Відповідь: Свекруха-бабуся (2) Те саме хотіла написати))) В мене свекруха дуже добра, але всеодно я шукаю собі якогось гудза. На днях свекри приїздили до малого, людей було багато, малого передавали з рук в руки... Ну мій синуля то циганська дитина, ну але як дитина тягне руки до мами, то невже я не маю його взяти? То аж мені зауваження зробили, що я його на руки беру, вони он на трошки поиїхади і хочуть ПОБАВИТИСЬ, а я ще набавлюсь. Ну банальщина... Мудра невістка дала би собі спокій та і по всьому, а мене злило дуже, що мою дитину ВІДВОЛІКАЮТЬ від мами і бавляться ним. Чи то я така дітозалежна, чи шо?)) Коротше, мені ше над собою працювати і працювати... А ще свекор сказав, щоб я малому вдягла нитку червону, бо їх багато сьогодні поиїхало, щоб часом не врікти дитину))) Розумію, що він тільки з хороших намірів. Друга би намотала ту нитку, та і по всім, а я мала ше 20 хвилин дискусії зі свекром, бо я не вірю в ниточки червоні... Вчитись і вчитись)))
Відповідь: Свекруха-бабуся (2) Мене моя вже ні, а свекруха взагалі каже, що я добра дитина. Дівчатка, як би нам не боліло те, що роблять ті жіночки ми повинні (!!!), хочемо того чи ні, вибудовувати стосунки з ними і вивести спілкування на такий рівень, що нас не буде зачіпати нічого, що вони говорять і ми будемо вміти відповісти зразу і без образ. ---------- Додано в 08:36 ---------- Попередній допис був написаний в 08:32 ---------- Ну 20 хвилин дискусії то перебор, хоч я вас прекрасно розумію. В свекра свої страхи які він перекладає на вас, он тільки його страхи то його і не конче мусить бути ваше. Яка ж велика біда з тим спілкуванням. Не можуть ж просто і спокійно сказати, я того дуже боюсь, бо я так знаю і в таке вірю. Мені від того страшно і я переживаю за тебе і твою дитину. Я просто не знаю як інакше. Не думаю, що після таких слів ми б всеодно кидались на них з якимись своїми переконаннями. Хіба, що ми вже ДУЖЕ холодні зміючки.
Відповідь: Свекруха-бабуся (2) Це про мене ))) Теж не вірю в ті забобони, але не хотілось псувати настрій ні собі, ні людям - ми саме святкували день народження чоловіка. Тому я взяла ту нитку і зав"язала – свекри щасливі, дитині все-одно, а я "чемна" невістка . А чоловік ввечері підійшов і поцьомав мене, що я так повелась і не розпалювала конфлікт. Вранці наступного дня – ми благополучно ту нитку зняли (отака я хитра і підступна :xaxa. Загалом, я часто прислухаюсь до порад свекрухи (визнаю, що вона переважно мудрі речі говорить ). Але бувають моменти, коли я з нею не згідна. Де можливо - намагаюсь "прикусити свій язик" і змовчати, зробити вигляд, що робитиму все так, як вона хоче (так як з тією ниткою). Іноді змовчати не виходить - тоді розростаються суперечки під гаслом "хто кого" . Але за що їй вдячна – то це за те, що вона навіть у таких випадках ніколи не вдається до образ і приниження, не язвить (за це найбільше їй дякую), не насміхається, і ніколи прямим текстом не говорить: «Я знаю краще». У нас все якось досить мирно получається. Знаю, що колись сама стану свекрухою. Тому тішусь, що маю достойний приклад для наслідування.
Відповідь: Свекруха-бабуся (2) Я рада, що форумчанки Вас підпримали, а я таки трохи посварю. Я думаю, будете зі мною не згодні, але прислухайтесь. Минаючи всі емоції і накопичені обрАзи. У 6 місяців дитина не сиділа. Ви пішли до 1 лікаря, консультація якого Вас влаштувала і 4(!) місяці Ви просто чекали, що саме пройде. Всі діти плачуть на масажах, особливо на перших сеансах, але Ви не захотіли їх продовжити, Вас то напрягло. Свекруха Вам наголошувала (ну да, наглим способом, але суті не змінює), і таки на 9 місяці дитинки знайшли певні проблеми. Хто з вас двох був правий? Якось і накльовується, що таки є за що вибачитися. Знаючи, що свекрусі ВАЖЛИВО похизуватися хоч чимось перед іншими, дайте їй того, хоч щось. Тим більше, зараз. Займіться дитиною інтенсивно і дитині на користь, і собі на інтерес і радість. Я Вас не знаю, але як мамі 2-х дітей, мені виглядає, що Ви таки несерйозно ставитеся до проблем з дитиною. Зараз є дуже багато гуртків і секцій для малюків, і в басейн зі спеціальним памперсом пускають. Сходіть хоч на 1-2, для цього ж і є декрет. Я не взірець звичайно, але були і масажистки додому, і багато консультацій з пошуками толкових лікарів, і купа гуртків, і лікувальна гімнастика вечорами, і вправи на фітболі і тд... Догляд за дитиною - це теж робота. А як чоловік у розмові з мамою згадає, що ось і туди ви пішли, і туди записалися, її ставлення може змінитися. І то таки гарний крок до примирення. Моє ВЕЛИКЕ-ВЕЛИКЕ ІМХО.
