Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Мені дуже боляче. Час іде, але краще чомусь не стає, навпаки, тільки гірше... Після більше 4ох років стосунків мене кинув хлопець. Він сказав, що він довго думав і зрозумів, що більше мене не любить і хоче бути вільним, і ми зарано почали зустрічатись, тому він не встиг нагулятись. Він просто сказав, що краще зробити це зараз, поки не пізно. І з жалості бути зі мною він не хоче. Я знаю, настав переломний момент, коли треба було щось вирішувати. І я, як і всі навколо, були впевнені, що діло йде до весілля, в нас були плани на майбутнє. І всі однолітки потрохи почали планувати весілля, а він, виходить, зрозумів все і злякався... А я тепер не можу прийти в себе. Бо тільки зараз розумію, що повністю розчинилась в ньому і мені так було добре, мене все влаштовувало, я була щаслива і аж ніяк не очікувала такого від близької людини. Намагаюсь жити своїм життям, але не можу не думати... Не можу усвідомити, що тепер я сама. Та і страшно розуміти, що це дійсно може бути кінець. І світ став нецікавим... Я не бігаю за ним більше, не роблю ніяких кроків, як би це не було важко. Пройшло більше місяця, а ми не спілкуємось, ще трошки раніше він мені писав, але жодного разу не дзвонив... Я знаю багато про нього зараз, бо в нас є спільні друзі. Здається, він щасливий, або, може, не показує? Гордий? Бо ж це було його рішення... Я тільки надіюсь, що пройде більше часу і він зрозуміє, що скучив, бо стільки років безслідно не можуть минути... Але як пришвидшити цей процес? Як поводитись, щоб він хотів сам піти на контакт? Може, йому потрібен час, щоб відпочити і все зважити? Я не знаю, що думати... Допоможіть, будь-ласка...
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Я тільки надіюсь, що пройде більше часу і він зрозуміє, що скучив, бо стільки років безслідно не можуть минути. Найкраще не надіятись, виплакатись, і молитись молитись молитись... І стати щасливою без нього. Зайдіть у ведичні знання для жінок, там дівчата дадуть посилання , трохи послухаєте. Глянете на все по іншому. Ви просто зобов'язані виглядати чудово, зобов'язані бути щасливою і спокійною. І не треба надіятись а може передумає... Тріщина вже відбулася , він не поїхав кудись, не взяв паузу у відносинах , а подумав і кинув вас. Може трохи підбадьорить фільм -звичка розтаватись. Ви просто знайте що по переду вас чекає саме ваше і найкраще.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? 1) подякуйте долі, що хлопець чесно сказав про своє нове відношення до вас, а не юлив і обманював, як то часто буває; 2) Менше старатися про це думати, бо може ввійти в звичку, займіть голову чимсь цікавим, чимсь іншим, що вам подобається, читанням (не про любов), може поїдьте кудись, зустрічайтеся з подружками (але не жалійтися на хлопця, навіть не обговорюйте це), може займіться, нарешті, тим, що вам давно хотілося, але не знаходилося часу.Або знайдіть щось нове, цікаве.Спочатку, але недовго, прийдеться себе заставляти, а потім само покотиться. 3) Навантажте себе фізично - фітнес, плавання, біг зранку, чи ще щось.Дуже помічне. 4) На таке надіятися, то тільки себе розстроювати і продовжувати агонію. можуть, повірте, через 5 років це не матиме ніякого для вас вже значення. 5) він що - останній хлопець на Землі? Пройде не так багато часу і ви побачите, що є й інші, і знайдете кращого. 6) Сприймайте цю ситуацію, як можливість до зростання як особистості, як жінки. Не бажайте його повернення, бо хто відійшов раз, той може відійти і вдруге, чи ви хочете, щоб він був з вами все життя тільки з жалості до вас? Без любові? Добре (хоч вам і недобре, вибачте) що сталося це через 4 роки, а не через 14, чи 24, тоді б то була справді трагедія, не тільки для вас, а й можливих дітей. Можна ще багато писати, але не буду. Просто це ще не ваша доля. А ваша десь вже дуже недалечко. Треба ж було, щоб для неї звільнилося місце? О тож бо.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Подібне сталося із моєю сусідкою з гуртожитку. Вона теж майже 4 роки зустрічалася із хлопцем-однокурсником. Насправді дуже гарна пара була, але.. В кінці 4 курсу він заявив, що ще не нагулявся, а інші дівчата на нього ТАК дивляться, що він не може бути тільки з нею. Згодом з'ясувалося, що один із давніх друзів з її рідного міста давно у неї закоханий, але не казав, поки вона була із іншим. Тепер та дівчинка щаслива із хлопцем, який її справді любить, про того, що не "нагулявся", навіть і не згадує. Згодна із цим цілком
