Відповідь: Свекруха-бабуся (2) ДІТИ - хочу, щоб слухали... Але коли вже ці ДІТИ мають свої сім"ї та своїх дітей, то нехай вже живуть своїм богом... А Ви зробите все можливе, щоб син дослухався до Ваших порад... А мав би, по-ідеї, до жінчиних дослухатись. Просто так явно уявила, як ви будете "робити все можливе", що аж мороз по шкірі ))))))).
Відповідь: Свекруха-бабуся (2) Посміхнуло. Так зараз свекрухи, мами, бабці теж важають, що без водички не дина не може, вони знають, що взимку рот мусить бути закритий (чи дурником, чи шаликом чи ще чимось). А коли дитина не сидить в 6 місяців - всьо катастрофа, а "безвідповідальна" дочка чи невістка до лікаря не біжить. (мої місяць переживали так, що я взяла маму і завезла її з своєю дитиною до лікаря, потім мама розказала свекрусі що всьо ОК). Просто у всіх різний рівень толерантності. А тато мій тільки зараз признав, що з очима дитини роблю все можливе, це після консультації з лікарями закордлном (там йому теж сказали що не факт, що вправи допоможуть, а швидше за все потрібно буде робити оперативне втручання). А зараз я розумію, що важко мені було не з маленькою дитиною, а з отим переживанням всього сімейства за життя і здоров'я дитини Просто зараз на питання про малу - відповідаю все добре, а як не добре то не детально ввожу в курс справи. А самий вагомий аргумент - консультувалася в трьох лікарів. І навчіться приймати рішення щодо дитини в своїй сім'ї, а батькам просто озвучте рішення. Бо багато ми самі питаємось у них, радимось, з ними приймаємо рішення, а коли порадять не те - то ми дуже незадоволені. Ну хіба не так?
Відповідь: Свекруха-бабуся (2) тобто, якщо невістка буде у всьому слухатись, їй з Вами пощастить, а як не буде....
Відповідь: Свекруха-бабуся (2) Зізнаюся, що таке стороннє нав'язування моєю мамою свого бачення, постійних доколупувань, повчань, настанов, критики, розповідей що я буквально на кожнім кроці маю робити, і тп, стало вагомим для мене аргументом (хоча й не основним) чому не наважуюся на другу дитину. Як згадаю скільки мені на то нервів пішло....
Відповідь: Свекруха-бабуся (2) Я напевно неконче правильно висловилась... От в мене ситуація яка- сказала я що дитина моя харчується правильно(і всі то чули мільйон раз), але все одно будь-яка ситуація де я відвернусь, а свекруха біля їжі- то вона запхає дитині щось заборонене. і так тішиться, ніби то її глобальна перемога. а як за руку злапаю, то так цмокає, так очі завертає демонстративно... Ну правильне харчування - то добре для дитини, для її здоров"Я. Це корисна звичка. ну чого б моїй свекрусі так паритись?
Відповідь: Свекруха-бабуся (2) Дівчат, я б так не прискіпувалася до допису Sera. Всім нам приємно буде, якщо вже й наші дорослі діти прислуховуватимуться до нас. Дорослість, самостійність і створення власної сім'ї не означає, що ми вже все в світі знаємо і розуміємо краще за батьків. Підтримка батьків часто є просто необхідною, і тверезий погляд зі сторони теж. Важливо тільки в якій це формі відбувається і за яких обставин. Я вам передати не можу як часом відчуваю потребу у татовій розсудливій пораді, а тата вже нема...
Відповідь: Свекруха-бабуся (2) А ти реально хочеш, щоб зараз твій чоловік дослухався до своєї мами, а не до того, чого хочеш ти? Імхо, поки дитина мала - маєм час бути головними для них. Потім будем пожинати плоди того, чи дали ми їм те, що їм треба було в дитинстві. Я себе готую, що з кожним роком треба більше і більше відпускати дітей від себе і поважати їх право жити своїм життям і своїм розумом. Чим більше дітей, тим легше це усвідомити. (я про себе)
Відповідь: Свекруха-бабуся (2) То справді так. Таке враження, що батьки бажають справді займатися саме вихованням своїх дорослих дітей, замість того, щоб робити це в дитинстві. В свекрух ще й невістки потрапляють під виховний процес. Адже те, як ми виховаємо, чого навчимо дітей саме в дитинстві вплине в майбутньому і на вибір партнера, і на рівень самостійності, відповідальності, працьовитості, культури, вміння поважати інших і себе. Коли я кажу своїй мамі, що в дитинстві щось було не так, то вона мені відповідає, що всі мудрі люди самі себе з часом перебудовують у процесі життя. І її годі переконати, що всі комплекси, страхи, багато звичок, залежностей родом саме із дитинства, і їх позбутися буває неймовірно важко. До речі я їй зовсім не дорікаю, а так буває якийсь спогад вирине. І шкода, що той її життєвий досвід, яким вона постійно прикривається, її "мудрість" не дають їй розуміння, що вона могла щось зробити невірно тоді, і принаймні це усвідомити. Можливо це допомогло б їй зрозуміти, що може вона не завжди й зараз права.
