Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Терпіти кусання та биття не означає тупо стати поруч і дозволити бути подушкою, в яку можна вилити агресію.
Я беру малого на руки і йдемо до іншої кімнати. Двері зачиняю. Режим ізоляції від сторонніх збудників. Саджу собі на коліна і спокійний, але безапеляційним тоном, кажу "заспокойся і тоді поговоримо". Майже завжди малий затихає і починається конструктивний діалог.

А описана вище ситуація мені дуже виглядає на дитячі ревнощі. Вона капризує, бо МОЮ (!) маму "забрали, її треба ще з кимось ділити" і як "відімстити за зраду". Тому капризує здебільшого у мами.
Спробуйте ввести з нею якийсь ритуал, традицію. Заговорницьким тоном запропонуйте якусь таємницю лише для вас двох "тільки ти і я". Що завгодно, лиш би дитина відчула свою особливість і значимість.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

А в нас ревність Іринки до маминої уваги вже он два з половиною року практично не минає, а мої комплекси хіба обростають
Я, як пише Сюзі, десь трохи також перегнула палку, і моя емоційна дитина хоча б раз на 2-3 години на щось сильно ображається і страждає -голосно, з криком, часом здається, що шукає причину зумисно, і сама ж тікає в іншу кімнату і закривається. В такі моменти в мене опускаються руки(
Причини знаю і розумію - вона хоче щоб з нею більше бавились, щоб частіше нею опікуватись, я хвалю часто, обнімаю і поглажую часто, бавимось разом достатньо - але їй того мало, а я не хочу робити різницю між ними в сторону старшої, бо таке також не є добре.
Так і живем - моментами нормально, іноді скандально, проте завжди весело

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

а купили б той кіндер, то такі істерики мали б тепер часто.
я вважаю, все правильно зробили
таке може ще навіть кілька раз повторитись(а може й ні), але якщо будете стояти на своєму, тобто на тому, про що домовились з дитиною заздалегідь, то такі істерики припиняться.
в нас теж був період що ми просто не ходили з малою в магазин, пробувала все брати криком, ну але їй то не вийшло

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Ну то Ви просто молодець, що змогли вистояти перед тими істериками. В мене самої мало не почалась істерика. Ми, власне, ще після цього були в магазині з канцтоварами, то малій треба було і ножиці, і фарбу, але сама сказала, що на сьогодні досить і то я їй куплю завтра. Ну просто золота дитина. Але, як згадаю ту істерику і тих людей, що на нас дивилися і щось там бубніли...

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

в такі моменти і справді давить соціум своїми великими очима і непотрібними порадами типу "Та купіть вже їй то"
Я в таких випадках навчилась відповідати, що я сама, як мама цієї дитини, прийму рішення!

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

та який там молодець, в мене самої психіка не супер врівноважена, тому я стараюсь такі ситуації попередити заздалегідь. ну і то було якихось 2-3 рази, але я мала установку щоб не піддатися, тому було легше сприймати той плач.
потім ми зробили паузу в ходінні по магазинах з малою, і коли десь через місяць я запитала в неї чи вона хоче йти зі мною в магазин, але при тому домовляємось що вона буде чемна, а я їй обовязково щось одне куплю - то так і сталось, і тепер так і є
а взагалі ті магазини з різноманітними іграшками та солодощами то така спокуса і подразник для дітей, вони там починають розгублюватись і хотіти все відразу, тому я всеодно намагаюсь лише в крайніх випадках водити туди дитину.

---------- Додано в 12:54 ---------- Попередній допис був написаний в 12:51 ----------

а то останнє на що б я звертала увагу
гірше коли поруч бабуся/дідусь які кидають таку фразу

от тоді дитину вже нічим не заспокоїти і не вмовити. тоді капець!

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

А я як сама гляну в сторону тих "бубнищіків"(бубнівців?) то мене ніхто не чіпає. Ну шо то таке, ну а як нема в мами зараз купити те чого дитина хоче? Наступного разу як будуть шось говорити, то кажіть раз такі добрі то хай візьмуть і куплять.

Взагалі я багато читала раніше про невміння дорослими чітко говорити "Ні", і зараз я реально то бачу на своїй дитині, наприклад в спілкуванні з бабою, вона буде репетувати і вимагати того, чого б ніколи не вимагала в мене, бо знає шо того не можна, в баби можна покричати і буде можна.
Тут хтось говорив, шо от не хоче дитина мити руки ну то хай і не миє, я ходила з тими думками від вчора і аналізувала- ну так теж не можна, бо оце можна все і роблю шо хочу- це якийсь ілюзорний світ, бо такого не буває. Дитина росте і їй прийдеться робити в житті того, чого не хочеться.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

молодець-молодець. Якщо у відповідь на істерику таки купити/дати/зробити, то вона ж запамятає: щоб дали/купили/зробили - треба волати не своїм голосом. або - "якщо не можна, то я покричу - і буде можна".

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

ага, в нас все те саме

+1

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

в мене мама так підходить до справи. не хоче переходити дорогу за руку з дорослим - хай не дає руки, хоче сісти на асфальт на переході - хай сідає.
не хоче шапки в мороз - хай не вдягає.

я того не підтримую. В нас багато речей не піддаються сумніву, і в межах нашої сім'ї щодо деяких речей навіть ніколи не виникає питання, можна чи не можна. Наприклад, з тою самою шапкою. Вдягаємось на вулицю. Дми, Сергійко, Віруня,я - всі по черзі одягають шапки. Проблему з переходом дороги я вирішувала свого часу тим, що то правила дорожнього руху. Дмитрик мріє про той час, коли зможе водити машину, і для нього все, що під соусом ПДР - ще один крок на шляху до водіння. А зараз проблеми нема взагалі. Бо все, чого вчимо власним прикладом, дуже органічно входить у дитячу свідомість. А ми з чоловіком так і стараємось робити.

