Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? От власне, бо часом в деяких темках не хочеться писати, бо зразу буде - не маете 10 рокiв досвiду в шлюбi, дiтей, то нема чого щось казати. Якщо нe хочеться читати про досвiд зустрiчання, то можна i не читати. Вибiр є завжди
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? +++ в різному віці по різному це переживаєш і відчуваєш, тому досвід в любому випадку набувається)) в кінці кінців робиш висновки на майбутнє..
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Хотіла процитувати багатьох дівчат. Може, я все-таки поверну тему в її русло? Якщо дозволите... Розлучилась-розійшлась... і т.д. Не обов"язково бути глибоко одруженою, щоб дописувати чи читати цю тему. Як було вище сказано - це така собі допомога тим, хто не знає, як виплутатись з даної ситуації. Я не глибоко одружена і хлопців, з якими розходилась, було багато. Просто настав цей момент, коли я справді не змогла пережити розлуку сама. Я прийшла сюди, і мені це допомогло. Звичайно, форум - це не панацея. Бо допомагали мені друзі, співробітники. Але й досвід, набутий тут, відіграє не останню роль. Отже, як обіцяла, to be continued... Все можна пережити, і розлучення-розставання теж. Для мене це було сукупна дія факторів, які не занадто обтяжували моє ліниве життя. Я не фанат спорту,дієти і нових знайомств. Я - "любітєль" поплакати. І я плакала. Всім, хто міг витримати моє ниття. І тапками я получала по бошці вєздє. Я не можу сказати, що все! Пройшло, забулось і проїхали. Ні!!! Але пройшов час і сприймаю все в іншому світлі. Не чекаю, що Рудий прийде і впаде на коліна зі сльозами на очах. Хоча такий варіант можливий. Але я не чекаю!!! Не потрібно чогось чекати і надіятись. Потрібно просто жити і шукати позитив в тій купі лайна, яка раптом впала на голову.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Коли у вас вибудується модель життя самій, коли увійде у звичне русло, коли ви почнете насолоджуватись тим, що маєте, усе налагодиться само собою. Я в це вірю, і вам цього бажаю. Sent from my JY-G2 using Tapatalk 2
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? тут недавно була зачеплена тема, про хлопців,які розстаються з дівчами. Я б хотіла направити тему в друге русло і розказати про те, як ми розійшлися з моїм. Точніше як я з ним розійшлася. Ми зустрічались ще зі школи, перша любов, так сказать. Все йшло своїм чередом, знайомство з батьками, разом проведені свята, плани на майбутнє. Але з часом я почала усвідомлювати що не люблю цю людину. І як я проживу життя з немилим. Ми розійшлись. Він не хотів це прийняти, а я хотіла волі, просто хотіла бути сама. Може, якби в той час ми взяли просто паузу, все могло бути по іншому. Але сталося так як сталося. В мене закрутився новий роман і через пару місяців я вийшла заміж. Він також одружився. Пройшло пару років і наші сім"ї розпались і доля звела нас знову. При першій же нашій зустрічі я зрозуміла що це мій мужчина і я його більше не відпущу. Я дякую Богу що він вибачив мені за те що було колись. Зараз ми разом, виховуємо 2 донечок і я завжди думаю про те, що можливо, без цих поневірянь життєвих ми би і не зрозуміли наскільки дорогі одне одному.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Мені здається, що цей рецепт взагалі працює у всіх життєвих ситуаціях. Коли перестаєш чекати -звідкись воно приходить.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Як не банально, але частенько. Принаймні у мене того разу так і сталося: солнце взойдет, когда нам будет все равно, что близится гроза (с) Але вважаю, що той період переживання, самотності і самостійного відживання мусив бути. Sent from my JY-G2 using Tapatalk
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Іноді буває що розійтись з людиною,з якою просто зустрічались набагато складніше, ніж з чоловіком,з яким була сім"я і дитина. Це саме мій випадок. З чоловіком у нас все сталось якось само по собі, тобто до того йшлося, почуттів ні у кого не залишилось,одним словом - ніхто не був проти і ніхто нікого не тримав. А от зі своїм хлопцем я вже півроку не можу розійтись - він не відпускає, а я не вмію твердо сказати "ні".А час біжить і можливо за цих півроку я була б щасливою зовсім з іншим (???)
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Ми з чоловіком живемо майже 2 міс.Окремо.Я відчувала що мене не любить тому і помогола йому піти.Після 1 місяця окремо життя В кінці кінців я дочекалась нарешті від нього що не відчуває до мене любові.Що це все що завгодно тільки не вона.На розлучення погодився та все одно щось ще думає....не можу його зрозумітити-чого тяне?Напевно із-за дочки... Дівчата!Я не хочу і не можу без нього наново все починати.Але і з ним не зможу вже бути,знаючи що мене не любить.....Важко капітально.просто грузну.Ні чим не можу переключитись.Ні що не допомагає.Всеодно приходжу до до дому де його не має поруч........