Відповідь: Свекруха-бабуся (2) +1. Так якось більшість у тій сфері мають проблеми. Мати чоловіка, як не крути - не моя мати. Та, що там говорити про свекруху, коли тут багато пишуть, які мають стосунки з рідною матір"ю. А поради типу … на вулицю, я б … рот швидко закрила, чесно-чесно, щось з області шаленої неповаги. Життєві ситуації не прості і з батьками своїми, подавна з чоловіковими, легко ніколи не буде. (У дуже виключних випадках.). Банальний борщ, то треба часу, що чоловік чи свекруха підлаштувались до техніки і смакових якостей страви приготованою невісткою. Що тут мовити про малих дітей, котрі у сім»ї стають таким собі інструментом з якого хочуть зліпити ідеал усі, населити його розум усіми корисними для когось думками і вміннями … Та все одно, як на мене сім»я – це перший і самий основний інститут у житті людини, і ні один заклад, ВУЗ який вона підкорить у своєму житті ніколи їй не дасть тих вмінь, знань і розумінь (того, що не пояснюють у книжках), що дасть мати, батько і …. «Как яхту назовёш, так она и попливёт !». Не второпаю, що поганого у тому, що дитина слухає до певного віку, а далі прислухається до своєї матері ... До чого тут майбутня, не відома яка (віртуальна) невістка ? То щось з області «Що би було, як би було, як би того не було.». Власне те розрізнення грані слухати і прислухатись, радити/скеровувати і пояснювати – це є важливо привити і вміти самому виконувати. Тоді не буде ніяких розходжень. Та то однозначно, що коли діти підростуть, а наші скроні вкриє сивина батьки не перехочуть їх навчити ще чогось чи вказати на помилки. То константа, що діти у якому віці би не були, а батьки опікуються (і у це поняття вкладається не лише матеріальна допомога). Тут уже залежить від виховання кожної окремої особи, яка подає і яка сприймає певний стиль поведінки. Ясно, що сліпо слухати і не жити власним життям не те, що неможливо, а й не потрібно. Але робити з тих розходжень гладіаторські бої – дурниці. Саме мене часами теж щось не влаштовує і не подобається, але пам»ятаю один постулат, що свекри – батьки чоловіка, котрий наповнив моє життя щастям, від котрого маю дитину, і для нього це мама+тато яких він любить точно так само як я своїх, тому перед усім повага до нього і його почуттів, через призму того повага до свекрів. А дурні не корисні для нас поради – обертання на смішне і відмітання без сварок. Важкувато по-правді, але гарно діє і ніхто не ображається. Це стосується і моїх батьків, і бабусі моєї на 9 десятку життя (живемо разом). Так собі трактую. Скажу чесно (душею), мене дуже дратує, як моя дитина не слухається мною сказаного тож вчусь бути мудрою.
Відповідь: Свекруха-бабуся (2) Люди мають жити своїм життям. власне саме формулювання Сери, не те щоб не правильне, але. Правильно (і для мами, і для її дітей) коли мама робить все можливе для того, щоб зробити своє життя щасливим. Тоді формулювання не виникає , тому що жінка усвідомлює, що життя її сина це його життя і дає пораду тоді, коли її питають. І то, не завжди Але це вищий пілотаж
Відповідь: Свекруха-бабуся (2) Мислю, що це формулювання (комбінація слів) читачам сприйнялось не так як автор вклала смисл у нього. Мені воно прочиталось не буквально. Але 100 людей і 100 думок.
