У якому віці народжувати?

Відповідь: У якому віці народжувати?

Даю відповідь на питання теми - коли форумлянкам ти снишся з вагітною лінієчкою, з рибою в руках, а в кармі в тебе запрошення на мамські форумівки Жартую.
Думаю, комусь треба до того підійти спокійно і виважено, комусь дуже сильно захотіти, а комусь - так випадково станеться. В кожного свій шлях

 

Відповідь: У якому віці народжувати?

Почему Вы так решили ? Вы думаете. я прочитала в интернете и сам себе решила ?
Сдавали. Даже несколько раз. И не только наличие вирусов есть противопоказанием, кстати. Поверьте, я уже стооолько вычитала из не научно-поппулярной, из каких-то научных статей, с гинекологами советовалась, что просто ничего нового не расскажете. Серьёзно

Вот только метод заражения почему-то называют и бытовой. Вот насколько бытовой - везде вскользь. Та всё уже. Решила надеяться на то, что бытовой - это очень редко

 

Відповідь: Дві невістки у свекрухи

Щоб не бути багатослівним. я просто напишу:

коли ми з чоловіком починали своє спільне життя,розраховували лише на себе ( то при тому, що у чоловікових батьків була 4-кімнатна квартира, у моїх- 3-кімнатна). Спочатку знімали маленьку квартирку, потім- купили свою у 12 кв. м . з входом у кухню. Для двох оце перше житло було "за щастя". Але ми розуміли, що з дитинкою нам туди буде тісно. Значить шукали шляхи виходу- чоловік змінив роботу , я влаштувалася на роботу і за кілька років ( так, непростих, фактично без вихідних і відпусток) ми змогли змінити житло.Лише потім наважилися народити. Увесь цей час , в принципі, могли би жити у когось із батьків, де у кожного з нас точно так само була своя частка власності. Але і самі хотіли бути окремо, та і з батьків ніхто особливо не наполягав . За усі ці роки нам в голову не приходило вимагати від батьків чи то свою якусь частку, чи пропонувати розміняти (чи навіть обмінятися квартирами ). Цьогоріч помер батько чоловіка. І так виходить, що на свою частину спадщини ( а там і квартира, і будинок і ще цілий ряд речей), окрім молодшого сина має право і старший (мій чоловік). Але ми знаємо, що батько хотів би, щоб це все залишилося молодшому. Відповідно, чоловік прийняв рішення, що він не буде претендувати навіть на своє, а відмовиться від своєї частки спадщини. Справедливо це чи ні ( бо теж можна сказати, що от молодшому все на халяву дісталося ,а нам би це зараз теж ой як у пригоді стало), але ми поважаємо право свекра і його бажання ( не волю, бо заповіт він не писав, а власне бажання)

якщо хочуть бути разом- мають думати самі. А не чекати , поки за них хтось подумає. Якщо батьки не згодні жити з молодою сім єю,значить зустрічатися до тих пір, поки не матимуть змоги орендувати бодай малюсіньке, але окреме житло.

не варто ображатися. але тут теж діє принцип: або змінити усіма силами те, що можете змінити , або любити те, чого не можете змінити. Причини ж того, чому "не може бути" завжди були і будуть.. Але якщо як барон Мюнхаузен сам себе за коси з болота не витягувати, ніхто за вас то не зробить.

погоджуюся. Кожен вирішує сам. Я з чоловіком теж лише через 7 років спільного життя наважилися на дитину, бо вважали, що спочатку мусимо забезпечити бодай мінімум ( в нашому розумінні). Дехто з моїх однокурсниць чи однокласниць лише цьогоріч вперше стали мамами- у 36-37 років. Не знаю, чи втратили вони у цьому чи навпаки виграли. Принаймні з їх слів, зараз вони можуть не думати, куди вертатися після декрету ( бо досягли у професійній сфері немало ); коли вертатися (немає фінансової потреби за рік-два бігти на роботу), а можуть всеціло віддаватися материнству. І це теж є добре .

якби знав, де впадеш... Просто коли не заходить ще справа до реального планування, мало хто звертається до лікарів ( навіть банальні 2-чі на рік профілактичні огляди у гінеколога не кожен проходить) чи обстежується. А от вже коли доходить до планування, тоді проблеми і вилазять. А вони могли бути і раніше, просто ніхто цьому не приділяв уваги. І в 19 років проблеми можуть бути, і в 40 безпроблемно народжують.

