Відповідь: Ми і наші мами Ну, бо то тре все в деталях розібрати. Коли пхаються в ваше життя, то від того, що їм нудно і вони почуваються непотрібні. Відтіля і образа якась. То тре розбирати не на людях
Відповідь: Ми і наші мами ФЛ принесла. Я не так давно сама до цього прийшла - все, що нам робиться батьками - це потрібно в першу чергу для нас самих. Тоді суттєво легше стало і жити, і відносини з батьками якісно змінились. Простить родителей а це з коментарів
Відповідь: Ми і наші мами Згодна. А почуваються непотрібними тому, що "голодні", але голодні на любов. Але справа в тім, що щоб "наїстися" кожній людині потрібна різна кількість "їжі". Тому люди так по-різному поводяться від того ж браку любові. Так що вік віком, але потребу почуватися таким, що тебе люблять ніхто не відміняв. До речі вони й самі можуть не розуміти що з ними коїться (що вони насправді "голодні").
Відповідь: Ми і наші мами Мама не перестає мене дивувати....чи то шокувати своєю безпардонністю. Вона явно вирішила, що в її віці (вона й раніше відзначалася прямотою) тепер може говорити все що в голову вбреде, всім підряд і коли схоче. Забігла до мене подруга, вдяглася як їй було комфортно, в т.ч. одягла светрика "домашнього" трохи покашлатаного. Виходить до нас моя мама, підходить до подруги і починає тупо віддирати кілька "катишків". А потім каже до мене - ти поправилася, а подруга худіша - може в тебе є якісь светри на неї? І тупо відкриває шафу при подрузі! і починає там порпатися! Я почервоніла (ніхто ж не тупий і ясно чого вона то робить) і кажу до мами - мама, опам'ятайся, що ти робиш? А вона - а що, вона ж "своя", що тут такого. Дівчата, передати не можу як мені було незручно перед подругою. Вона має різні речі, та й зрештою її право носити, що вона хоче - головне аби їй було комфортно. Подруга була вже "в порозі", зрозуміло було, що їй то неприємно, і будучи інтелігентною людиною вона просто ввічливо сказала, що от руки не доходять светрика почистити. Після того мала я розмову з мамою з приводу того, що вона взагалі забувається, що ми дорослі люди, і що то моя, а не її подруга, і чого вона вирішила що має право так безпардонно поводитися. На що вона тупо промовчала хіба сказала мені, що вже досить викрикати.... Ну, і що з цим зробиш? Дівчата, хочеться вірити, що багато у відносинах і у характері піддається змінам, але чесно от маю таке враження, що є речі про які говорять "горбатого хіба могила виправить".....
Відповідь: Ми і наші мами І тому почала їм серед моїх речей светр шукати? Моя мама свято переконана, що вона все робить правильно, і її ніколи не хвилює як хтось то сприйме. Головне - що мамі тре щось сказати чи зробити. Вона вирішила тут показати наче яка вона дбайлива, оскільки в подруги такий светр нефайний, то тре їй постаратися допомогти. І пофіг, що людині може того не потрібно, пофіг, що то мої речі, і що вона тим може когось принизити. Головне зробити так як їй в голову стрілило. І ще дло того доповнила - а чого ти їй відбивну не дала? Нашо лізти - а тре показати, яка я погана, що навіть відбивну не запропонувала, а вона така файна, все пропонує (я пропонувала, подруга відмовилася). В її оточенні вже жодної людини нема, кого б вона не осудила, всі погані - вона одна така файна. Правду кажуть - найбільше зло теж робиться "з благими намірами".
Відповідь: Ми і наші мами Все піддається змінам. Мама, це як вище писалось, мицва. Треба пам’ятати про субординацію. Яка б вона не була, вона стоїть вище від мене. Я думаю, що ви могли спинити той конфлікт як тільки побачили, що мама відірвала перший ґудз на светрі подруги. Щодо светерів, то я також проти того аби старі тримати в хаті, але добре пам’ятаю як то було вдома. Завжди було одне для своїх а інше на люди, бо грошей не було. Тільки не у всіх так було. У деяких було так, що старе зразу викидалось. Я тепер із своїми рідними застосовую принцип "торсійних полів", іншими словами силою думки. Це просто абзац, як воно працює. Вчора саме за цим принципом заспокоїла маму, а сьогодні передала чоловіку свій настій.
Відповідь: Ми і наші мами Прочитала про бабусь і одразу згадала нашу. Вона навіть коли хотіла показати, що її щось дратує чи злить - все-одно виглядала дуже кумедною. Коли з її порадою не хотіли погодитись, завжди ображено повторювала:"Я знаю як то правильно має бути. А як не правильно - не знаю" . Отак, коротко і ясно. Золота була людина. Дуже бракує її зараз...
