Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Вже 40 хвилин моє дитя товчеться і не засинає... а я так чекала того блаженного часу, коли вона спить, щоб побути з собою наодинці... день сьогодні простий прозовий: ми вдома, доцька вже не така хвора, але й не здорова стовідсотково. Муж зайнятий машиною: шиномонтаж, сервіс і ще щось там, чого я зовсім не розумію ну і нехай, я - дівчинка, і взагалі - хочу смачного "печенька" і "платтячка" Во!

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

вам конкретно повезло. Мій як почне розказувати про машини, його не спинити, і то до дрібниць. Я скоро зможу сама машини ремонтувати))))
В нас теж проза. Діти нудяться. Яринка в школу не пішла, а даремно. За цілий день ні разу не кашляла. Зате на айкідо відправила. Оленка пішла сама вкотре спати, ще б Маркіянчика чимось забавити, аби не вередував. Я змучена, а то ж лише понеділок

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Вчора була врочистість - ми цілий день провели в моїх батьків, а ще гуляли в парку і діти з дідом збирали шишки на ялинку.
А сьогодні проза... Водила Аню в поліклініку, бо вже три тижні кашляє і ніякі сиропчики нам не допомагають. Маємо трахеобронхіт, тож тижень Аня відпочиває від садка, а в мене буде "веселуха" з двома дітьми в хаті. Ще й я застудилася, голова болить, горло першить і кашляю.
Після обіду діти вирішили, що час писати листи до Миколая (то вже п"ятий лист), бо попередні були звичайні, а ці мають бути з малюнками. Так що ми з моєю мамою мали чим зайнятися: я малювала Ані, а мама - Тані.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Роман саме так цього року свої побажання Миколаю висловлював - малюнками.
Намалював все, попакував в конверт, а через день спохватився: "мам, ти лист ще не відправила?", кажу, що не встигла, бож часу бракнуло, а він: "ой, то добре, там треба подописувати..." Взяв листок і давай всі подарунки по другому колу малювати. На моє запитання, навіщо так? сказав, що братику чи то сестричці ж теж то все потрібне, не тільки ж йому одному, і як вони ділити одне кріселко на двох будуть, наприклад?Здивував.
А ще на днях просив народити йому вже когось, бож поїздом нема з ким бавитись. Вотак от.

Останні дні ніякі теми не читаються крім топової-Євромайданівської, телевізор тільки два канали показує - 24-й і громадський. Якесь таке відчуття "недо" всередині. Очікування.
Попри то прийняли вчора вітальщиків Роміка, тепер дітьо добу вже відходить від емоцій і не вилазить з подарунків. Втомлений але щасливий. Ще пів годинки потягну час і вложу його в люлю, бож відіспатись ще досі нам не вдалось.

Молюсь щоб все пошвидше вирішилось, щоб нашим землякам там, на морозі, вистачило терпіння, щоб ніхто нікому вже не завдавав шкоди, щоб розум і совість прийшла до теперішніх верхів.

Так буде. Обов"язково.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

мусить бути все добре, просто мусить

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

А я сьогодні якась зла - з мужом перегаркуємось, в хаті холодно (спала під двома ковдрами), в країні бардак.. Навіть читання мене не заспокоїло.. Котяра примостилась на мене так, що я 2 год не рухалась - вона так гарно спала. Хоч їй добре Всякого типу

мені не хочеться. День пролетів, а я толком нічого не зробила. Піду прання розберу і подивлюся хто файний он-лайн в скайпі.
Всім гарного вечора!

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

згадався вислів
і взагалі я дівчинка - я хочу нове плаття))) аргумент стопроцентний!!))

