Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Сьогодні в мене день народження. Помічаю, що з кожним роком все менше і менше люблю той день.
Приємно, звичайно, коли тебе вітає купа люду, отже пам"ятають. І водночас це є сумним нагадуванням, що залишається менше та й менше часу. А я ще зовсім нічого не зробила.
І такий апатичний настрій в мене продовжується до свят. А в світлі останніх подій на фоні самотності, хочеться заховатись під ковдру і не вилазити.
І квітів я сьогодні не отримала, і сумніваюсь, що вони будуть. Зате зробила сама собі подарунок - нові шикарні чобітки. Як завжди мали бути дуже зручні, на танкеточці... І як завжди вийшли дуже зручні, але на шпильці. Але які вони класні!

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Суцільна проза... вранці відвела Ляну до школи, поснідали з меншими домашнім йогуртом з бананом, приготувала деруни на обід (щось мені запахли), забрала Ляну зі школи... і при цьому цілий день мене нудить... як я вже відвикла від цього стану ... Єдина врочистість, що до кінця тижня я ще у відпустці, хоч робота на голову не давить, розслабилась я

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

свято наближається, свято наближається...
муж їде додом (так здається мені, що він хворий, але прямо він нічо не казав телефоном), купила квитки на концерт, поставила пектись штолени. до Львова привезли гігантську євроялинку, вже майже склали хатинки для ярмарку. політика-політикою, а Львів занурюється в святааа.
хтось ще планує йти на ківівечірку? зумба цього року виступає з окремим номером. ми вже нині репетицію проводили. гарненько так
спокійної всім ночі, без поганих новин!

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

люди..чого варті ті посиденьки з кумою та перваком.
Гора з плеч, настрій мирний і спокійний

що значить дитячий психіатр в сім"ї, те саме що і залізничник в період свят

від тих стін тошно було.
Трохи стурбована родичами, що в Київі, трохи дітьми, що хворіють, трохи всім-на-світі.
Трохи їздила сьогодні (музь бів з дітьми) по справах, поздавала гроші на шкільні-гурткові свята, трохи купила солодощів на Миколайка і мандаринів,

ну і занесіть мене за неграмотність в "піши ісчо"

Готова віддати мільон за ті малюнки, що малює старший, коли чекає мене з роботи, і за ті цьомчики, що вробить молодший, коли зустрічає мене на порозі.
отака прозоврочистість.
Завтра знову поїздка, але вже на офіційну роботу (де я в декреті) довідки-шмовідки. Заодно старшого до пульмонолога, аж двох завезу. Най ся слухают. Бо дільнична, або не розуміється, або щось в нас страшне сумне і політичне з тими бронхами (
Всім добраніч і гарної середи 11.12.13

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Я остаточно втратила відчуття часу...зависла на 3 грудня,на концерті Тіни кароль і на здорових дітях....А вже виявляється майже середина грудня! Я таки молодець , бо вже давно куплені всі Миколайчики і діди морозики), тільки муж поки що без подарунка, але сподіваюсь я таки побачу світ божий ще до свят. Щоб зовсім не тронутись в хаті я затіяла генприбирання по усіх можливих закутках, наводити порядки в дитячій нема сенсу,то хоч всі комірчини приведу до ладу...в мене щодня тепер по 3 кульки сміття))) Настрій-"напиться и забыться" і в мене навіть є така можливість найблжчим часом головне щоб малий виздоровів!

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

те саме, але вже місяць

ближчим часом нема ((..

в мене після роблення уроків і чергової щоденної секції єдине бажання - щоб мене ніхто не рухав.
Сьогодні випила рекордну кількість заспокійливого чаю (але щось він мене не бере зовсім), робила з Сашкою уроки...Вже на 10 хвилині елементарної задачки я почала впадати в нерви..Ну результатом кінцевим я задоволена - "щолкав" потім їх як горішки...але.. Короч, якби , не дай Боже, я була педагогом, то діти придумували б мені найстрашніші прізвиська...Добре, що я фінансист...На сон грядущий двоє малих в прямому смислі товклись по моїй бідній голові, менший норовив запхати волосся собі до рота й обслинював мене - в нього лізуть зуби, а Сашка просто скакав по ліжку поруч з голосними вересками. Менший із захопленням на нього дивився й собі намагався трохи покричати..
А, сьогонді вперше випробовувала куртку із слінговставкою - тре було Сашку на карате й назад.Я була як величезна куля, з якої стирчало 2 голови, перехожі з цікавістю на мене оглядались, поки ми з Маркусом котились по братика .

