Як пережити втрату близької людини?

Так сталось,що літом поховала саму дорогу для мене людину-маму Незважаючи,що уже незабаром зимові свята я досі живу літом і тими подіями,таке враження,що це було вчора. Часто перебираю все те,що було...чому так сталось...хто винен у смерті чи це воля Божа.... Мама перебувала місяць у медінституті,зробили одночасно дві операції,операції не були важкими,все протікало нормально,тільки не б температура,яка ніяк не давала лікарям виписати її. Проводили обстеження узд,ехо...і все добре,нічого не було,щоби сричиняло температуру,нічого не турбовало,назначали купу ліків для збивання температури і ніякого результату. Нарешті в суботу спала температура,яка протрималась більше 2-х тижнів,мама почала краще їсти,в неділю лікар приходив і готував до виписки в понеділок,мама щось спішила...дуже хотіла розрахуватись з усіма,просила речі забрати додому,вечером мала забрати додом. І тут дзвоню рано,а мама говорить так,що я не можу розібрати слів...каже,щоб відпросилась з роботи і прийшла до неї...
Приходжу,а їй стало погано,задишка....не може зайти до туалету...задихається....на обході викликали кардіолога виписала уколи...так і не знаю,що там кардіолог сказала на те.... Уколи були не дешеві,дивлячись на те,що ми вже не одну тисячу потратили на ліки...мама переживала за все,ще в придачу доходив місяць,як вона лижала в лікарні і треба була писати пояснюючу до гол.лікаря,чому людина перебуває ще в лікарні,чого лікуючий і оперуючий хірург не хотіли робити!
Я говорила мамі,щоб вона ще полежала в лікарні підлікувалась,бо я не зможу дома нічим допомогти,а тут лікарі,медсестри нададуть допомогу.
Вівторок-далі задишка,мама оперуючому про це говорить,він подивився і пішов,укол далі приймала...Вечірі говорю з мамою вона вже в настрої,їла свою любиму ковбасу,просила,щоб їла,набиралась сили,бо похудала більше як на 12 кг,боялись,щоб не впала в кому,бо неї був цукровий діабет.
Ранок середи їду в медінститут,як нічому не бувало...тільки дивно,що мама не позвонила,але думала,що спить ще... приходжу,а двері палати зачинені,що мене здивувало,бо завжди були відкриті,бо душно було...
заходжу нікого немає в палаті,дивлюсь спершу на ноги без шкарпеток(мама мерзла в ноги і ходила завжди в шкарпетках),підходжу-простинь розкрита я спочатку не зрозуміла нічого пішла в ординаторську питати де моя мама-відправили до лікаря....саме дивно було чути "Я не знаю від чого померла Ваша мама,-думаю інваркт таке часто буває".
Саме цікавіше почалось далі....лікарі тянули до останнього,прийшли на розтин в 15.30,коли його роблять з 10.00-15.00,я дзвонила від 12.30 до нього,просила,щоб прийшов до 15 год.,бо інакше завтра будуть робити вскриття,а я хочу поховати,бо тримати влітку немає сенсу...мене він ніби не чув,тянув...,те,що я пережила в той час,я би нікому не побажала!
Паталогоанатом чекала їх....мені увірвався терпець і ми поїхали за ними в медінститут,який недалеко...по дорозі я зустріла їх,вони тільки їйшли до головного лікаря на підпис і пояснення...кажу,що чекає машина,а вони мені,що перейдуться зараз впоперек недалеко....
В мою голову і в голову моїх близьких ніяк не доходило,чому вони так тягнуть...і нам в крамниці,де продають все для похорону чоловіки розказують чому так,бо лікар пише свою причину смерті,а при вскритті має збігтись....що там щось не так і що патологоанатом мусить сьогодні вскрити,бо розтин роблять на протязі 24 год.,завтра буде пізно.
Чекаєм....годину,дві...нам так сказали,що до нас вийде потологоанатом і скаже причину смерті.Чекаєм-чекаєм.....біля 18 год.заходим і питаєм,а мені сунуть листок на підпис,питаєм,де лікарі,паталогоанатом,а нам -вже нікого немає. Сама читала причину смерті,в яку і досі не можу повірити і зрозуміти
Лікарі повтікали через другий вихід,навіть мені нічого не сказали,а ще недавно лікуючий виходив і нервно курив все це мене наштовхує на думку,що то була вина лікарів,їхня халатність...забули взяти аналіз крові перед операцією....може алергія якась була,на якийсь препарат....може якась інфекція....я стільки вже прокрутила в своїй голові чому оперуючий віддав мені той самий конверт,який був,чого тримав його,можливо знав,що недовго ще.....

