Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Я б просто забрала зі словами чому не можна кидати в смітник, і сховала би в сумку чи кошик у візку. Якби дуже просив назад то повернула б і при повторному киданні в смітник забрала б безповоротно до кінця прогулянки. Старший таких провокацій не влаштовував,а менший постійно характер показуэ . І уважно слідкуэ за моэю реакціэю
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? ще розкажу як я, час від часу, розрулюю "купи-купи оте-оце і ще тамто".. Наразі нам 2,5 роки, то таке ще діє, але побачим чи надовго.. Кажу, що то є тьотіні (чи дядькові - тобто продавця) іграшки і ми не можем забирати чужі іграшки".. І нагадую які в неї є гарні свої, особливо згадую про її улюблені іграшки.. Якщо настоює - кажу, що тьотя не може дати нам зараз ту іграшку.. Сама таке придумала.. Чи правильно з точки зору психології так говорити - не знаю, тому особливо радити не буду..
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? У нас щось схоже, але з котиком...живим Короче, Данця його тиськає, копає, тягає за хвіст той здебільшого кайфує, вічно тусується чомусь біля неї, але коли забагато може і налякати і цапнути лапою. . Всі мої зауваги, ужасання, охання і попередження перетворюються у ще більш бурну реакцію і вона починає просто дуріти, так що схаменути важко. Вона так на себе привертає увагу, чи провокує? Єдине, що в голову приходить, то показую як ніжно треба з ним поводитись, але щось то поки не зовсім вдається.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? ми тільки так навчились поводитись з моїми вазонками - треба гладити листочки і нюхати квіточки... і вчились ще як тільки мала почала до них діставати..
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? У нас аналогічна ситуація,причому цю фразу я повторюю щоразу коли проходим повз кіоск з іграшками,правда щей додаю-"можна тільки потрогати пальчиком ,давай папа тьоті/іграшкам" і ідем далі.Якщо категорично забороняю трогати тоді вже починае нервуватись.Тобто моій Катрусі вистачае хоч чуть-чуть потицяти пальцями,але то покищо...як далі буде побачим ))
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? У нас кілька місяців тому були жахливі істерики, коли Влад не отримував бажане. Одразу падав на землю, бився головою і при цьому кричав, як тільки міг. Жодні спроби "привести його до тями" - не допомагали. Намагалась чимось зацікавити, щось пообіцяти - все як до стіни. Змушена була просто ігнорувати такі сцени. Коли таке траплялось вдома - це ще нічого, але коли таке робив на вулиці, готова була крізь землю провалитись. Не знаю, чи дійшло до нього, що в такий спосіб він все-одно нічого не отримає, чи просто подорослішав трохи, чи може десь в такому пориві занадто сильно гепнувся головою і зрозумів, що так може зробити боляче собі, але факт залишається - наші "феєричні шоу" припинились, причому дуже раптово . Ну а крики і сльози - звичайно залишились. Найстрашніше те, що він нічого не боїться і абсолютно відмовляється слухати. Лізе до гарячого чайника - пояснюю, що гаряче, впечеш пальчик і т.д. У відповідь крик, починає мене відштовхувати і все-одно лізе до того злощасного чайника. Намагаюсь відволікти увагу, чимось зацікавити - реакції нуль. Таке враження, що він запрограмований, як робот - ввімкнули програму "чайник", а все інше просто не існує . Даю легко доторкнутись пальчиком, щоб показати, що воно дійсно пече. Він пальчик почухає трохи, явно відчув дискомфорт, але через секунду знову тягне руки до того ж чайника !!! Ну як пояснювати ? Зовсім ніякого страху. Він вже ж відчув, що пальчик буде пекти, якщо доторкнутись, але ентузіазм нікуди не зник. І це я навела один приклад. Насправді подібних ситуацій море. Таке враження, що його притягують саме небезпечні ігри. Фразу "не можна" - не використовую взагалі, бо для моєї дитини це ніби виклик. Тільки це чує - одразу буде робити навпаки. Крізь його сльози і протести, намагаюсь пояснювати, що і чому не вартує робити. Правда якогось особливого ефекту від мого методу не бачу. Я впертий прихильник "позитивного батьківства", але іноді нерви просто здають.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Моя доця вміє вимагати і добитися свого і добре знає з ким легко можна прокрутити цей фокус Чоловік і бабуся (свекруха) частенько потерпають від її захцянок - якщо не отримує те, що хотіла - влаштовує істерику з паданням на землю , биттям головою і старшними сльозами В мене такі номери не проходять - бо ми з нею домовляємось що я можу їй купити , зробити і так далі - якщо щось не так я просто кажу "ні" і пояснюю чому ні Але , зрештою я сама не знаю -чому вона в мене так не вимагає , як в них - думаю , що то більше їхня проблема , бо вони самі так поводяться , а вона відчуває , що їх можна "дожати "
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? в нас лише бабуся, маніпулює мала нею як хоче, бо баба не може чути плач дитини (цікаво, як колись мій слухала?, бо мені ніц не попускала). Коли я разом з ними, то не витримую і звертаю увагу, а коли самі гуляють, то кажу "як навчите - таке і будете мати відношення до вас". Gorgona, та то майже всі діти такі. Коли малий не слухає і продовжує робити своє, чоловік каже йому, що образиться на нього, якщо він це зробить ( якщо не стосується безпеки, бо тут строго). Діє. Можливо це не зовсім правильно (десь тут читала ), але на разі це найкраще, що впливає у таких випадках, напевне через те, що тато з ними проводить менше часу ніж їм би цього хотілось, тому дорожать моментами. Хоча і якщо я так скажу, то діє, але стараюся не зловживати тим і використовую ще й інші важелі впливу (сьогодні розпочали підготовку до Миколая, тобто слухаємося, щоб мати подарунки)
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? В нас у такому випадку діє схема "Ти не слухаєш маму, тому мама не слухатиме тебе коли ти щось проситимеш", відповідно коли слухаю його прохання, то час від часу наголошую "От бачиш мама тебе слухає!"
