Відповідь: Ми і наші мами Я свою маму дуже люблю, ціную за те, що завдяки їй криза початку 90-х по нашій родині майже не вдарила, але... деколи не можу її зрозуміти. Може по кілька разів перепитувати, де і за скільки я купую для нас картоплю, якщо для Яни риба - то як називається, де купила і т.п., м"ясо - те саме, які яблука даю Яні - червоні чи зелені, який сорт, де куплені, і т.п. А були вчора в батьків. Мама каже: Яна, дай попробувати свою мінеральну воду (негазовану Моршинську). Попробувала і каже: звичайна вода з-під крану! Зате настійно пропонувала дитині... сухарики хрус-team К Пенному, які мій брат купив собі до пива. От насипала на серветку - на, дитино, то смачне. Яна відмовилася. Через кілька хвилин знову набрала в жменю і дає дитині: на, поїж. Ну от де логіка?..
Відповідь: Ми і наші мами Користуючись нагодою,хочу подякувати своїм батькам.Стала повністю ВАС розуміти,коли сама стала мамою... Низький Вам уклін моїї рідненькі!!!
Відповідь: Ми і наші мами Розумом я то розумію. Вона ніколи тим не попрікнула, навпаки, завжди каже що ми нічого їй не винні і щоб жили так, як нам добре. Просто шкода її. І водночас дивуюся їй. Вона лишилася в тяжкі 90-ті роки сама з двома неповнолітніми дітьми і старенькими батьками(бо вона пізня дитина), обох батьків за той час поховала... і витягла то все. Бувало всяке, прикраси навіть свої здавала... Лише зараз розумію як, мабуть, їй було страшно.
Відповідь: Ми і наші мами я вас теж розумію. Бо теж таке саме відчуваю по відношенню до своєї мами. Не так давно розмовляла з нею на ту тему.Бо на протязі багатьох-багатьох років мені це реально спокою не давало, перетворившись у один великий комплекс. Мусила "розставити своїх тараканів по поличкам", заспокоїтися і поговорити з мамою ( однією з підстав стало те. що якось випадково почула, як вона моєму вже синові, своєму внуку, сказала фразу, що "от мама заради тебе....".). Проговорила з мамою цей момент, що особисто я вважаю, що або батьки роблять для своїх дітей те, що вважають за потрібне і це- їх вибір, за який діти не повинні почуватися винними, відповідно, навіть ненароком ( як кажуть "в сердцах"), не згадують, що вони зробили "заради..."(бо з одного боку вони не попрікають, а з другого- оці відчуття в дітей "нізвідки" не узялися ж. І це вже не протсо відчуття вдячності, а власне якоїст вини, що трансформується в те, що "шкода").Або не роблять. Бо власне тому, що це- в першу чергу вибір батьків і не "заради", а "для". Вони колись робили це для нас ( за що їм велике дякую), зараз- ми робимо для своїх дітей, а потім- діти будуть робити вже для своїх. І це- природньо. Після тої розмови мені стало легше. В тому, що оце відчуття вини поступово почало відпускати. ---------- Додано в 15:16 ---------- Попередній допис був написаний в 15:12 ---------- мабуть, це у всіх дітей таке відчуття,які у 90-і вже були у свідомому віці ( тобто розуміли, що відбувається, розуміли ті процеси, які проходить їх сім я), і чиї батьки їх піднімали в цей час.
Відповідь: Ми і наші мами в 90-ті я піднімала мою маму. Я заробляла закордоном і читала її довжилезні листи, які описували як важко їм було. Я її заставила пакувати валізи і негайно їхати до мене. Можливо егоїстично, зате моя мама тут здобула ще одну освіту і здала дуже складний екзамен на державному рівні.
Відповідь: Ми і наші мами Як можна таке нагадувати? то вона мені може то нагадати, мол для чого мене зірвала з місця. Мені б таке і в голову не прийшло.
