Відповідь: Стосунки з родичами(( Нічого не вияснила і нічого не зробила(( Один позитив- він заплатив за комунальні. Він каже, що не вступиться, якщо я не віддам гроші... але суму тото собі збільшив так солідно. Мама, як завжди "все, не говори дурного", ага я не маю де жити, а їй дурне. Каже "добре, що він відстав і нікого не чіпає", точно відстав)) тільки я з ним пов"язана ого-го((
Відповідь: Стосунки з родичами(( Вам не позаздриш... Ще хоч була би якась підтримка від чоловіка, від близьких.
Відповідь: Стосунки з родичами(( То треба на то все набратись наглості і злості і одразу все через суд робити, бо по доброму не виходить(( ти одне, а то зосім інше... нерозуміють, як це я така погана і чого від батька хочу...
Відповідь: Стосунки з родичами(( Можливо, я не права, але на мою думку Вам так і треба робити. Доброю для всіх ніколи не вийде бути.Дійте в інтересах Вашої сім"ї, а хто там що буде казати, то їхні проблеми. Тим більше Ви ж батька не виганяєте на вулицю, він має де жити.
Відповідь: Ми і наші мами Дівчата, то може трохи не в ту тему, але Ми і наші тати я не знайшла, так що якщо помилилась-не зліться. Але дуже хочу, аби ви розсудили ситуацію, яка склалася в моїй сім'ї. Чи то ми з сестрою злюки, чи таки тато щось робить не так? А ситуація така Ми вже якийсь час тому зрозуміли, що в тата хтось з'явився новий. Минулої осені він з кимось літав відпочивати, на фотках у його колег по роботі, які в мене на фб в друзях почала з'являтися коло мого тата жінка. Ну вопшем я вже звикла з моїм татом бути детективом, так що я навіть вичислила її прізвище ім'я, знайшла фотку на однокласниках , але тато мовчав і все приховував. І навіть на прямі питання, типу а хто тебе фоткав на пляжі відмахувався , що різні люди. Цього літа у Львові я говорила з татом по скайпу, він в Швеції був з цирком. І не зауважив, що камера у нього включена, бо в той час дивився якийсь сайт і за ним ходила жінка, яка собі робила каву. Я то проігнорувала під час розмови, але потім написала йому смс зі словами, що як вже приховуєш, то варто бути обережнішим. Скажу чого приховує. Бо все своє життя у нього хтось був, ще як були з мамою одружені і він настільки поринув у своїй брехні і відділив своє життя з нами і особисте, що вже й коли розлучився, то йому важко сказати правду. Після того смса він подзвонив мені і почав говорити, як він вже хоче все розказати, що вона така хороша і ми маєм познайомитись. Ну ок. Після того відклали то в глибокий ящик. І от кінець березня, скоро він має приїхати до нас , одразу після закінчення сезону в Мюнхені. І вже щось видно, що недоговорює. І за кілька днів до приїзду прийшов нам зі сестрою лист від тата. Сказати він нам це не зміг, тому написав. Там було багато слів про те, що вона дуже хороша, що ми для нього все на світі і що якщо ми його любимо, ми приймемо її в нашу родину (хм, не за-швидко??). При чому він так і не написав, що збирається з нею приїхати, ми самі здогадалися. Я йому написала відповідь, що думаю. А думаю я те, що не проти познайомитись, я рада за нього, але не проти була би познайомитися десь на каві, поговорити і розійтися, але привозити її додому нам? А ще й в сестри маленька дитина... Ну але на то був мовчок і от вже майже тиждень тато сидить зі своєю Світланою в сестри. Сестра каже, що жінка насправді хороша, делікатна, але вони приїхали і отак сидять, ніхто нічого не говорить, на скільки, до коли. На третій день тато радісно вирішив, що так як в сестри прослуховування в суботу і їй треба допомогти, то він буде займатися кухнею, а Світлана буде гуляти з Юстинкою. На що сестра йому прямо сказала, що чому чужа людина має гуляти з її дитиною, якщо в неї є дідусь? після того сестра як на голках, щоразу дзвонить і каже, що їй та ситуація вже трохи набридла, тато хоче створити таку собі справжню сімейну ідилію, тільки з іншою жінкою, хоч в нас є наша мама, якій зараз до речі не дуже то все приємно. Вони хоч давно розлучені, але тато настільки потріпав життя мамі, що ті рани досі живі. Світлана цілий час норовить брати дитину на руки, виціловує її, ну блін, то я схиблена, чи то так не має бути? Надто швидко якось.. Вони з татом півтора року разом, а сестра її знає всього кілька днів. Та й то слухаю, і мені както ревниво, що вона до моєї племіннички так вже рідниться. (ми злюки з сестрою?) Ну а мене то ще чекає в неділю , бо вони приїжджають до нас. Момент для мене не найкращий зараз взагалі-то, лишні переживання мені ні до чого, але от скажіть мені. То я прям маю з нею породичатися, як тато хоче? Я не маю бажання якщо чесно. Наразі єдине бажання-її побачити, поспілкуватися і хватіт. А вони то ночувати будуть у нашій манюнькій квартирці..