Відповідь: Свекруха-бабуся (2) А я таки підтримаю інвізібл. Бо в 6 місяців не всі діти як цвяшки сідають. А якби доня інвізібл сіла таки сама в 7 місяців, то свекруха не бігла б до неї вибачитись за те, що наїжджала, а прийняла б як належне. .... А що пройде саме? Дитина що була хвора? Лікар сказав, що все добре, що сяде дитина. Тим більше, то нормальне явище, що дитина не сидить сама в 6 місяців ще. І тому підтвердження діти деяких форумлянок. То мама що мала робити? Вишукувати діангози? Якась повинна бути довіра до лікаря, бо ми таки не всі з мед. освітою. Можливо тої проблеми і не видно було лікарю, зараз стала явною, от і лікуються. Якось некоректно звинувачувати людину в недбалості щодо дитини... ---------- Додано в 17:01 ---------- Попередній допис був написаний в 16:56 ---------- Я от щойно задумалась! В мене вдома навіть нема червоної нитки:D:D:D Треба було так і сказати, не було би проблеми:D
Відповідь: Свекруха-бабуся (2) Пройшло 4 МІСЯЦІ. Була консультація з ОДНИМ лікарем. У 9 місяців з ДРУГИМ.
Відповідь: Свекруха-бабуся (2) я завжди спокійним доброзичливим тоном кажу - дитина хрещена, тому вже не потрібно, хіба ви не знали? Одразу всі замовкають, бо де ж то признаються що не знають
Відповідь: Свекруха-бабуся (2) моя свекруха має поки першу і єдину внучку, але від народження в нас була разів 3, а дзвонити взагалі не дзвонить, не питає як ми як внучка, живе через два будинка від нас і зараз сидить без роботи, бо приїхала з заробітків і тепер відпочиває, на Миколая випадково зустрілись на ринку то дала малій банан і шоколадного миколайчика... хоча в чоловіка вся родина така я ще досі до того неможу звикнути і вся його родина ще досі незнає про вагітність, я знаю що сказати треба але так нехочу.... всеодно на таку новину реакції буде нуль
Відповідь: Свекруха-бабуся (2) Я не сперечаюся, що дитину варто було ще комусь показати, я тепер сама собі лікті кусаю. Мене просто добиває те, що в 6 і 8 місяців педіатр, яку ж мені батьки чоловіка і радили яко їхню родичку, сказала що все гаразд. А свееруха мені потім каже чого я лікарів слухаю, треба було її слухати і робити самій масажі (що до слова з нашою проблемою протипоказано, бо можна ще більше розслабити м'язи, якщо робити неправильно). Чесно, я і справді до 8,5 місяців не дуже переймалася (тобто не 4 місяці як ви писали, а 2,5), бо взагалі норма для сідання 6-8 місяців і тут багато хто писав, що дитина сіла в 9. І по дттині ж не видно ніц було - жвава, активна. А про опору на ніжки жоден з лікарів нічого досі не казав. Ясне діло зараз ми займаємося. Пройшли курс масажу. Тільки з басейном проблема, бо з Винник взимку тягати малу в інший кінець міста страшнувато. Але то все оффтоп. Мене просто обурює те, як це все свекруха подає і як мене звинувачує, що я до дитини ставилася як до ляльки і проводила над нею експерименти. Мені якраз отака її "підтримка" зараз дуже допоможе....
Відповідь: Свекруха-бабуся (2) Дякую, Invisible, що не обурилися на мою думку. А свекруха що, забула, що таке перша дитина в молодої мами ? Всі роблять помилки, головне - зробити висновки. Я перепрошую, не зауважила, що ви з Винників. Як маєте матеріальну можливість і машину, спробуйте знайти щось у Львові. Он у нас в Софію з зовсім манюнями ходять мами. І діти швидко прогресують, і апетит і сон покращується, а вже нахвалитись перед знайомими можна.... Є ще центри корекції постави, може там є якісь курси для манюнь. Пошукайте. Придивіться.
