Відповідь: Перші дні життя дитини 100%! Але є нюанс : то можливо тільки коли дитина ОДНА... ---------- Додано в 23:28 ---------- Попередній допис був написаний в 23:19 ---------- підписуюсь під кожним словом! З двома не тільки легше, а й цікавіше, веселіше. зі старшим хоч поспілкуватись можна та й в молодшого компанія є (вже мамі легше) ну і наявність старшої дитини дууууже організовує. Шукаєш способи, а не відмазки ---------- Додано в 23:31 ---------- Попередній допис був написаний в 23:28 ---------- в плані готування особисто мене дуже виручає мультиварка. Хто ще вагається/роздумує - рекомендую! ---------- Додано в 01:23 ---------- Попередній допис був написаний Вчора в 23:31 ---------- віддавати себе по повній старшій дитині не вийде - мама тепер одна на двох але не все таа страшно: по-перше, діти різні. Старший "висів" на циці, НІКОЛИ не відмовлявся, навіть якщо запропонувати груди буквально через 5-10-15хв після попереднього годування. Молодший біля грудей тільки "по ділу": поїв - все, відпустив/відвернувся. Його щоб погодувати ще "припроити" часами треба було (поносити, підколисати). Який "екземпляр" попадеться вам цього разу - наперед не вгадаєте По-друге,найкраще приділяти час старшому в мене виходить, коли спить менший (особливо це актуально на початках). Малюк спав біля грудей (на годувальній подушці), а я в той час читала старшому (він це дуууже любить, довелось навіть в дит.бібліотеку записатись) - тут подвійна вигода: і старшому увага, і фактично гарантія, що не будитиме меншого (з нудьги чи з ревнощів). (тут залежно від вподобань дитини, можливі варіанти - малювати/розмальовувати, склалати мозаїку/пазли і тд, лиш би не шумним було те заняття. Можливо - мультики. Ми телевізор вдень фактично не включаємо). Стосовно приготування їжі - якщо нема допомоги зі сторони (бабусі), то вся надія на чоловіка (або він щось приготує, або дитинку потримає поки мама готує). Дитині і собі тільки розігрівати. Коли про то все думати, то страшно робиться. Але в реальності все якось налагоджується. Поступово, але налагоджується.
Відповідь: Перші дні життя дитини а я і не пробувала спочатку готувала пока мала спала, а зараз - або по схемі, описаній вище, або малу - в манеж (є різні думки на цей рахунок, але годинку на день там побути - нічого страшного їй не буде нмсд) зате з Анею в слінгу можна класно підливати квіти, мити підлогу шваброю, пилососити, пил витирати для мене теж - незамінна річ мені здається, з другою дитиною і мама не така перелякана/затуркана, є і досвід, і впевненість, і нервова стійкість до дитячого крику; принаймні з Анею я бігла до неї не те, що по першому крику, а по першому нявканню, руху, зараз в принципі я значно простіше до цього ставлюсь, головне - знати, що вона не впаде і нічого небезпечного поряд з нею нема, а якщо вона від нудьги хвилину-дві покричить - робота в неї така. думаю, з другою дитинкою, дай Боже, мене не охопить та паніка і розгубленість, яка була після народження Ані
Відповідь: Перші дні життя дитини Та ні, не всі. Принаймі точно не я. Мені було важко перший місяць і то лише через недосип. Може з двома було б важче, але з однією справлятись легко. І думаю, частково через те якраз, що живемо окремо від батьків.
Відповідь: Перші дні життя дитини Ага. Якщо з Романом я бігла на крик просто від переляканості, то з другим є шанс що бігтиму, від боязні щоб старше меншому щось не скрутило з любові. А щодо готування- то маю підозру що тут не відвертишся. Якщо з першою дитинкою можна на собі схалявити, то з другою - першій всерівно треба повноцінний раціон біль-менш свіженького щодня організовувати. Ну то так я в теорії роздумую. Сподіваюсь на практиці виявиться все простіше ніж є зараз в моїй уяві. ---------- Додано в 09:13 ---------- Попередній допис був написаний в 09:09 ---------- А взагалі перед змінами в житті, які б вони не були, завжди думки крутяться - як то воно, по-новому. А ще коли на підстраховку не дуже розраховуєш - то тим більше трохи жимжим.
