Відповідь: Боюся вагітніти Для цього потрібно переїхати в інше місто. Зараз в маленькій 1-кім. квартирі живе мама, тато і сестра. Ще й роботу важко знайти
Відповідь: Боюся вагітніти ви справді так вважаєте? Я б порадила таки глянути на ситуацію з іншого боку. Напишу, як бачу це я. У нас є де жити, немає збоку нікого, але і немає діток та й навряд чи будуть колись. Тому, Вам радила б, таки змінити свій погляд на Ваше теперішнє життя, я добре розумію, що це дуже важко, але повірте, що є у людей і більші в житті проблеми. Спробуйте спершу налаштувати свою голову лише на позитив, не один казав, що це дуже і дуже важливо, бо переважно так стається, як себе налаштовувати. Не думайте про погане. Зрештою, можна намагатися проводити менше часу вдома. Може з часом вони зміняться, може змінити їх ви чи ваш стан. Якщо Бог Вам дасть вагітність, виносити її і народити дитя, то і терпіння він Вам теж пошле, повірте. Моліться і тримайтеся. В житті немає нічого простого. Але є ті, кому важче чим Вам. Значно важче.
Відповідь: Боюся вагітніти так, справді. Бо з появою дитини чи кількох(дай Боже), слухати сварки і конфлікти наряд чи буде в кайф. Ну це ж моя думка, я маю на неї право))) Залежить все від характеру і пріоритетів людини..
Відповідь: Боюся вагітніти Я завагітніти не боялась, дуже хотілося побачити дві полосочки. А от вже коли вони з'явилися, то бялась, щоб з малючком було все добре, а тепер боюсь не самих родів і болі, а боюсь, щоб все було як треба.
Відповідь: Боюся вагітніти А як на мене тут далеко не та ситуація, що межує з відчаєм. Не йдеться про те, все є, а основного може й не бути. Тут просто важко вжитися на одній території, а так як конструктивно порозумітися сторонам не дано (з небажання чи ін. причин) є вічні сварки, гризня, дуття і т. ін. Але то до дітей ніц не має, бо так мешкають купа людей. І в одній кімнаті, і з невдоволенням, і ..... з дітлахами. Нема справжнього бажання народити от і все, першим не є саме розуміння, що буде собі подібний і ти станеш мамою, а є вічне налаштування, що я не готова за рік підготуюсь, а як я буду виглядати з животом і решта... То ви не одні в тих думках, просто не час і все. Є така тема вище в якому віці народити, так от там одна панянка гарно написала, що у кожного до тої майбутньої дитини свій шлях ... Можливо ви просто весь не здолали. Певно я з таких, що дуже вагались, але я вас запевняю, от коли таки матимете, то точно зрозумієте, "что игра таки стоила свеч". А щодо несумісності з родичами, як нема як примиритись, то треба таки спробувати підв"язати ремінця і відколотись територіально.
Відповідь: Боюся вагітніти ви мабуть не знаєте, що таке розпач.. або в дописі я того не прочитала. У вас здорова і міцна сім`я. Все попереду і доля у ваших руках.
Відповідь: Боюся вагітніти А мне было страшно решиться. Но вот просто взяла (ага, оооооочень просто) взяла и не купила таблетки. Ну страшно, конечно. Страшно, что девочку хочу, а вдруг мальчик - все равно же любить буду. Но хочется девочку.
Відповідь: Боюся вагітніти Ні Я мала на увазі, що коли точно хочуть дитинку, то не задумуються чи хлопчик, чи дівчинка.
