Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Цілковито з Вами погоджуюсь. У мене сину 2,7 і ми вже пройшли і майже переросли оте цілковите бажання постійно бути з мамою і бачити її. Але і в нас залишився отой "комплекс" закритих дверей в кльозет І я то навіть з гумором сприймаю
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Ми менші (7,5 міс.), але теж саме хочемо бачити/чути маму. Туалет...я вже привикла, головне не забутись перед гостями
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? нам вистачає 1 машинки от сьогодні - пішов саша з бабусею гуляти прийшли з машинками - саші металева з бібіканням, юрі - пластиковий комбайн юра зразу почав вимагати металеву звукову крику, галасу, ітато і баба - всі верещать мені голова спухла, одягнула юру, пішли на вулицю, 2 год ходили прийшли саша зустрічаєнас зі словами - юрчик, давай мінятись, я вже набавився мораль - всьо добре, але я не можу отак завжди виходити для гасіння суперечок а крім мене ніхто юрка не вигулює - бояться
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? в мене "ужас, летящий на крыльях ночи" - це Сергійко. Чоловік теж його побоюється
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? і шо робити...? добре, як можна їх розвести з одного поля бою, а в нас то нереально - дома ми здебільшого самі, тому "голова пухне" - то якраз про мене
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? моя мама якось каже - та шо ти жалієшся, я приїду-піду з ними двома гуляти приїхала, пішли всі разом я на 5хв зайшла в магазин виходжу,мама з О_О отакими очима каже - НІКАГДА!!! не лишай мене з НИМ він втікає, виривається, лягає на землю а всі ж звикли до абсолютного сашиного слідування, не примусового, добровільного тато каже -тільки з сашею, ЕТО я не беру а з двома одночасно і без *попутчіка* не йде ніхто((( ---------- Додано в 19:58 ---------- Попередній допис був написаний в 19:57 ---------- як то кажуть - вам добре в тому шо живете без бабусі і ніхто вас не учіт жить....
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? ""ось того" я боюсь, ніколи не знаєш, що прийде йому в голову " про це я щоразу згадую, коли здається. що песець вже прийшов.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? а я щиро заздрю, бо у моїх дітей починається на вечір шиза, особливо коли тато приходить. бо цілий день в них роздрай бабуся часто заперечує мене буквально через секунду після мого спічу( а потім ше й всі ображаються, коли діти на голову лізуть скільки прошу, благаю - не хочете підТАКнути, ну хоч не заперечуйте і не нівелюйте нєєєєєєєєєє,мама сказала, шо цукерок не дасть, бабуся за пару хв тихенько -саша, тсссссс, йди сюди..... а якшо починається в саші розрив мозга, бо він не розуміє чого то було по 2варіанти, а раптом стає категорично один (коли бабуся занята наприклад, чи не має бажання), то винна мама -ти його розбалувала чесно - ліпше б я була сама з 3-ма дітьми, ніж з 2-ма і бабусею фуххх
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? ППКС. З дітьми я собі дам раду, а от бабусею В мене самої вже мозок закипає від того, але то певно в іншу тему (про бабусь).
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? співчуваю... в мене від такого одразу точка кипіння, і всі рахування до десяти - до одного місця. прийшли ми з Вірою з ПБ, не було мене в хаті 1 день 2 ночі. СКІЛЬКИ цукерок треба було дати дітям, щоб неалергіки-хлопці рясно вкрились плямами за півтора дні??? а правильно, головне - щоб мовчали і сиділи тихо...
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? В мене останні місяці проблема з 3-х річною донею. Не хоче геть слухатися. Може вдарити чи вкусити діток, коли відбирають її річ; вдома , коли порозкидає іграшки прошу її позбирати після себе, а вона нехоче.Але це не весь список її капризів і істерик! Останнім часом кажу їй, що святий Миколай заглядає у віконце і слідкує за дітками, бо може не принести подарунок. А вона одразу просить пробачення, але й через 5 хв. забуває і робить своє! От я і думаю: може таки затримати доні той подарунок на Миколая чи то я не травмую її психіку чи образиться "серйозно"? (бо ж в садочку чи сусід.діти будуть хвалитися подарунками)?