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? в нашої дівчинки таке було до 2,5 р. але чим далі - тим менше таких ситуацій було.. зараз ще далі таке буває, отака впертість щодо того, що не можна.. стараюсь дозволяти багато того, що не шкодить її здоровю і життю (повимазуватись, облитись, облити підлогу, гребти землю руками надворі і т.д.), а фразу "Обережно!" чи "Небезпечно!" використовую вже в тих випадках, коли справді є небезпека для здоровя. Нє, буває, що в пориві страху вирветься "Обережно!" коли вона їсть, і з ложки голубці чи зупа злітають по одязі і на підлогу, але якось потрохи пробую себе контролювати і не зловживати застереженнями, щоб вона знала що коли мама так каже, тоді таки дуже варто спинитись. Ну як ніц не діє - то забираю силою від небезпечного місця і якщо слів не слухає, тоді мовчу і стараюсь дати виплакатись в моїх обіймах. Нині послухала, що дитині необхідно, щоб її пробачали, щоб не ображались на неї, щоб не гнівались, не злились. Основне - щоб пробачали. Для формування здорової дитячої психіки - це речі №1.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? якщо ви натякаєте, на мій допис, то чоловік завжди після імпровізованої образи обіймає дитину до себе зі словами, щоб більше так не робив/ла
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? не читала Ваш допис.. не натякаю, не виправдовуйтесь ))) просто слухала вчора лекцію і одразу поділилась почутим..
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Помітила по своїй дитині, що коли не звертаю увагу на його вимоги - сльози і всі інші міни, за пару хвилин проходять самі. Ще добре допомагає - переключання на іншу тему. Показую щось таке, щоб його зацікавило!
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? В мене зараз назріла серйозна проблема у стосунках з меньшим. Чи то через те, що вже майже два тижні хворіє та не ходить в садок, і тому не має де виплескати свою енергію, чи це якийсь переломний момент, чи то проблеми в мені важкий морально період мого життя, а дитина це відчуває та використовує - не знаю. Але не знаю як поводитись. Він мене зовсім не слухає, а ще робить щось заборонене і дивиться на мою реакцію. Він постійно має "кулачок" і ним користується. І дістається переважно брату. Той теж його провокує, але ж не постійно. А малий тільки щось - відразу битись. В мене вже дах їде. Майже годину вкладала спати. І поки не потримала малого в кладовці (це в мене такий метод всмирення))), доти не вгамувався і тихенько пішов спати. Він в мене страшенно впертий. Навіть у найпростіших речах. А я вже не маю сили ні переконувати, ні вмовляти, ні боротись. Я вже змучилась!!!! За все йде боротьба - за ліки, за "вишмаркати ніс", за "випити ліки", за "почистити зуби" (тут найзапекліша))), за "підняти те, що кинув", за "посладати іграшки", за "не заважати брату робити уроки". І цей список безкінечний. Це пройде? Чи це такий характер і виходу нема? Заспокойте мене!!!
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Аналогічно, меньший таке враження що мене випробовує, хоча шо там випробовувати- завожусь з пів оборота. Я старшого не сварю і не наказую,в 5 років крик вже не діє, говорю йому чітко і ясно дивлячись в очі( коли закипаю), а меньший вигрібає по повній, зрозуміло ж коли є за що,а за що є постійно. Меньший почав все повторювати за старшим, а коли обоє винні, досить мені сказати НУ ВСЕ... і вони двоє захищаючи один одного біжать в свою кімнату з криками " Ми йдем прибирати" то так смішно:xaxa:годину спокою їм і мені
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Я Вам заздрю! В мене таких методів нема! Чи, швидше, вони вже не діють. Старший в мене - золота дитина))), звичайно він, як і всі діти, не завжди слухняний, але він МЕНЕ ЧУЄ! А меньший мене постійно провокує на конфлікт! Він все робить мені на зло. Я прошу забрати щось, він навпаки то все мені зносить. І ще море таких випадків. Ось зараз не дає мені писати, бо йому теж треба тут тиснути тощо. Я приділяю йому багато часу - ми нині і ліпили, і малювали, і просто рвали папір. І мозайку сладали. Але він хоче 100 відсотків мого часу, але не просто спокою, а боротьби))). В нас дома зараз своя міні-революція!