Вибачте,що пишу то все тут так в подробицях описую....я себе дуже виню,не можу цього пережити...жила з мамою майже все своє життя,немає рідних,є дворюрідні брат і сестра,цьотка,які не признаються.
Раніше могла собі багато чого позволити,платне навчання,закордонні подорожі,було багато робити,планів і все рухнуло тепер дуже важко все тянути,багато справ звалилось,які потрібно негайно вирішувати....одній в тій квартирі сидіти,щось робити...всі знайомі "доброжилателі" чекали,що я впаду в якусь хворобу,зп*юсь,закриюсь і буду плакати. Важко морально,адже дуже мало людей може зрозуміти і з ким можна поділитись...нічого не хочеться робити,стимулу немає...депресія!
Можливо хтось стикався з таким і знає,як можна вийти з цього? Можливо звернутись до психотерапевта?

 

Відповідь: Як пережити втрату близької людини?

Єдина Вам порада- шукайте порятунок в Бозі. зараз тільки молитва вам допоможеі дасть душевний спокій. Не виніть себе в нічому. Сталося так як мало статися, хоч як боляче таке приймати, але прийміть це. Від постійних згадок і переживань ви тільки згризете себе.
Думайте про те що мамі ТАМ добре і спокійно. і вона хоче щоб ви були щасливою

 

Відповідь: Як пережити втрату близької людини?

прочитала і так мені сумно стало, кріпіться, кріпіться в Бозі! Ваша мама точно би хотіла бачити вас щасливою. Вірю, що милосердний Бог змінить ваш сум на радість, головне відпустіть від себе цей смуток.

 

Відповідь: Як пережити втрату близької людини?

.. відпустіть маму, хай спочиває з миром. Їй також важко дивитись, як ви себе картаєте!!
Батьки вмирають - це боляче, але це природньо.. Коли ж вмирають діти - це трагедія з якою дійсно шаленно важко жити.
Маю сестру, яка поховала свою доцю... Не знаю, ЯК?? вона з тим живе, але , коли розмовляю з нею, неймовірно вражена її силою і вірою в Бога.
Ще раз кажу, відпустіть і живіть , повним життям. Час лікує ... Спокою вам і миру в душі

 

Відповідь: Як пережити втрату близької людини?

bobryha,тепер окрім Бога немає на кого розраховувати,життя продовжується,але я і досі чекаю,шо мама прийде

---------- Додано в 18:01 ---------- Попередній допис був написаний в 17:48 ----------

strochka,я не люблю коли мене жаліють,тут просто написала,бо незнаю,як пережити....це дуже важко зробити,можливо треба час

---------- Додано в 18:21 ---------- Попередній допис був написаний в 18:01 ----------

Rostok,маю знайомих,які ховали своїх дітей-це дуже боляче,можливо,якщо би був чолровік чи свої діти,то би легше було пережити...а так сидиш в тих чотирьох стінах і постійно думаєш....тепер не спиться навіть...якщо далі так буде...то боюсь наслідків. А друзі ніби є,але у них самих купа проблем,яким не до мене друга пізнаєш в біді....добре було,коли по закардону їздили,коли були гроші....а тепер навіть немає кому позичити гроші для оформлення спадщини(при тому,що мають не одну тисячу валюти).
Я навіть думаю,за що то таке мені,за що Бог мене покарав так,можливо це випробування дане ним....можливо після нього буде радуга.

