Відповідь: Ми і наші мами я вам так зауважу, яко старушка яка вже трохи хлєбнула, що відносини з бабцею і відносини з мамою це трошки інакше. Бабця прожила на землі набагато довше і вона трошки більш філософськи буде відноситись до всіх речей, а мама ще молода. Тому те, що діє з бабцею не подіє з мамою, і навпаки. Кожна жінка інша, але в першу чергу вона жінка. Може про то не треба забувати?
Відповідь: Ми і наші мами Не розумію цього вислову щодо мого допису Я пишу, що якщо людина шукає конфлікту, не варто це підтримувати. І коли йде напад типу "та я тобі то і то" - то чим більше оправдовуватись, тим більше це заводить людину яка нападає (чи то бабця, чи мама). Тому краще не підтримувати такі розмови, бо навряд чи мама вже змінить свою думку! А перевести це в жарт допоможе уникнути конфлікту. Обговорити краще згодом, в момент спокою, коли людина в гарному настрої.
Відповідь: Ми і наші мами А мені з мамою допомагає. і з чоловіком теж...коли бачу що розмова не дасть свого позитивного результату- переводжу в жарт. по-моєму хороший метод
Відповідь: Ми і наші мами Та то нічого. Я так написала, може хтось зрозуміє. Якщо той конфлікт вже не стався. Конфлікт, це не тріпання дверима, тріпання дверима - це результат.
Відповідь: Ми і наші мами Переведення в жарт чи намагання "пропустити повз вуха" з моєю мамою діє навпаки - "вона ж бо серйозні речі говорить, то ж як я можу тут жартувати чи ігнорувати!!!!" Моїй мамі 73, так що для багатьох то вже бабуся. Але ставлення до життя і його аспектів певно не від віку залежить, а від характеру, особистості. Хвороби теж залишають свій відбиток. Коли у мами діагностували рак, то для неї було як вирок. Вона того не казала, але мені здається, що вона налаштувалася на те, що того не переживе. І з того зробилася ще більш агресивною, під час лікування то такого мені виговорювала, що й згадувати не хочеться - то в ній крім болю якась образа на весь світ говорила чи що. Мама пережила лікування і попри загальну слабкість загалом стан стабілізувався, і почувається загалом не гірше, аніж до лікування. Тому мене от дивує те, що у своєму віці, після всього пережитого, мама мала б на багато речей дивитися по-філософськи, а фактично стається навпаки - її ще гірше переймають побутові дрібниці. Розуміючи, переживаючи і співчуваючи їй, я намагаюся максимально стерпіти, толерантно поставитися, звільнити її від хатньої роботи. Дівчата, дякую мамі, бо вважаю це правильним. Колись в якійсь книзі прочитала "ти роби як хочеш, а я робитиму як правильно". Головне, що Бог те все бачить, і в мене чисте сумління. Лиш хотілося б, аби й мама змогла то побачити, і змінитися, адже вона сама того не розуміючи, конфліктуючи робить гірше собі ж
Відповідь: Ми і наші мами А я своїй на таке нагадую казочку про "Милосердну пані і яєчко". Там пані теж випоминала про дарунок до тих пір поки їй тим яйцем між очі не кинули. В даному випадку милосердна пані, то мама; яєчко, то її добрий вчинок дитині; дід, то задовбана добротою дитина. Як то кажуть, хочеш зробити щось добре, то зроби, а як хочеш про то весь час випоминати, то краще не роби ніц.
Відповідь: Ми і наші мами і це найосновніше! Є багато людей яких біда міняє в кращу сторону, але це ті, які зрозуміли чому і за що їй ті чи інші випробовування. і також є люди, які і в 100 мають таку мудрість , що дай кожному. в мене є далека родичка, якій під 90. то вона дає такі мудрі поради , настільки тонко розуміє у що вона має право пхатися, а де не її парафія, з родичами і сусідами настільки дипломатичні відносини, що рідко який молодий так втрафить. всі її люблять і поважаюсть. а є жінки, яким і 60 нема, а вже обома ногами в маразмі(((
Відповідь: Ми і наші мами Дівчата, я розумію як мамі погано, бо то страшна хвороба, і не дай Бог нікому такого пережити. Це хвороба, що не лікується, а заліковується, фактично хворий все життя "як на пороховій бочці". Є люди котрі від того діагнозу з глузду сходять А ми ще не так давно бачили, як та ж хвороба "з'їла" тата. Тому так мені хочеться, аби їй було легше, аби вона знала, що ми поряд, допоможемо і поспівчуваємо. Мама дуже мудра і розумна жінка, яка має значний життєвий досвід, і її поради часто є корисними і розсудливими. Але є речі, в котрих я вже давно не потребую поради, або маю на те своє бачення, котре теж нікому життя не псує, але відрізняється від бачення того мамою. Розуміючи мамин стан, мені все-рівно дуже важко жити в обставинах тотального контролю і вказівок. Мені легше сказати ті сфери, котрі мама не зачіпає, аніж зачіпає. По відношенню до нас з чоловіком як дорослих людей - це направду як насилля. І те, що вона хвора, вона сприймає як додатковий аргумент до маніпулювання сама того не усвідомлюючи - бо вона хвора, і їй швидше догодять. Коли вже мені щось зовсім видається " не з її сфери" і я їй заперечу, то одразу включається "ви хіба смерті моєї хочете, все, що я б не сказала ти сприймаєш негативно" (ну це не так, але ж помічається хіба те, що я заперечила) + випоминання (я ж для тебе і то-то і те-то, а ти!, я не жаліюся, то ви думаєте, що мене ніц не турбує і тп). Тому важко так жити - і нам, і їй. Наразі не маємо змоги роз'їхатися. Я розумію, що вона загалом собі дає раду, але навіть коли зможемо роз'їхатися, не знаю чи зможу то зробити - точно почуватимуся винуватою, переживатиму за її самопочуття, чи не важко їй. Може я неправа? Може треба з усім тим змиритися, враховуючи стан мами, і тільки молити в Бога мудрості і сили з тим жити? ---------- Додано в 18:36 ---------- Попередній допис був написаний в 18:27 ---------- А ваша мама на таке порівняння не ображається?