Відповідь: Свекруха-бабуся (2) а знаєте для чого ми це робимо? Для самоутверждення. Це неправильний підхід. Ми повинні бути просто щасливі з того, що у нас є діти. Такі які є. Мене мама може протягнути тим, що он інші діти кращі а мої. Так, мої є такі які є, бо є багато причин. І те, що мама не дуже допомагає в тому плані також, але вона моя мама. І тільки тому, що вона моя мама люблю її, ціную, і падаю ниць і дякую, що дала мені життя. Могла і не дати. І те саме з свекрухою. Вона могла не народити мені мого чоловіка. Могли, але дали нам життя. Писала і сплакалась. Мене справді могло не бути. А я до того, що тепер мені не важливо хвалитись перед іншими чи родиною яка у мене дитина. У мене все добре і діти чудові! Все. Для родини цього достатньо! Всім, хто переживає за те, чи вона добра мама раджу - в суботу зранку відмовляти Ісусову молитву на протязі 10 хвилин. Побачите зміни. Про Ісусову молитву Ліля тут навіть дала посилання, як її відмовляють 50 хвилин.
Відповідь: Свекруха-бабуся (2) Во-во, і я про те саме, як є проблема - треба вирішувати, а не займатись пошуками винних. Ніхто не вмер, нікого не скалічили. Все добре. Допомогти дитині - та будь ласка, мама он тим вже й зайнялася. Було б непогано, щоб зайнялася тим же і бабуся, замість того, щоб плекати свою образу (не треба фізична її допомога - хоча б помолилась за дитину). То трохи неправильно так наїжджати, не кожна мама літає з дітьми як електровіник по всіх можливих гуртках, і тим не менше, ростуть собі ті діти і розвиваються нормально. Я бігала і на масажі, і до лікарів, і ЛФК 10 разів на день, але виключно через те, що: 1. діагноз таки був, і про нього я знала практично з першого дня донечки 2. мене дуже толково проконсультували, розклали по поличках що робити, як робити, коли робити, і де читати. Ну це стосовно ортопедичних питань. А от коли я в ПБ 5 днів під час оглядів всіх неонатологів питала на рах. жовтяниці, і мені відповідали "все добре, так має бути", виписали, оглядала дільнична двічі - нормально, а в місяць ми загриміли в лікарню з білірубіном 300 - там є моя вина? Скоріше за все, є. Але я - не медик, а дивилось дитину купа медиків... Я себе тоді сама ледь не з*їла, якби мені ще хтось щось під шумок сказав не те - могла б і послати.
Відповідь: Свекруха-бабуся (2) Розкажу як я зі свекрухою спілкуюсь , ггг. Вона в мене дуже до всього перелякана. Пессиміст рідкістний, плюс до того ну дуже балакуча. Ми живем разом. Якщо хтось пчихає - все, хвора бідненька дитина, приходить без стуку в любий час дня і ночі подивитись на дитину чи сопить і т.д. Був навіть абсурд, коли Іраклію було 3 місяці, то захворів бронхітом. То була зима, а так як будинок не опалюється, то тепло тільки в нашій кімнаті. Короче свекруха поселилась у нас в кімнаті на період хвороби (десь 2 тижні, вже точно не пам'ятаю), мотивуючи тим що в неї дуже холодно. Була зла як фурія на неї , а ще більше на чоловіка. Невже не міг їй купити ще одну батарею? І так вона виселила сина, а сама спала на дивані. І таких ситуацій тьма- тьмуща. Та коли сталась ЗВ, то вона почала плакатись всім кому не лінь. Я розмію що їй було теж боляче, ну але ж не говорити на кожному кроці? Свекруха якось говорила по телефоні на грузинській мові з родичкою, і вона думала що я не розумію, та мене просто накрило. Я їй виговорила все що про неї думаю. Навіть свекор потім мені казав що не очікував від мене такого словесного потоку)), бо думав що я мямля. З того часу я не мовчу. Якщо мене питають що діти їли (а питають свекри подекуди надцять разів коли не бачать що їли), - то відповідаю що вже того нема, якщо хочете - зроблю вам щось смачне. Бо такі питання мене подекуди виводили з себе. Як в нас сварка (про побут та діти) , то в основному закипаю я через безглузді зауваження , поради та висловлювання. Колись після сварки вона хотіла подзвонити бабці моїй і розказати яка я невихована та неслухняна. І одного разу я таки набрала бабцю та кажу що хоче поговорити свекруха. Так вона після того вже мене не лякала дзвінками, бо знала що мене цим не проймеш. І головне що після любої сварки, після любої її обіди на нас я спілкуюсь як ні в чому не бувало. Дзвоню перша, за сніданком завжди заговорюю перша як би мені не було образливо, бо знаю - що це все битовуха і корона з мене не спаде, що нема чого псути собі нерви через свою призму бачення тої чи іншої ситуацї. Якби ми жили окремо, може б я інакше писала, та ми в одному домі. Invisible, я б на вашому місці подзвонила перед новим роком, привітала та й по всьому. І на різдво також. Навть якщо ви смертельно ображені.