 

Відповідь: Дві невістки у свекрухи

То тільки тепер такими мудрими українські кобіти поробилися? :eek: І їхнє щастя, що вони вдало стали мамами. Бо всій світовій медицині відомо, що після 35 років жінки рискують народити неповноцінну дитину і підірвати собі здорров"я, особливо, коли народжують вперше. І то не просто слова. То правда. І автизм, і синдром Дауна і ЦП - такі діагнози в Америці процвітають у багатьох дітей саме по тій причині, що мамусі дбали і дбають перше нажитися для себе ( користуючись постійно протизапліднюючими засобами), здобути 2-3 освіти, добру кар"єру, а тоді згадують, що хтось ж на старість мусить склянку води подати і починають посиленно вагітніти. А завагітніти вже і не так то легко. Так що дуже рискований такий підхід до тотої справи з пізніми вагітностями.

 

Відповідь: Дві невістки у свекрухи

На щастя, ніхто так не робить через те, що боїться залишитися на старість без склянки води. Сорі, але якщо виходити з такого аргументу в народженні дітей, то ви, вважайте, програли з ходу. Думаю, пояснювати, чому саме - зайве.

ПиСи: можна попросити модераторів перенести дискусію про дітей у відповідну тему, бо це вже не "Дві невістки"?

 

Відповідь: Дві невістки у свекрухи

Та ви молодці, реально.
Може то більшість думає відчуттями, а не головою, чи здоровим глуздом... не знаю, бо як писала Сера трошки вище, нас би тоді не було 46 млн.
Але в знаєте, щоб там не було (а було, ой було багато)), я ні на секунду не пожалкувала, що у мене є ДІТИ і що я спочатку не зробила кар"єру (а могла), а потім тільки не народила своїх малят. Хоч народився наш первісток через чотири роки подружнього життя і то не через то, що так планувалося, а через те, що я банально не могла завагітніти і купу грошей ми витрачали на лікування, бо був страх не мати діток ніколи взагалі. І якось в ті моменти ми мало думали, що не маєм того всього, чого мали б дати дітям. Думалося тільки одним велитенським бажанням мати нащадків, думалося серцем і це було на першому плані, інше теж важливе, але другорядне...
І про стабільні прибутки. Благо, кому в нашій країні з нашою дирявою, не побоюсь сказати цього слова, економікою вдається досягнути якось стовідсоткової стабільності і все собі гарно, чітко спланувати на майбутнє, але я б сказала то таки трохи рідкість.

Ну, так, я мушу трохи підпрацьовувати в декретній відпустці і Уляна таки не права, пишучи, що це не можливо. Можливо! Трудно, але можливо. Подивіться скільки молодих матусь у нас на посиденьках з маленькими дітками чимось там займаються і тягнуть свою копійчину в домівку.

І розраховувати на самого себе треба однозначно.

І тут ще добре, коли батьки дали хоч якесь підгрунятя. Як ото буває закінчив школу, дали вчитися, тебе і далі кормлять/одягають, бо ти студент. Потім добазарились за тепленьке місце з хорошою зарплатнею. Ти, ну, так не дурак скористався тим всім, попрацював, допрацювався до чогось там, став на ноги і потім луплюся рукою в груди, бо я сам усього досягнув, бо я від батьків ні копійки не брав...)))

Ну, а як не дали, то не дали, треба шукати виходи однозначно... Бо загнузнути на місці в своїх образах- не найкращий стимул, якщо чесно.

 

Відповідь: Дві невістки у свекрухи

Що я програла? До чого ви це сказали? В мене четверо дітей. Першого народжувала в 22, четвертого в 35. І то вже була дитина -УПС!- так би мовити, син старості, якого вже не планували, але ще Бог дав. І я знаю про що говорю. Я пів вагітності за ним проплакала, бо була підозра на синдром Дауна і лікарі вже починали поговорювати про аборт. Хоча роди в мене були вже четверті, заключні. А зачепило мене те, що жіночки подають це, як "так тепер має бути, таке тепер життя". Просто почали рівнятися на Захід, на Америку. Думають, що саме так і є правильно. А я ж бачу тут в Америці до чого це привело. Тут ж, в основному, дітей "понаєхавші" родять, нелегали, щоби легалізуватися через дітей, або малолєтки мєсні по дурі залітають. А свої білі багато по всьому світі дітей збирають, щоби хоч всиновити, щоби хоч яких мати, бо тут дітей мало хто відрікається.

п.с. Дійсно, модератори, перенесіть це десь в іншу тему. Але не витирайте зовсім. Нехай читають і інші. Нехай і мінуси ставлять. Але мусять знати до чого мудрування з вагітністю приводить.

 

Відповідь: Дві невістки у свекрухи

Не конкретно Ви як особа, це безособове: якщо хтось народжує дитину, щоб мати на старості склянку води подану - його ідея терпить поразку ще на стадії планування, хоч він про це дізнається коли матиме 75 років. Дітей народжують лише щоб реалізувати власний інстинкт материнства/батьківства, а очікувати щось від дитини в результаті - помилка, якої допускається маса народу і з того виростають теми на кшталт "ми і наші мами" (почитайте, багато цікавого і корисного).

