі час розраховує, коли треба прийти. А то нічо, що до того часу, вже половина води википає? То нічо, що та пара йде по квартирі? То нічо, що платимо за електрику разом? Я скоро почну дні рахувати, коли ми звідси з'їдемо.
Відповідь: ЗАбилам би! (2) Знову зла на чоловіка. Ну як можна НАСТІЛЬКИ не орієнтуватися в часі? Якщо я кажу що буду за годину, то у 90% випадків я буду за 50хв. Якщо чоловік іде десь і каже що буде за годину-дві – то все – рахуй пів дня пропало. Скільки вже разів просила скажи мені зразу – буду о 20 чи о 24. Без питань – я нічого не маю проти (коли знаю де він і з ким). Так ні – сьогодні знову «буду о 18», а потім «вже виходжу», ще за годину «ще 40 хв і йду», ще за годину «я ж кажу що вже йду». Так скажи зразу «буду за 3 години», а не муриж оте по 40хв :ireful:, а він так не вміє! Як мала дитина, чесне слово. А я щоразу злюсь, бо хочу теж хоч приблизно спланувати свій день. Грр!
Відповідь: ЗАбилам би! (2) Я колишнього такого мала... То коли почала відносини з своїм чоловіком і почалось щось подібне попросила так не робити, а як бачить що затримується і не знає на скільки, так і казати. Або якщо вже сказав, що "виходить" чи "йде", то мене не хвилює, значить вже йде. Працює у 80% випадків
Відповідь: ЗАбилам би! (2) Мій чоловік, колись так любив казати, коли йде з роботи "вже виходжу", а виходив через годину. Декілька разів поїв холодну вечерю і виправився
Відповідь: ЗАбилам би! (2) В нас то не подіє, бо він часто сам вечерю для всіх готує. Взагалі чоловік у мене хороший і знає що мене оте "зараз" страшенно дратує, але інколи поводиться як дитина. Люблю, але деколи точно прибити хочеться.
Відповідь: ЗАбилам би! (2) Нє ну дівки ну як так можна. В вівторок поставила брекети, відповідно ще болять зуби. жувати не можу. їм пюре і йогурт. навіть мягкий хліб важко жувати. про що неодноразово жалілася чоловікові. А він мені нині на 8 березня приніс шоколадку з цілими лісовими горіхами дивлюся на неї і чуть не плачу, хочу і не можу. любу другу хоч би посмоктала, а тут горіхів багато і трошечки шоколаду. Абідна
Відповідь: ЗАбилам би! (2) та я і не скандалила. навіть зауваження не зробила. просто засміялася. шиколад смокчу горіхи малій віддаю.
