Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

тааа, я в тапочках йшла з пб, бо муж забув мені черевики. дійсно погода була суперова. не те, що нині, бррр, як там противно і то не те що проза, то ціле прозищееееее))

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Хто казав, що з вiком ми розумнiшаемо? Вчора мiй коханий в 11 вечорa почав виспiвувати менi "З днем народження " пiд мелодiю з мультику про Адамсiв, вистукуючи ритм менi на плечi i на живoтi Ну i як можна з таким серйознiшати i розумнiшати? Так i живемо ...
Але я не жалiюся, отримала такий подарунок

,

сиджу i балдiю.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Дочекалась! Let It Snow, Let It Snow, Let It Snow :dance2:
Балдю від снігу за вікном, ще б морозець був, було б люксично

я розумію, що багато хто такої погоди не любить, ще й збільшується ймовірність ДПТ, тому кайфую в одиночку

Вчора я вперше побувала на картингу. Адреналін зашкалює, коли тебе хочуть підрізати два обезбашені молоді хлопці, яким тільки дозволь швидкість. Але було двайвово Вечір навпаки пророкував романтичність та тепло ковдри і обіймів коханого. Відчувати такі разючо протилежні емоції за один день направду класно.
Сьогодні мала б бути на студентському русі до Євромайдану, але через хворобливий стан, відмовилась, про що жалкую.
Плани на тиждень - укріпити здоров'я, здати хвости в академії і звісно домогтись позитивного рішення питань про ЄС

знаю, що кожна людина окремо взята напевне нічого не зможе змінити, але разом - ми рушійна сила!

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Власне є класичним і закорінілим представником цієї партії.

Хоча таке ставлення до зими мені завжди було дивним для себе. Народилась у самий святковий і суровий місяць зими й сніг би мав бути чи не найкоханішим чудом природи. Та й бабця усе моє свідоме (пам"ятаю) життя говорить: "Ти маєш повний рік. То добре, бо твою маму я переходила.". Що тут доброго ? Коли Господь впустив на землю, тоді й добре. Старі люди ..... Та от ні, не люблю зиму і ялинку теж, як би можна було впала б у летаргічний сон і як медвідь відкрила б очі уже в ін. порі року.

Але з другої сторини є весело на душі, бо ж дітвора на вулиці буде тішитись. Коли дітей у моєму житті не було, якось мене це не зачіпало, а от тепер коли маю свого "отприска", то так приємно є відчувати ту дитячу радість речам, які уже сотні тисяч разів бачила в свому житті, а вони (дітки) хто лише вперше, а хто вдруге ... можуть порухати руками той холодний і нестійкий до тепла осад з неба.
І як резюме згадались слова з радянського геніального кінематографу, а саме фільм "Служебный роман", режисера - Е. Рязанова.:
"У природы нет плохой погоды -
Каждая погода благодать.
Дождь ли снег - любое время года
Надо благодарно принимать.".

Усім гарного проведення часу й здоров"я, куди ж без нього.

А, ще є позитив з зими, можна придбати гарну шубку чи дублянку. Як би не було тої пори - не було б шубки чи дублянки.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Я теж тащуся від погоди за вікном

основний акцент на словах "за вікном"

доцік спить, я почитую ДП і мудрую над вечерею... А ще душа прагне якогось свята

чи то маківника чи штруделя якого...

може на штрудель наважусь... відправлю своїх гавриків на вечірню прогулянку і спечу цей прекрасний шедевр... плани на вечір - кінець кінців сісти за в"язання і закінчити... а то уже сніг пролітає, а я так і не дов"язала коханому шалика...

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Нас, як мінімум, двоє Сьогодні поки бігла з машини, відчувала себе сніговою королевою, а забігла в приміщення - облізлою кицькою День видався насичений - і в кіно сходили, і похресницю сестрички зустріли. Як діти швидко ростуть, капець. Зараз буду пити тепле молоко і грітися.. Маю ще купу роботи на завтра, але щось мені так лінь...