Відповідь: Ми і наші мами Ні, бо роблю то вкрай рідко, вже як геть допече, і в жартівливій формі, щоб не було ще одного приводу образитись
Відповідь: Ми і наші мами Я бачу причину тільки в цьому. Бо ви постійно живете в такому стресі і т.д. Чому? І за що? Це вже ваша зона відповідальності- як побудувати життя окремо, при тому не впадаючи в почуття вини шодо мами. Можете вже собі розписати- як і чим ви будете їй допомагати, як розїдетеся. Щоб бачити загальну картину. З часом воно устаканеться і все. Ну і думаю, ви самі знаєте, що диктаторство мамам дозволяємо ми самі! Ми або даємо їй диктувати або цю владу у мами забираємо. Якось так.
Відповідь: Ми і наші мами Sera, все ніби й так. Але набагато складніше. Це той вік, коли певно навчитися жити по-новому це те саме, що для дитини вчитися ходити. Знаючи маму, моє бажання роз'їхатися вона дуже болісно сприйме, бо не визнає за собою жодної неправоти. Вона вважатиме нас невдячними і ненормальними. Це для неї буде як найвищий прояв невдячності, якась відмова піклуватися про неї у тій формі, яку вона вважає правильною. Відповідно її реакція і вчинки можуть бути непрогнозованими, і аби для нас ще гірше не стало (наприклад доведе себе до інфаркту чи інсульту емоціями, ще зляже - і кому мені тоді пояснювати, що то було не сферою моєї відповідальності?). І це як замкнуте коло.
Відповідь: Ми і наші мами Моя мама на днях перл видала "Якщо завагітнієте третьою дитиною, то поїдете на Наукову", тобто до свекрухи (Holly привіт). Третьої дитини не плануєм, але такі слова приємні, що слів бракує. Може думає, що настрашить мене тим (то вона так переживає за моє здоров"я під час вагітності, що ще разу казала не витримає). Настрашити-не настрашила, хіба рознервувала(.
Відповідь: Ми і наші мами Вона сама більше настрашилась. Доречі, ображатись і реагувати на такі слова це говорить, про наші страхи і незадоволення собою. Подумаєш. Сказала, бо напевне боїться і переживає. Треба було сказати, ой мамо, як третє вродимо то вже буде мусів мій коханий хату на 12 кімнат побудувати. Ото буду мати роботи!!! Прийдете помагати?
Відповідь: Ми і наші мами Нічо собі приклад як треба внуками тішитися. Нє, таки жити з батьками - то найгірше, що може бути спільного у батьків з дорослими одруженими дітьми. То моє імхо.
Відповідь: Ми і наші мами Замкнене коло, бо ви хочете маму поміняти. Поміняти треба себе. Моя свекруха також має вже 80+, але відносини між нею і моїм чоловіком, а його сестрою вибудувані інакше, ніж з бабцею. Зв’язок покоління інший. Бабця і внуки - один зв’язок, мама і донька інший. І роки тут ні до чого.
Відповідь: Ми і наші мами Як у моїй ситуації я можу себе змінити? Так ,мені б хотілося, аби мама змінилася, але я її не виховую, чи в інший насильницький спосіб цього не роблю. Які б межі у мене не були, мамі важливо доказати своє. Вона навіть не зважає на мої межі, і на моє бачення, і не чує моїх слів. Вона знає, що я від неї нікуди не подінуся, від того факту нівелюються всі межі. ---------- Додано в 20:23 ---------- Попередній допис був написаний в 20:21 ---------- Для налагодження взаємин необхідним є бажання двох. Якщо у мами таке бажання є, але тільки у тій формі, яка звична для неї, і вважається єдиноправильною?
Відповідь: Ми і наші мами Моя така ж сама. Не буду тут описувати, що я вислухала при переїзді. Правда говорила вона мало. Весь її вигляд свідчив про "любов і розуміння ситуації". Та зараз я бачу, що рішення було 1000% вірним. Є 2 варіанта- або ви далі живете разом і змиряєтеся з тим всім. Або розїждаєтеся і робите все, що хочете і можете, живучи окремо. Все решта- дурна трата сил і часу імхо. Бо це ще дуже мало сказано нажаль. ---------- Додано в 20:24 ---------- Попередній допис був написаний в 20:24 ---------- Во! Цим фактом користуються не тільки чоловіки- тирани нажаль. А чого вона так думає впринципі?
Відповідь: Ми і наші мами От так тішиться )), як вміє. Спочатку образило. Потім казала, підем, тільки, що ви робити самі будете. В мене мама не уявляє нашого життя порізну, бо їй тихо, сумно і т.д. і вона завжди про це говорить. То так, щоб налякати. Ну але ж мені не 5 років . Тепер мовчу і знаю своє. Мама вже і сама починає розуміти. Просто час потрібен. А раніше я б скандал закатала. Тепер розумію, що нерви дорожчі
Відповідь: Ми і наші мами Вона знає добре, що я догоджатиму їй. Що що б вона не говорила, я не зможу не дбати про неї. Тому "відривається", бо ж я її дочка, котра від неї нікуди не подінеться (в тому плані з чоловіками-тиранами трохи простіше - розлучилися і все, а це ж мама).