Відповідь: Перші дні життя дитини Не знаю, мої знайомі молоді мамочки всі виглядають і почуваються +/- однаково. До нового ритму життя звикати важко. Нові вимоги до гігієни, до шуму. У вас легко пройшло - ну і слава Богу. Та і від дитини, мабуть, залежить.
Відповідь: Перші дні життя дитини у мене вся домашня робота поділяється на 1) ту, яку можна зробити з Вірусею в одній руці; 2)ту, що можна зробити з Вірусею у слінгу, 3) ту, яку можна зробити тільки коли вона спить. третього типу роботи насправді небагато получається. з приводу готування - також поділяю. наприклад, в першу Чергу чищу овочі, роблю всякі такі "брудні і небезпечні" приготування. А помішувати страву, приправляти чи навіть щось нарізати можна і в слінгу. а ще дуже хороша штука - домашні напівфабрикати типу "овочі для зупи", нарізані в порційні пакети і заморожені, заправка для борщу, закручена у банку тощо. получається, що для домашньої зупки/борщу треба тільки картоплю порізати - і мішати то все підчас приготування Тобто, старші на кухні собі малюють чи я з ними там читаю, Вірун смокче мене, а час від часу я встаю помішати зупу. Лєпота. Взагалі, заморожені овочі - це мега. ще у мене часто бувають пакети готової борошняної суміші для хліба, яку я вже відважила і просіяла. Загалом, самоорганізація - наше все все буде файно. Я теж трохи переживала, бо з 3 днів донечки лишилась з дітьми і домашніми справами сама з 08.00 до 21.00. І все чудово в нас.
Відповідь: Перші дні життя дитини Та от вся справа в тому,що живемо ми з батьками. І виходить так що роботи в два рази більше,якби жили окремо то було би легше це точно. Треба просто звикнути певно та й усе буде добре.
Відповідь: Перші дні життя дитини я їх просто вдвох не залишаю, бо від тої любові мале вже починає старшого побоюватись (він нічого поганого не робить, але цьомки-обійми бувають засильні, ну або часом ігри бувають такі, що мамі очі на лоба лізуть (нині наприклад, малий бавився з Даринкою і пробував дозволити їй посмоктати пальці в себе на ногах ). То простіше передбачити такі ситуації, ніж бігати як ошпарена за ними. Щодо готування їжі старшому, то, чесно, мене дуже виручає садочок і мене не мучить совість, що вартувало б йому приготувати те, те і те. А приготувати повноцінно вечерю не складно. Обід на другий день готую ввечері, щоб потім тільки розігріти.
Відповідь: Перші дні життя дитини і я підписуюсь))) Я цього року навіть закрутки покрутила, молому був тиждень-два. Спочатку лише могла не встигнути поїсти, а їсти зварити дуже мені в помочі мультиварка стала, нарізав, закинув і пішов гулькати)))) Ще допомагає дуже і дуже шезлонг. Зауважу те що старший годувався по годинах і на руках не носився і все дно стільки не встигала, як з меншим, який цицяється не понятно як і коли))) і ручний досить. Просто тепер я навчилась якось час спланувати, не набираю на себе купу роботи на один день, а розплановую собі тиждень так і кожен день, щоб і самій не впасти вже зовсім і дітям увагу приділити, до допомоги залучаю і чоловіка А тепер ще пішла в Аквапарк на аквааеробіку 3 рази в тиждень, то сил після занять ще більше, бо морально відпочиваю ту годинку що не дома. Благо, що мальок зранку цицяється о 8.- 8.30 і лягає спайкати, чоловік має можливість побути до 10-10.20 дома, а я біжууу... на 9 год на заняття і якраз поки приходжу десь в 10.15 просинається малявка і баче щасливу, задоволену і відпочившу маму)) Ніколи не думала, що того буде достатньо, щоб просто відпочити)))) ---------- Додано в 12:05 ---------- Попередній допис був написаний в 12:03 ---------- о за це забула написати, зі старшим теж дуже виручає садочок. Зате ввечері мама і тато повнісю в розпорядженні діток)))
Відповідь: Перші дні життя дитини Я теж страшно за свій побут переживаю, чоловік від ранку 9.00 год на роботі і до 19.00, зараз з Макарієм усе стараюся встигнути, коли він спить, то переважно їсти готую, а вже коли він прокидається, то я прибираю з ним, прасую і т.д Думаю чи буду встигати з двома все поробити??? але трішки начитавшись дописів у цій темі, зрозуміла, що все з двома реально, значить я теж буду старатися себе організувати
Відповідь: Перші дні життя дитини я взагалі ніколи не прасую. тому без того пункту можна спокійно прожити хіба коли щось конкретно помяте і треба вийти з хати - тоді беру праску і прасую цю одну річ, а то забирає 3 хв, а не півдня.