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Аналогічно. Кожної пізньої осені мене не покидає така думка.
Не люблю зиму, люблю літо. Жарке, гаряче, з палючим сонцем, щоб на вулиці було градусів під 30. Ах.... розмріялась. Гдє мая бальшая шуба...
Такс, звичний день. Точніше незвичний. Сьогодні я була і в школі, і в лікарні, і в сільській раді і в коліжанки, і з коліжанкою (з O_darochkою ).
Так собі прогулялись малєнько ) А потім в мене біля хати почав іскрити кабель, і я вирубила світло повністю у всій хаті. На вулиці темно. В хаті темно. Що робити? Лягати спати! Свічку в зуби, книжку в руки і пішла дітей присипляти. Малюки позасинали, а я взяла Мілана, сіла в кріселко м*яке і в тиші попивала собі Несквік з печеньком. Помріяла трохи про все на світі, потім чоловічок мій коханий приїхав, поремонтував все файненько, і я пішла вечерьку варити. Хлопці прокинулись, бавляться, муж зараз стелить ліжечка, поп*ємо чайку і всі дружно знов йдемо спати. Теплий сімейний вечір. Навіть думати не хочу, як то я завтра маю вилізти з хати і Артемка до школи завести.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

прийшла писати, що мала сьогодня невеличку подорож )))
Це була врочистість - кава з Nitriotkою! А потім була ще одна врочистість - вилізти з Будькова ))) тобто за 5 хв швидко перейшла на зимову манеру їзди. А потім до самих Винник волочилась за фурою, ніхто нікуда не поспішав...зато впевнено.потренірували нерви

ненаважувалась при малій видимості обганяти фуру з прицепом (((

тепер проза - повна хата шмаркотиків. Будем пити теплий чааай

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Врочистість сьогоднішнього дня така, звісно, якщо не рахувати погоди , я змогла вирватися з дому і піти у кіно з подружкою, залишивши дітей, уроки, вечерю на чоловіка та дітей. І, що ви думаєте, чекало мене вдома по приході ? Ідеально- чемні чоловік...тьху -діти, які зробили уроки . Мартинко гарненько складав конструктор, а Юстинка вправно нарізала батон на канапки . Чай у чайничку парував і десерт також був. Знаючи, що увечері я не їм, Юстя для мене приготувала горнятко води і канапку, на котрій лежав огірок і...фсьо, "ну бо мама, я ж не знаю, що тобі так пізно можна їсти". Я з"їла канапку, правда без хліба і запила її водою . Чесно, навіть вода дуже смачна, коли тобі її так щиро та з любов"ю подають . Я думаю, чого чоловік каже, що любить приходити додому. Ще б пак, і я люблю, коли тебе так гарно зустрічають .
Сиджу переглядаю розклад, на який б то фільм ще сходити .
Пи.Си З першим снігом усіх ! Мартин вранці кричав ура і просив витягнути санчата. Правда, допитувався, чому, якщо листопад, це ще осінь - падає сніг .

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

я б також тащилась, якби не треба було виходити на двір. До обіду сиділа кайфувала від снігу за вікном, а потім мама залетіла до хати з криками "біда". Виявилось біда те, що наших кроликів засипає снігом і їх треба кудись переселяти. Як я замерзла! Після переселення "великих народів" ще годину сиділа в обнімку з пічкою і ніяк вгрітись не могла.
Обговорювала плани на Новий рік, які плавно накриваються. Мій колишній мене розсмішив "Раз ти вже погодилась, то як туди добратись то вже не проблема, на крайняк літак наймемо, головне що ти згідна їхати!".

В мене правда нічого ніде не іскрило, але 2 годину тому світло вирубалось саме і на цілій вулиці. Добре що встигла завантажити фільм і сиділа дивилась з мамою

Підняв настрій лист на пошті. Сміялась довго і тепер мучить питання хто з друзів вирішив пожартувати. Зробили подарунок - прислали особистий гороскоп на 2014 рік. П.с. я в гороскопи не вірю.
Короч - цього року я вийду заміж (літо-початок осені), спробую змінити роботу (якої в мене взагалі-то і немає), але потім повернусь до старої, рік передбачає багато різних авантюр, які в мене почнуться з 1 січня і якщо одним словом "напророчили" божевільний рік, що я "забажаю зупинити час, щоб відпочити від приємних сюрпризів".

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

2 рази перечитала, не могла зрозуміти- як це?...