 

Відповідь: Як пережити втрату близької людини?

Час лікує.Така правда життя.Дуже тяжко я пережила смерть мами...Пройшло вже 10 років після її смерті ,біль притупився ,але залишився зі мною... В тій хаті ,де жила моя мама ,після її смерті я ще не була ... Не можу ...

Добре лікує робота ,спілкування з людьми.

 

Відповідь: Як пережити втрату близької людини?

Мені трошки допомогли книги Майкла Ньютона. З'явилась якась надія. Не хочу писати свою історію...це назавжди при мені...

 

Відповідь: Як пережити втрату близької людини?

а я живу,бо іншого житла немаю і все мені нагадує про маму...хочу оновити все,розумію,що про таке не забудеш ніколи.
У мене такий колектив,який своєї сім*ї не бачить,а обмиває комусь кісточки...купила рушник,треба братись до вишивання з бісеру,може відволічусь

 

Відповідь: Як пережити втрату близької людини?

...трагедія.. тільки з часом ти починаєш розуміти що на все Божа воля.. і вчишся жити з цим..

 

Відповідь: Як пережити втрату близької людини?

я теж не хотіла тут все писати,багато упустила....але реально ситуація важка треба подивитись,може собі скачаю книгу

 

Відповідь: Як пережити втрату близької людини?

Можливо варто розпочати якісь стосунки.Знайти рідну людину, підтримку, створити сім'ю...

 

Відповідь: Як пережити втрату близької людини?

це моє заповітне бажання,а от таку людину,яка підтримає,зрозуміє...дуже важко знайти

 

Відповідь: Як пережити втрату близької людини?

Дуже важко знайти слова, бо сама зараз знаходжусь у важкій ситуації...
Я вважаю, що вже є важливим той факт, що Ви готові вийти з цієї ситуації і розумієте, що так жити далі не можна. Ви вже молодець, Ви сильна людина!
Повірте, пройде час, біль затупиться. Звичайно, час не поверне Вам найближчої людини, але Ви повинні бути щасливою, бо Бог подарував Вам цю людину, Ви мали змогу відчути материнську любов, а є люди, котрі не знають, що це таке.

В житті нічого не відбувається випадково, Бог знає, що Він робить, Він не дає випробувань, які людина не може витримати. Це зараз Вам дуже важко і боляче, але згодом все зміниться. Згодом Він подарує Вам величезне щастя, лише потрібно повірити і ніколи не втрачати надію. Все дається для порівняння, в іншому випадку Ви б ніколи по-справжньому не зрозуміли, що таке щастя.

А зараз залишається просто пережити, почекати, поки переболить. Знайти в собі сили! Можливо, дійсно варто поспілкуватись з спеціалістом, попити якесь заспокійливе. Але перш за все Вам потрібно перестати згадувати про ті жахливі події. Бо зрозумійте, Ви нічого не зміните, потрібно прийняти цю ситуацію і намагатись знайти в собі сили жити далі.

Пораджу Вам те, що радять мені. Відволікатись. Загрузити себе чимось, завалити роботою, не мати вільної хвилинки на погані думки. Займіться собою, змініть, те, що Ви завжди боялись в собі змінити, можливо, колір волосся? чи зачіску? Недаремно ж кожна жінка з цього починає нове життя. Знайдіть собі якесь цікаве хобі, вишивайте, читайте книжки, дивіться фільми… Робіть все, що хоч трохи може відволікти Вас… Оновіть Ваше житло, зробіть ремонт, так, можливо, для цього кроку потрібно ще час, але Вам дійсно потрібно в ньому щось змінити, бо лише тоді Ви зможете зробити наступний крок. І повірте, Вам стане легше дихати з часом.

Заведіть собі якусь домашню тварину, щоб було про кого піклуватись. Найкраще – собаку або кота. Почніть думати про майбутнє, не таке, яке воно могло б бути, а таке, яким воно буде.

