Відповідь: ЗАбилам би! (2) Я довго вагалась - писати чи ні. Бо дуже боюся копняків. Але як родина, то родина... Коротше, нині задзвонив Рудий і я взяла трубку. І через то зла, як пес цілий день. На себе, ібо нє фіг. І вупше, тре його було поставити на заборону. І на нього. Ібо зачєм? Хоча його зачєм я знаю. То ж вампір! Гррр! І наскільки я розумію, до того всього додаються неграні неділі (С).
Відповідь: ЗАбилам би! (2) якщо вже зробила- то немає чого жаліти. Бо вже зроблено. Ну і "проїхали". Завтра буде новий день.
Відповідь: ЗАбилам би! (2) Ги! То моя ля мур Не шкодую ніц. Забити ся хоче через слабохарактерність. Бо мої "яя" починають ховатися і я стаю дурна
Відповідь: ЗАбилам би! (2) то природньо... Але сьодня можна себе трошки позабивати, а завтра - в черговий раз "начать новую жизнь"
Відповідь: ЗАбилам би! (2) А він чого дзвонив? Був нормальний привід чи вигаданай, щоб просто нагадати про своє існування?
Відповідь: ЗАбилам би! (2) мужа. Просить мене снуд йому зв"язати. Чорний. А у мене була жилетка чорна, давно в"язана, але незакінчена ( то таке трапляється ) , з ниток підходящих до шарфа. Отже дала я йому її розпороти і розпустити. А він... він... РОЗРІЗАВ її по бокових швах.. прям по нитках. Роз-різ-зав. ножицями. Ну і хай ходить, бландін, без снуда. ---------- Додано в 12:56 ---------- Попередній допис був написаний в 11:31 ---------- Продовження: я сижу надута як миш на крупу. Муж вирішив втішити мене, приносить щось чорне, каже : дивись, а оце теж з гарних ниток, може підійде? я: так це МІЙ ШАРФ!!:shutup: :rofl:
Відповідь: ЗАбилам би! (2) і я ржу. Файний муж, шукає як втішити кохану жінку. Ще треба трошки подутися і піде за презентом і квітами
Відповідь: ЗАбилам би! (2) Хлоп - є хлопом, шо тому дивуватисі. Вас розізлив, зате всіх решту повеселив)))
Відповідь: ЗАбилам би! (2) Чує моє серце, що історія зі снудом буде мати якесь продовження. В якій темі- дасться чути
Відповідь: ЗАбилам би! (2) Прибила би свого мужа. Сів писати уроки з Артемком. Три помилки малий зробив. Як? Напоїв дітей холодним компотом, при тому, що діти до холодного навіть не торкаються, п*ють тільки тепле. Як? Смажив деруни. В олії вся кухня повністю, навіть деякі тарілки в закритій тумбочці. ЯК??? Майже 4 година дня, діти ще не лягли спати. При тому, що вони самі лягають спати, самі накриваються і самі засинають. Треба їм просто сказати коли спатки треба лягати. Я мала на подвір*ї дуже важливу роботу, потім за комп*ютером трохи працювала, тому не могла за тим всім вслідкувати. Я розумію, мій муж молодець, я йому то сказала аж три рази, але як можна так пофігістично до всього відноситись? Як можна бути такою нехлюєю (не знаю як воно правильно пишеться, суть ви зрозуміли) ? Намагаюсь не злитись, тому тут вам тихенько напишу і йду похвалю (один раз вголос) і матюкну (п*ять разів пошепки) свого ненаглядного.
Відповідь: ЗАбилам би! (2) Йоли-пали! 1. З дітьми уроки робить! 2. Дітям догоджає, компот дає! 3. Їсти варить! А Ви... "Забила би мужа!". Ліпше нехай візьме пива чи горіляки, приведе 2-3 друзів, включать футбол, по кімнаті розкладуть копчену рибу і залапають всі дверні ручки тою рибою, почнуть репетувати - дай ще закуски, збігай за фляшкою тощо... Міняйте цифри! 5 разів голосно похвалити. 1 раз пошепки висварити... І потроху натякати, щоб компот дітям загрів. А спати... Ну має ж бути у дітей якесь свято, коли вони з татком! Ну і попередньо шкільною програмою ввечері з ним позаймайтесь, щоб дитина помилок не робила.