просвітіть - які є нюанси?...Бо в мене сьогодні був екстрім, мусіла їхати до чоловіка на роботу, тому я

але переживала - бо нема жодних навиків їзди в такій каші, + тре було під невеличку гірку їхати + по дорозі бачила 2 аварії...й 1 - коли назад поверталась іншою дорогою. Все мені попадало червоне світло і я довго всюди стояла..А верхній Шувар в час пік - то щось страшне, так враження, що машини їхали в 4 ряди в одному напрямку. Я була реально мокра.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Я так розумію, що Галя з'їла тільки огірок
А ми в потязі, повертаємось з Філадельфії в ближнє село, де гостюємо в чоловікового хресного, змерзли трохи, але є в тому позитив-тренування перед поверненням додому, ну не ходити ж пів року в футболках ггг тим більше зимові обновки куплені були в музеї Франкліна, класно прогулялись, мрію про книжку в ліжку

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Ну вжеж ті муж"я.
Мій чоловік на виписку приїхав - так він взагалі весь мною наготовлений одяг забув, хоча по телефону нагадувала сто раз, що саме треба взяти і де я то поклала. Добре що потім в машині знайшлось те, в чому приїхала в ПБ, на три розміри більше, атоб поїхала додому в халаті))) Але я була в такій ейфорії, і так хотіла додому, що не злилась і їхала б навіть в труханах одних, якби довелось.

В нас продовжуються сімейно-влаштувальні дні. Татко на роботі працює, після роботи вдома теж працює, що дуже тішить Ромчика, він в захваті від татових наворотів інструментальних. Цілими вечорами риється в його чумайданах з прибамбасами.
Ех, золотий в мене чоловік. Все життя саме такого чекала. Яку задачу не постав - нема нічого що не може зробити, хоч пельменів наліпить, борщ зварить, хоч - машину з грузової на пасажира сам переобладнає, хоч - всю електрику в хаті до ладу приведе, ремонт зробить з нуля з всіма моїми захцянками. І чим я таке золото заслужила?

Після вчорашнього гоніння по Львову сьогодні вирішила поніжитись в ліжку. Хлопці мої в садку і на роботі, а я рию простори інтернету, дозамовляючи дрібниці в Ромчикову кімнату і морально готуюсь до святкування іменин синулі в неділю.

Ох, від Романа до Йордана - пішло поїхало...

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Ми все ще змушені сидіти вдома. Хвороба відступає, але якось дуже повільно. На сніг дивимось лише через вікно. У мене враження, що Влад скоро почне бити вікна, щоб вирватись на вулицю, з такими нервами він гамселить по шибах .
Я його увесь час тішу, що скоро буде багато снігу, ми візьмемо санки (які спочатку ще треба купити ) і будемо кататись довго-довго!!!
А поки ні снігу толком нема, ні санок – доводиться розважати дитину підручними методами. Сьогодні увесь ранок катаємось в тазику.

"Тазик" - не знаю, чи є таке слово в укр. мові, виправляйте, якщо щось :smile:.

Кому яка різниця чи витримає наш килим такий кімнатний "рейсінг" – головне моє чудо аж заходиться від сміху :radist:!!! Якби збоку хтось таке побачив – сказали б, що маму конкретно накрило . Влад сидить, як король, у величезні рожевій мисці, ноги повикладав на верх, бо не поміщаються, а я, зігнута в 4 рази, тягаю то щастя по цілій кімнаті. А "його величність", ще репетує, коли знижую швидкість. То виявляється має бути – «Койо-койо» - типу давай скоро, чого стала ))).
Я вже замучена, ледве дихаю… Не треба ніякої Джилліан Майклс … А мій повелитель ніяк не хоче вилазити з тої миски!!!
Домовились, що мама трохи відпочине, бо дуже змучилась. Я вже 10 хв переводжу дух на ДП, а він весь цей час сидить в своєму «таксі», підскакує і кричить : «Бррррррррр!!!!» :8:.
Хочу стати невидимкою :ninja:! Як мені дожити до вечора??? Ото придумала розвагу .