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? не смішно. бо причини псіхувати у дитини є, а от сидіти в кладовці- немає.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Розумію, що збоку це виглядає дико, але це дуже хороший метод. У нас чудова кладовка))), там є багато шуфляд з морем цікавих речей. Там увімкнене світло, і він може вийти, тобто вона не закривається. Йому там не страшно. У нормальних ситуаціях діти люблять там щось розглядати, шукати. Але це є і місце, щоб подумати і зупинитись. Тобто це як зупинка в поганих вчинках. В нас нема дитячої кімнати, де я б могла його ізолювати, тому використовується кладовка)))). Якщо мама говорить про кладовку - це вже перебор, це знак, що треба задуматись, зупинитись. Недавно побачила, що малий розмалював стіни у всій квартирі кульковою ручкою. В деяких місцях - просто жах. І він є досить великий, він добре знає, що так робити не можна, він добре знав, що буде покараний, але...
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Прсто не знаю, для чого ізольовувати. Не претендую на істину, але оті кутки, туалети, кладовки, інші кімнати то не виглядає мені дієво. Хіба для мами, аби затих, але не для двох діючих осіб конфлікту Радіоночечко, але ж для цього потрібно досить багато часу...? звідси напрошується питання, логічне, а де були дорослі поки дитина займалася тим чим їй було цікаво? Я теж взлощуюся, коли мала , допустимо, порозливає воду, в ній крупу намішає, бо потім то все тре прибирати. Але я ж сама закриваю очі на її діяльність, бо зайнята. Виходить, що сама винувата, сама би в кладовку себе посадила
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Це період такий, формується характер, він же мусить знати, що йому можна, а що ні, от він і шукає ту межу за яку його не пустять ))). А ще плюс до того всього хвороба... Чогось думаю, що він навпаки хоче, що його більше жаліли, але пояснити це не може, бо й сам ще цього не знає. Пробуйте на агресію не реагувати, а казати "ходи я тебе обійму", мій завжди йде, а тоді вже йому пропонувати ліки і т.п. І в нас такий період і хворіє часто тому ситуація досить знайома. Особисто я на провокації не піддаюсь, багато чого малому дозволяю, але прошу щоб і він для мене дещо зробив. Якщо зовсім впирається, то кажу, що може зробити по свому, але я на його прохання також зроблю по свому (і обов"язково стримати слово і не відступити). Це вже такий вік, що дитина може собі проаналізувати і зрозуміти, що для нього буде вигідніше. Ну наприклад ситуація: ввечері прошу, щоб йшов у ванну митись і спатки (дуже любить довго купатись, бавитись у водичці), починає бігати по хаті і протестувати моїм проханням, чай допиває.... іграшками добавлюється і ще купа всього, кажу якщо одразу підеш у ванну, то в тебе буде час, щоб там погратись, якщо зробиш по свому, то час вийде і не буде коли гратись у водичці- душ і спатки. Цілий тиждень у нас були акції протесту, а тоді душ і спатки, звісно з ниттям, що хоче гратись у водичці, кожен раз спокійно пояснюю, що час вийшов, що він сам в себе забрав можливість погратись у водичці. Тепер у вечері, як постає питання йти у ванну він підходить до мене і каже ходи купатись, бо час вийде і я не встигну поргатись ))). Сам зрозуів і дійшов до того, що йому більше подобається. Особисто моя думка, що стояти на свому малюки можуть довше за нас ))) і коли просто ви на свому, а він на свому, то однозначно виграє малюк або дорослий застосує силу (що також є поразкою), такщо давайте можливість йому більше аналізувати, просто розяснюйте все покроково що буде і чого не буде. Дозвольте помилятись і щоб сам зразумів, що так робити не варто. Ясно що вийнятком є обставини коли є реальна загроза здоров"ю, тоді вже без реверансів, а так як каже мама. На рахунок кулачків і биття, в нас також зараз це присутнє, не дуже знаю, як правильно повестись, бо мене це заводить в ступор, просто завжди кажу, що з мамою так поводитись не можна і просто беру кулачок в свою долоню, кажу краще мамусю цьомати. Не завжди діє, але деколи помагає. Поділіться ще хтось досвідом, як реагувати на кулачки.
