Оскільки в тему ДП-шників регулярно влізають з власною думкою, не прочитавши топ, створюю другу гілку. Для викладання лінків на МОЗівські замовні статті про жахливу небезпеку Домашніх Пологів та власних думок "чому боїтеся".
Відповідь: Я боюся Домашніх Пологів Лілю, тут так само не можна узагальнювати. Усі діти різні. І принципи та устої у кожній сім ї теж у всіх різні. Різний вік старших дітей, різне сприйняття. Питала у свої сверухи, яка була старшою, коли народжувалася її молодша сестра з домашньою акушеркою. Вона навіть казала, що акушерка просила старшу дитину по можливості на цей час забрати. Не думаю, що старші люди геть були вже такі нерозумні. Так само. якщо банально звернути увагу на класику: коли жінка народжувала. біля неї були присутні повитуха і дорослі жінки з родини. Діти ( та і чоловіки) були "за дверима" і заходили до породілі вже після крику дитини. Або жінка народжувала у бані, щоб ніхто їй не заважав ( адже у хаті важко усамітнитися було). І якщо в окремих селах ще і допускалась присутність чоловіка біля породілі, то дітей- ні. Одні діти це сприймуть по одному ( особливо якщо вони ще малесенького геть віку), другі діти ( особливо вже старшого віку) можуть сприйняти це по іншому . Особисто для себе я и не допускала присутності своєї старшої дитини на пологах. Бо навіть ви пишете, що і це зовсім інша ситуація- прийти, коли вже народилася дитина, і прийти в сам "розгар" процесу. Особисто мене б така ситуація точно психологічно збила. Бо одразу ж виникли б думки і про старшу дитину.Відповідно, це теж може загальмувати процес народження. Навіть Сірзи пишуть щодо цього питання:"Следует задать себе два главных вопроса. Выдержат ли ваши дети? Выдержите ли вы их присутствие?" І вже з того виходити, передбачивши інші деталі, такі як вік, темперамент дитини, наявність "вільних" дорослих, які б змогли виділити час на дитину; можливість породілі не розконцентровуватися і не звертати уваги на інших дітей..фокусуватися лише на пологах і т.п....
Відповідь: Я боюся Домашніх Пологів почему противоположная тема не называется "я боюся пологів у ПБ" ?
Відповідь: Я боюся Домашніх Пологів так. і усі пологи різні, і поведінка кожної жінки в кожних конкретних пологах відрізняється. коли про народження Віри кажуть, щось типу "рулетка, пощастило" - я можу відповісти, що реально рулеточно пощастило лише в одному: діти виздоровіли і заснули. ну і звісно, пощастило, що в мене не було потреби кричати, тож я не розбудила їх. усе решта було прогнозовано добре. а взагалі, вважаю за потрібне повторитись. Хто боїться пологів поза медичним закладом, хто потребує оцінки свого стану в процесі, кому спокійніше від того, що поряд професійна команда і готова операційна, а також тим, хто знає, що є проблеми і потрібна професійна допомога - тим потрібно йти народжувати в лікарню. Знову ж таки, скільки хороших розповідей про пологи в ПБ. кожному - своє.
Відповідь: Я боюся Домашніх Пологів є ше нюанси при яких йдуть в ПБ, але ладно - обмежимось тільки бажанням бути в ПБ
Відповідь: Я боюся Домашніх Пологів Тому що в темі про домашні пологи регулярно дописували з фразами типу:"Ой як класно, але я боюсь, то не для мене" і т.д...От і створили спеціально для таких дописів тут темку.