Відповідь: ЗАбилам би! (2) Пали-йоли! Я хвалила його, він навіть і не знає що я тут сиджу і пихчу. Просто треба відповідальнішим бути і акуратнішим. От якби дітей вклав, то якраз би і позаймались. Натомість мию кухню.
Відповідь: ЗАбилам би! (2) Забилам би людей, які викидають домашніх тварин... Біля дому вже більше місяця ходить один котик, видно, що домашній, всі його підгодовують, він навіть знає в якій годині тре появитись (вранці як йдуть люди на роботу і ввечері, як повертаються). Я сьогодні з ним ледь попрощалась, він вже йде гладитись, проситься на руки, мені аж серце крається. Ми вже з чоловіком думали куди його прилаштувати - на орендовану квартиру не візьмемо, у Львів далеко везти, і хто зна як він переживе переїзд з чужими людьми, мо на село його? Але знову ж таки, його туди треба якось завезти, а нам їхати не 1 год(
Відповідь: ЗАбилам би! (2) Так, да не так. З одного боку - дійсно, супер, що чоловік такий. А з іншого - мені сумно, дуже сумно, що реаліїї нашого суспільства такі, що цьому треба радіти і хвалити (радіти, що чоловік займається власними дітьми, це ж нонсенс!) і не дай Боже насварити, а то ж не робитиме більше... Бо коли то робить жінка (щодня і постійно) - то норма і рідко якому чоловіку прийде в голову радіти через то і хвалити і хвалитися друзям чи на форумі... ---------- Додано в 17:54 ---------- Попередній допис був написаний в 17:26 ---------- Хоча мій на початках радів, навіть якось сказав, що не думав, що я буду їсти варити.Думав, що я вся така модна кубіта з манікюром і ніц не вмію
Відповідь: ЗАбилам би! (2) Зла на себе, бо вже не вперше забуваю вимкнути гриль (робила всього то гарячі канапки і вони не постраждали) і вже в кухні чути димом... щось останнім часом у мене з пам*яттю... то поставила варити мясо і згадала про нього, коли воно почало "пектися".
Відповідь: ЗАбилам би! (2) Та де, то історично так склалося, ще тих печерних часів: от чоловік гониться за мамонтом цілий день, вбиває його, кавальцує там, таке всяке, тягне до печери. А там жінка - вона печеру комфортом забезпечує, дітей "совместно нажитих" глядить, вчить їх паличкою всякою користуватися, світ розпізнавати, от мамонта того кавальцованого на вогни пече. Ну, природа так хтіла зробити, саме отак. І все було прекрасно, поки жінки не захотіли теж за мамонтом гонитися. Але... проблемка, не кожен чоловік готовий в печері діток глядіти і мамонтинятину пекти. От просто генетична пам'ять, те колективне несвідоме, про яке дядько Юнг писав, поклики природи. Тому і треба тішитисі, що ваш хлоп окрім всього ще й дітей няньчить і деруни смажить))) Але то так, з деякою мірою категоричності. Насправді ж кожна окрема ситуація (і кожен окремий хлоп)) має свої нюанси. Я би хвалила і тішилася тим, бо чомусь маю таке індивідуальне глибоке відчуття, що то не є природнім (саме не закладеним природою) для чоловіка ото все. Але то особисто я так думаю і дивлюся на певні речі. Нікому ніц не нав"язую і ні до чого не спонукаю
Відповідь: ЗАбилам би! (2) Скільки км? І який напрямок? Може вдасться якось допомогти. ---------- Додано в 19:31 ---------- Попередній допис був написаний в 19:22 ---------- І що? Ви поспішили той міф розвіяти? Колись, пригадую, були такі чоловічі правила одруження. На зразок: "Не надумайте хвалитись дружині, що в армії Ви дуже гарно і швидко мили підлогу". І т.п. А знаєте чому?