---------- Додано в 13:23 ---------- Попередній допис був написаний в 13:15 ----------

стопудів. в нас баби рідко бачаться з нашими дітьми. І таке враження, що поняття не мають, що діти вміють, що - ні, що можна, що - ні.
"Дмитрика вже час посадити на горщик", "Сергійко не зможе це з'їсти, треба перебити в блендері"... а діти раді старатись. Тут тобі і істерики, і вимоги...

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

То дуже класний момент для зміцнення прив"язаності між дітьми та батьками. Типу, ти ж наш синочок/наша донечка, от мама з таком роблять це так і так. Тоді вже й діти починають "подражать"

забула аналог цього слова в українській мові, перепрошую

Або фраза "У нашій сім"ї прийнято так і так..."
Це ще один шанс дати дитині усвідомити, хто дорослий в сім"ї.
Обожнюю фразу "Не воспитывайте детей,воспитывайте себя, всё равно они будут похожи на вас..."

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Погоджуюсь з вами. Я не вважаю, що мити після вулиці руки - це те, що має вирішувати дитина сама, типу нині мию, завтра - ні. Непомиті руки підвищують ризик підхопити якесь захворювання, якщо в нашому світі на дитину і так чигає багато небезпек, навіщо ще в чомусь наражати її на ризик підхопити застуду, кишковий вірус чи ще якусь гіршу заразу. В нас у сім'ї миття рук після прогулянки - це правило, виключень з якого не буває. І дитина це знає, тому у нас зараз особливих проблем з цим немає.Звичайно, були моменти, коли малий не хотів мити руки, але все одно мив - ми перетворили цей процес на певний ритуал. Допомагало цікаве мило у формі сонечка, з котиком і т.п., рушничок з ведмедиком, а ще якась пісенька, яка весело співалась під миття рук. Завдяки цій ігровій формі, думаю, в малого сформувалася позитивна думка і тепер немає проблем з цим. Так само з чищенням зубів. Коли чищу йому зуби, ми ось так гудемо і бубнемо, акаємо, це йому дуже подобається. Це теж правило, бо для мене дуже важливо, аби в дитини були здорові зуби і я не можу тут дати дитині вибір, бо це стосується його здоров'я. Те ж саме із переходом вулиці. Тут без варіантів.
Тут хтось писав про межі в кожній родині ,мабуть, так є, що в кожного свої погляди на ту чи іншу річ. І без сумніву, дитині треба давати вибір у становленні її самостійності, але певний вибір за дитину має робити мама.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Не знаю, чи в потрібну тему пишу, але якщо не туди, то перенесіть повідомлення

Маю велику проблему з синочком - не хоче без мене лишатися в кімнаті. Причому не лише, коли один залишається, але й якщо це не мама з ним, а хтось інший. Тобто якщо бачить, що зникаю з поля зору, то лишає всі іграшки і бігом за мною! Якщо мушу вийти на хв, наприклад в туалет, то буде сидіти під дверима і плакати! А лиш побачить, то хапається за ногу і вже не відпускає! Дівчата, як його хоч трошки до самостійності привчити?? Чи може він злякався чогось? Бо вже не знаю, що думати Раніше спокійно лишався сам і грався, а останні 2 тижні як підмінили мені дитину(

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

йому 10місяців? то стандартна поведінка
в нього є хороша прив*язаність, потреба в мамі

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Наторелла Вам правду каже, насправді не впевнена чи всі, але більшість через це проходить. А отой пункт з туалетом, то точно у всіх було. Він то переросте, зачекайте трохи.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

по собі пригадую, що з такими малими ще й спрацьовує: чим більше відмежовуєшся, чим більше хочеш, щоб став самостійним, тим більше хапається за маму і не відпускає... най "насититься" вами... хоче йти з вами до кльозету, то най іде... як зрозуміє, що мама його, мама з ним і нікуди не йде, то й сам заспокоїться...

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Повірте, то не є велика проблема. В нас теж таке було десь в 1-1,5 роки. Завжди так не буде, дитина то переросте, просто не треба це так сприймати.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Само собою, він відчуває потребу в мамі і в 10 місяців від нього вимагати самостійності - то безрезультатно. Більше скажу, моєму синочкові завтра буде 2 рочки, так поки я і далі не можу зачинити двері в туалет (будь -які зачинені двері сприймаються дуже бурно, якщо тільки він їх сам не зачинив), а якщо ми вдень самі ,без татка, тоді взагалі тільки те й робить, що ходить за мною з кімнати до кухні і назад)))

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Я як та Шарлота маю таку кімнату, але в мене це ванна :ninja: На жаль, мені це все частіше й частіше потрібно... Наступає зимовий період, коли ми суттєво менше гуляємо, ніж до прикладу влітку, ще й свята - Златине день народження, скоро Миколая, Різдвяні свята, де купа подарунків від дідусів/бабусів/друзів, що стають каменем роздору між дівчатками Як дітей навчити ділитись? Або принаймні не сваритись вічно за ті іграшки?

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

І у нас був такий період... Повторююсь, це лише період! І дуже скоро він в дитини пройде! Але спробуйте не нервуватись, а перетворити це в гру. Дитина істерить, а я усміхаюсь і кажу:" Доця, ти тільки не смій зараз мити руки! Бо ще мікробів всіх порозганяєш, не дай Бог. Сьогодні ми руки мити не будемо!" ))). Щось такого плану. Дитина ж, звичайно, все захоче зробити навпаки. А нам тільки цього і треба ).
Раніше я дуже часто застосовувала такі прийоми ).