Вище носа, сподіваюся, що в 35 старості в мене в думках не буде

 

Відповідь: Дві невістки у свекрухи

Хм...а що робити, наприклад, незаміжнім? ;-) От блін, не вийшла заміж в 20, щоб народити в 22 - пиши пропало? Чи після 30 вагітніти від кого-будь?

 

Відповідь: Дві невістки у свекрухи

Нажаль роблять. Добре, що таких ну дуже мало. Бо колись така думка була поширена.

Якщо жінка виходить заміж в 20 років, то ці 7 років можна взагалі не паритися. Я вважаю, що до 30 років цілком можна жити для себе. Попрацювати\погуляти\світ побачити. Зрештою як треба- то і на житло і т.д заробити. 10 років- це багато часу імхо.

Ну і в захист Уляни і інших, хто в схожих ситаціях, напишу, що до і після народження дітей думки і відчуття дуже міняються і навіть якщо до діток хотіли і могли жити з батьками, то вже маючи дітей дах може реально зносити. І це теж не прогадаєш.
Та й взагалі- не жіноча то справа- наперед все продумувати.

100%.
Та й взагалі- ніколи не будеш впевненим, що все зароблене вдасться зберегти і примножити.

---------- Додано в 12:26 ---------- Попередній допис був написаний в 12:25 ----------

До чого тут цей сарказм?
Мова йшла про тих, хто в шлюбі свідомо йде на такі ризики.

---------- Додано в 12:27 ---------- Попередній допис був написаний в 12:26 ----------

Як варіант для цієї теми- на житло, машину і фінансову безпеку заробляти наприклад. Якщо це питання гостро стоїть. Щоб потім не паритись тим ділом.

 

Відповідь: Дві невістки у свекрухи

всуну свої 5 копійок - але не бачу аж такої катастрофи з вагітності у неюному віці. Наші предки дітей народжували до якого віку? Поки організм був на то здатний, пра?
Зараз хвороб більше, бо життя трохи інше, і я думаю що вік батьків відіграє не вирішальну роль.

 

Відповідь: У якому віці народжувати?

То було до того, що, як на мене, мотивація для народження дитини має бути інша, а не "пора" чи "так треба" чи страх, що потім буде пізно.

 

Відповідь: У якому віці народжувати?

Зараз психологічно важче родити діток в пізньому віці. Не всі витримують в старшому віці дитячого галасу і т.д.

 

Відповідь: У якому віці народжувати?

В нашей школе, замечательная учительница математики вішла замуж в 40 и родила первенца в 42 ! И выглядела счастливой! А то что ж..если судьба не послала семью до 35, до залетать от первого-встречного, чтоб ребенка успеть родить?

 

Відповідь: Дві невістки у свекрухи

Все ж я схильна до думки, що на все свій час...І для народження дітей теж свій час.
І кожен гінеколог вам скаже , що у 20 з хвостиком, краще і легше носити і родити дітей ніж в 40. так звичайно, бувають вийнятки. Але все ж- у молодшої мами більше енергії для дітей, у 50 річної бабусі більше енергії для внуків , ніж у 70 чи 80 річної
та і

Знаю багато сімей в яких скромні житлові умови і багато діток і це при зйомних однокімнатках чи кімнатах в гуртожитку. і діти мають щасливе дитинство, незважаючи що чогось-там може і бракує в матеріальному плані.
До-речі є така українська приказка : "Дав Бог дитину, то дасть і на дитину"

 

Відповідь: У якому віці народжувати?

Кожна сім я чинить так, як важає за потрібне сама. Лише чоловік та жінка вирішує, коли і скільки їм народжувати- у 20, чи у 40.

а якщо жінка виїходить заміж у 29 чи 30 років, вона одразу повинна починати "паритися"?

стабільного немає і не може бути.

За час, поки народилася дитина, що мені, що чоловіку двічі доводилося починати все з 0. Був період, коли ми обоє в один день дізнавалися, що залишилися без роботи чи бізнесу (працювали порізно). Але розуміли, що лише самі можемо собі допомогти. Сподіватися на державу ( батьків ) і т.п.- то "дорога в нікуди". Пережили стрес, стряхнулися і далі до роботи. По іншому бути не може. ( п.с. скажу по правді, що навіть і зараз теж настали зміни, коли фактично знову починати треба спочатку. Але якщо сидіти і нарікати на державу чи ще когось, то на цьому рівні можна і залишитися.)