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Така то вчорашня вечірня проза.
Маємо на площадці у під»їзді три квартири, у одній із трьох нещодавно оселились зовсім нові люди. Тож, як зовнішньо виглядають чи навіть тон голосу сусідів не знаю. Так чутно відкривання-закривання їх вхідних у квартиру дверей й більше нічого.
От вчора ввечері десь на початку 22.00 години, сидячи за ПК на форумі й перераховуючи кошти формулянтці на банківську картку за замовлений товар, раптово зникає світло. Як наслідок, вимикається телевізор, усі економки, модем, кухонна техніка, усі електронні годинники в кімнатах у й режимі «вкл.» залишився один «лап-топ» і у того батарея на 80% розряджена. Дитинка моя злякалась і була заскочена відсутністю світла, покинула усі свої забавки, залізла на коліна та й все питала («світо нма, буде ?»). Довелось здурити і заговорити за допомогою стояння на підвіконні й рахуючи проїжджаючі по вулиці «бі-бі», а також періодично заспокоювати малечу словами, що зараз наш «папа сможет, что угодно» і начарує нам світло.
Повезло в тому, що таки в останні долі секунд встигли відправити ці кошти формулянтці, світло зникло на останній цифрі № картки отримувача, зникло настільки раптово, що телефон у руках чоловіка від такого собі переляку зробив щось подібне до стрибка у фігурному катанні та коронного номеру Євгена Плющенка, що має назву «фліп».
Таки посиділи з хвилину, відійшли від несподіванки і давай шукати старий добрий виріб з парафіну і гноту. Пішли на балкон досліджувати енергетичну ситуацію дому, як виявилось лише ми обділені … Поки ходили на помацки по-квартирі на нашій сходовій площадці почувся шурхіт і голоси. Відчиняємо двері і споглядаємо наступну картину: мужчина стоїть на табуретці, вбраний як актор Л.Філатов у фільму «Екіпаж» в руках тримає щось середнє між виделкою і зігнутою викруткою, певне його дружина стоїть з боку і виголошує слова підтримки й одночасно подає і забирає інструмент, збоку біля табуретки сидить собацюра на центнер, язик висить до підлоги. Так от і познайомились з новими сусідами.
Але світла ж нема, питаємо: «А, що це ви прошу пана таке робите, що у нас нема світла?».
Жіночка так собі спокійно і весело: «Та у нас щось сталось і зникло світло, от чоловік лагодить. А ми, що вам щось попсули ? Ой …». Так то та розмова тривала з 5 хв. За які у нас, то з»являлась, то зникала електрика (після 15 разів уже не рахувала). Ми люди не з конфліктних і все розуміємо, але є певні межі таких ремонтів. Отож таки довелось підвищити голос і попросити продовжити ремонтні роботи зранку і за допомогою кваліфікованого спеціаліста. Ще до нас приєднався один сусід, бо точнісінько таку ж картину мав й у себе в квартирі. Люди зі злосним виглядом таки спакували манатки і пішли до себе.
Як наслідок, як можна щось робити у загальному щитку в будинку 60 р., де все зроблено по стандартах і вимогах ін.. століття при тому не попереджаючи сусідів. За нормальних умов таки потрібно задзвонити у квартиру сусідів і попередити про такі маніпуляції, спитати про конструкцію того щитка (хтось таки живе від року здачі будинку і певне більше знає). І саме основне проводити таке без відповідного дозволу компетентних органів й під напругою.
Люди бувають різні …
Тому усім бажаю світла в квартирах особливо ввечері, а також світла на душі цілодобово, бо останнє здатне освітити не освітлене приміщення. І здоров»я.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Котел вмер і батареї льодяні.. Поки майстри приїдуть - я вже інеєм покриюсь Ну що ж то таке? Схоже, день проведу під ковдрою..

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Болить голова, все через мої нерви. Намагаюсь попрацювати(головою) а діти не дають. Зараз ложу Володю спати. Потім на закупи та Івана на англійську на заняття.
Ввечері планую таки зробити замовлення для Віки.
Поговорила з татком і лише розстроїлась
Маю наразі 1 велике бажання: завтра проснутись, революцій та мітингів нема, ми в Європі, банда Януковича та Путіна виїхали на Антарктиду, і усі люди щасливі та готуються до свят.
Не хочу цього року щоб на Новий Рік та Різдво люди святкували на майденах!

