Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Мій молодший зараз як не по його відмахується кулаками.
Присідаю біля нього (на його рівень) і тихо та здивовано кажу: "ти сердитий, бо... Але невже ти справді хотів маму вдарити?" Завжди одразу горнеться до мене

Ніколи не кажіть дитині, що вона погана. "Хороша (-ий), але зараз вчинив погано і тому мамі сумно". Оцінюйте та коментуйте конкретний вчинок, а не дитину в цілому

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Схильна з вами не погодитися. Чому є чимось страшним відправити дитину в іншу кімнату чи у кладовку (коли немає кімнати)? Якщо назрів конфлікт, чому не дати і мамі, яка вже кип'ятиться (до прикладу, з приводу пописаних стін), і дитині, яка погано реагує або взагалі не реагує на мамині зауваги, час. Час для мами, щоб заспокоїтися і не зірватися, не накричати на дитину. І час для дитини втихомиритися, обдумати, що він зробив не так. Час пройде і мама з дитиною вже на спокійних тонах обговорять ситуацію, що склалася, і мирно вирішать конфлікт. Чесно скажу, мені зараз дуже бракує того часу, бо деколи емоції фонтаном, а дитина не дає того часу, щоб я змогла заспокоїтись і побути на самоті хоча б хвилину-дві.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

то краще самі кудись вийдіть)
згадую кадр з фільму секс у великому місті,де шарлота виходить в кладовку через зіпсуту дитиною сукню/спідницю

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Психолог з нашого садочку казала, що не можна отак залишати дитину при конфліктах, потрібно посадити за стіл чи просто на стільчик і чимось зайняти, сказати щоб робив щось (але не те чим він дуже любить займатись), тому що коли дитина залишається на замоті зла і ображна вона просто стоїть і придумує план помсти )))).

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

якось так моторошно звучить..

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Може й не планує всесвітню змову. Просто втикає, абстрагується від проблеми, втікає у свій світ, але висновків точно не робить. нмд.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

а вивести кудись дитину 3річну - не моторошно?
можна як ведмідь машу - в ліс, там і тихо і спокійно

розумію шо важко, мої так само вміють винести моск, шо хочеться їх обох скочтчем скрутити і в комод засунути

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

хочеться застрілитись! вже не маю ніякого терпіння до капризів і істерик моєї дитини.
навіть мій суперспокійний чоловік не може спокійно то спостерігати.
все робиться через війну - мити руки/лице, чистити зуби, чесати волосся, намастити кремом (в нас атопічний дерматит), одягнутись, роздягнутись, будь-яка дія, мінімальне зусилля викликає страшний спротив - крик, аж у вухах дзвенить, вигинається, на підлогу лягає. не діють ніякі адекватні і не зовсім аргументи, ніякі обіцянки, підкуп, нічого. поки не викричиться.
тепер вийти на вулицю - ціла подія, і поки я зберу дитину і вийду з нею за двері, я вже суцільний натягнутий нерв. приходимо до хати - з порогу знов та сама пісня, не так двері відкрила, не мала права світло ввімкнути, то роздягни, то вже не роздягай, то сама буде, то не може сама.
як то треба на таке реагувати? я вже звела всі фактори, що викликають такий спротив до мінімуму, але з"являються нові причини. ну і не помити руки після супермаркету, де все обмацає, чи тролейбусу, таки не вихід.
треба випити якогось антиозвіріну чи що?..

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

моя не забуває, буде кричати ще довго після того миття, весь будинок мабуть чує, що вона руки помила.

100% з іншими веде себе зовсім по другому, от вчора весь день мала бабусю, то і волосся дала зав"язати і кремом мастити, і все робилось тихо і мирно.
і ще в іншій обстановці міняється і відволікається. просто забуває істерити.

стає легше від усвідомлення, що не нам одним так зле

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Так-так, без перебільшень!
"Дай ручку?" - дала, "пісяти підем?" - підем, "Юстинці соломки більше не можна, бо будуть ручки свербіти!" - "добре"! Але зайшли додому і Юстуся видала такий визг), певно мамі зраділа.