Відповідь: Ми і наші мами Дівчата, ось така ситуація в мене. На Новий Рік ми були в батьків, мама перед тим мені місяць капала на мозги, щоб я придумала меню на Новй Рік. А я не мала бажання і часу робити не знати що, та й маму в першу чергу не хотіла нічим напрягати, бо вона хвора жінка, якщо перевтомиться, то потім два дні відлежить. Короче, зупинились мт на рибі і декількох салатах. Правда півночі мама пролежала, бо текла кров з носа і боліла печінка ( має серйозну хворобу печінки). Так тепер мені мама почала капати на мозги на рахунок Святої Вечері і Різдва. " Придумай меню на Вечерю, придумай меню на Різдво..." Я подзвонила щойно і нормально пояснила, що " мамо, не треба нічого виготовлювати. На Вечерю пару тих страв обов'язкових типу пампухів, куті, вареників та й все. " та де там, мама каже " а на Різдво!?" Я кажу: " та хай буде все те саме, що й на Вечерю, хіба якесь солодке купим." Я почала казати, що я не хочу її і себе напрягати, що не хочу, щоб мама потім відхорувала після Різдва. На що вона сказала, що вона просто хоче нам вгодити, ради нас старається ітд ітп, накричала на мене, що я як завжди від всього відмазалась, вона іншого від мене і не чекала, бо ні на шо не здатна ітд, кинула трубку. Люди, що я зробила не так?!!!! Ну не хочу я, щоб мама пластом пролежала все Різдво, була зла на всіх і на себе, не хочу я нажератись так, що неможливо дихати і взагалі я б краще десь в центр поїхала на Різдво, ніж сидіти і перти- перти ту їжу, не хочу, щоб мама потім конала пару днів від гголовних болей, кровотечі з носа ітд...
Відповідь: Ми і наші мами а може мама хотіла, щоб ви щось приготували?Батьки як правило хочуть такого свята, як колись (12 страв), а здоров,я не дозволяє. Піти в центр на Різдво і щоб в хат ніц не було моїй мамі би також не підійшло, а от якщо я кажу, що вареники принесу і щось спечу, то вона щаслива.
Відповідь: Ми і наші мами Щодо "мами і різдва". Моя також каже: давай придумаєм меню, ну нехай не 12 страв, і запросим брата з сім'єю. Але я тобі допомогти дуже не зможу... Ну от все розумію, але ситуація складається так, що мама хвора і їй напрягатись ну взагалі неможна, тобто ні приготувати щось ні з малим посидіти... А чоловік сьогодні вечером і завтра цідий день працює... Розумію її бажання зібрати сім'ю, але тепер не знаю як то все мені наготувати/наприбирати... А ще треба щось з собою взяти у вівторок до чоловікових батьків. Ех.. Не перечу їй, бо така вечеря в родинному колі після операції їй вкрай необхідна...