Відповідь: Я боюся Домашніх Пологів просто є чисто конкретні страхи. наприклад: "відійшли води, я прочекала -надцять годин, пологи не почались, я пішла в ПБ. Боюся домашніх пологів, бо може бути безводний період небезпечний". І тут відпише Вам Хтось з "безводним періодом" у тиждень, у кого народилось здорове дитя. Порадять щось почитати по темі. або хтось боїться, що дитині погано в утробі, якщо кілька діб без прогресу йдуть перейми. або хтось боїться родити велику дитину. розвіювати страхи - не для домашніх пологів. А для того, щоб зрозуміти, що фізіологія пологів значно ширша за ті рамки, у які все це діло часто втискають в лікарні. Щоб зрозуміти, звідки береться статистика і цифри. Щоб менше боятись пологів в принципі
Відповідь: Я боюся Домашніх Пологів От у мене в голові приблизно те саме... Єдине що можу сказати, що порівнюючи процес прийому породіллі в пологовий, і перевірку розкриття в процесі пологів, то ніяких негативних спогадів, пов'язаних з оглядом лікаря при перший пологах у мене взагалі нема. Всі хто мене оглядав були жінки, які делікатно перевіряли розкриття. Це було у 7 пологовому Києва. Не те що болю, взагалі ніяких неприємних відчуттів у мене не було. Мені видалось тоді, що це норма, хоча і читала про те, як деякі дівчата говорять, про "звьозди" в очах від болю. І цей біль і відчуття приниження я сповна відчула в пологовому Червоний Хутір у Києві від оглядів (на цей раз всі, хто оглядав мене, були чоловіками - може це і співпадіння, не знаю). Я зрозуміла, що таке оті "звьозди", і що біль від оглядів може бути більша ніж від перейм у сто раз. Таке враження у мене склалось, що це наче якась інша політика обходження з породіллю, якщо порівнювати ці два пологових. А потім натрапила на статтю про якийсь конгрес в рамках програми Здоров"я матері і дитини, де доповідала начмед сьомого пологового, лікар Бєлая, про те, як саме програма впроваджується у них. А програма передбачає забезпечення максимального психологічного і фізичного комфорту породіллі. Тому, намагаючись навести лад в голові, роблю такий висновок, якщо я не готова до ДП, то треба шукати пологовий, де зі мною обійдуться принаймні так, як у сьомому пологовому. Не хочу ображати львівські пологові, але на них я не сподіваюсь. І не тому, що у мене в анамнезі 2 КР, так хоч би і одне, чи взагалі, б їй не було, просто склалось таке враження про львівські пологові, може воно і хибне? Тому для себе на разі бачу вихід - пологи у іншому місті. Наприклад, у Луцьку. А якщо і там душа не ляже, якщо б була можливість, готова і в Житомир, і в Київ, і в Сімферополь чухнути.
Відповідь: Я боюся Домашніх Пологів ага, в прогнозовано м"яко кажучи кепську зимову погоду і без власної машина далеко не заїдеш.
Відповідь: Я боюся Домашніх Пологів Дурне питання задам: а від тих оглядів можна відмовитись? Ні, ну дійсно, навіщо вони? Ну йдуть перейми-то хай йдуть, яка різниця скільки там пальців? Прийде час - жінка ітак відчує, що пора вже...
Відповідь: Я боюся Домашніх Пологів ну, так це важко організувати, але якби я їхала, то так добре заздалегідь. І знову ж таки, це треба, щоб було з ким лишити дітей, і т.д. Звичайно, з такою авантюрою багато нюансів. Але от наприклад минулого разу, я шкодувала, що ми не поїхали з Києва в Житомир. Можливість була, і було з ким лишити малу. Назад взяли би таксі.
Відповідь: Я боюся Домашніх Пологів То мене анітрохи не дивує. Мені забороняли в дитинстві сказати при бабусі, що в мене місячні. Виховання таке було. Це не значить, що то добре і так має бути. Те, що діти різні, свідчить про те, що потрібен різний підхід. Я нікому нічого не нав'язую, просто не бачу в тому, що дитина зайде й щось побачить, нічого страшного. Зрештою, домашні пологи не відбуваються на кріслі-трансформері, де все чудово видно (чи і там не видно?). У мене дітки приходили на кінець, бо народжувалися мої малята вночі. Пригадала собі, що поки мала перейми й лежала у ванні, то Натусик прокинувся і прийшов до мене й трошки мене водичкою поливав. Мені то перше заважало, бо почала йому увагу приділяти, а не переймам, а потім закрила очі, почала собі співати й усе далі пішло, як і до того. Малий собі пішов до тата тоді. І казала акушерка, що за її практики більшість діток так і народжуються, або вночі, або під ранок. Якби ви не лише писали, а й читали, то помітили б одразу, що цілий розділ Пузата хата - це і є пологи в ПБ. Є одна тема про домашні пологи, із якої винесли оффтопи саме в таку тему, бо була у форумлянок така потреба, і далі є, оскільки в цю тему періодично переносять той самий оффтоп про "чому я боюся домашніх пологів".