Відповідь: Свекруха-бабуся (2) дозволю собі спитати, вам від того погано? якщо не вважаєте, то не вибачайтесь. Загалом є різні люди, хтось нормально сприйме вибачення і на тому буде мир, а хтось ще більше розійдеться, щоразу згадуючи як її образили і щоразу знов і знов буде тріпати вам нерви. Якщо вам стане легше, можу сказати що я зі своєю свекрухою не спілкуюсь з червня 2012, ми мали тоді з нею сварку, вияснення відносин, багато було всього, я до речі була на 9 міс. вагітногсті, і це не заважало їй мене до істерики довести. І після того вона досі вважає що я повинна перед нею вибачатись. На мене тиснули і через чоловіка, і через родичів, і через батьків моїх. Але не вийшло, чоловік мене підтримав, бо цей культ свекрухи пора вже припиняти давно. А малого нашого свекруха бачила лише 1 раз, коли малому був рочок, ми її хоч і не запрошували, а запрошували виключно свекра, вона прийшла як "бесплатное приложение", і не, сиди собі і тішся що дитину побачила, так вона ще й там при гостях не втрималась і фиркала щоб малий був вихованішій за свою маму ( за мене тоєсть). Тому забийте і заспокойтесь, вам є куди зараз направити свої думки і сили. А щодо дитини, ну да, провтикали ви трохи, памьятаю вашу історію і те як вас дівчата заспокоювали. Мабуть у вас був той випадок коли ваші сумніви були правильні. Але якщо все поправимо то займайтесь дитиною і все решта майте десь. Варто вибачатись лише перед розумною сверухою, а якщо не мудра жінка ( як у мене наприклад) то вибачення не зрозуміє, не оцінить і висновків не зробить. Я була раніше дуже правильна і вибачалась по любому поводу, а потім бачу що від того вона тільки впевненіша в своїй правоті стає, і думаю хватіт, тепер ніяких вибачень. Зато вже 2-й рік такий спокій маю, я вам передати не можу )))
Відповідь: Свекруха-бабуся (2) А чому не сказати:"Добре, тату. Намотаю пізніше". А робити так, як вважаєте за потрібне. За роки наявності у мене свекрухи я саме так навчилася відповідати. Тому, я у неї завжди Ірочка і сама краща мама ( син, правда, кращий все рівно, ну але ж то мама, тому так і має бути ). Я вже з нею давно не сперечаюся ні в чому.
Відповідь: Свекруха-бабуся (2) А чому СПОКІЙНО не пояснити, що то забобони і не можна двом панам служити? Сьогодні нитку намотай, а завтра дитина не спокійна - іди віск злий.
Відповідь: Свекруха-бабуся (2) я також не сперечаюся і взагалі, я перед батьками чоловіка часто закриваюся, хоча до заміжжя у нас просто ідеальні стосунки були, а потім як переклинуло, але на те є свої причини і зробити я з собою нічого не можу, а точніше не хочу. і от бабуся вона також хороша, і досвід у неї є, але дитина до неї не хоче. а ше мене починає тіати з тих сільсько-радянських замашок-"Даня, а дітки тебе не бють в садочку?", Даня, а на тобі шоколадку цілу плитку, а чо Даня, нічого ти супчику не їш, а цукерку будеш, а я ше тобі кукурузних палочок і колбаски піду куплю?", ой, Даня кашляє, треба його вдіти і під одіялко, і ні вякому разі на вулицю, ви шо? Але то, певно, в кожного є. І таким чином мене тільки чи ми, чи вони приїжають, вмикається погана мама і невістка, яка нічо не говорить всі вихідні, а тільки каже шо робити. а потім ше чую в свою сторону, шо лишіть дитину нам, ми хоч за нею подивимось, доглянемо, бо там за нею ніхто не дивиться? Нормально? Чи постійно натякає, але то більше свекор, шо мама взагалі йому не потрібна, цицю вже не ссе, то нашо та мама йому треба? а мене то ж тіпає, га?