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? ви живете ілюзією.. відпустіть його. Якщо ви його справді любили, то побажаєте йому щастя. Важко, але то проходить
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? В моєї дуже близької подруги була схожа ситуація. Зустрічалися більше 3 років. Теж все було серйозно, хотілося вже весілля в майбутньому. Але розійшлися і причина та ж сама - не нагулявся. Вона тоді була на 1 курсі, здається, а почали зустрічатися ще в школі. Він всього на рік старший. Насправді це був для неї дуже важкий період. І вона його ще більше утруднила його тим, що не змогла відпустити. Навіть через рік, коли і в неї, і в нього вже були стосунки, вони час від часу зустрічалися/зідзвонювалися. Добре, що потім з часом вона взяла себе в руки і для себе самої поставила крапку і відсікла усі зустрічі. З теперішнім хлопцем вже теж більше 3 років і за її словами все супер. І це було дуже вірним рішенням, бо як хлопець не нагулявся і каже то відкрито та ще й у юному віці, то нема чого за нього триматися, бо потім буде гірше. Відпустіть, і наповнюйте своє життя позитивними емоціями. І я згідна з цим цілком
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Така поведінка, найімовірніше, може привести до протилежних результатів. Я хочу розібратися для себе, коли стається подібна ситуація, хлопець веде себе недостойно (неважливо з якої причини, розлюбив чи інше), і з повним усвідомленням цього факту, чому не виходить змінити до нього ставлення на негативне, відкинути його зі свого життя інстинктом самозахисту? Він ж зробив свій вибір - пішов. Чому як і авторка допису відбувається схоже: з'являється надія, що він змінить ставлення і зрозуміє, що скучив; виникає бажання своєю поведінкою змотивувати його на контакт? Це може залишатись навіть на рівні думок, але вони забирають насправді багато енергії, яку можна було б спрямувати на те, щоб відновити внутрішню гармонію. То чому так відбувається: недостатня любов до себе, замало здорового егоїзму, сила звички, інші варіанти?
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Не заганяйте самі себе в такий стан... зараз важко повірити, але з часом будете про це згадувати з посмішкою. Сприймайте це не як кінець, а як початок чогось нового,цікавого, хорошого і світлого! Дівчата правильно пишуть - займіть себе чимось, навіть через силу, щоб поменше часу на роздуми залишалось, а потім само пройде... Ех, подумайте тільки, скільки тепер часу на себе, на подружок, на гульки зрештою. І не думайте, що "час лікує" то тільки слова, воно так і є насправді!!!
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Згідна з попередніми коментарями. Потрібно "простити і відпустити" тільки тоді зможете жити повноцінним життям ) І тіштесь що все таки не дійшло до заміжжя і спільних дітей.....і аж потім він зрозумів що йому варто піти,залишивши вас з дитиною. Бо дуже важко вдавати перед малюком що все добре...малюки все відчувають і треба буди вдвічі сильнішою для створення хоча б зовнішнього спокою. а для чого? Він сам зізнався і пояснив чому. Вся ця історія вже закінчилась. Варто перегорнути сторінку і почати спочатку. Те що допомогло мені особисто: нові захоплення (для мене це фітнес,крім того що фігурку підтягуєш, так ще й забуваєш про все бо зосереджуєшся на вправах......я так "захворіла" фітнесом що тепер не уявляє свого життя) змінити щось у зовнішності: нова зачіска,колір волосся, стиль більше вилазок з коліжанками на каву, диско...театр, та будь-що,головне не закривати себе в 4-ох стінах на одинці з думками забороніть собі думати про нього,ваші стосунки і щоб могло б бути якби він повернувся) Успіхів Вам....я точно знаю у вас все вийде