Відповідь: Я боюся Домашніх Пологів Во-во, теж так думаю.. але вони не потрібні тільки тому лікарю, який готовий вести пологи і добу і півтори... а так нетерплячка ж. Знаю, що по протоколу після поступлення в пологовий, раз на 4 години передбачено огляд, в активній фазі - після 5-6 см розкриття, раз на дві години (але точно не пам"ятаю, можу помилятись). Мене оглядали частіше. Напевно, якщо хочуть оглянути раніше ніж пройшло 4 години, можна сміливо відмовлятись, посилаючись на протокол. А от якщо пройшло 4 години, то напевно письмова відмова потрібна.
Відповідь: Я боюся Домашніх Пологів А оскільки таких лікарів в природі не існує, то висновок -сенс в тих плануваннях і домовляннях? Тоді планування лікаря - заздалегідь підпис для себе неприродніх пологів, тобто як мінімум стимуляції. Мій організм одного разу вже показав як на неї реагує. Тобто ПБ - ще й яка рулетка.
Відповідь: Я боюся Домашніх Пологів у мене виникає таке питання: якщо домашні пологи реально не розглядаються ( тобто відчуваєте, що реально вдома народжувати все-рівно не будете), то для чого себе знову завчасно налаштовувати на "рулетку" пологового будинку? Ну от вже завчасно прогнозувати, що в пологовому буде адже від власного настрою теж багато залежить. Бо "как вы лодку назовете, так она и поплывет" зовсім- ні. Вони потрібні лікарю для контролю за розкриттям відповідно до протоколів ( бо діяти він теж буде за ними). Відповідно до протоколу, якщо від початку регулярних перейм пройшло 8 годин, а шийка відкрита менш ніж на 4 см- це вважається незадовільним процесом пологів, що дає можливість застосовувати допоміжні засоби ( амніотомію та окситоцин). На цій фазі пологів огляд має здійснюватися раз на 4 години. В другій фазі пологів ( коли шийка вже відкрилася на 4 см) далі шийка має відкриватися із швидкістю 1 см на годину. Огляд має проводитися раз на 2 години. Якщо відкриття незадовільне - відповідні ті ж міри ( якщо вони не були прийняті раніше) та спостереження через 2 години. Якщо потужний період триває більше 2 годин- теж можна застосовувати стимулюче або вирішувати питання про застосування вакуума чи щипців ( це залежить від того. як розташована голівка дитини). Коли за протоколом можуть проводити КР при незадовільному протіканні природніх? 1. Коли після введення стимулюючих минуло 8 годин, а пологи з першої фази так і не перейшли у активну ( тобто відкриття через 8 годин застосування окситоцину 4 і менше см). Коли у процесі пологів виявлена клінічна невідповідність розміру тазу і голівки плоду. п.с. у всіх випадках під застосуванням окситоцину чи простогландину мається на увазі їх внутрішньовенне введення ( тобто береться до уваги ефективність інфузійної терапії. а не таблетованої) Тобто на ваше питання щодо оглядів: у першій фазі лікар вас має оглянути раз в 4 години, в другій фазі- кожні 2 години.
Відповідь: Я боюся Домашніх Пологів Ну то десь приблизно такі думки, як в тих хто не допускає для себе ДП. Такі ж сумніви: а що якщо? Але на відміну від дівчат які Припускають відхилення під час ДП але ще не пробували, я в ПБ пройшла через відхилення від їхнього протоколу. А вдруге в післяреанімаційну я не хочу. Тому такі думки і присутні, хош чи не хош. ---------- Додано в 00:38 ---------- Попередній допис був написаний в 00:30 ---------- Тільки от не всі в ПБ нормально до вашого настрою віднесуться. Слова санітарки в моїй голові відклались, коли на третій годині безперервних перейм під окситоцином, я вже двічі втрачала свідомість, вона трошки так з сарказмом підмітила, що деж той мій жартівливий настрій, з яким я поступила? "Що не до сміхів тобі?" Не думаю що комусь то додало б сил... ---------- Додано в 00:42 ---------- Попередній допис був написаний в 00:38 ---------- Хоч темка називається "я боюсь домашніх пологів", мої дописи так виглядає, більше б пасували в темку:"я боюсь лікарняних пологів".