Відповідь: Ми і наші мами Віта, це занадто і ви з сестрою не злюки. Це просто реально забагато і тато дуже на вас давить. Я б теж була проти чужої людини в хаті отак без попередього знайомства. За 1,5 роки міг давним-давно познайомити навіть по скайпу і потрошки ви б почали спілкуватися. А про прогулянки з дитиною - це взагалі дико.. Я не здивована, що він приховував від тебе, бо мій такий самий. Але я його дотиснула і він зізнався. Я рада за нього і поважаю його особисте життя. Більше того, мені його кохана навіть заочно подобається, раз йому так добре з нею. Наразі він не пропонує нам знайомитися і я особливо не наполягаю. Всьому свій час.
Відповідь: Ми і наші мами Я думаю що тато дуже переживає, і хоче аби було краще. Йому важко от так відкритись, якщо все життя він приховував. Якщо Ви влаштуєте розбір польотів, він може знову замкнутися. Тут треба зробити хитро, аби всім було добре і нікого не образити. Світлана, мабуть, старається бути такою ніжною та уважною з племінничкою щоб сподобатись, думаю вона і заради твого батька так старається, хоча сестрі того не треба. Тут бачу вихід - перечекати то все, завантажити їх максимально щоб менше були вдома, більше екскурсій, нейтральнихрозмов і т.п. Доречі, мамі того краще не розказувати в деталях, бо це дійсно дуже ранить.
Відповідь: Ми і наші мами не маєте Ввічливо зустріти - так, порозмовляти без упереджень - так, ночувати (якщо в квартирі одна спальня) - в готель Напевно, я теж злюка, але зробила би саме так пригадався випадок: маємо друзів в Німеччині, приїхали до них погостювати на їх запрошення. Сіли вечеряти, порозмовляли і нас зразу запитали скільки днів ми плануємо гостювати, сказали в котрій годині в них сніданок і що ми хотіли б оглянути. Знаю, що ментальність українців інша, нам це здається нетактовним, але мені дуже сподобався такий підхід: ніхто не кремпується і від першого дня кожен може будувати плани Тепер теж так роблю.
Відповідь: Ми і наші мами Віта, ви з сестрою зовсім-зовсім не злюки. Ви золоті і великі молодці! Бо якби така ситуація в мене була з моїм татом, там би літало все, як фанера над Парижем. Та й то дуууже малоймовірно, бо якби мій тато розлучився з мамою, я б просто викреслила його зі свого життя. Знаю, це неправильно з християнської точки зору і нетерпимо, але от така я в тому плані категорична... Підтримую. Я б на вашому місці відчувала те саме. І я би вибрала момент, коли ви будете з татом наодинці і просто з ним поговорила би, сказала все чесно і відверто про свої відчуття/почуття. Думаю, він зрозумів би вас, адже ви його рідна кров усе-таки.
Відповідь: Ми і наші мами не знаю, чи маю право щось радити, але я б спокійно поговорила з ними двома. всі ж дорослі люди. сядьте за чаєм\кавою і толерантно все поясніть - що Ви відчуваєте, чому,що Вас не влаштовує і т.д. чому Ви маєте переступати через себе? а про дитину, то просто ...:shutup: Ваша сестра - ангел! я б не стрималася, чесно
Відповідь: Ми і наші мами та власне я теж про це думала.. у нас з ним в житті було багато складних періодів, але я рада, що ми рідні. Я не уявляю, щоб я була з татом чужою. та я для того й написала, аби кожен зі свого погляду подивився на цю ситуацію. І я вам всім дуже дякую! Бо перестала відчувати себе винною і недоброю. Все таки , що є через силу, то не є добре.. ну так, терпіння в неї багато. Хоча був момент, що вона просто підійшла , забрала дитину і все. Казала, що хотілося від всіх втікти з Юстинкою, аби ніхто її не чіпав. Ну але вчора таки не стрималася, хоча обіцяла і мамі, і собі , що не скаже нічого поганого тій жінці про тата, та коли вийшла ситуація, коли вони були двоє наодинці і Світлана почала розповідати сестрі про свого поганого колишнього чоловіка, якого діти її не знали і що він був гуляка страшний. Тут сестра не стерпіла і сказала, що а що ? ми знали тата? Ми теж мали різне і тато до нас наче вгості приходив, у нього завжди було своє життя. А коли мама поїхала до Італії, бо реально було скрутно, він мене здав своїм батькам, сам при тому залишився жити в нашій рідній домівці-ото вже був щасливий... Коротче сестра потім шкодувала, що їй то сказала, але я думаю , що а що? Це ж правда, чому її приховувати? Я щиро надіюся, що тато одумався і не буде вже робити таких дурниць, все таки вік не той. Я чесно йому бажаю щастя з тою жінкою, але впхати нам її в родину таки не вийде...