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? В нього є інша жінка? Він Вам казав, що Вас не любить? Незнаю вашої з чоловіком ситуації, але якщо Вам важко його відпустити, можливо ще можна вернути все назад.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? у чоловіків принцип "стерпиться-злюбиться" не працює. А жити , коли це прихована форма мазохізму. Для чого затягувати і мучити власне себе? Як на мене, тут справді треба відпустити. З дочкою ж ніхто не забороняє бачитися. А далі- час сам все розставить на свої місця. Насильно милою не будеш...Інколи справді варто пожити окремо, щоб зрозуміти , як далі будувати свої відносини- поруч чи окремо. Коли живеш поруч у такій ситуації розібратися важко, бо завжди знаходитимуться стримуючі фактори. Допоки дійде до "точки неповернення". От лиш стосунки зачасту вже стають тоді такими, що і дружніми їх не збережеш.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Переключіться зараз на свою донечку. Віддайте їй зараз усю себе,всі свої найніжніші почуття. Живіть для неї і для себе. Робіть так , щоб щодня у дзеркалі Ви бачили красуню, а не заплакану жабку. Так , важко, дуже...знаю....Але , допомагає,повірте перевірено життям. А час лікує і все розставить на свої місця.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Все проходит. И это пройдет (с.) Як би не було важко, але все можна пережити. Якби то вміти все проходити без хвилювань..Мені мої стосунки дуже складні коштували важкої хвороби, нервів, сліз..і чесно скажу - воно того не варто. Можливо завжди слід пам`ятати, що Бог забирає від нас тих людей, які виконали певну місію в нашому житті. Можливо, слід шукати розради. Треба просто бути сильною. Людина завжди зустрінеться саме "своя". Я стільки часу витратила на спогади, прокручування чому і т.ін. А зараз вже оглядаючись назад, хочеться сказати словами героїні фільму "Москва сльозам не вірить" : Хорошо что ты на мне не женился. Если б ты тогда меня не бросил - ничего бы из меня не вышло. И я бы разминулась с единственным и самым моим любимым человеком".
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Сумно мені спостерігати, що немала частина знайомих нам подруж, з котримись ми більше спілкуємося, з котримись менше, хтось давні друзі зі студентських років і ми бачили їх закоханими..., розлучаються... сьогодні довідалася про чергову таку пару. і так от проаналізувала, що серед тих же знайомих, які все ж живуть разом немає таких, в кого нема проблем і все так райдужно... просто хтось це терпить, хтось вірить, хтось намагається змиритися або ПОмиритися, щось виправити, але в когось всі зусилля даремні і ось - вони вже офіційно оголошують, що розходяться. а що далі? я впевнена, що та жінка дасть собі раду, вона розумна, її підтримають батьки, в неї донечка, а ось той чоловік, який по суті своїй непогана людина, і за нього я не певна, він пропаде, зіп*ється як мінімум, але щось же трапилося і він змінився, а тоді його дії стали поштовхом до такого рішення дружини. і її я розумію, як і ще одну знайому, і таких багато, як не сумно це констатувати.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Щасливі пари зустрічаю все рідше і рідше. І людей без сім"ї також. Але для себе вибрала намагатися бути щасливою, одною, але щасливою. Сподіваюся, що діти також тільки від того виграли. Краще спокій ніж постійне вияснення "хто винен".
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? оце точно, і ці дві жінки якраз теж керуються таким переконанням, а пригадую їх щасливими і закоханими... час-час, а то так років 10, не витримують люди життєвих випробувань... криз... дуже шкода...
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Дівчата!Як там кажуть кретичні 3 потім 7 років.... і т.д.?А я з цим не згідна.Критичні роки ті,які ми самі робимо.А тепер поглянула майже після 2 міс.Окремого життя і зрозуміла що все зробила правильно.Він був не поганий як чоловік для сім"ї.Але до мене байдужий.Я його відпустила.Хай буде щасливий.Тільки от інколи починаю розуміти що таке "від кохання до ненависті -один крок".Він признав що моєї вини не має,що я була хорошою дружиною.....Але коли пройшла любов - не знає.Тепер хай на колінах би просив-не простила б.Хоча не зарікаються.....
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Ніколи не думала, що і мене спіткає схожа ситуація. Чоловік пішов, хоча сама тому посприяла, а я залишилась з маленьким синочком, якому скоро рочок виповнюється. Тільки гляну на те маленьке янголятко - сльозами обливаюсь... Шкода дитину дуже. Сама виросла в повній сім'ї, а він буде без тата рости. Але краще так, ніж в постійних скандалах і сварках. Знаю - пройде час і все налагодиться. Тільки страшно, що син колись буде засуджувати за таке рішення...
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Зайдіть в тему "Зрада чоловіка". Там багато про це є. Суть: ВСЕ БУДЕ ДОБРЕ!!!