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

В неділю мали супер врочистість і святкування, а вчора відхідняк. Нічого не пила, а голова дико боліла пів-дня. Ще й коли їхали з ресторану, забула світло в машині вимкнути на задньому сидінні. В результаті сів акумулятор і чоловік зранку не зміг завестись...Добре, що робота близько і співробітник приїхав і поміг стартанути.
Ввечері вгості завітав сусід, попили чаю, цікаво було послухати як він воював у В'єтнамі і взагалі скільки він по світу наїздився. Ще вчора чоловік приготував нам на вечерю лобстерів, такщо закінчення дня було набагато кращим, ніж початок
А сьогодні ми з донечкою нічого не робимо весь день. Хіба сходили по сіль в магазин і потім на дитячий майданчик. Доня спала, а я каталась на качелі.
А забула ще додати, що ранок почався супер мега чудово, бо отримали звістку від дуже близької людини, що її сім'я скоро їде до нас! Ура!

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Не проза, не врочистість, а купа лайна (перепрошую) вилилось нині на мою голову.
На емоціях хотіла взагалі більше на заходити на посиденьки, потім все обдумала і надумала, що не все так зле, а люди є різні, а тепер сиджу і ледь стримую сльози. Може хто знає що таке зрада найкращого друга. Відчуття схожі, хоч може то звучить дивно, але посиденьки були для мене найкращим другом, жилєткою, порадником...
І то б ще нічого, що власне з форуму вилізла купа пліток, які донеслися до моєї роботи, де виявилося дуже ретельно мені мили кісточки, що аж до свекрухи моєї дійшло, до чоловіка. Але ж якби ще то все була правда...
І чому людина, якій нє фіг шо робити і яка дуже сильно цікавиться моєю персоною і риє мої дописи не винесла з них щось хороше на загальне обговорення, а власне накувиряла всякого г...на, повиривала слова з дописів, перекрутила, прикрасила своєю буйною фантазією і вийшло те що вийшло.

Сьогодні мала честь спілкуватися в телефонному режимі з однією форумлянкою, яка виявляється працює в мому колишньому колективі, але я її не знаю, бо вона прийшла після мене, ну, і так мені свого ніка і не назвала, але про все моє життя достеменно знає. І навіть мабуть більше ніж я сама. І зробила мені декілька зауважень стосовно моїх дописів. І так походу розмови я зрозуміла, що людина все-все пам"ятає що я тут пишу, навіть мені стільки всього в голові не влазить. От реально, хоть вбийте, до мене не доходить, як мама, яка має двоє діток, свою сім"ю і мене зовсім не знає може в тому всьому кувирятися, робити мені зауваження, ще й розповідати моїм знайомим, що в мене діється в сім"ї.)) Нашо їй того?!!!

Менше з тим, такі то пироги, дівчатка. Може хтось почерпне з мого допису щось корисне, хтось поспівчуває, хтось подумає "так їй і треба"))), але мені реально буде бракувати спілкування на форумі, такого, яке воно в мене було до цих пір.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

мда, співчуваю. Жанно, мені дуже подобається твоя відкритість. То певно тре в іншу тему - етичність використання написаного на форумі і перерозказування комусь.
Всі ми люди, всі щось один одному розповідаємо, але треба знати коли зупинитись.
Згадалась фраза: все що ви зараз скажете, може бути використано проти вас.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Почерпнула тільки те, що писати не перестану. Най сі вороги тішать.
Чого і тобі бажаю.
Жанн, надіюсь тобі то перейде і ти залишишся духом з ДП. Не вистарчало ще, щоб через якесь г-но ДП втрачали такий файних дописувачок.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

В людини явно немає власного життя, або те що є її не задовільняє от вона і риється в Вашому

може хоче, так сказати, "блєснути" в Вашому колективі, завоювати їх увагу, особливо якщо колектив жіночий


Не переймайтесь дурними розмовами, майте все в носі)

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Жаба давить.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Комплексів певно купу має, і заздрощів! І я хочу звернутися до цієї підлої і низької людини-ковиряйся в своєму житті! Бо з того всього видно, що там проблем є купа, раз така цікавіть до чужого життя! І Жанно, тобі взагалі нема чого переживати, вона тому клеветає на тебе, бо Ти краща за неї і вона то певно розуміє! І хоче таким чином вирости в чиїхось очах. Але вона дурненька, бо такого не буде!!

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Жанна, а ви що відповіли тій "добродійці" ?
Зима зима, і в мене настрою нема. Я трохи добра трохи зла. І ніби і нема підстав але мороз мене дістав.
Погуляли, зайшли на каву, купили різного меду,потрохи відсилаю Миколайки .