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Повернулися ми додому - і як завжди в мене акліматизація - хочу назад, хоча Німеччина, то не та країна, де б я хотіла жити, Польща мені якось навіть більше підходить. Я звикаю що погодки, машина до наших доріг. Одне кому добре - то дитині - розгрібає новий гардероб та іграшки. Але після усіх новин-подій вже хотілося додому, подивитись що тут у нас, бо дивитись новини "звітам" якось тривожно. А вдома спокійніше.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Вчора мене накрила хмарка ностальгії ) яка переросла в кілька хвилинну хмару , навіть скотилось дві слізки дощу ) , поговорила мамою, потім прийшов чоловік і все минулося ) сказав що як я хочу до дому то без питань ми то можем організувати , як мало треба для спокою , розуміння і трохи повередувати ))
Сніг в дорозі а на вулиці так сіро що ніби то вечір.
Всім тепла в душі і миру.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Трішки прози і врочистості. Я купила собі суконку на весілля, яке буде в травні я сама з себе в шоці, бо ніколи не купую того, що просто сподобалось, коли то не мій стиль і не мій колір. А тут чоловік вламав...коротше вдягнула я ту сукню, а вона як на мене шита, і колір мій "не любимий" так мені пасує. В голові одразу намалювався увесь образ, хочу її вже вигуляти. А ще вчора нарешті руки дійшли купити форму для випікання, бо випікати один пляцок в три заходи мене напрягає. Спекла зранку яблука в перині і пошкодувала, що таки не взяла більший розмір форми.
А проза така, що сидимо в хаті. Вечірні 15хв прогулянки мене не радують, а навпаки наганяють сум. Хочу морозу і снігу, тоді точно буду гуляти

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Сьогодні дивний день, якісь странні події відбуваються...люди якісь дивні..
От , сусід: мав сьогодні приступ істеричного сміху, коли я йому сказала що тріпаю коврик бо на мене цегла впала. ну не дивний? Ввечері треба буде піти спитати як він, чи все добре.

на мене впала цеглина, вірніше кафель з пічки, а то проблема, до речі Треба буде майстра шукати. ну і на коврик нападало з пічки, прийшлося тріпати..

Потім я , здається, пекла шарлотку. Тут взагалі чудеса- пічка тепла, миски вимазані тістом на кухні,.. а шарлотки нема!!
Малі валяються на ліжку якісь дивні... притихші, щасливі, подібні на цей смайл :
Мдаа
страшно на вулицю виходити.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

В мене настав період, коли я чую запитання "А чому?" про тисячі разів на день. І сама дивуюся, як ще мені вдається терпеливо відповідати на серію запитань поспіль. наприклад: "Треба лягати спати" - "А чому?" - "бо настала нічка" - "а чому?" - "бо вже темно" - "а чому?" - "бо сонечко зайшло" - "а чому?" - "бо хоче спати" - "а чому?" і то тривало далі ))))))
Найгріше, що деколи вже нема пояснень, а "чому" лунає і то наполегливо.
Радує мене така допитливість донечки )))
Не радує погода... бо гуляти не хочеться, коли там таке... сподіваюся, що скоро погда вже визначиться - зима чи осінь )))
Важко мені останнім часом, бо чоловік затримується на роботі.. коли ж то вже закінчиться... я б з радістю допомогла, тільки б вже швидше, але ж ні - я й так маю що робити і роботу додому цю не принесе.
Донечка розбудила мене соловами "мама, відкрий очка, то вже не нічка!", а я ледь піднялася з ліжка... І взагалі через ту погоду я сьогодні 2 рази каву пила, щоб прокинутися, бо голова вранці боліла дуже-дуже...
Покинула мене кулінарна муза, і я не кухню не хочу... а треба. Дуже не люблю робити щось, бо мушу... А маю купу ще інших справ... в тому числі роботу, яку треба виконати цього тижня, а мені все так лінь.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

А мене вже 2 день трясе від страху. Вчора розболівся зуб, біль була пострілююча і аж віддавала в голову, з того всього записалася екстренно до стоматолога, ледве впросила мене прийняти. Про вчорашнє добирання я краще промовчу, но слова лікаря мене добили остаточно. Всі зуби в мене цілі, поболювати може нерв, але найгірше те що це може бути нерв зуба мудрості, який з моїм то щастям ще й росте нетак як треба, і якщо це підтвердить рентген, біль буде далі то прийдеться видаляти... після тих слів аут мене можна було відкачувати. Лікарів боюся панічно, а після їхніх процедур взагалі ні жива- ні мертва, коротше в моїй уяві вже вималювалися картинки одна страшніше другої, і буду терпіти до останнього, але до стоматолога сама не явлюся, хоча він мене може видзвонити і замовити доставку "тела" в його кабінет. От скажіть нафіга ті зуби мудрості взагалі потрібні, мені особисто толку з них ніякого, а от нервів вже потратила. Ще й кінець цього і весь наступний тиждень мене вдома будуть з нетерпінням очікувати різні шмати-відра-швабри, намічається генеральне прибирання і підготовка до НР. Одна врочистість, що ще зовсім трошки і посуд буде мити ПММ в новій світлій і просторішій кухні.