у 35 років? Все у нас в голові, Якщо підходити до того, що 35 років- це старість, то мені про дітей уже і думати немає чого. А багатьом моїм коліжанкам чи знайомим, які вперше ставали мамами після 35, що говорити? А таких досить багато ( за останні 5 років- 9 чоловік). На сьогоднішній день, при тому рівні генетичної діагностики,який існує сьогодні, ризики можна звести до мінімуму. Стосовно інших хворіб мами у віці після 35, то мушу сказати, що якраз багато жінок до цього віку підходять із "контрольованими процесами " в організмі. Бо хронічні болячки за жінками тягнуться мало не з шкільної парти. Але якщо у 20 років до цього ставиться більше легковажно, то у старшому віці жінки більш відповідально ставляться до свого здоров я ( навіть з огляду на те, що вагітність планується пізніше, а значить, трбе себе тримати у тонусі). Відповідно, багато болячок переводиться у стан стійкої ремісії, профілактичні огляди проходяться регулярно. От чесно: скільки жінок у віці 19-20 років справді регулярно, двічі на рік бодай гінеколога проходять і здають усі необхідні аналізи ( ту ж цитологію та флору бодай, вже не говорячи про кольпоскопію)? Вже не говорю про інші індивідуальні хронічні болячки. Так, у жінки після 35 років збільшується кількість можливих ановуляторних циклів за рік ( і чим старша жінка стає, тим більше таких циклів може бути). Так, це збільшує ймовірність того, що вагітність не настане з 1 чи 2 місяця спроб. Але і у молодшому вці на це часом потрібен певний період.

все дуже і дуже індивідуально. Я в 27 ( ніби-то абсолютно здорова молода жінка) більше лежала на підтримці, ніж моя кума у 35 чи братова у 32 чи 34 ( вони узагалі відбігали вагітність елементарно, при тому, що до вагітності уже кожна мала свій багаж проблем із здоров ям). За час , поки я лежала на підтримках, я була у палатах найстаршою " з проблемною вагітністю"- решті жіночкам було по 19-23 роки. Моя співробітниця у 19 пролежала на підтримці не один раз і не по одному тижню. І народжувала теж непросто. Зате три близьких знайомих ( одна з яких буквально місяць тому народила) у віці 40+ жодного разу не потрапляли на підтримку і народили самі, без будь-яких втручань

у кожної сім ї він власне "свій"- чи то 20, чи то 40.

 

Відповідь: У якому віці народжувати?

вважаю всіх правими по-своєму, бо в кожної пари є свої приоритети. В крайності впадати теж не вихід. А щодо американських породіль, то взагалі окреме питання, так як харчування(!! мається на увазі якість продуктів) і спосіб життя кардинально відрізняється від нашого.
це не мої домисли, а слова знайомих...

 

Відповідь: У якому віці народжувати?

Мені ще далеко немає 30, але все встигаємо з вище перерахованого з наявністю дитини(і встигали б з наяністю кількох дітей)... і не бачу в цьому нічого надприроднього. Діти ні для чого не перешкода. Зараз ми живемо в однокімнатній з малою площею, але від цього не менш щасливі і дитина наша ні в чому не обділена. і дасть Бог кращого доробимось (але це в перспективі)

 

Відповідь: У якому віці народжувати?

Воно то так, але життя у всіх так по різному складається, що не можливо всіх під одну лінієчку підрівняти. Хтось до цього віку не має пари, хтось здоров"я, а хтось хоче кар"єри, стабільності, подорожей і т. д. І то все є нормально. Усі ситуації мають право на існування. І якщо чиясь думка відрізняєтья від нашої, то не означає, що вона є неправильною

то не кокртетно до Вас

Я думаю жінка повинна знати, що існує ризик народження дитинки з вадами у пізнішому віці, а далі оцінювати своє бажання/можливості і тоді вирішувати народжувати зараз чи пізніше. Тобто оцінювати ситуацію варто з різних боків, враховуючи і характери людей. Тут головне не бути категоричним до іншої точки зору.

 

Відповідь: У якому віці народжувати?

А що робити тим, кому і так важко завагітніти? Після 35ти ставити на собі хрест, бо мало що може бути? наша добра знайома народила дитину першу в 42 роки, дитина чудова, розумна дівчинка, абсолютно здорова, мама тільки помолоділа і взагалі все супер. Тому, ясно що природа впринципі така, що ми не молодіємо, а старіємо ( то так дуже стисло ), але завжди потрібно вірити, що як Бог дає дитину, навіть в 40 років, значить та людина має прийти в світ і щось в ньому змінити. Думаю, якби не мало так бути, то не вагітніли би в 40 з лишнім років.