Відповідь: Ми і наші мами А я перечу, бо: на вечері\Різдві\8 числа будуть присутні: я, мій чоловік, моя мама, мій тато, мій дідо. Нам з чоловіком все-одно, що їсти, ми не вибагливі до їжі і не хочемо взагалі напрягати мою маму, знаючи, які будуть наслідки, мої обтдвоє батьків на дієті, мама не їсть ні м*яса, ні риби, ні жареного, ні жирного, суто дієтичну їжу, дідові 81 рік, він їсть як горобчик, тато взагалі не вибагливий до їжі. То для кого то готування? Тільки що знов говорила з мамою, ще раз їй спокійно все пояснила, що ок нехай буде на Вечерю тих 12 страв традиційно, але на Різдво чому не можна після Церкви пообідати те, що було на Вечерю і поїхати гуляти в центр? Та якееее, розкричалась на мене, що то гріх, щоб в українській родині таке було! Ми то в центр поїхати можемо, але на Різдво треба їсти, цитую "багато всякого м*яса", а потім ще буде 8-ме число, там теж треба їсти купу всього і купу м*яса". мдааааа, в мене таке враження складається, що мама комусь щось хоче доказати. Де написано, що треба так нажератись? Пропоную я мамі: давай я зроблю вінегрет, кутю і вареники, а вона мені: " я вже всі заготовки зробила, все маю, ти просто прийди раніше 6-ого числа і переночуйте в нас в ніч на 7ме. Та без питань, переночуємо, допоможу, але для чого так напрягатись? Моя мама після готування звичайної вечері, коли ми приходимо до них в гості, ледве дихає і потім зранку встає з головною біллю і синяками під очима... Мені не вкладається в голові це все І після того всього я погана дочка
Відповідь: Ми і наші мами А що не можна запекти кусок, а ні великий кусок м'яса це і дієтично і смачно і буде і на 7 і 8 січня. А ще можна купити листя салату (є ж помиті і в упаковках) заправити оливковою олійкою і усьо. А ще зварити росіл на курочці і взагалі жодних проблем. Ви не подумайте, що я супер пупер хозяйка я маю, як то кажуть, дві ліві руки, але навіть таке мені під силу. А можна ще купити морожені вареники і пампушки теж купити можна. І всі щасливі і напрягатись не треба. Моя мама теж хоче всього наробитись і напектись але бурачки свекруха передала, я зготую грибочки, мамина сестра зробила оселедець (хоч я купила смачнющий, але то на18 буде) сьогодні мама з сестрою вареники зліплять і в морозилку кинуть, завтра мама борщ зварить з грибочками що чоловік назбирав (більше ніхто такого не зварить) ну а 6 пампушки вони спечуть і тато мак на кутю натре. Всьо, навіть мій чоловік який не терпить всяких сімейних застіль на різдво і паску нічого не каже, а їздимо до моїх і його родичів. Два рази на рік можна себе пересилити і в центр піти гуляти після того як зїсти то мясо в родинному колі. Ніц не станеться як годину побуде за столом поїсте і поколядуєте ---------- Додано в 14:16 ---------- Попередній допис був написаний в 14:10 ---------- Останній допис Бренди не дочитала. Ну якщо всі заготовки є то ж вечеря 6 чила, а на 7 можна тоді до себе запросити. Якось так
Відповідь: Ми і наші мами Та можна-можна, все можна і запекти і зробити, але у випадку моєї мами - ціною власного здоров*я. Купленого-мороженого вона не визнає, все треба зготувати самому, ну бо ще від купленого-мороженого мамі потім зле; сестер-свекрух-цьоць, тощо, які щось зготують чи передадуть - такої можливості нема. Але тут питання не в тому, що я особисто не хочу щось зготувати, тут питання в тому, для чого то робити, якщо всі на дієті і реально нема кому то все їсти... Та ніц не станеться, але мама після того буде відходити довго. Знову ж таки, помагати я, звісно, буду, всю вечерю-7-8 січневе застілля зготувати з 9-місячною дитиною мені не під силу самій, а мама потім то всьо відхорує Була б моя воля, я б обмежилась дійсно так як Ви пишете, але то не випадок моєї мами, бо має бути перше, друге десять видів, десерт, солодке, холодець, пампухи ітд...
Відповідь: Ми і наші мами Мда, а переконати то нереально, то ж так має бути і на тому крапка. Тримайтесь. А якщо сказати, що ви щось там спечете, зготуєте, а потім як фак принесете куплене не вийде? Чи тільки новий конфлікт вийде?