Відповідь: Стосунки з родичами(( Радити не люблю)), надто це відповідалька справа. А думками на тему поділюся. Я б дивилася на це під іншим кутом. Ніхто вам в родину впхати цю жінку не зможе. Тільки ви самі можете захотіти або не захотіти прийняти її. Іншими словами, це ваше рішення, і нав"язати вам інше ніхто не в силі. Тобто, тут ви володієте ситуацією. Ви вирішуєте (і відповідно озвучуєте), скільки і на яких умовах вони зможуть у вас бути. Або не бути.))Бачите, щойно ви усвідомите, що ви доросла людина випереджаючи непорозуміння - я знаю, що ви ВЖЕ це знаєте. Але з батьками, особливо якщо вони не були поруч в процесі вашого дорослішання і я зараз не про випускний або весіллячасом мимоволі виникає оте відчуття дитини, якій треба постійно доводити, що вона "вже велика" , яка здатна самостійно керуавти своїм життям, все стане значно легше і простіше. Тепер у вас є не лише обов"язки щодо батьків, але й права. Повністю(!) усвідомивши це, буде простіше розмовляти з батьком та його супутницею. До речі по супутницю. Чесно кажучи, я їй співчуваю)). І зовсім не тому, що "ми з сестрою такі злюки". От, якби просто замислитись про цю жінку, не прив"язуючись до тата та образ на його колишні вчинки, думаю, вам би теж стало її шкода )) Тільки уявіть, це не те, що в молоді літа переживати - сподобаюсь я чи не сподобаюсь майбутній свекрусі. А як не сподобаюсь, то проблеми свекрухи.))Тепер це в рази "кручє" - завдання ускладнюється, треба сподобатися дітям, і ,нехай би це були хлопці - з ними якось простіше)). Ні,треба знайти підхід до дочок. От вона і старється з усих сил. Ну, справді - не винувата ж вона, що впала в око саме вашому батькові. якщо що - це не був заклик зустрічати їх хлібом-сіллю на вишитому рушнику
Відповідь: Стосунки з родичами(( Оооо, не знаю, яка там лав сторі була у тата Вітторії, моя ж "мачуха" добре знала, що робила. Нижче напишу про свій випадок: Скільки себе пам"ятаю, мої батьки завжди жерлися між собою. Ну так вийшло, що через короткий проміжок часу після їх весілля на мамину голову звалилася біда: помер дідусь і їй довелося самій доглядати за бабусею, яка після інсульту була в стані овоча. Татові моєму на той час було років 25, мама - ще молодша, з того часу все і почало валитися. Тато ще не нагулявся і взагалі відчував себе головною жертвою, у далеко не флегматичної і без того мами взагалі почали здавати нерви, бо мало того, що від тата не було ніякої допомоги, він їй ще фиркав, що соромиться такої і почав спиватися "з горя" (до речі, коли я трохи підросла, він одного дня між п"янками викликав мене на розмову і видав мені слізну історію про "вона мене не розуміє і якби не ти, я би давно пішов"). Трохи згодом одна "добра людина" вирішила, що конче мусить розказати мені про татових коханок, і з таким ще "співчуттям": "Ох, а ти знаєш, тоді-то така-то ж навіть і була завагітніла, а потім зробила аборт, а ти, бідося, саменька, а так би мала братика чи сестричку". Досі гидко, як згадаю. Навіть не хочу писати, скільки було ще "цікавих історій". Одного разу я зірвалася - а він: "Та ти що, та які жінки, та щоб я!" Одним словом, зараз він живе з мадамою, яка виявилася з усіх найпроворнішою: поки мав гроші, постійно закидав її та її доцю золотом ("вонименелюблять"), ми ж були в якості прислуги: "подай-принеси-не так зварено", мама - взагалі невідомо з якої причини "ворогом народу". Потім вирішив купити тій пані квартиру, тепер живе з нею - хворий і немолодий, риє їй городи, прибирає хату, виносить сміття і шкодує, що пішов від нас, "бо не думав, що то так тяжко вживатися, але куди тепер подітися". Чесно, мені за нього серце болить, бо реально ледь живий, скільки разів мав приступи, де там його на городи заганяти! Вже і я стала доброю, і внучка - золотою (до того постійно пиляв, що мала "непривітна до діда", "не хоче читати", "не хоче писати", ну і т.