Відповідь: Я боюся Домашніх Пологів звісно. що сумніви виникають практично завжди. От навіть у мене після стількох років після пологів виникають сумніви з приводу того, що а якщо я неправильно теж вчинила? Що було б, якби не давала згоду на певні втручання. От банальний аналіз: добре, тоді в цей час не діяли дані медичні приписи ( ули якісь інші), бо протокол, яким керуються зараз був прийнятий вже пізніше. Але навіть у світлі цього протоколу. 1.Показами для застосування окситоцину є відсутність відкриття шийки до 4 см протягом 8 годин регулярних перейм. У мене під час поступлення в патологію ще за 9 днів до пологів відкриття було 2 см. В день пологів вже після 10 годин регулярних перейм з інтенсивністю у 3 хвилини покази лишилися ті ж самі - 2 см. При цьому- шийка матки згладжена , плоский плідний міхур, повна відсутність передніх вод при цілісному міхурі ( це , до речі, потім і підтвердилося вже далі- після амніотомії не відійшло ні ложки вод, наступних 40 хвилин- теж,зате потім на протязі вже кількох годин активної фази , по мірі просування плоду,потрішки відходили води). Лікар приїхала пізно увечері спеціально, мені сказала наступне: " що ситуація така то і така... Можемо вчинити так: якщо чуєшся в силі- залишаю тебе у спокої до ранку ще у патології.Вранці це вже однозначно чекає пологова зала . Там ти мені потрібна у повній готовності до роботи. Якщо чуєшся у силі дотягнути до ранку " в трезвом уме и светлой памяти"- повертаєшся в патологію. Якщо чуєшся, що до ранку з такими переймами підійдеш геть вимучена- думай. Варіант другий- це "допомога " стимулюючим ( назви усі препаратів називалися). Оскільки за 10 годин відкриття не просунулося практично ні на см з тих двох, а перейми весь цей час йдуть кожні 3 хвилини і тривалістю майже по 40 секунд)- це допускається". От тут я і дала згоду на стимуляцію. Чому?. По перше- справді була дещо вимучена і боялася, що на потужному періоді почну "відключатися".По -друге- банальний страх- рівно за добу перед тим сталася не зовсім приємна подія з моєю ж сусідкою по палаті у патології і з відходженням вод, які вона не помітила і довгим безводним періодом. Я коли від чергової почула, що вод " не відчуває" і чи "не загубила я їх"- щось запанікувала на фоні того. 2. На інфузійній стимуляції дозволяється бути не більше 8 годин у активній фазі. Далі- показаний КР. У мене про КР мови не йшло, але реально я вже навіть під стимулюючими теж була ще 8 годин. Тобто навіть під стимулюючими відкриття йшло слабо, дитина при цьому ще займала не зовсім правильне положення, тому мене ці 8 годин витримували теж у певних чітких позах, щоб допомогти правильно вставитися голівці. Як би йшов процес без стимулюючих ( коли і під ними 8 годин)- зараз я теж не можу прогнозувати. Усі останні 8 годин біля мене невідлучно знаходилися і лікар і акушер і постійно обидвож не лише моніторили стан, але і давали чіткі вказівки, як розвернутися в певний момент для того, щоб і дитинка розвернулася; як вдихнути- затримати дихання, коли вже підтужувало , але відкриття шийки і положення голівки плоду ще не дозволяло активно тужитися. Мене навіть на крісло Рахманова висадили лиш на три останні потуги- я там провела " всього нічого". 3. Мала проблеми з тиском. Після введення стимулюючих тиск знизився до норми ( зрештою, це є один із побічних ефектів окситоцину, який і застосовується часом для зниження) В період пологів перебувала повністю у світлій пам яті. Вільно спілкувалася з лікарем та акушеркою. Мені повідомляли про усі показники - що застосовують, скільки може тривати те чи інше. яке серцебиття зараз у дитини, який мій тиск, яке відкриття. Та і взагалі була здатна розмовляти на сторонні теми + спостерігати за дівчатками, які в той же час разом зі мною народжували ( тоді ще індивідуальних родзалів не було облаштовано) та за всім. що відбувається. До сих пір пригадую прізвища на бейджика у всього медперсоналу, який в ту ніч був на чергуванні у пологовій залі і туди-сюди ходив між вагітними. Всю ніч в пологовій залі грала музика- чи то для того, щоб лікарі вночі не засинали, чи то для того, щоб заглушати надто сильні стогони інших породіль. мій малий народився якраз під Боярського і його " Зеленоглазое такси". От зараз я можу роздумувати- правильно чи неправильно я вчинила. Можливо ні. Але в той же час, сумніви у позитивному закінченні пологів у протилежному випадку теж присутні. Наразі маю те, що маю: негативу від пологового ніякого; пологи тривали 18 годин(це враховуючи навіть те, що застосовувалася амніотомія та стимуляція на протязі 8 годин, на які я сама дала згоду), дитину не видавлювали, мене не різали-не шили. Чистили, але про це я знала попередньо, що така можливість існує (у мене з 35 тижнів плацента інфарктна і була велика ймовріність неповного відходження), як тільки перевели у післяпологову палату, я встала і спокійно навіть між поверхами по сходах одразу ходила.Лікарі сміялися, що "ця пацієнтка, як не родила". Думаю, що в домашніх пологах мені самостійно забракло би сил та впевненості на таких пологах. Я би розгубилася, якби через неправильне розташування дитинки голівка сама правильно не вставилася і не проходила через шийку ( а розмір голівки там був максимальний); я би розгубилася, коли побачила, що плацента повністю не відійшла... Та багато у чому би розгубилася.
