Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

По особистих спостереженнях роблю висновки, що дитина часто вередує коли їй бракує уваги рідної їм людини. Коли дитина хоче. щоб ви з нею зробили уроки. намалювали малюнок, просто посиділи поруч коли він конструктор скадає. І якщо приділяти дитині цю увагу. показувати їй свою любов, зацікавленість, не байдужість, то навіть каприз "купи мені це!!!!" - сприймається по-дорослому і з розумінням. Дитина відчуває впевненість у почуттях, стабільність у стосунках. Якось так

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

на даний час працює такий метод вдягання: розділити на частини: спочатку вдягаємо весь одяг, а потім через десь півгодини верхній одяг. звичайно, іноді не хоче, але нам треба о конкреній годині виходити з дому, тому тоді застосовую "силу". з верхнім одягом - якщо не хоче - виводжу на вулицю без куртки і вона сама проситься вдягнутись.
але, насправді, у нас доволі мирно зараз проходить процес вдягання.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

ми в принципі вдягаємось почастинно. спочатку - всім светри і колготи, потім ми з Дми вдягаємо джинси, потім Дмитро сам взувається, я в той час вдягаю Сергійкові комбінезон, потім вони роблять спроби вдягнути собі шапки і рукавиці, за той час я мотаю слінг і вдягаю шапку собі і Віруні; тоді поправляю те, що хлопці не так вдягнули, а сама взуваюсь, поки вони за ручку виходять з квартири. Защіпаю слінгокуртку вже в під'їзді. загалом, такий двіж получається - не вдягання а міні-подія
в мене Дмитрик зараз частенько щось таке зробить "назло кондуктору". Кондуктор ніяк не дозріє до того, щоб реагувати з гумором... Щось помічаю я: варто 1 раз крикнути - всьо, буду волати дурним голосом весь день. За що - знайдеться. А як замість кричати зроблю щось хороше і правильне: вдихну-видихну, поцілую дитину, відволічу від дурості тої - то і потім весь день себе поважаю і гарно поводжусь.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Ой, в мене вже теж нервів не вистачає іноді на істерики малого. Найгірше вночі - коли вістане так в 3 ночі і починає: пити хочу, але тільки в червоній чашці, чи має принести тільки мама, або хочу соку вже, іди купи. Якщо щось робиться не те - лупить ногами куди попаде Зараз така "радість" все частіше. Не знаю як на таке реагувати. Він не відволікається, а просто істерить коли щось не по його. А я відповідно переживаю, що потаканнями і сюсюканнями підтримаю той егоїзм і потім буде гірше. А ще в нас новинка: казати татові "іди геть" і плюватися. Чоловік від того в шоці. А малий постійно намагається десь показати, що він любить маму, а не тата... Це ревнощі, чи що? Намагаюсь пояснювати - поки глухо.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Я не одна така) А я думала ми особливі.. В нас, правда, по графіку в 4 год. ночі прокидатись. І забагати - хочу йогурта, потім по списку вода зі склянки обов"язково, якщо з кружки - відразу включається сигналізація, пісяти і десь через хв. 20 коли я вже "взлітаю" на сон - мама, я хочу яїчко, або налиснички з вареннячком.. і я оце мушу вставати і давати дитині їсти, яка з"їсть аж 2 ч.ложки. Мені деколи здається, що моя дитина не має ні найменшого поняття про слово "неможна". Йому кажи не розкидай, він зробить все можливе, щоб було розкидано все, не йди сюди, бо тут грязно мама замітає, він все одно піде. Інколи таке враження, що він мене просто не чує. Нервів не хватає. Стараюсь взагалі не кричати на нього - безрезультатно - не чує, як би не обнімала, як би ласкаво не говорила, майже весь вільний час проводжу зним. Заберу з садіку - і до вечора бавимось. А коли підвищую голос так нормально, коли вже просто не хватає терпіння просити, впрошувати, пояснювати - тоді він хоч звертає на мене увагу і на слово "неможна". І кричати не хочу на свою дитину і не хочу виховати некеровану дитину.. І карати не хочеться (в нас покарання - похід в другу кімнату і перебування там на самоті, світло звичайно включене, двері до нашої хати відкриті) але і хочеться щоб дитина хоть якось реагувала на "неможна" і слово "ні". Інколи такий скандал на людях влаштовує, хочеться під землю провалитись. Дитину свою не б"ю і не буду. Вже не знаю й що робити і як правильно робити..