Відповідь: Ми і наші мами Посварилась вчора з мамою... Вона подзвонила виключно аби посваритись - питає, Ви коли приїдете - кажу, що через 2 тижні. Вислухала, що до сусідів з-за кордону діти приїжджають, а тут тиждень вихідних і вона нікого не дочекається, бо то хіба ж в неї діти є??? Перевожу тему - питаю, як здоров"я, як тато, вона мені "нормально". Кажу, мам, я ж на роботі 2-го і 3-го, і стоматолог мене чекає ще 2 рази до Різдва (то я так одного зубчика лікую...), нерва витягнули тимчасова пломба стоїть, ще треба ренген зробити на той зуб... Відповідь - "угу", кажу, ну то ми як приїдемо то на перший день Різдва зразу після церкви будем збиратись і їхати, бо темніє швидко, а ще перевал, приморозки на ніч, то що ж то за Різдво буде? Мама: " То ж тіки у свекрухи можна до вечора лишатись, а від нас тре зразу їхати. Я до батьків за 600 км. і на день їздила, але в тебе тепер нові батьків, що тобі до нас". І кинула трубку... І вона не розуміє, що 100 км. по трасі до свекрухи це далеко не 250 км. через перевал до них... Так важко на душі... намагалась якось пояснити - а вона ні в яку... Так завжди, наговорить такого образливого... відчуваю себе тепер як сама остання....., що батьків отак ігнорує...
Відповідь: Ми і наші мами та казала, що можу приготувати кутю, вінегрет, вареники, мама сказала, що в неї є вже всі інгредієнти, типу пшениця, капуста квашена, тощо, тільки треба, щоб я прийшла 6 числа зранку і помагала...
Відповідь: Ми і наші мами То я пропоную це сприйняти просто як факт. Прийти, зробити все, як скажуть і відпустити у всіх сенсах того слова. Бо нічого не доб"єтесь - мамів не переробиш. А "як не вмієш змінити чогось, то зміни своє ставлення до того". І гарне буде Різдво . Я іноді от просто диву даюсь- як оте внутрішнє налаштування змінює все абсолютно навколо!
Відповідь: Ми і наші мами Я думаю справа не тільки в часі на дорогу, але і в бажанні бути там. Не в обіду, чесно. Згадую минулий рік, коли ми з чоловіком повечеряли 4 рази: в себе вдома, потім в моїх батьків, в мого дядька, і ще гнали машиною 300 км до батьків чоловіка, не попередивши їх, що приїдемо. Ви би бачили подив і дійсно щирі емоції родичів коли ми стояли під хатою і колядували. Ми були змучені, але направду щасливі від того, що були зі всіма, встигли до кожного, і та атмосфера свята не забудеться ніколи. Батьків теж потрібно зрозуміти, вони скучають за вами, хочуть бачити вас поруч, це не так вже й зле. Свята така річ, коли сім"я повинна бути разом. То так в моїй уяві
Відповідь: Ми і наші мами Брендо, а ви зробіть щось вдома. От наприклад, купіть кусок полядвиці, гарненько замаринуйте її, а 6-го вранці поставте і спечіть (то буде вже на 7-8), пампушків купіть готових, а мамі скажіть що то ви зробили (нє, ну обманювати негарно, але ж), оселедець купіть готовий, салата+мяско криля+помідорки - є салат. Купіть якесь філе рибне і обсмажте - рибка готова. узавар поставити зварити. вареники можете замовити в наших ДПшних дівчат, варенички домашні - знову ж таки, скажете що самі наробили, то ж видно що роблені вручну, не підкопаєшся. Це все реально зробити самій з дитиною. А в мами вже якісь відбивнушки (звону ж таки можна з шампіньонами і сиром запекти в духовці), пару голубців, ковбаса-сир куплені, ше якийсь швидкий салатик і все. І принесіть готове. Вже менше буде і вам і мамі роботи.
Відповідь: Ми і наші мами 6- го на 4-ту маю бути в стоматолога, ще полікувати зуб, потім - вечеря з батьками чоловіка. Якби я не хотіла, не буду після того гнати чоловіка за 350 км на ще одну вечерю вночі через перевал... вірю, що то так і було б, але... теж так ввжаю - тому розділили, що цього року Різдво у чоловікових батьків - Пасха у моїх, а мама обідилась, що ми на Різво їдемо до тих батьків, а не до них...