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Ото я так вчора переклад робила: Віруня в одній руці, недоспавший Їжак постійно намагався в мене чимось кинути... але нічо, зробила

Зараз - врочистість всі три щастя сплять, я їм величезне зелене яблуко з нашого чудового саду. Потім буде проза - купу білизни розвішати, чистий посуд розкласти по шафках, брудний - в посудомийку. А ще треба підлогу помити, але я палиць нині сильно порізала - і от думаю тепер, чи треба мені поберегти ту руку, чи ну в баню і помити (дуже вже я люблю по чистій підлозі боса ходити, тому і мию через день).
А ввечері буде приємність. З появою Вірусі в мене з'явився двічі на тиждень класний такий релакс, який я називаю "дівчача ванна" Ми з донечкою залазимо в теплу ванну з травами - і нехай весь світ зачекає. яке ж то щастя, коли навколо тепла запашна водичка, а на мене дивляться ті неймовірні очка... часом Сергійко приєднується до нас - і тоді то вже трохи не та атмосфера, бо у ванній плюскіт і літають футляри для зубних щіток.
А надворі така осінь, ніфіга не зима. чудова-чудова погода.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Дівчата, то капець.. Я відігрівалась в дУші.. Всі хто так хоче зими - приходьте в гості. Всім вистачить.
Поміж тим, день пролітає. Нічого з запланованого не зроблено.. Ще трошки і я зірвусь О, згадала.. Треба машину прогріти, бо за пару днів відсиріє. замерзне і доведеться "прикурювати"..

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

В мене сьогодні продуктивний день, і погуляли, і троши шопінгували, і трохи хатньої роботи встигли зробити, 3 прання закинули ))) і все це пишу, що "МИ" робили, бо воно так і є ) маю велику помічницю - жодне прання без неї не обходиться, ніяке тісто не міситься, а супермаркеті - так тим більше все пакуємо підряд до кошика (наш "продуктовий набір" вже давно вивчений на память). Як завжди не можу оминути кіоск із біжутерією - там моя дитина кожного разу обирає резинки, обручі, заколки. От тепер маю того добра ))) будем тепер робити зачіски.
Яке ж то щастя, коли діти обоє одночасно в обід поспали ) Попереду ще немала частина дня, а я думаю, чим би то зайнятися. Проте, це зовсім не проблема, сумувати мені не дадуть.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Проза: три хворих хлопа в хаті. Можна вбитися об стіну.
Моя мрія на зараз - щоб тиждень за мене хтось готовив по хорошому поводу. Щоб зайти на кухню, а стіл накритий, мені вистачить просто борщику і картопельки, без делікатесів
Врочистість шукаю, ще непридумала, але мусить бути інакше прийдеться йти в жилєтку
І взагалі, хочу щоб цей рік закінчився...розумію, що може бути й гірше, але мені того що є вистачає по самі помідори.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Маю трохи прози,трохи врочистості) З прози,але то скоріше в "Забилам би" Чоловік від вчора у своїй заслуженій відпустці, але ж нєзамєнімих людей немає в нього на роботі і він вже другий день ходить туди зранку і до вечора...вчора вже взлостилась і виговорилась,що розраховувала на його відпустку,бо є повно роботи з документами і хотілось те все вирішити,але ж робота понад усе!!!((( Потім помирились все таки, але абідно йомайо Ну і врочистість приїхала подруга-майбутня кумася посиділа з малою, а я погнала в РАГС і тепер маємо громадянку України Надію Олександрівну зі свідоцтвом про народження) Малеча поводилась чемно, а я триста раз дзвонила подрузі і перепитувала чи все нормально і гнала додому як вар"ятка) І вперше після родів я виїхала з району,дівки почувалась в маршрутці як "зомбі" або печерна людина Татка бум сварити,що ще досі не змастив колеса в колясці, бо мама здичавіє в тій квартирі Всім файного вечора,а мене чекає приготування нової порції шуби і собі коханій трохи моцарели з чайком

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

а я вся така пахнюча-пахнюча сидю на кухні і готую розсольник! вимила волосся після олійної маски і виполоскала у водичці з краплинами ефірної олії "Іланг-аланг"... Мама мія, який то чудовий аромат сама від себе в захопленні а ще, а ще, завтра піду в новий зал на йогу... сподіваюсь, сподобається... трохи хвилююсь, звісно... але вірю, що все буде прекрасно!!! по-іншому просто не може бути, пра?