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

а мене скоріше дістав вітер, який наче ляпас по пиці.
щойно хотіла написати, що врочистість у мене - в тому, що всі троє сплять одночасно - як тут відкрились крихітні сині лчка маминої солодкої донечки - і от в мене на руках вже нямкає молочко моя крихітна Віруся.
Миколай слушно вирішив подарувати мені косметику - засіб для лікування пересушених губ і блиск для тих самих, тільки вже не пересушених, а полікованих губ. і вчора я мала нагоду повибирати, понюхати, спробувати... щоб підказати Миколаю, що саме мені підійде Відірвалась по повній, усе-таки, в мене залежність від декоративної косметики, а точніше - від процесу її обрання.
проза - спалила рушник. Схопила чайник з плити махровим рушником, а рушник на секунду затлів-запах, а тоді ффах! - і ледве встигла викинути в умивальник і залити водою. Обрізала горілу частину і отримала файну шмату для підлоги.
зараз коло мене солодко сопе молочний комочок - і нехай весь світ зачекає. А потім буде приготування котлет, якогось гарніру, прасування одягу... ще на одній поличці треба прибрати...
на 18.00 батьківські збори в дитсадку, йдемо, звісно ж, усім караванчиком.
з вікна видно залишки снігового замету біля автостоянки. І цей шматочок снігу теж таїть у собі святковий настрій... хочеться гарячого винця з корицею і медом, може, не на цих вихідних - так на наступних буде якась нагода.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Сестра
Я таке вчора вночі вчудила. Заливаю собі каву, говоримо з чоловіком. У тут чую запах горілого. Кажу мужу, щось горить чи шо??? Ставлю чайник на плиту і бачу, що пів рушника згоріло. Добре що не попеклась.
Проза. Яринка з температурою, до школи не ходить. В хаті нудно. Вчора холдили в медіс з Оленою кров здавати, нині перездавали, бо вчора в них сталось щось з апаратурою. то добре, що Оленка не плаче. Якби вона кричала, як хлопчик перед нами, я б перездавати вже не йшла. Надіюсь результати нас втішать.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Ніц такого, я ся не сварила, бо толку з того...
Та най вже... Буду мати на увазі, що кожен в дописах читає собі щось своє, або що собі сам хоче, а коли ще ця інфа передається з уст в уста, та ще й з швидкістю вітру, то виходить взагалі не відомо шо...
Щойно побазікала з коліжанкою по телефоні, а вона каже "ууу, то добре, що вони там тебе ше не забули, бо інша взагалі б вже з пам"яті стерлася, стільки не працюючи, а з твого життя прям жовту пресу зробили..."

Ну, і то все звісно не приємно, але таки напишу щось добре. Ми нині з Андрійком знову їздили слухатися в лікарню і у нас вже бронхи чистенькі.
Реально, от це головне, а люди поговорять і перестануть. І може вже кінець кінцем мене забудуть на тому мому підприємстві, чорт забирай, а то навіть новим людям, які мене на очі не виділи цікаво шось про мене потерендіти. Якась хохма, чесне слово...
Головне, що чоловік на то зреагував адекватно і не возбухав типу "шотитампроменепишеш"))). А навпаки сказав не звертати увагу, бо є речі поважлиивіші за людські обмовки.
Та й таке то...

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

о, знов! а казала, що не вмієш!

сьогодні зловила себе на думці, що дуже сумую за форумом яким він був 4 роки тому, і за тими людьми, що вже не дописують
якось було більше позитиву, а не намагання перекрутити/вколоти, то так думки вголос, а щодо вашої ситуації, людям аби поговорити... як то наклепи і бруд то просто не зважайте, не має вас то чіпати, забийте
мене ще форум трохи тримає, дякуючи йому я знайшла "своїх" людей а про багатьох людей вже втигла думки змінити в різні сторони а от дописувати бажання все менше і менше
ми на занятті сьогодні були, група старша і батьки вже мають бути за дверими, я спочатку переживала і на перший блок пішла з малявкою, так приємно було, що він не розгубився, завдання гарно вирішував, а головне ГОВОРИВ, а на наступні блоки пішов сам і тільки в перервах розповідав, що вони робили. Викладачка сказала, що зовсім не відчувається, що в дитини була така велика перерва в заняттях, така я щаслива з того

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Не переймайтеся дівки заздрісниками, пліткарями, у всі часи були такі , є і будуть. Тому і бояться називати свій нік бо їх тут рознесуть в пух і прах. Тому хай сидять і заздрять в ганчірочку. Маєте бажання пишіть, не хочеться то ні. Головне то власне бажання. Навіть як шось перекрутили то можна мирно поправити ) нє ну можна і не мирно, ми й так вміємо)) не заганяйтесь дурницями та негативом.
Всім віри в себе, добра , а підглядаючим щей серветки для слюней )


П. С Megan, і тебе з наступаючими )) хай в твоєму житті відбудеться чудо ) і здоров'я.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Привіт!! В мене теж таке було,як з"явилась я тут з своїми тортами і смс-ками гидкими закидували і на мейл писали таке...що хай Бог помилує...та нехай, я вважаю,що те,що людина пише,чи говорить про когось,швидше вказує на те,хто вона сама....Це слова Un.Known яку я глибоко поважаю....і я у відповідь нічого не писала і не коментувала,бо маю гідність і так мене виховали,тому Жанна не звертайте уваги, а ігноруйте, а люди є всякі, я вже переконалась
Я щось два дні себе зле чую, напевне щось в атмосфері??? і ті щоденні повороти в нашій країні теж так пригнічують ,аж до сліз, направду так ревіла,що зранку ледь стрималась,щоб люди того не бачили. З того всього мала нині перемастити торт, а спекла тільки коржі......Але нічого, все буде ГАРАЗД!!!!