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

діти до якогось віку взагалі не сприймають частку "не".. тому ефективніше говорити дитині що можна, замість того що не можна..

важко мені то дається, деколи нерви збирають і хочеться хляпнути по дупі.. замість "не розкидай" кажу "поскладай/ємо" і складаєм разом, деколи сама складає.. кажу, що лялі хочуть бути в корзині, олівчики в пеналі, одяг в шафі і т.д.

а з пробуджуванням вночі в нас просто - ніхто не встає і нічого не дає, і все.. максимум вночі, не вмикаючи світло, попити води, яка завжди на такий випадок стоїть коло ліжка..

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Чогось думаю, що це едипальний період у вас почався. Погугли, що то таке. Може якраз причина в ньому.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Як це все знайомо. Коли залишався з татом, то дитина спокійно на обслуговуванні

Те саме. Дитина "построїла" маму. Не знаю, як змінити ситуацію.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Спочатку знаходите причину. А потім, усунувши її, починаєте потрохи вводити нові правила і границі.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Да-да, походу щось воно. І головне що чоловік ще гірше робить в цій ситуації, бо щоб малий його не "посилав" то він ніби "дружить з ним проти мами". Бо мама і то заставить, і то заборонить, а тото - "все можна, мама - аяяяй". І будь тут мудрий: замість проблем з малим, маю тепер ще проблеми з чоловіком стосовно виховання
І головне ж, в садку дитина просто золото, коли я їхала влітку, і він лишався з татом, теж був чемний. Я є - просто армагездець (ну може не аж так, але мене то вже дістає). І головне, я не потакаю, не ведусь на провокації, себто при істериці він не отримує нічого, поки не заспокоїться, не вибачиться і не попросить нормально. Але істерики далі є. Може просто треба потерпіти? Але кіко ж то терпіти?

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

в садку, причина - не треба ускладнювати.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Ти не віриш в едипальний період?

Не знала, що твій вже в садку. Тоді теж більше схильна до думки Orman.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

я не по Фрейду, я по Юнгу

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Ну я знаю, що тут багато хто проти садка, бо це тіпа "всесвітнє зло". Але причина не тут. Це почалось задовго до садка. А за час садка навіть дещо покращилось. Тому це не воно. Та і в садку ми буває 2 днів тиждень по півдня. Тому навіть теоретично це вряд може вплинути

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Я таких слів не знаю.

---------- Додано в 16:47 ---------- Попередній допис був написаний в 16:46 ----------

Може ти задовго до садка хотіла його десь пристроїти? Такі думки діти дуже добре зчитують. Реакція може бути аналогічна садковій.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

нє, тут навіть я "противниця садка" скажу, що це не воно.

в мене є ще версія, але вона неозвучувальна.

хай тоді Сера думає ггг, я так розумію вона вас особисто знає.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Та ні, ніде не хотіла пристроїти. В тому і прикол. А ссилку на садкові по типу цієї реакції можна? Я б почитала собі на дозвіллі, може знайду яке рішення

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

хе-хе, а про едипальний комплекс знаєш? Фрейд - його тато.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

не знаю в чім тут справа, може справді все дуже глибоко психологічно, але мені виглядає на те, що

Ви, мабуть теж дивуєтесь, а дитина бачить, що таким чином привертає до себе увагу і робить то ще більше.. Але то я тільки припускаю..

Відповідно, я б не звертала жодної уваги на таку поведінку. Або строго пояснила, що "В нас не плюються" і далі не звертала увагу. Але ігнорувала би власне сам плювок, а за хвильку б обняла, сказала, що люблю і т.д.

Може йому в той момент хочеться Вашої уваги? Може коли починає так себе поводити - попросити заспокоїтись (або і не просити - проігнорувати злість), і спокійно помалювати вдвох, поліпити, побавитись, пообніматись? А може йому хочеться більше уваги чоловіка? Бо ж коли каже йому "йди геть", то знає, що приверне його увагу (нехай навіть негативну, хоч якусь, але приверне)?