Відповідь: Перші дні життя дитини А я ще з Владою умудряюся і вишивати Все певне залежить від нас, як ми ставимося до всього.
Відповідь: Чи має мама право на час "для себе" Так цікаво цю темку перечитати ще раз). Читала я її, ще будучи вагітною. Читала тоді паралельно ще купу тем- про шкоду садків, про негативний вплив неадекватних бабусь і т.д. Ще купу літератури про природнє батьківство. І під впливом того всього в мене тоді вже заклалися певні пріоритети і цінності, з якими і далі йду по житті. І що саме головне- в мене геть не виникає почуття вини щодо домашніх. А це мабуть те головне, за що я дуже вдячна ДП. Ми як вирішили не залишати в перший період дитину на когось іншого, то так і робили. Оскільки син на ГВ, то до року якщо і відлучалась десь, то на дуже короткий час, лишаючи його на чоловіка. А в принципі мені було легше йти кудись у трьох. Так і досі часто робимо. Після 2 років, коли малий вже став менше мамин, то я з чистою совістю поглиблено зайнялася саморозвитком і т.д, а тато в цей час мав час із сином. Оскільки садок не по мені, то з весни маємо жіночку, яка ходила до нас спершу 1 раз в тиждень, а з літа вже двічі на тиждень. Яка і по дому щось поробить, і з малим пограється, як він хоче. Ну і син вже підріс і ми з чоловіком якомога більше залучаємо бабусь\дідусів, які приходять бавитися з малим, поки мама(інколи і тато) собі щось на кухні роблять. Цікаво- що у нас зі школою складеться))). Читаючи\перечитуючи цю тему, чітко побачила, що малий мене дуже сильно рятує від перепрацювання і від перфекціонізму. Тільки народивши малого, я повністю розібралася зі своїми життєвими пріорітетами. Бо того в мене в голові була суцільна каша. А тепер- ляпота. Хочу- роблю, не хочу- щось придумаю. Є настрій прибирати- зробимо. Немає- світ не завалиться. І так у всьому. В мене і раніше було приблизно таке ж ставлення до життя, та от сама наявність дитини лякала мене онтою обязаловкою все по дому встигати. Добре, що вчасно попустило. Щодо догляду за собою- колись по можливості виривалася в салон. Та мені це було дже напряжно- то малий зарано встане\то запізно ляже\то чоловік затримається і т.д. Вже з пів року як кличу спеціаліста додому. З масажем те ж саме. Це так прикольно. І стресу в житті поменшало. Я така ж була). Внормується- то точно). А от коли- у кожного по різному)). З власного досвіду скажу, що навіть з допомогою рідних я умудрялася по пів дня не їсти. То все ще від дитини залежить. Хтось спить спочатку як книжка пише більшість часу. Мій був геть іншої думки про режим немовлят))). В слінгу я не займалася домашньою роботою. Мені було незручно. То дуже залежить від харчування сім'ї. Від її раціону. Я щось не доганяю- як то так у вас виходить? Ми як жили перші пів року зі свекрами, то мене цікавила виключно дитина і чоловік. Часто бачу по знайомих, що вони самі від допомоги відмовляються. Або вона на їхню думку якась не така. Не всі бабусі\дідусі хочуть\можуть бавити крихітних діток. Зате можуть чи в хаті прибрати, чи їсти наварити. Чи щось купити\принести\занести і т.д. Як на мене- то треба всі можливості допомоги використовувати, як вона дається. Бо інша потім може і не прийти.