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Дівчата, дякую за поради! Я намагаюсь, роблю все, щоб відволіктись, але проблема від цього не зникає. Розумію, що виходу іншого, крім жити для себе, нема, але мені так нецікаво. От маю таку дурну натуру, що світ для мене крутиться тільки навколо однієї людини( Скільки б я себе не налаштовувала на те, що це має і якісь плюси, але розумію, що якраз такого чоловіка я б хотіла. Як би то не звучало, але мене влаштовувало все... І зараз мозок вже запрограмований на створення сім'ї( А зараз таке враження, що він просто поїхав десь далеко і скоро повернеться... То так, думки вголос) Я знаю, що пора перестати чекати. Але поки не виходить... Думаю, все і відразу. Я, наприклад, не була готова до такого повороту подій і зараз досі в шоці, не знаю куди себе подіти. Зі сторони виглядає дивно? Сама ж собі тільки гірше роблю. Напевно, щоб почати негативно ставитись, зненавидіти, потрібно більше часу, треба сприйняти і усвідомити як з тобою вчинили. А зараз я, як сліпа(
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Я вас чудово розумію. Так може тривати досить довго, головне не дозволити собі слабкості просити його повернутися і почати все спочатку, бо з його поведінки видно, що і так з того ніц не буде, а ви викликатимете тільки його жалість і зніяковіння. Те, що він не обдурив вас, не зрадив і був максимально чесним у своїй поведінці, це йому великий "+", але одночасно додало вам душевних мук, бо якби він діяв як останній паршивець, ви б відірвали його від серця, помучились би трохи, звісно, та й жили б далі. А так у вас ще живе надія, що ви будете разом з ним, таким хорошим. Це звучить банально, і повторює попередні пости, але цілком погоджуюся, це мине, якщо ви спробуєте жити в своє задоволення: робити справді приємні вам речі, спілкуватися з приємними вам людьми. Тоді обов"язково у вашому житті з"явиться ваша половинка, і про всю цю історію ви згадаєте лише з посмішкою (згадуючи приємні моменти) і вдячністю тому, хто вас відпустив. Добре пам"ятається довше,ніж погане. )) Знаю, що кажу, бо сама була в подібній ситуації. О, і ще одне. Те, що ви собі думали за весілля, звичайно, добре (значить, ви оцінили людину, як таку, з якою варто мати серйозні стосунки, і самі до них готові). Але не варто на цьому зациклюватися - от тільки за нього і все, інакше світ мені немилий. Тим більше в світлі останніх подій між вами. Ви самі себе замучаєте просто. Ну або вжените таки на собі, і що? Буде він собі погулювати. Або не буде. Тільки взлиться на вас, що ви йому світ зав"язали так рано. Правильно було сказано вище, що не варто жити мріями та ілюзіями без реального підгрунтя. Завжди треба бути готовою робити поправку на реалії життя. Се ля ві. А ваше щастя ще на вас чекає. ))
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Відчуваю в нас в хаті "пахне розлученням"((( Я не можу вжитись з бабою, чоловік не хоче йти житти окремо, значить треба йти мені самій.... Маю страшну депресію... так обідно, виявляється в усіх конфліктак вина я((( і провокую їх теж я(( а бабуля хороша, а я брешу і обмовляю її
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Невже Ви, молода та кохана дружина, не можете впоратись зі старенькою бабулею?! Тоді просто ігноруйе її
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Я так і роблю, але в такому випадку вона жаліється і починається скандал. Мені взагалі з нею дууже важко жити просто в одній хаті, вона все перекладає, перероблює... я поприбирала-погано, не поприбирала-ще гірше... Розумієте сама атмосфера не хороша((( Давить дуже на голову...
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Нє, краще дійсно пожити окремо. Тоді чоловік задумається і прийде до вас. А як не прийде, а вибере бабу, то такий вам і не треба.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? От і я так думаю. Мені здається, що якби ми пішли на квартиру, то взагалі б проблем не було б
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? То мусите спробувати. Жінка себе має в хаті відчувати господинею, а не рабинею. Я колись теж подібне пройшла, хоч і не так критично було, але своя хата, то своя. Додому треба летіти на крилах, а не думати, що тебе знову зустрінуть там доріканнями. Успіху!!!
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? З власного досвіду- якщо в пари є проблеми, то і окреме житло не спасе. Поки я сама не взяла відповідальність за своє життя в свої руки- нам і окрема квартира не помагала. До того, як почали жити окремо- була такої ж думки, як і ви. То все дуже відносно. Є різні проблеми. Так само як і способи їх вирішення.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Проблема в тому, що я не можу і не хочу знайти спільну мову з бабою, а чоловіка то напрягає
