Відповідь: Що читаємо? (2) Щойно дочитала книгу Безмолвная земля — Грэм Джойс Це перга книга, прочитана мною в такому жанрі.. щось між містикою та драмою, першу половину книжки прочитала на одному диханні, було дуже цікаво!
Відповідь: Що читаємо? (2) Відкрила для себе нового автора Джоджо Моес...просто обожнюю його стиль. Прочитала ще два його творіння: "Девушка,которую ты покинул" "Последнее письмо от твоего любимого" Перша книжка про любов під час війни,голоду і розлуки з коханим.Не дивлячись ні на що, і серед ворогів є справжні чоловіки, вірні своїй обіцянці.Німець,що обіцяв головній героїні нарешті все таки побачитись з коханим чоловіком, стримав своє слово, за що в дарунок отримав портрет що належав головній героїні і був написаний її чоловіком. Історія портрету - ось головний сєжет цього твору! Другий твір про величезне взаємне кохання яке спалахнуло між звичайним журналістом і і надзвичайної краси дружини одного з впливових бізнесменів. Кохання що пережило і розлуку і втрати один одного,але все таки возз'єднало двох закоханих. За що полюбила цього автора, так це за його манеру писати: постійний зв"язок між минулим і теперішнім,який "тримає" тебе до останнього слова у книжці!
Відповідь: Що читаємо? (2) Читаю "П'ятий персонаж" Робертсона Девіса - читається легко, досить цікаво. Подана у формі мемуарів вчителя до директора, часто торкається релійної теми...це перша книжка трилогії, здужаю її а далі буде видно)
Відповідь: Що читаємо? (2) Цікава книга. Я прихильниця творчості Люко Дашвар, хоча відгуки про її твори досить неоднозначні, а мені подобається.
Відповідь: Що читаємо? (2) Зараз почала читати Эльчин Сафарли. "Мне тебя обещали" Перед тим не цікавилась що про що, скачала і почала... Книга про переживання горя, життя після втрати. Вона настільки насичена цікавими цитатами, що просто хочеться їх повиписувати, бо не всилі все запам"ятати!
Відповідь: Що читаємо? (2) Накупила на форумі гору книжок, нарешті дійшли руки читати. Зараз читаю "Теплі історії про дива, коханих і рідних", то з серії тих книг Надійки Гербіш, але то не її, а збірка оповідань різних людей. Дуже душевно і гарно.
Відповідь: Що читаємо? (2) нарешті дійшли руки до читання. в мене як завжди: з невеличкими паузами Бредбері) а ще впорядковую список творів Шевчука і вже третій день риюсь в неті, шукаю те, шо не маю в друкованому варіанті. п.с.. до речі старі твори Шевчука ДУЖЕ проблематично знайти((
Відповідь: Що читаємо? (2) прочитала "квіти.." на одному подиху, цікаво і сильно написано, зворушливо, книга однозначно варта уваги; з тих, що залишає слід, раджу почала " Атланта..."
Відповідь: Що читаємо? (2) Віднедавна більше почала читати наукову літературу, закінчую останні сторінки книги "Таємниці українського бойового мистецтва" Тараса Каляндрука і на черзі (вчора купила в книгарні) наукова робота Ірини Калинець "Епоха гунів та її передісторія".
Відповідь: Що читаємо? (2) Теж недавно закінчила читати "Девушка, которую ты покинул". Єдиний нюанс - автор жінка, тому не його творіння, а її творіння. Книга цікава, хоча місцями і виглядає трохи поверхневою. В тому мабуть і стиль авторки - писати про серйозні речі легко і невимушено. Рекомендую, 5/5. Гиллиан Флинн "Исчезнувшая". Спочатку я була трохи шокована, коли читала щоденник головної героїні. Якоюсь вона примітивною здавалась, поки не закінчився щоденник і не почалась її розповідь. Обидвоє героїв - негативні (хоча всі решта персонажі не надто кращі), але особисто в мене жінка викликала більше симпатії. І детектив, і трилер, і психологія - все в одному. Рекоменую, 5/5. І повелась на анотацію і назву: Лора Каннингем "Прекрасные тела". Мене вистачило на сторінок 10 (при тому, що я дуже рідко кидаю книгу недочитаною). Антиінтелектуальне чтиво
Відповідь: Що читаємо? (2) домучила "Точка обмана" Дена Брауна. така муть. майже 700 сторінок. затягнуто надзвичайно. не раджу. почала Дереша "Голова Якова" а ще продовжую вивчати тему раннього розвитку діток. після взялася за книжку Масару Ібука "Після трьох вже пізно"
Відповідь: Що читаємо? (2) оу..........мені так соромно...ось і відсутність "живої" книги де є або біографія або хоча б 2 слова про автора.