Те що вікове то 100%! Артем в мене влітку давав "жару", то їсти не буду, тиди йти не хочу, того робити не буду, але замість істерик, було намагання вкусити, штовхнути, гупання ногами, кидання іграшок, зараз я дивлюсь потрохи проходить, може повибражати "хочу їсти"-"не хочу їсти", "хочу чай"-"не хочу чай, хочу води", але як даш чай, чи поставиш тарілку на стіл, то буде пити і їсти, що даю, хіба може попросити догодувати його, бо він змучився)

А що робити, навіть не знаю. Артем з Юстинкою гарно бавиться, то завжди питається, що вона робить, то в нас, "пішли спати" - "не хочу", пішли, а то вже всі дітки сплять" - "а Юстя спить" - "і Юстя спить" - "тоді пішли". Ну і так в багатьох ситуаціях, зараз вже має виховательку в садочку, то тепер питається чи Ольга Григорівна вже спить, і чи дітки сплять в садочку. Баба з дідом, як приклад теж варіант. Не знаю чи це правильно, але нам так підходило. Зараз вже з тим легше, майже без капризів, хіба як не поспить вдень, то вечір може бути веселим)

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

А може не мийте руки, не розчісуйте, не гуляйте пару днів. Ну нічо не станеться. Нехай день-два робить що хоче. А якщо з бабусею нормально себе поводить, то лишайте і йдіть собі кудись. І мала скучить і ви відпочинете.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

коли є можливість, то так і роблю, чесно.
але таке рідко буває.

на жаль, бабусі в нас рідко бувають, живуть не у львові. тому то не варіант. чоловік хіба на вихідних може так побути, але в той же час і я хочу вихідні разом з чоловіком проводити. і якось так виходить, що ми 24 год/добу разом з дитиною.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

та, в усіх таке буває. Я не витримала і брала няню на пару годин, то дуже помагато. Просіть бабусь.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Теж саме.
Практично не парюсь тим.
Хоче сам робити- хай робить. Нє- ну то нє.
Не хоче йти- ну то не йдем. Давно вже забила на кожноденне гуляння.

Якби я мого заставляла їх мити після кожної прогулки- я би вже істеричкою стала б.
Руки малий любить мити. Але виключно тоді, коли сам хоче. Заставляю помити хіба після фарб чи дуже брудні після їжі\колупання в землі.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

в мене нема можливості сидіти вдома цілими днями. в силу певних обставин я маю де-які справи поза домом, дитину бонусом беру зі собою. то в нас виходить і прогулянка.

я не заставляю після кожного гуляння мити. але бувають моменти, коли їх конче треба помити. тим не менше.

---------- Додано в 15:03 ---------- Попередній допис був написаний в 15:00 ----------

ну і я не те хотіла сказати, що мені важко ойойой, хоча важко, не буду брехати.
а мала на увазі, як реагувати і що дитині в той час казати/робити? бо істерики будуть і без гуляння, є купу дрібниць, яких і не перерахуєш, які виводять нас двох зі себе.
от коли роздирає до крові шкіру, і не дає змастити кремом, щоб полегшити стан - то як бути? забити?

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Мені здається що просто вже в тому віці вони усвідомлюють з ким як себе можна вести, щоб їм було комфортно, маніпулювати діями оточуючих. Наш гномик знає шо може собі дозволити "вилазити на голову" бабусі і успішно це робить.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Я б мазала. Садила б на коліна, тримала і мазала б, пояснюючи що їй буде легше, ручки так свербіти не будуть, що мама це робить для того щоб їй стало легше.
А як інакше?

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Виділіть один день і просто поспостерігайте, що дитина насправді хоче. Зробіть 1 день все по її(з розумом звичайно). Може ви просто щось не бачите?
+може вона у вас відноситься до чутливих діток?
Якщо так- то для них це звична реакція і треба мінімізувати такі ситуації.

Раніше я теж так думала. Згодом вибрала те, що особисто мені комфортніше. Тт вже можу його на пару хвилин лишити на когось з рідних і вибігти.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

А я заставляю мити, і тоже через крик, є речі які не обговорюються, і мити руки в нас це одне з них.Ну як можна не помити руки після кнопок в ліфті?чи копання в піску? чи давання тьоті в магазині грошей?
Так і кажу, руки треба мити і це не обговорюється, вона кричить, я кажу добре покричи але це нічого не вирішить, бо після цього ми всерівно підемо мити руки., Якшо не мити руки то в животику буде жити хробачок (мала на вулиці бачила дощового 25см ) Так, зараз кажуть шо то залякування, як на мене то ні, то правда, бо гуляння собак і котів на майданчику наразі в нас є реалією. Наразі ми цей період потрохи переростаємо, хоча буває шо цілий день істерики і все не так. Але ми всерівно йдемо мити руки, тобто ми можемо не їсти, чи не гуляти, чи одягнути те що воан хоче, ну і таке подібне, це малої сфера, тут вона вирішує. А от є моменти де вирішує мама.

Помітила що н разі на мою дитину впливає фраза "Говори спокійно, бо я тебе не розумію". Буває треба 5 разів повторити шоб вона стихла і заспокоїлась. Але рада що хоч так, бо раніше "не кричи" і підкупи не спрацьовували зовсім. Помітила, що мала мене більше слухається, якшо говорю як з дорослою, але з визнанням того шо всетаки мамине слово останнє, проте її думка враховується.