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Мені здається, що так не треба робити. Згадайте, що для вас у дитинстві означало свято Миколая, це ж найкраще і найбажаніше свято у році. Це буде для 3-річної дівчинки травматично. Якщо є потреба у покаранні, то обмежте перегляд мультиків чи солодощів, але Миколая не відміняйте точно.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Однозначно не вартує. По-перше вона ще зовсім маленька і дуже свято вірить в доброту св. Миколая. Крім того бачачи, що подарунки отримали навіть ті дітки, які на її погляд могли бути значно нечемніші, то відповідно може викликати реакцію - або те що це Миколай такий не справедливий, або що вона найгірша із дітей - а звідси комплекси на все життя. З власного досвіду: чоловікова сестра вирішила одного року (а малому вже було десь 5 років) замість подарунка покласти різочку, а вже потім подарунок, то це дуже розстроїло дитину і навіть подарунок вже не зумів відразу заспокоїти дитину. Я не психолог - це мої такі думки з цього приводу. ---------- Додано в 22:35 ---------- Попередній допис був написаний в 22:34 ---------- Отут підтримую!
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? У нас також зараз складний період. Певно моя красуня мене випробовує, на мої заборони реагує реально акторським плачем. Тож я той плач просто ігнорую, кажу що не буду таку істерику слухати і йду до іншої кімнати. Їй тоді вже нічого не треба, тільки мене) щоб я її шкодувала і тримала на руках. От не знаю чи то правильно після того брати дитину на руки? Інакше вона заспокоїтись не може. Я тримаючи хх на колінах довго розповідаю чому мама так сказала, що можна робити, а що -ні.... А на рахунок одягання на вулицю віднайшла для себе метод. Одягаюсь і кажу "якщо ти не хочеш одягатись і йти зі мною, то я йду сама.....відкриваю двері - і Ліна вже готова йти на вулицю і чемно одягатись.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? У нас вже цей метод не діє. Хіба справді вже вийду за двері, а він тоді хоча б трохи пореве під дверима, то принаймі сяде на кілька секунд одягатись. А що то у всіх такі проблеми з одяганням? Бо на мою дитину якийсь "сказ" находить, коли я тільки скажу слово "одягатись" Він починає бігати по квартирі, втікати від мене і при тому не плаче, що не хоче одягатися, а дуріє і не дається одягтися. Практично жодне одягання не обходиться без цієї вистави! Порадьте, хто ще застосовує які методи, щоб полегшити процес одягання, особливо у зимовий період, коли одягу багато.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? звісно, що брати! дитина має заспокоюватись у обіймах мами! саме це посилює зв"язок між вами! вона може злитись і ображатись на Вас, але саме Ви є "тихою гаванню", в якій можна заспокоїтись, для своєї дитини. Ви просто лякаєте дитину своює відсутністю, а сепарація для дітей - це один з найбільших страхів, який і керує вчинками, емоціями... З цим краще не бавитись... Не хоче йти гуляти, то не підіть один раз, але домовтесь, що наступного разу таки підете обов"язково! І потім пригадайте, що вона вам обіцяла, давала слово... У нас працює такий метод. Або ж зацікавте чимось, що має трапитись під час прогулянки: побачимо поїзд, погодуємо пташок чи ще щось таке...
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? от і справа у тому, що вона хоче йти гуляти. Просто для неї розпочинається така собі гра "ану, мама, дожени мене і одягни". І так постійно, одягаю щось одне, лапаю її, одягаю друге...А коли кажу що йду без неї, то овна одразу зупинається і каже, що також йде зі мною. Чемно підходить і одягає одразу все....Ми длля себе поки що одрали такий метод, далі буде видно) ---------- Додано в 08:28 ---------- Попередній допис був написаний в 08:27 ---------- З цим ще поки рано трошки....
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? нам допомагає або примовляння: мама вдягає колготи, Сергійко вдягає колготи... - і так кожну річ. або гра "хто швидше" (я допомагаю, але кажу, що Сергійко сам вдягається.) А взагалі, для нього теж логічно: гуляти=вдягатись+вийти надвір
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Не кажіть цього Ми просто розмовляли на сторонні теми, типу що будемо на вулиці робити, який у нас план, або просто казку якусь, і , під час того, вдягалися. Зараз вже такої проблеми нема
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Думаєте? ми практично вашого віку, і нічго це не рано, діти дуже добре все розуміють і памтають, просто сказати не завжди можуть. І насправді треба дитину зацікавити, берете весь її одяг, садите на коліна і швидко вдягаєте приговорюючи в той момент, як на нього чекають дітки, як голуби чекаю шоб він їх погудував, як там можна потріскати лід ногами і о чудо, 5 хв і моя дитина одягнута. В такому віці діти вже дуже багато розуміють, наспраді бувають дні коли мені треба зробити купу справ, а малу лишити немає з ким і от в неї починається якась істерика я їй як дорослій кажу "Доця, мама сьогодні має купу справ, тому ми швиденько одягаємся і ти йдеш з мамою, поможеш мені" і як на диво мала збирається, всі вибрики зчезають і вона дійсно як доросла йде зі мною, без всяких там заворотів.