Спілкуйтесь лише з тими людьми, які приносять Вам позитив, в яких можна чогось повчитись. Лише з тими, які можуть підтримати, які зрозуміють. Бо людина в цей світ приходить одна і йде з нього також одна, і світ так влаштований, що нікого чужі проблеми не цікавлять.

Звичайно, віра в Бога допоможе Вам пережити цей важкий період.
Час допоможе… А зовсім скоро Ви зустрінете близьку по духу людину, її не потрібно шукати, вона сама Вас знайде. Я в цьому впевнена.
А зараз просто прийміть все як є і не втрачайте надії…

 

Відповідь: Як пережити втрату близької людини?

дякую,є хом*як,я в початковій стадії ремонту...не знаю коли то все зроблю,що планую...і вічна проблема-фінанси!

 

Відповідь: Як пережити втрату близької людини?

Тільки не смійтесь- заведіть цуценя! Такого позитиву та людобі, годі буде уявити. Але звичайно варіан вигулювання тре обміркуватим

 

Відповідь: Як пережити втрату близької людини?

зрадістю,тільки не в квартирі,мала сіамську кицьку 2 тижні,не могла дочекатись коли подруга вернеться з подорожі ї забере

 

Відповідь: Як пережити втрату близької людини?

misis-cosmo, Щиро Вам співчуваю. Моліться за мамину душу, моліться за себе. Бог допоможе Вам це пережити. З кожним днем Ваш біль буде по трохи стихати і з часом залишиться пам"ять. Тримайтесь і моліться!

 

Відповідь: Як пережити втрату близької людини?

Дуже Вам співчуваю!!!
Можу порадити не прокручувати всю цю ситуацію з лікарями. Бог їм суддя! Якщо думати, що Ви могли щось змінити і цього не зробили - то можна зійти з розуму! Моєму батьку перед його смертю вкололи якийсь укол, в 10 раз більшу дозу ніж треба, після того він потрапив в реанімацію, і додому вже живим не вернувся...
Якщо Ви вірите в Бога, то звертайтесь до нього. Він Вас саму не кине! Моліться вервичку щодня (спочатку треба себе примусити, потім вже буде тянути). Знаю, що це дуже допомагає. А ще давайте на службу за померлих. Для Вашої мами це саме найкраще, що Ви можете для неї зробити. Це дуже велика підтримка для неї там!!! Поможіть їй!!!
Вишивання мені колись теж дуже допомогло - це дуже захоплюючий процес!!!
Тримайтесь, і пам"ятайте, що час лікує!

 

Відповідь: Як пережити втрату близької людини?

прикро,що так наші лікарі відносяться я молюсь,мені так бракує мами,я ніколи не думала,що в свої 24 роки залишусь сама,хоча не маленька,але мами ніхто не замінить! на вербичці я не вмію молитись,я періодично даю за померлих і за здоров*я,дуже шкодую,що поховала за містом.
Саме більше прикро,що маючи родину,вони не признаються в таку тяжку хвилину! Добре,що знали дорогу,коли гроші позичали,які так і не віддали

Але світ не без добрих людей! Чужі люди швидше прийдуть на допомогу,згадають,позвонять в цьому я переконалась.

Дуже дякую всім,хто підтримує мене тут,які мене не знають навіть,але не байдужі до чужої біди!

 

Відповідь: Як пережити втрату близької людини?

А я би все-таки котика завела, свій пухнастик і чужа сіамська кицька - дві великі різниці... Вони дуже різні бувають, від мого взагалі клопоту нема, навіть голосу не подає, зате кожного вечора зустрічає під дверима, зранку будить, а як щось болить, тулиться - вигріває. Але то таке, на любителя.
Знаю, що зараз при церквах є заняття чи щось типу клубів для молоді, у нашій, наприклад, щовівторка ввечері проводять катехизацію, зараз йде збір речей для подарунків від Миколая, можна спробувати приєднатися - все-таки якесь живе спілкування.