Відповідь: Чи має мама право на час "для себе" елементарно. Мама ж з дитиною сидить вдома і нічого не робить. Тому зобов"язана на всіх наварити, подати і прибрати. Так в мене було з першою дитиною. Була нервова я, дитина, чоловік і рідні. Я місяці 2 відходила від пологів, Яринка спала виключно на вулиці, а в хаті була тільки на руках. Про слінги і т.д. тоді навіть не знала. Від неправильного прикладання перші півроку в мене були постійні лактостази, температура. Тому мені було тяжко наготувати перше-друге на 5 дорослих. Пізніше, коли ми вбулись, все встигала. А зараз їсти наготувати то найлегше з усіх завдань)))
Відповідь: Чи має мама право на час "для себе" Ну то значить мені вдалося пояснити рідним, що мама з дитиною ще й як робить. Воно в мене в голові міцно сидить. Я звичайно розумію, що вони не дуже згідні. Та в мене ні сил\ні бажання тоді не було робити ще щось окрім встановлення лактації\сну і т.д. Щодо закупів- свіжі продукти купляє виключно чоловік. Базар в нього по дорозі тт. Ну і Ашан\Метро раз в місяць нас дуже виручає. ЖЕК у нас як коли. То я піду, то чоловік. Частенько правда забуваємо)), то інколи плачу за 2 місяці. Та то таке. На закупи я ходжу як на свято. Люблю я це діло, ага. Ну і звісно- я ДУЖЕ вдячна чоловіку за все все, що він для нас робить. Маючи інших, ви живете окремо? Чи щось змінилося у відношенні до вас рідними?
Відповідь: Чи має мама право на час "для себе" Живемо із свекрами. Чи їх відношення до мене змінилось, не знаю. Змінилось моє відношення. Навіть не моє відношення, а вміння відстояти свою позицію.
Відповідь: Чи має мама право на час "для себе" Коли народився Ромчик, то я теж сповна зацінила допомогу чоловіка в всьому повністю. Він перший місяць напевне самовіддавався більше, ніж я. Можливо тому допомога з сторони практично не знадобилася, навіть більше - її зовсім не хотілось. А коли прийшло полегшення - то і поготів. За пів року прийшло встигання, шуршання, готування, і навіть підробіток в декреті. З другою дитиною хочу вірити, що буду більш організована і підготовлена, ніж тоді, вперше - чотири з половиною роки назад.
Відповідь: Чи має мама право на час "для себе" В мене десь так само. Ну і спершу прийшло розуміння і 100% впевненість у власній позиції.
Відповідь: Чи має мама право на час "для себе" Sera, ну власне все якраз так як пише Holly. Всі думають, що у мене часу по вуха, я пояснюю, що заледве поїсти встигаю, спочатку не розуміли так тільки зараз десь почало приходити їм те розуміння...
Відповідь: Чи має мама право на час "для себе" Не знаю як правильніше сформулювати питання. Чи не буває у вас своєрідного відчуття вини чи чогось подібного, коли лишаєте дитину і займаєтеся своїми справами? Якщо бувало таке, то чи це нормально і коли воно минає? Наприклад, моя мала може якийсь час сидіти сама бавитися, а я скажімо щось роблю на кухні чи прибираю чи ще щось. І от часами запитую себе, чи мені то треба, чи може краще той час присвятити дитині, щось їй показати, чогось навчити? Бо вона не повзає, тож сидить собі і іграшки перебирає. Але ж з іншого боку бути 100% часу біля неї теж не зовсім правильно?