Відповідь: Свекруха-бабуся (2) це мої слова, які стосувались не свекрухи, а чоловікової сестри, яка відверто ображала дитину дописувачки. не виривайте слів з контексту))))
Відповідь: Свекруха-бабуся (2) Я теж. Та я знаю до кого можна звернутися по тих питаннях, в яких я некомпетентна. Ситуацію, коли груднічка на руки не беруть, бо ще привикне, теж не"зауважите"? ---------- Додано в 16:30 ---------- Попередній допис був написаний в 16:16 ---------- Шо ж то вам так страшно стало))? Та впринципі те, що ми все знаємо і розуміємо краще батьків- то катастрофа нашого часу. Так не має бути. Мудрість повинна передаватися від старшого покоління молодшому, а не навпаки. Я б дуже хотіла, щоби свекруха моя мені передала життєву мудрість, а не я сама по краплинкам її вишукувала. То є їх робота ІМХО. Вони прожили життя, в них є досвід. Так, в більшості він негативний і нема чого його передавати. Та я прагну до позитиву. Якось так. То немає нічого спільного з моїми думками. А це вже проблеми невісток. Якщо що- моя свекруха теж тягне на 10-ки дописів в цій темі. Та життя настільки цікаве, що мені є чим зайнятися в ньому окрім такої писанини. Так і роблю. Та це теж не є основою для мудрості.
Відповідь: Свекруха-бабуся (2) Думки не можу прочитати, можу лише те, що написано. Хто заважає попросити, щоб дали і взяти?
Відповідь: Свекруха-бабуся (2) Ваші свекрухи рівняють ваших діток/своїх внуків до діток/внуків своїх співробітників, сусідів, а наш свекор вічно нас пресує, що по телевізору показали якогось хлопчину, який від 3-х років грає в шахмати, то як так ми посміли виховати нашу доню так, що вона взагалі тим не цікавиться ))) Вічно десь якусь фігню вичитає чи подивиться і каже, що ми дибіли і ідіоти (фактично його слова), бо не виховуємо своїх дітей геніями. А, ну і він ще любить обізвати наших діток тупими (спитав доню (їй 6 років) як буде "хата" по-англійськи, вона сказала "house", він сказав, що то неправильно і що вона тупа Дитина образилася, питала мене чому дідо так сказав. А синів наших (їм по 2 рочки) хворими обзиває, бо коли він нас одного разу віз кудись в машині, вони плакали. То, за його словами, нам треба йти до невролога і лікувати дітей. (Між іншим, в невролога ми вчасно на огляді були Все ок). Я ще додам, що він діток наших (своїх внуків) дуже рідко бачить. Колись то чоловік ще з ним ділився, розповідав про малих по телефону, а після отих всіх обзивань і безпідставних наїздів, вирішив, що не потрібно. І ще одне додам. Мій тато приїжджає з дітьми посидіти, коли мені кудись потрібно піти. Вони з ним бавляться гарно. А свекра вони бояться ))))
Відповідь: Свекруха-бабуся (2) нюанс в тому, що рівняють не до реальних дітей, а до того, що про них розповідають. І тут навіть не треба брехати - просто на словах воно якось все одно може заДужеГарно виходити. А спогади про своїх власних дітей теж з часом ідеалізуються. І в результаті - порівнюють не з реальними дітьми, а з ідеалізованими спогадами...
Відповідь: Свекруха-бабуся (2) Вибач...Ти впевнена , що можеш судити чи є в неї мудрість? "Прежде, чем кого-то осудить,надень его обувь, пройди его путь, споткнись о каждый камень, который лежал на его дороге, почувствуй его боль, попробуй его слезы... И только после этого расскажи ему, как нужно жить!" (с)
Відповідь: Свекруха-бабуся (2) Я писала, що я нікого не осуджую. Як жити- теж давно не вчу. А право думки ще ніхто не відміняв. Не підходить тобі така позиція- то ж нормально. Кожному своє.
Відповідь: Свекруха-бабуся (2) А ще є така штука - умовно називається "... - і нічого!" Типу: "ти виріс на манці - і нічого!", "Лишали дітей самих в хаті спати і йшли в поле - і нічого!" мене раніше дуже злило, доки я не вкурила суть. То така захисна реакція на минуле. Насправді то мало би бути - "і було капець як тяжко". А так, пережили - і за пару років захищаються від жаху спогадів тим "і нічого." Нам деколи теж кажуть, що ми сильно по-панськи живемо: самі в своїй квартирі, без батьків і інших родичів. "бо колись і по 15 людей жили в 1 кімнаті - і нічого!"