Відповідь: Боюся вагітніти Мені так само було страшно, але не сам процес вагітності чи пологів, був страх взяти на себе таку відповідальність як виховання дитини, страх змінити таке вже звичне сімейне життя. Сама вагітність принесла масу задоволення, як мені подобалось то пузьо , незважаючи на всякі токсикози, ходила на такому позитиві, згадала і аж ностальгія... дві полосочки, перше УЗД, перше КГТ, перші копнячки, таке то все було особливе! Пологів теж не боялась, звичайно розуміла, що буде нелегко, але чесно признаюсь як народила була готова хоч завтра народжувати ще раз, в момент, коли ти вперше бачиш свою крихітку, вмить зникає весь біль і виснаження. Зараз мій карапуз ще маленький і на разі не задумуємось над ще одним малятком, але я впевнена на всі 200%, що наступної вагітності (якщо дасть Бог) боятись я точно НЕ БУДУ Ви знаєте я теж страшенно хотіла дівчинку, мала жахливий токсикоз і всі мене запевняли, що то дівка точно буде, роздивлялась в неті рожеві одьожки, вже навіть ім'я встигла придумати, тому коли на узд нам сказали, що хлопчик, я навіть розстроїлась трохи. Тепер можу Вам сказати, що це все такі дурниці, хлопчик чи дівчинка, аби здоровенькі були!!! Я мама, безмежно щаслива мама маленького синочка, і уявити не можу тепер свого життя без НЬОГО!!! І як я могла тоді розстроїтись, як я могла бути такою дурною...аж стидно самій за себе
Відповідь: Боюся вагітніти По теме, страх забеременеть помог пересилить муж. Мне как-то первые шаги к эту пути было трудно сделать. Но это так трогательно... При том, что планировала беременеть когда будет своё жильё, когда определимся в каком городе жить.. А вот потом то ли славянская привычка пустить на самотек, то ли женский будильник... решено было беременеть, "а там видно будет". Подходящий момент можно долго ждать, и условий подходящих. ---------- Додано в 01:03 ---------- Попередній допис був написаний в 00:53 ---------- от двойни не отказалась бы
Відповідь: Боюся вагітніти то точно. Нас з чоловіком питали, кого ми хочемо - то ми відповідали: здорову лялю. до сих пір не розумію, як можна хотіти конкретно хлопчика або дівчинку. У вагітність Вірусею я трохи побоювалась двійні, бо не знала, як дам раду зі всіма дітьми при тому, що старші ще невеликі. Але весь час молилась Богу і просила пробачення за свій страх. Ну а вже після 25 тижнів стало явно видно, що дитина одна у животику. Подружка моя до сих пір думає, що я зважилась на ще одну дитину тільки тому, що "перші рази дівчинка не получилась". А я того ну не розумію та і всьо
Відповідь: Боюся вагітніти Хм... Ми хотіли дитинку з чоловіком досить довго, і більше року нам щось не вагітнілось. Це я про другу вагітність. Але я не задумувалась про те, що хотіла б когось конкретно. Просто хотіли ще лялю і все, здорову дитинку, не важливо якої статі. Тому мені важко зрозуміти, як можна хотіти/планувати дівчинку, чи хотіти/планувати хлопчика. Хоча допускаю, що то теж нормально...напевне... І вже після першого УЗІ мені справді захотілось знати, хтож там живе? (хоч і відчуваєм з чоловіком що все знаємо з перших днів) Може тому, що так і не сказали достовірно? До речі я і спитати забула а лікарка сама і не казала зразу. Вже коли огляд закінчився, згадала і перепитала в Прокопук))). А може тому, що всіх близьких навколо мене так цікавить то питання)))
Відповідь: Боюся вагітніти А як на мене, то дійсно здорове маля перед усім. Шкода, що до певного % це доходить коли стикається з тим, коли побачить як то є зворотньо. Чітко бачила таке на свої очі і то було найгірше, що я в тому житті бачила. Навіть камінь зм»якне. З огляду на свій досвід, то твердо можу сказати, що хотіти і боліти це є одне, але щоб щось дійсно зрозуміти треба прожити, пропустити через себе (серце, розум, тіло і душу), хто б як гарно не розповідав своя сорочка вона завжди ближче до тіла. Тому поки є роздуми над тим чи треба, чи ні і як то буде, доти немає впевненості і 100% відчуття, що то мені треба. Значить ще не треба. А щодо статі, то не знаю чи то чи справді бажання, чи , але щось таке є. Та тільки, то все Божа воля, от як він закерує так і буде. Глобально, то як два пальці: чи вказівний поріж – болить, а чи мізинець теж болить. Так і щодо статі дитяти (х/д) = любов безмежна.
Відповідь: Боюся вагітніти а я не розумію що тут такого. я маю синочка і хочу мати ще лапочку-дочку. але ж це не значить, що я не хочу для неї здоров'я чи не буду любити/хотіти мацьопу, якщо буде хлопчик.
Відповідь: Боюся вагітніти Та то як для кого. Я дуже хотіла дитинку, і стрррашно хотіла доцю. I засмутилася трохи в той день, коли дізналася, що хлопчик. Але, як би то пояснити... засмутилася не тому, що хлопчик, а тому, що цього разу не дівчинка. Хоча, звичайно, якби уявити, що мені пропонують вибір: або хлопчик, або ніхто, то ясно, що перше У нас синочок, і люблю його дуже-дуже. Але я знову хочу дитинку, і далі хочу дівчинку
Відповідь: Боюся вагітніти оце ж то я писала в 2011 році))) після того було багато горя і радості і змін у моїй свідомості і тепер всі мої колишні страхи перебудувались на приємне очікування дитинки. Але страхи є, але вони всі пов*язані певною мірою з лікарями, а саме - з тими їхніми маніпуляціями - особливо боюсь і зжимаюсь при уявленні отого катетера в сечовий, який зараз обговорюють в сусідній темі. боюсь стимуцяції, боюсь дуже чистки після пологів на живо, боюсь порватись і що мене наживо будуть зашивати.. до тремтячки того всього боюсь і ще лякає мене передпологовий отой самий болючий огляд лікаря і відкривання матки вручну... всьо.. мене вже аж ноги почали терпнути... бррррр
Відповідь: Боюся вагітніти ну такі страхи вже точно не по темі "боюсь вагітніти"))), радше для майбутніх мам) і від купи коліжанок які гарно народжували чула шо то все настрОй! Зараз в процесі настроювання себе)