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Ну, що за дурнувата мода в людей, коли тобі хтось не відчиняє дверей, дьоргати клямку і заходити в квартиру...
Короче, я зла і не добра!!!
Ситуація, приходить вчора муж з роботи, каже в нас записка в дверях. Читаю " Шановна пані... (і десять знаків оклику))), у вас була лікарка, прошу передзвонити за номером...). Думаю шо ся стало, дзвоню. Розмова ні в кут ні в двері, у них зафіксовано, що Андрійчик хворів, хоч його вела інша лікарка, але ця прийшла на контрольну провірку. Ну, і купа претензій чому їй не відчинили двері. Я не чула, бо задрімала годуючи малого, ну, але ж логічно мене могло і не бути, а ще логічніше звідки я могла знати, що до нас нині прийдуть з поліклініки. Ладно, домовились, шо нині в 12-ій ще раз завітає. Я сірники в очі, малюк спав, могла скористатися нагодою, бо ночі у нас зараз безсонні такі що ну і я ледь на ногах від того недосипу тримаюсь, але ж я лікарку ждю. Нема-нема-нема... Прийшла чогось медсестра, просто щоб переконатись чи я є на місці і уточнити чому ми вчора лікаря не впустили. Ну, але так того лікаря ми до вечора не дочекались і пішли за Святиком в садок. Виїжджаєм коляскою з хати і тут нам відвалюється в порозі колесо. Відповідно це потягнуло за собою купу волокіти і я з того всього забула замкнути двері на ключ.
Нас не було від сили 20 хвилин. Так за той час приходила лікарка, заходила в квартиру, потім кликала сусіда з першого поверху і сусідку з другого, щоб були замість свідків. Під їх наглядом вона зайшла в середину, перевірила, чи ніде нікого нема, обнаружила навіть що у нас відсутнє дитяче ліжечко...)) І тільки, коли я вже прийшла додому, вирішила мені задзвонити і повідомити, що такі переховування від поліклініки до нічого доброго не приведуть. Так і не зрозуміла, вона що думала, шо ми повтікали від неї, чи десь в шафу сховались.)) Короче, дурдом.
Сказла пані дохтор, що більше до нас не піде і щоб ми завтра самі до неї ішли. Я якось їхніх правил геть не розумію. Якщо я говорю, що дитина здорова, мені лікарняного не треба, якої мари до неї іти в ту вірусну поліклініку. Я їй кажу, що в нас всьо гуд, а вона мені "може малому носика треба буде погріти".

А загалом зараз сиджу, ждю мужа. Моя мама трохи його в мене вкрала і повезла в КК щоб допоміг їй у виборі мікрохвильовки. А я ото собі так думаю зізнаватися, чи ні, що я забула замкнути двері. То таке в мене вже не вперше, блін, шо то моя голова слабувато варить останнім часом, раз я вже таке витворяю. І то не жарти...

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

А я вже мрію на свою кухню, хочу щось самій приготувати - для себе, доціка, чоловіка, якогось легкого салату, печеної рибки, соусу смачнючого... То, звісно, добре, коли за тебе все роблять, але вже хочеться і самій, а на чужій кухні не люблю готувати І взагалі, я за тих кілька тижнів зїла більше хліба і солодкого, ніж за останні півроку точно, як не рік, може. Це жахливо - воно всюди мене переслідує, всі мені це тицяють в руки, дитині теж та ще й без дозволу((( І сваритися якось неохота.

Нагнали апетиту, точніше нагадали, що і мені голову пора мити:xaxa: Ато через щоденний рух я забуваю за себе зовсім. Піду і зроблю зараз те саме, якраз запаслася олійками.
Вже втомилася я, хочеться спокійного дня, коли нікуди не треба бігти, коли в обід можна поспати:o, заскучилася вже за чоловіком... тут дівки в сусідніх тема пишуть "про ето" - а мені, певно, ніЗЗя читати то капець)

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

І якнайшвидше!!
Звичайний прозовий трудовий день - купа писанини-біганини, роздач-відправок по СП..
навіть прикол один стався, через який мало на роботу чоловіка однієї нашої чарівної форумлянки не переманила до нас на підприємство але це дуже довго розказувати потрібно і з передмовою)))))))))))))
Вечеря приготована, дитина бавиться новими забавками, гора посуди немита стоїть, а я останнє замовлення по сумках формую швиденько, поки коханого ще з роботи немає....

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Ні чого собі!!! Яке це вона мала право заходити без дозволу в чуже приміщення!!! Це на неї треба писати заяву в міліцію! От безпардонність рагульська!