д., т.п., а яка вона могла бути, як дід приходив до хати похмурий і від порогу чіплявся до неї з претензіями?). А на його день народження у нас відбулося "знайомство". За офіційною версією, дід наш жили самі (звичайно, я була в курсі), приходимо - а тут тобі "сюрпраааайз!". І як вже щебетала, як хвалила мій торт - так, ніби я на власні вуха не чула, як вона раніше верещала татові "ну та пеееевно, то тільки твоя доця господииииня!". Не подумайте, що я щось там підслуховувала, це у неї голос такий, наче не по телефону говорить, а за метр від тебе кричить. Ну, відбули ми той вечір, йдемо додому, а вона каже, щоб давати їй малу, бо має багато часу. Тут я не витримала і відповіла, що у моєї дитини є дві рідні бабусі, так що няньок не бракує. "Під занавєс" мала, яка чемно мовчала, як її перед тим і просили, не витримала і ляпнула, що "дякую, нам нічого не треба, все маємо самі". "Дубль-бабуся" сказали, що їй "ясно", і більше свою "любоффф" не проявляли. На тому і розійшлися.
Відповідь: Стосунки з родичами(( Гггг, я в 22 роки колись спровадила майбутню свекруху з ї чоловіком ночувати в готель (правда, заплатила, бо вони не мали), бо звалилися як сніг на голову до мене і моєї мами, а місця не було. І винною не почувалася, вірніше, мені було байдуже і це не завадило нам з її сином нам побратися на другий день.)))
Відповідь: Стосунки з родичами(( Дівчата, а стосунки з найкращою подругою, це наче також стосунки з родичами? От в мене така проблема є. Моя найкраща(я так думаю)подруга, вийшла вдруге заміж і родила дитину. До того часу поки вона не вийшла заміж від часу розлучення з першим,минуло 7 років. Тобто сім довгих років я була її жилеткою в яку вона приходила поплакатися. коли в неї були проблеми, і прадіти коли все було добре. Ми разом їздили відпочивати(моя сім"я і вона з дитиною), справляли разом всі свята ..... А тепер вона зовсім відгородилася, і не тільки від мене, але і від усіх наших спільних друзів. Телефон не піднімає, до нас не дзвонить. Я з одного боку її розумію, вона була у лікарні. бо дитина родилася недоношеною, їй було не до розмов. Але коли потрібно було здати кров для її дитини,знайти донорів, то вона дзвонила по 100 разів на день, до всіх. А зараз коли вже все в порядку, вона наче відгородилася від нас усіх. Та і ще ображається на мене, за то, що я з її мамою обговорюю цю проблему(мається на увазі те, що звонить лише тоді, коли щось потрібно). Виглядає так, ніби вона не хоче щоб ми тепер були друзями.чи вона боїться, щоб ми не помішали її новій сім"ї? Я не розумію. Що ви думаєте про мою ситуацію? Порадьте щось?
Відповідь: Стосунки з родичами(( а дитині скільки? якщо дитина маленька, ще й якщо коліки чи інші проблеми - може їй зараз просто ніколи - дитина займає весь час. Якщо ви були такі близькі, то не бачу проблеми подзвонити і прямо спитати - чому не дзвонить, може часу немає. Та і може вона тепер соромиться зайвий раз подзвонити, щоб не нагружати проблемами чи "мамськими" розмовами, хто зна, поки не поговорите щиро - не дізнаєтесь. а телефон не піднімає бо можливо вкладає дитину спати чи сама спить, це я як мама з досвідом пишу
Відповідь: Стосунки з родичами(( Якщо дружили стільки років і було розуміння - я б запитала прямо. А щодо телефону - вона не піднімає і не передзвонює потім? Бо просто не підняти - всяке буває, але і потім не датися чути взагалі - то таки неприємно.
Відповідь: Стосунки з родичами(( Власне, що не передзвонює, тому і неприємно і образливо. Виходить, що вона створила сім"ю і я вже їй стала не потрібна.