Ну, а нема взагалі лікарів, з якими можна домовитися, що наприклад ви в пологовий їдете, коли вже так конкретно перейми йдуть, а до того чоловік йому/їй надзвонює регулярно й повідомляє яка ситуація? Чи у Львові таких нема? Я би вам порадила одну вправу робити. Мені вона дуже допомогла. Під час вагітності робите собі щокілька днів теплу ванну й поки ви там, хлюпаєтеся собі, закриваєте очі й уявляєте, як малятко теж хлюпається у животику, розмовляєте з ним. Знайдіть собі також якусь мелодію для наспівування і її співайте чи мугикайте. І запам'ятовуйте той спокій, який вам це дає. Коли приїдете в пологовий, пригадайте собі ці хвилини, закрийте очі, почніть наспівувати пісню й пливіть в уяві до свого малючка. Із лікарем, коли будете домовлятися, поговоріть про свою специфіку (викид адреналіну від самої присутності в стінах ПБ) і скажіть, що вам треба буде спокій і допомога віднайти його, щоби він вам забезпечив можливість побути наодинці без перевірок та забігань акушерок-санітарок тощо. Якщо чоловік іде з вами, то його також попросіть нагадувати вам про цю вправу, або навіть наспівувати разом пісеньку, говорити вам про те, як заспокоює вода, як пливе до вас ваше малятко, як чекає моменту, коли пригорнеться до вас... Все, що вам потрібно, аби відновити пологову діяльність, це вміння віднаходити спокій, вірити в те, що той спокій прийде і все буде добре, розслаблятися. І тоді точно все буде добре. Цікаво, у мене зазвичай виникає аналіз дій лікаря при історіях пологів, а не дій жінки. Якась я неправильна. ))) Але от читала вашу розповідь і зразу мені в голові розповідь моїх акушерок про те, як жінки народжують 48 годин і довше, і як акушерки чергуються тоді коло породіллі, аби хоч трошки поспати, бо вони весь той час їй роблять чаї, подають водичку, ще можуть і членам сім'ї дати щось перекусити (правда, то має бути приготоване заздалегідь). І жінка в таких пологах встигає відпочити, як то не дивно. Тобто у них нема протоколів, тому можна з ними домовитися, аби не стимулювали (при домашніх вони теж можуть застосовувати стимуляцію, якщо жінка хоче, і вколоти епідуралку, теж, якщо жінка хоче), і вони будуть терпеливо чекати, підтримувати й допомагати, бо дійсно є жінки, в яких процес пологів триває дуже довго, а лікарі з такими не панькаються і зазвичай везуть під ніж по якомусь часі.
Відповідь: Я боюся Домашніх Пологів ну от, будь ласка... я з Дмитриком мала крапельницю 11 годин і відчуття "зворотнього відліку" - того, що за якийсь час будуть розроджувати за протоколом чи взагалі - кесарити - може ще більше тормозити процес. Принаймні, у мене так. думаю, що все правильно - тому, що свідомо. Тому, що на кожне втручання була згода, було розуміння, нащо все це робиться. Була роль лікаря в пологах, налаштування на співпрацю з лікарем і успішна співпраця. розуміння деяких нюансів може прийти пізніше, ну але чи були ті нюанси помилками... одному Богу відомо.