Відповідь: Ми і наші мами Іншими словами позитивне мишлення. Настроюєте себе і свої думки на іншу особу і думаєте тільки добре про них. Мамі в думках кланяємось в ноги і визнаємо її вищість, бо знаємо про субординацію.
Відповідь: Ми і наші мами Моя мама як танк - "бачу ціль - не бачу перешкод". Я одразу реагувала, лиш вона ні на кого не реагує. Бо вона знає як краще, і хоче як краще. Тільки от виходить як завжди.
Відповідь: Ми і наші мами Я розумію. Просто слова і тон можуть бути такими, що діють, а можуть що і не дуже. То не в докору вам, то просто аби пояснити. У мене також не надто позитивні відносини з мамою, але яка б вона не була ті відносини дуже важливо вибудувати. Це важко і займає дуже багато часу, але то треба зробити. Треба повернутись в час коли ті стосунки дуже попсулись і пережити їх по новому. У кожного це свій час.
Відповідь: Ми і наші мами Знаєте, понаписувала спершу тут всього, а тепер вирішила видалити Зараз для нас і для мами "темна смуга". Нам всім важко, тільки кожному по-своєму. І за тими проблемами часами нерви "шалять". Вчора мені поставили бронхіт, в малої теж на межі. І я вдячна мамі, що вона попри не зовсім добре самопочуття, пішла сьогодні і докупила нам необхідні ліки, дещо з продуктів. За це їй неймовірно вдячна, і певно це саме ті моменти, коли розумієш, що попри всі розбіжності, рідна людина тому і називається рідною.
Відповідь: Ми і наші мами А я нарешті написала мамі все те чого не могла сказати все своє дитинство. аж легше стало - дуже довго її боялася. потім було просто байдуже. але тепер вона знов з'явилася і хоче бути в моєму житті незважаючи ні на що. я не проти - тільки за моїми правилами. хоче бачити внука - ок йдемо в кафе. бо до хати я не готова її запрошувати після всього. і чоловік не дозволяє. вона хоче тільки до хати. значить недостатньо внука хотіла бачити. якраз проговорили наш останній скандал 6-річної давності. вона каже що я нагло брешу і так не було. але я добре все пам'ятаю як сьогодні. дуже важко і не без допомоги спеціалістів потім з того всього вигрібала. добре що зараз все минуло, маю коханого чоловіка який тоді будучи моїм хлопцем дуже підтримав і допоміг, маю найдорожчого синочка. і навіть згадувати не хочу. просто мусила тут написати бо довго хотіла а не виходило ніяк зважитися. а тепер нарешті розставила всі крапки. як камінь з душі звалився
Відповідь: Ми і наші мами Можливо вона права. Ви бачили це через призму своїх болей і помилок, а вона через призму своїх. У мене також таке було, що я мамі розповідаю про те і там те, а вона мені каже, що не пригадує такого. Вона справді забула. В деяких своїх баченнях справи я помилялась і не було так, як я це бачила. Тільки ж я це бачила через свій біль. Все правильно. Ніхто не може заборонити нам наші почуття і якщо нас щось болить, то це правда. Я мушу налагодити спілкування зі своєю мамою. Вона дуже пхається в моє життя, але хто тому винен? Не мама, а я. Якщо я не вмію спокійно мамі пояснити, що я не бажаю говорити про певні речі і не бажаю робити певні речі, то це не вина мами а моя. Ви, Moonlight, дуже добре зробили, що написали все на папір. Я наразі все в собі ношу. Вчора пригадала одну історію яка сталась зі мною, коли я була в 8-му класі. Мене мама тоді не захистила, або мені здалось, що не захистила. Подружки мене тоді зрадили, і я залишилась сама, незахищена. Я думала, що забула про цю історію, але так виявляється, що чим більше над собою працюю тим більше знаходжу корінь саме в тому інциденті. Там стільки всього багато, що сформувало моє майбутнє. То просто абзац. Вчора згадала і так в грудях стислось серце. Просто плакала, наскільки мене це надалі болить. Як я тішусь, що я над собою працюю. Витягую все наверха і пробачаю маму за те, що мені здавалось, що вона не зробила для мене.
Відповідь: Ми і наші мами А я навпаки - чую себе винною перед мамою. (( За те, що пожертвувала заради дітей особистим життям, за те, що забула про себе, щоб виростити нас з сестрою і вивчити. Зараз хочеться зробити для неї все-все-все, але ж час не повернеш і ніяким чином того не компенсуєш.((
Відповідь: Ми і наші мами Ви в тому не винні. То її вибір сповна. І не вам то компенсувати. Батьки- для нас. Ми- для дітей. Інакше зле...