Відповідь: Що читаємо? (2) Вчора прочитала половину. При тому, що була на роботі і бігала, як ***ний віник. Сьогодні мушу знайти трошки часу і дочитати - там цікаво, чим то все закінчиться
Відповідь: Що читаємо? (2) Для прихильників Люко Дашвар...знайшла в ленті новин в вк. Мене вразило що вона російскомовна і так гарно пише моєю улюбленою українською) «Натхнення — це грубий мужик» — Роман писала в хаті, яку ми два роки тому купили у глухому селі на Чернігівщині, — розповідає Люко Дашвар. — Там завжди спокійно і тихо. На нашому городі гуляють лелеки, у саду ростуть яблуні й груші. Там я не бачила білбордів, а замість звуку машин чула пташок. Щодня ставила перед собою нереальний план. Хоч і не завжди вкладалася, це дисциплінувало. Натхнення ніколи не чекала. Це не тендітна муза, що несподівано опускається на плечі, а грубий мужик, якого треба обламати. Робочого кабінету в мене немає. Працюю у спальні за великим столом із комп`ютером. Недавно почала роботу над новим проектом. Перед тим, як приїхати сюди, три дні не виходила з дому. У новому романі йдеться про 21–річну киянку Майю Гілку. Вона купує стару хату в покинутому селі й переїжджає туди. Там закохується в кульгавого хлопця Толю Гороха. — Слова для мене важать менше. Лише вчинки моїх героїв можуть їх охарактеризувати. Саме тому в романах не даю довгих і нудних описів. Натомість є постійна дія. Це робить книжки динамічними. Із залу піднімається висока дівчина в червоному шалику. — Останню вашу книжку дочитувала в метро, — каже. — Всю дорогу з очей котилися сльози, ніяк не зупинялися. Тоді пошкодувала, що не дочитала її вдома. — Переживала разом із кожним героєм, — відповідає письменниця. — Але книжки мені не діти. Бо дітей оберігатиму все життя. А книжки — це минуле. Я пережила ті емоції, а потім відклала. За годину Люко Дашвар починає роздавати автографи. За 40 хв. підписує 64 книжки. — Мені найбільше сподобався ваш роман «Село не люди», — хлопець у чорній шкірянці простягає письменниці книжку. — У вас дуже гарна мова і прикольні жарти. — Я завжди була російськомовною. Якогось депресивного дня лягла й подумала: «Що я в цьому житті зробила? Що після мене залишиться?» Наступного дня звільнилася з роботи і почала писати. Всі романи — українською, потім почала розмовляти цією мовою. Російською я теж пишу, проте вона в мене виходить бідною. Найвдалішою своєю книжкою вважаю «Рай. Центр». Вона найважливіша з усього, що я писала, бо далася найважче. Але читачам вона подобається найменше. Світлана Корженко Джерело: «Gazeta.ua»
Відповідь: Що читаємо? (2) Щойно дочитала "до зустрiчi з тобою". На одному диханнi пiшло менi, але бажання ще щось прочитати, е на флiбустi ще два твори, нема. Казково трохи.
Відповідь: Що читаємо? (2) Дочитала. Кінець вразив. Хоча найбільше мене вразила спойлер смерть собаки
Відповідь: Що читаємо? (2) Уілкі Колінз "Жінка у білому" 1860 р. - детектив, роман, мелодрама. І хоч твір написаний у 19 столітті, навіть у наш час могли б статись ці події. Найвідоміший роман автора "Місячний камінь", тільки почала читати. Так, також очікувала трошки іншого. Я вже почала проводити паралелі з теперішнім часом і подіями, щось є спільне.
